79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
22.03.2022 Справа № 914/4015/21
За позовом: Фізичної особи - підприємця Соловей Оксани Ярославівни , с.Яструбичі, Радехівський район, Львівська область
до відповідача: Фізичної особи - підприємця Коновал Ірини Миколаївни , смт.Куликів, Жовківський район, Львівська область
про: стягнення боргу в розмірі 262835,94грн за договором поставки №27 від 25.06.2021
Суддя У.І.Ділай
Секретар О.Старостенко
За участю представників:
Від позивача: не з'явився
Від відповідача: не з'явився
Відповідно до Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.12.2021, справу №14/4015/21 розподілено судді У.І.Ділай.
Ухвалою від 28.12.2021 позов залишено без руху.
20.01.2022 від позивача на адресу суду надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою від 25.01.2022 відкрито провадження у справі за правилами за правилами спрощеного позовного провадження. Судове засідання призначено на 17.02.2022.
03.02.2022 від відповідача до суду надійшов лист, в якому зазначено про визнання позову в повному обсязі та з проханням розглядати справу без його участі. Також в листі вказано, що заборгованість частково погашена.
Ухвалою від 17.02.2022 судове засідання відкладено на 22.03.2022.
10.03.2022 від позивача до суду надійшов лист з проханням проводити засідання без його участі у зв'язку із неможливістю прибуття в судове засідання. Також в листі зазначено про підтримання позовних вимог. До листа долучено довідку про стан заборгованості, відповідно до якої основний борг відповідачем не сплачений.
Відповідно до ст.248 Господарського процесуального кодексу України - суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. Строк вирішення спору завершується 25.03.2022. Відтак, в суду відсутні підстави для подальшого відкладення розгляду справи поза межами строку, встановленого для вирішення спору у спрощеному позовному провадженні.
В процесі розгляду матеріалів справи суд
встановив:
Між сторонами укладено договір поставки №27 від 25.06.2021, відповідно до п. 1.1. позивач зобов'язався передати у власність покупця продукцію, визначену у п. 1.2 договору, а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити продукцію за ціною вказаною в рахунку виставленому для оплати.
Згідно з п. 3.4. договору передбачено, що оплата продукції покупцем здійснюється за договірною ціною шляхом 100% перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 24 календарні дні.
Як зазначено в позові за період з 28 червня по 23 липня 2021 року позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 535 964, 70 грн. На підтвердження долучено копії видаткових накладних (оригінали оглянуто судом). Поставка товару виконана належним чином, накладні підписані без зауважень. Однак, в порушення умов договору за отриманий товар відповідач розрахувався частково, в результаті утворилась заборгованість в розмірі 235100,00грн.
До позову долучено копію розписки ФОП Коновал І.М. , в якій підтверджено наявність боргу та зазначено про зобов'язання повернути кошти до 31.08.2021.
У порядку досудового врегулювання спору 08.09.2021 позивач направляв відповідачу претензію про сплату боргу.
Спір виник внаслідок того, що відповідач в порушення умов договору повністю не оплатив позивачу вартості поставленого товару. Відтак, ФОП Соловей О.Я. подала позов до Господарського суду Львівської області про стягнення з відповідача 235100,00грн основного боргу. Крім того, відповідно до п.п.6.2-6.3 договору позивач нарахував 11775,00грн штрафу та 15980,94 грн пені.
При прийнятті рішення суд виходив з наступного.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (ст. 11 ЦК України).
Як підтверджується матеріалами справи, позивач та відповідач уклали договір поставки №27 від 25.06.2021, у зв'язку з чим набули взаємних прав і обов'язків.
За договором поставки, відповідно до вимог п. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Основні вимоги щодо укладення та виконання договорів поставки встановлюються цим Кодексом, іншими законодавчими актами (ч. 3 ст. 264 ГК України).
У частині 2 ст. 712 Цивільного кодексу зазначено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу (ст. 663 Цивільного кодексу України).
У матеріалах справи відсутні та сторонами не надані докази визнання недійсним спірного договору чи визнання неукладеним в певній частині. Також відсутні докази про розірвання спірного договору.
Позивач свої зобов'язання щодо передачі товару за спірним договором виконав повністю, що підтверджено копіями видаткових накладних, долученими до матеріалів справи (оригінали оглянуто судом).
Згідно із матеріалами справи, жодних зауважень зі сторони відповідача в накладних не зазначено.
Згідно з п. 3.4. договору передбачено, що оплата продукції покупцем здійснюється за договірною ціною шляхом 100% перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 24 календарні дні.
Відповідач про дійсність отриманого товару та проти наявності заборгованості не заперечив. В ході розгляду справи від відповідача до суду надійшов лист, в якому зазначено про визнання позову в повному обсязі, а також вказано, що заборгованість частково погашена та ведеться робота по погашенню боргу. Доказів оплати боргу в повному обсязі суду не подано.
Відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд. (ч. 1, 4 ст. 191 ГПК України).
Згідно із ст. 617 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Отже, відповідач своїх зобов'язань не виконав, чим порушив вимоги ч. 2 ст. 193 ГК України, якою передбачено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 235100,00грн по сплаті вартості поставленого товару є підставною та підлягає задоволенню.
Стосовно вимоги позивача про стягнення з відповідача 15980,94 грн пені суд зазначає наступне.
За умовами п. 6.2. договору, за безпідставну відмову від оплати або несвоєчасну оплату переданої продукції покупець сплачує постачальнику пеню за кожен день прострочки від простроченої суми у розмірі подвійної облікової ставки НБУ..
Відповідно до вимог ч. 6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Згідно із вимогами ч. 2 ст. 343 ГК України, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно із вимогами ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Перевіривши поданий позивачем розрахунок, підстави та правильність нарахування суми, відповідно до положень п. 6.2 договору та ст.ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», судом встановлено, що позивачем допущені арифметичні помилки у нарахуванні суми пені. За розрахунком суду до стягення підлягає 4499,51 грн пені. В задоволенні решти вимог в цій частині відмовити.
Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача 11775,00грн штрафу суд зазначає наступне.
Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина перша статті 230 ГК України).
Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною четвертою статті 231 ГК України.
Згідно з п. 6.3. договору, у разі прострочення оплати за продукції, переданої покупцеві, більше ніж на один день, останній сплачує штраф у розмірі 5% від вартості продукції від якої покупець ухилився від оплати.
У випадку порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі стягнення штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором штрафу не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України, штраф є формою неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видом штрафної санкції.
Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу та можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань надано сторонам частинами другою та четвертою статті 231 ГК України. В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, а також приписами статті 546 ЦК України та статті 231 ГК України. Такий правовий висновок викладений в постанові Великої Палати Верхового Суду від 01.06.2021 у справі N 910/12876/19.
Оскільки, п. 6.3 контракту сторонами узгоджено умову про забезпечення виконання зобов'язання у вигляді неустойки (штрафу), суд прийшов до висновку задоволити вимогу позивача про стягнення з відповідача 11775,00грн 5% штрафу.
Судовий збір покладається на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.
Керуючись статтями 4, 7, 8, 73, 76-79, 129, 233, 236, 238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.Позов задоволити частково.
2.Стягнути з Фізичної особи - підприємця Коновал Ірини Миколаївни ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Фізичної особи - підприємця Соловей Оксани Ярославівни ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) 235100,00грн основного боргу, 4499,51 грн пені, 11775,00грн 5% штрафу та 3770,62 грн судового збору.
3.У задоволенні решти вимог - відмовити.
4.Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки передбачені ст.ст. 241, 256, 257 ГПК України та може бути оскаржено в порядку, визначеному розділом IV Господарського процесуального кодексу України.
Інформацію по справі, яка розглядається можна отримати за наступною веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua/sud5015.
Повне рішення складено 28.03.2022.
Суддя Ділай У.І.