ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
22.02.2022Справа №910/7833/21
За позовом Дніпровської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону, м. Дніпро
в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, м. Київ
до Акціонерного товариства "РВС Банк", м. Київ
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Капітал Інвест Строй", м. Київ
про стягнення 139 999,99 грн, -
суддя Морозов С.М.
За участю представників сторін:
від прокуратури: Маліцька Ю.С. (посвідчення №063694 від 23.04.2021);
від позивача: Плаксін М.М. (в порядку самопредставництва);
від відповідача: не з'явились;
від третьої особи: не з'явились.
18.05.2021 року Дніпровська спеціалізована прокуратура у військовій та оборонній сфері Південного регіону звернулась до Господарського суду міста Києва в інтересах держави в особі Міністерства оборони України (позивач) із позовною заявою про стягнення з Акціонерного товариства "РВС Банк" (відповідач) суми банківської гарантії в розмірі 139 999,99 грн.
В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на той факт, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Капітал Інвест Строй" як генпідрядником порушено взяті на себе зобов'язання за Договором підряду №168/2018/168 від 21.06.2018 року в частині строків виконання робіт, виконання умов якого було забезпечено виданою відповідачем Банківською гарантією від 14.01.2019 року №167-19Г на суму 139 999,99 грн, внаслідок чого наявні підстави для виплати позивачу як бенефіціару вказаної суми.
Ухвалою від 21.05.2021 року позовну заяву залишено без руху та встановлено Дніпровській спеціалізованій прокуратурі у військовій та оборонній сфері Південного регіону строк на усунення недоліків позовної заяви - 10 (десять) днів з дня вручення ухвали.
07.06.2021 року до суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.06.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Капітал Інвест Строй" та призначено підготовче засіданні на 03.08.2021.
24.06.2021 до суду від відповідача надійшло клопотання про залишення позову без розгляду та відзив на позовну заяву. У відзиві відповідачем зазначено, що прострочення кредитора на 55,5 календарних днів пов'язано з необхідністю у погодженні ТОВ «Капітал Інвест Строй» виконання додаткових робіт у зв'язку з наявністю на будівельному майданчику лісових насаджень, вирубка яких не передбачена проектною документацією, у зв'язку з чим було витрачено додатковий час на очищення замовником та генпідрядником будівельного майданчика. Станом на 28.10.2019 року ТОВ «Капітал Інвест Строй» не прострочено строк виконання робіт за Договором, а завершення виконання робіт в односторонньому порядку (відповідно обов'язковим звільнити будівельний майданчик), принципал не порушив умови Договору підряду, а тому гарантійний випадок за гарантією відповідача не настав.
13.07.2021 до суду від прокуратури надійшла відповідь на відзив, в якій зазначено, що строки продовжувались генпідряднику на 335 календарних днів, що більше ніж 55,5 днів, зазначених відповідачем. Строк виконання робіт - 30.09.2019 року, проте він третьою особою не дотриманий, у зв'язку з чим наявні всі підстави для виплати банківської гарантії. Наданою відповідачем експертизою підтверджується невиконання третьою особою умов договору підряду.
В підготовчому засіданні 03.08.2021 судом було продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та оголошено перерву до 12.10.2021.
В підготовчому засіданні 12.10.2021 протокольною ухвалою судом було відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про залишення позову без розгляду та оголошено перерву до 23.11.2021.
Ухвалою від 23.11.2021 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 25.01.2022 року.
Судове засідання 25.01.2022 року не відбулось у зв'язку з перебуванням судді Морозова С.М. на лікарняному.
Ухвалою від 31.01.2022 року судове засідання в справі призначено на 22.02.2022 року.
В судовому засіданні 22.02.2022 судом було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
У засіданнях здійснювалась фіксація судового процесу технічним засобами у відповідності до статті 222 Господарського процесуального кодексу України.
Дане рішення підписано з перевищенням встановленого строку, у зв'язку із запровадженням Указом Президента № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" воєнного стану з 24.02.2022.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -
20.06.2018 року Публічним акціонерним товариством «РВС Банк» (гарант) було видано гарантію №3911-18Г, згідно якої гарант зобов'язався сплатити на користь бенефіціара - Східного територіального квартирно-експлуатаційним управління (правонаступником прав та обов'язків якого є Міністерство оборони України) суму гарантії у випадку невиконання (неналежного виконання) принципалом - Товариством з обмеженою відповідальністю "Капітал Інвест Строй" своїх зобов'язань за договором, який буде укладено між принципалом та бенефіціаром на закупівлю: Будівництво будівлі казарми поліпшеного планування №3, 25 опдбр, смт Гвардійське, Дніпропетровська область, військове містечко №1 (шифр 12/18).
У гарантії вказано, що гарант безумовно та безвідклично зобов'язується виплатити бенефіціару суму, що складає 139 999,99 грн. протягом 5 робочих днів з дати отримання письмової вимоги бенефіціара, підписаної уповноваженою особою та у якій бенефіціар заявляє про те, що принципал не виконав (неналежним чином виконав) свої зобов'язання за договором стосовно якості робіт та строків.
Гарант має право відмовити бенефіціару в задоволенні його вимог, у випадку якщо вимога по гарантії надана банку-гаранту після закінчення строку дії гарантії. Зобов'язання гаранта припиняються у разі: сплати бенефіціару суми гарантії; закінчення строку, на який видано гарантію; відмови бенефіціара від своїх прав за гарантією. Ця гарантія діє з моменту її видання та по 30.01.2019 року включно.
21.06.2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Капітал Інвест Строй» (генпідрядник) та Східним територіальним квартирно-експлуатаційним управлінням (замовник) (правонаступником якого згідно наказу № 302 від 31.08.2020 року Міністерства оборони України "Про припинення Східного територіального квартирно-експлуатаційного управління" визначено Міністерство оборони України) було укладено договір підряду №168/2018/168 (надалі - договір), за умовами п. 1.1. якого замовник доручає, а генпідрядник забезпечує відповідно до проектної документації та умов договору виконання робіт із будівництва об'єкта: Будівництво будівлі казарми поліпшеного планування №3, 25 опдбр, смт Гвардійське, Дніпропетровська область, військове містечко №1 (шифр 12/18) (код 45210000-2 - "Будівництво будівель" відповідно до ДК 021:2015), що виконується за рахунок коштів Державного бюджету України.
За договором підряду №168/2018/168 від 21.06.2018 року (в редакції додаткової угоди №6 від 24.05.2019 року) строк виконання робіт - до 30.09.2019 року.
Пунктом 4.1.4. договору передбачено, що замовник може надавати генпідряднику попередню оплату (аванс) на виконання робіт по об'єкту, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23.04.2014 № 117 "Про здійснення попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповуються за бюджетні кошти" та Порядку державного фінансування капітального будівництва, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 №1764 за таких умов: а) аванс надається генпідряднику тільки за окремим рішенням Головного розпорядника коштів замовника: б) аванс надається на придбання і постачання необхідних для виконання робіт матеріалів, конструкцій, виробів; в) розмір попередньої оплати не може перевищувати 30% (тридцять відсотків) вартості від річного обсягу робіт; г) генпідрядник зобов'язується використати одержану попередню оплату протягом трьох місяців після одержання попередньої оплати. По закінченні зазначеного терміну невикористані суми попередньої оплати повертаються замовнику.
Пунктом 5.2.4. договору визначено, що підтвердженням факту виконаних робіт по об'єкту, до якого входять і матеріальні ресурси, є прийняття таких робіт за актом приймання виконаних і будівельних робіт та довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (форма КБ-2В, КБ-3).
Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2018 року, а в частині своїх зобов'язань та розрахунків до їх повного виконання сторонами (п. 10.1. договору).
14.01.2019 року Публічним акціонерним товариством "РВС Банк" (гарант) було видано гарантію №167-19Г, згідно якої гарант зобов'язався сплатити на користь бенефіціара - Східного територіального квартирно-експлуатаційним управління (правонаступником прав та обов'язків якого є Міністерство оборони України) суму гарантії у випадку невиконання (неналежного виконання) принципалом - Товариством з обмеженою відповідальністю "Капітал Інвест Строй" своїх зобов'язань за договором, який буде укладено між принципалом та бенефіціаром на закупівлю: Будівництво будівлі казарми поліпшеного планування №3, 25 опдбр, смт Гвардійське, Дніпропетровська область, військове містечко №1 (шифр 12/18).
У гарантії вказано, що гарант безумовно та безвідклично зобов'язується виплатити бенефіціару суму, що складає 139 999,99 грн, протягом 5 робочих днів з дати отримання письмової вимоги бенефіціара, підписаної уповноваженою особою та у якій бенефіціар заявляє про те, що принципал не виконав умов договору та при цьому не сплатив штрафні санкції, встановлені договором за такі порушення.
Гарант має право відмовити бенефіціару в задоволенні його вимог, у випадку якщо вимога по гарантії надана банку-гаранту після закінчення строку дії гарантії. Зобов'язання гаранта припиняються у разі: сплати бенефіціару суми гарантії; закінчення строку, на який видано гарантію; відмови бенефіціара від своїх прав за гарантією. Ця гарантія діє з моменту її видана та по 31.01.2020 року включно.
Згідно змін №1 від 24.09.2019 року до гарантії №167-19Г гарант безумовно та безвідклично зобов'язується виплатити бенефіціару суму, що складає 139 999,99 грн протягом 5 робочих днів з дати отримання письмової вимоги бенефіціара, підписаної уповноваженою особою та у якій бенефіціар заявляє про те, що принципал не виконав умов договору.
Статтею 204 Цивільного кодексу України закріплено презумпцію правомірності правочину.
Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто, таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права і обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.
Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов'язки підлягають виконанню. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 23.01.2018 року у справі №203/2612/13-ц, від 19.06.2018 року у справі №5023/3905/12 та від 04.03.2019 року у справі №5015/6070/11.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч.3 ст.215 Цивільного кодексу України).
Доказів визнання недійсним у визначеному законом порядку вказаного вище договору підряду матеріали справи не містять, а отже, суд приймає вказаний правочин в якості належної підстави для виникнення взаємних прав та обов'язків його сторін.
Як свідчать матеріали справи, Східне територіальне квартирно-експлуатаційне управління звернулось до Товариства з обмеженою відповідальністю "Капітал Інвест Строй" із повідомленням №516/ю/4710 від 28.10.2019 року про розірвання договору №168/2018/168 від 21.06.2018 року в односторонньому порядку. У повідомленні про розірвання договору Східним територіальним квартирно-експлуатаційним управлінням було зазначено, що генпідрядником не виконано положення пунктів 5.1., 5.1.3., 5.1.5., 5.1.6., 5.1.7, 6.3.2 договору (з урахуванням змін, внесених додатковими угодами) - щодо завершення виконання робіт 4-го, 5-го та 6-го етапів в строки, встановлені договором, з урахуванням додаткових угод. З урахуванням цього та на підставі статей 218, 219, 222 Господарського кодексу України, статей 526, 651, 653, 654 Цивільного кодексу України, а також пп. 6.2.1.2. договору підряду, Східне територіальне квартирно-експлуатаційне управління повідомило про розірвання договору підряду з 07.11.2019 року.
Враховуючи невиконання належним чином принципалом своїх обов'язків за договором №168/2018/168 від 21.06.2018 року в частині своєчасного завершення робіт, позивач як бенефіціар звернувся до відповідача, як гаранта, із вимогою №516/ю/4874 від 05.11.2019 року про сплату суми банківської гарантії.
Листом №1430/19-БТ від 15.11.2019 року Публічним акціонерним товариством "РВС Банк" було відмовлено Східному територіальному квартирно-експлуатаційному управлінню у задоволенні вимоги та сплаті суми банківської гарантії. Відмова гаранта була мотивована тим, що умовами гарантії не передбачено обов'язок гаранта здійснити виплату на користь бенефіціара у випадку часткового виконання принципалом його зобов'язань та з простроченням строку такого виконання.
З матеріалів справи вбачається, що Східне територіальне квартирно-експлуатаційне управління зверталось до відповідача з повторною вимогою №516/10/5207 від 26.11.2019 року, в задоволенні якої Публічним акціонерним товариством "РВС Банк" також було відмовлено листом №1523/19-ПТ від 09.12.2019 року.
Наразі, за твердженнями позивача, які з боку відповідача підтверджені, Публічним акціонерним товариством "РВС Банк" так і не було виконано свої обов'язки як гаранта, та не перераховано на рахунок Східного територіального квартирно-експлуатаційного управління чи його правонаступника - Міністерства оборони України суму банківської гарантії в розмірі 139 999,99 грн, що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За змістом частини 4 статті 53 Господарського процесуального кодексу України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
За положеннями ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень.
Отже, за змістом наведених норм прокурор може представляти інтереси держави в суді тільки у виключних випадках, які прямо передбачені законом, а саме: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 року у справі №912/2385/18, зазначила, що прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.
Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.
Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
Велика Палата Верховного Суду також звернула увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави.
У Рішенні від 05 червня 2019 року № 4-р(II)/2019 Конституційний Суд України вказав, що Конституцією України встановлено вичерпний перелік повноважень прокуратури, визначено характер її діяльності і в такий спосіб передбачено її існування і стабільність функціонування; наведене гарантує неможливість зміни основного цільового призначення вказаного органу, дублювання його повноважень/функцій іншими державними органами, адже протилежне може призвести до зміни конституційно визначеного механізму здійснення державної влади її окремими органами або вплинути на обсяг їхніх конституційних повноважень.
Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.
Тобто, у вирішенні питання наявності підстав для представництва інтересів держави прокурором дослідженню підлягають наступні обставини: (1) чи знав або повинен був знати компетентний орган про допущені порушення інтересів держави, проте всупереч цим інтересам за захистом до суду не звернувся; (2) чи дотримано прокурором розумного строку для надання уповноваженому органу можливості відреагувати на виявлене прокурором порушення та самостійно звернутися до суду з відповідним позовом або ж надати аргументовану відповідь на звернення прокурора.
Як вказувалось вище, підставою позовних вимог є порушення Товариством з обмеженою відповідальністю "Капітал Інвест Строй" прийнятих на себе зобов'язань за договором підряду №168/2018/168, укладеного зі Східним територіальним квартирно-експлуатаційним управлінням, в частині виконання робіт із будівництва казарми поліпшеного планування у військовому містечку №1, смт Гвардійське Дніпропетровської області, що стало підставою для стягнення з відповідача, як гаранта згідно банківської гарантії, суми забезпечувального зобов'язання.
Як вбачається з представлених суду документів, Військова прокуратура Дніпропетровського гарнізону Південного регіону України звернулась з листом №3-6-3046вих-20 від 21.08.2020 року до Міністерства оборони України та Східного територіального квартирно-експлуатаційного управління щодо порушення Товариством з обмеженою відповідальністю "Капітал Інвест Строй" своїх обов'язків, в тому числі, за договором №168/2018/168 на виконання робіт з будівництва будівлі казарми поліпшеного планування №3, 25 опдбр, смт Гвардійське, Дніпропетровської області, військо містечко №1. У вказаному листі було вказано, що прокурором встановлено нездійснення Східним територіальним квартирно-експлуатаційним управлінням та Міністерством оборони України захисту інтересів держави у спірних правовідносинах шляхом подання відповідного позову до суду.
У відповідь на вказаний лист Східним територіальним квартирно-експлуатаційним управлінням було повідомлено листом від 23.09.2020 року №516/ю/1009 Військову прокуратуру Дніпропетровського гарнізону Південного регіону України про те, що заходи представництва інтересів в суді щодо стягнення суми гарантії з Акціонерного товариства "РВС Банк", з огляду на невиконання підрядником умов договору №168/2018/168, не вживались через відсутність коштів на оплату судового збору.
До того ж, як свідчать матеріали справи, наказом №302 від 31.08.2020 року Міністерства оборони України "Про припинення Східного територіального квартирно-експлуатаційного управління" припинено вказану юридичну особу, визначено Міністерство оборони України правонаступником всіх прав та обов'язків Східного територіального квартирно-експлуатаційного управління.
Зі змісту позовної заяви вбачається, що Міністерство оборони України у розумні строки на лист №3-6-3046вих-20 від 21.08.2020 року Військової прокуратури Дніпропетровського гарнізону Південного регіону України відповіді не надало, захисту інтересів держави шляхом подання відповідного позову до суду не здійснило.
Отже, за висновками Суду, у даному випадку Міністерство оборони України, як компетентний орган знало про допущені порушення інтересів держави, проте за захистом до суду не звернулось.
До того ж, Військовою прокуратурою Дніпропетровського гарнізону Південного регіону України дотримано розумного строку для надання уповноваженому органу можливості відреагувати на виявлене прокурором порушення та самостійно звернутися до суду з відповідним позовом або ж надати аргументовану відповідь на звернення прокурора.
За таких обставин, за висновками Суду, у даному випадку прокурором належним чином обґрунтовано наявність підстав для представництва інтересів держави у спірних правовідносинах, а отже, і для звернення до суду з розглядуваним позовом.
За змістом ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За приписами ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору чи юридичних фактів.
Згідно ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу (ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України).
Згідно зі статтею 200 Господарського кодексу України гарантія є специфічним засобом забезпечення виконання господарських зобов'язань шляхом письмового підтвердження (гарантійного листа) банком, іншою кредитною установою, страховою організацією (банківська гарантія) про задоволення вимог управненої сторони у розмірі повної грошової суми, зазначеної у письмовому підтвердженні, якщо третя особа (зобов'язана сторона) не виконає вказане у ньому певне зобов'язання, або настануть інші умови, передбачені у відповідному підтвердженні. Зобов'язання за банківською гарантією виконується лише на письмову вимогу управненої сторони. Гарант має право висунути управненій стороні лише ті претензії, висунення яких допускається гарантійним листом. Зобов'язана сторона не має права висунути гаранту заперечення, які вона могла б висунути управненій стороні, якщо її договір з гарантом не містить зобов'язання гаранта внести до гарантійного листа застереження щодо висунення таких заперечень. До відносин банківської гарантії в частині, не врегульованій цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
Як вже було встановлено вище, 20.06.2018 року Публічним акціонерним товариством "РВС Банк" (гарант) було видано гарантію №3911-18Г, згідно якої гарант зобов'язався сплатити на користь бенефіціара - Східного територіального квартирно-експлуатаційним управління (правонаступником прав та обов'язків якого є Міністерство оборони України) суму гарантії у випадку невиконання (неналежного виконання) принципалом - Товариством з обмеженою відповідальністю "Капітал Інвест Строй" своїх зобов'язань за договором, який буде укладено між принципалом та бенефіціаром на закупівлю послуг з будівництва будівлі казарми поліпшеного планування №3, 25, опдбр, смт Гвардійське, Дніпропетровська область, військове містечко №1.
21.06.2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Капітал Інвест Строй" (генпідрядник) та Східним територіальним квартирно-експлуатаційним управлінням (замовник) (правонаступником якого згідно наказу №302 від 31.08.2020 року Міністерства оборони України "Про припинення Східного територіального квартирно-експлуатаційного управління" визначено Міністерство оборони України) було укладено договір підряду №168/2018/168 (надалі - договір), за умовами п. 1.1. якого замовник доручає, а генпідрядник забезпечує відповідно до проектної документації та умов договору виконання робіт із будівництва об'єкта: "Будівництво будівлі казарми поліпшеного планування №3, 25, опдбр, смт Гвардійське, Дніпропетровська область, військове містечко №1" (код 45210000-2 - "Будівництво будівель" відповідно до ДК 021:2015), що виконується за рахунок коштів Державного бюджету України.
14.01.2019 року Публічним акціонерним товариством "РВС Банк" (гарант) було видано гарантію №167-19Г, за якою бенефіціар - Східне територіальне квартирно-експлуатаційне управління (правонаступником прав та обов'язків якого є Міністерство оборони України), принципал - Товариство з обмеженою відповідальністю "Капітал Інвест Строй", предмет забезпечувального зобов'язання договір на закупівлю послуг з будівництва будівлі казарми поліпшеного планування №3, 25, опдбр, смт Гвардійське, Дніпропетровська область, військове містечко №1.
У гарантії вказано, що гарант безумовно та безвідклично зобов'язується виплатити бенефіціару суму, що складає 139 999,99 грн, протягом 5 робочих днів з дати отримання письмової вимоги бенефіціара, підписаної уповноваженою особою та у якій бенефіціар заявляє про те, що принципал не виконав умов договору та при цьому не сплатив штрафні санкції, встановлені договором за такі порушення.
Гарант має право відмовити бенефіціару в задоволенні його вимог, у випадку якщо вимога по гарантії надана банку-гаранту після закінчення строку дії гарантії. Зобов'язання гаранта припиняються у разі: сплати бенефіціару суми гарантії; закінчення строку, на який видано гарантію; відмови бенефіціара від своїх прав за гарантією. Ця гарантія діє з моменту її видана та по 31.01.2020 року включно.
Згідно змін №1 від 24.09.2019 року до гарантії №167-19Г гарант безумовно та безвідклично зобов'язується виплатити бенефіціару суму, що складає 139 999,99 грн протягом 5 робочих днів з дати отримання письмової вимоги бенефіціара, підписаної уповноваженою особою та у якій бенефіціар заявляє про те, що принципал не виконав умов договору.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.
За приписами ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.
Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) ст. 610 Цивільного кодексу України кваліфікує як порушення зобов'язання.
За приписами ст. 846 Цивільного кодексу України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов'язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов'язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 875, ч. 4 ст. 882 Цивільного кодексу України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.
Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта.
Передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акту про це вказується в акті і він підписується другою стороною.
Водночас, приписами ч. 1 ст. 846, ч.ч. 2, 4 ст. 849 Цивільного кодексу України передбачено, що строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.
Якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків (частина друга статті).
Замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.
Як зазначалося судом вище, за договором підряду №168/2018/168 від 21.06.2018 року, в редакції додаткової угоди №6 від 24.05.2019 року, строк виконання робіт - до 30.09.2019 року.
Проте, доказів завершення підрядних робіт за договором №168/2018/168 від 21.06.2018 року у строки, визначені вказаним правочином, матеріали справи не містять.
При цьому, судом враховано, що у провадженні Господарського суду Харківської області перебувала справа №922/4100/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Капітал Інвест Строй" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тексол" про стягнення грошових коштів у розмірі 423 826,27 грн в якості відшкодування збитків, завданих у зв'язку з відмовою Східного територіального квартирно-експлуатаційного управління від договорів підряду №148/2018/148 від 14.06.2018 року, №149/2018/149 від 14.06.2018 року, №167/2018/167 від 21.06.2018 року, №168/2018/168 від 21.06.2018 року, №169/2018/169, №206/2018/206 від 13.07.2018 року, №207/2018/207 від 13.07.2018 року та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тексол" із зустрічним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Капітал Інвест Строй" та Східного територіального квартирно-експлуатаційного управління, в якому позивач просив: визнати недійсним правочин щодо одностороннього розірвання договору від 14.06.2018 року №148/2018/148, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Капітал Інвест Строй" та Східним територіальним квартирно-експлуатаційним управлінням, який було оформлено листом Східного територіального квартирно-експлуатаційного управління від 28.10.2019 року за вих. №516/Ю/4714 "Повідомлення про розірвання договору від 14.06.2018 №148/2018/148 в односторонньому порядку"; визнати недійсним правочин щодо одностороннього розірвання договору від 14.06.2018 року №149/2018/149, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Капітал Інвест Строй" та Східним територіальним квартирно-експлуатаційним управлінням, який було оформлено листом Східного територіального квартирно-експлуатаційного управління від 28.10.2019 року за вих. №516/Ю/4715 "Повідомлення про розірвання договору від 14.06.2018 №149/2018/149 в односторонньому порядку"; визнати недійсним правочин щодо одностороннього розірвання договору від 21.06.2018 року №167/2018/167, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Капітал Інвест Строй" та Східним територіальним квартирно-експлуатаційним управлінням, який було оформлено листом Східного територіального квартирно-експлуатаційного управління від 28.10.2019 року за вих. №516/Ю/4709 "Повідомлення про розірвання договору від 21.06.2018 №167/2018/167 в односторонньому порядку"; визнати недійсним правочин щодо одностороннього розірвання договору від 21.06.2018 року №168/2018/168, укладений між Товариством обмеженою відповідальністю "Капітал Інвест Строй" та Східним територіальним квартирно-експлуатаційним управлінням, який було оформлено листом Східного територіального квартирно-експлуатаційного управління від 28.10.2019 року за вих. №516/Ю/4710 "Повідомлення про розірвання договору від 21.06.2018 №168/2018/168 в односторонньому порядку"; визнати недійсним правочин щодо одностороннього розірвання договору від 21.06.2018 року №169/2018/169, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Капітал Інвест Строй" та Східним територіальним квартирно-експлуатаційним управлінням, який було оформлено листом Східного територіального квартирно-експлуатаційного управління від 28.10.2019 року за вих. №516/Ю/4711 "Повідомлення про розірвання договору від 21.06.2018 № 169/2018/169 в односторонньому порядку"; визнати недійсним правочин щодо одностороннього розірвання договору від 13.07.2018 року №206/2018/206, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Капітал Інвест Строй" та Східним територіальним квартирно-експлуатаційним управлінням, який було оформлено листом Східного територіального квартирно-експлуатаційного управління від 28.10.2019 року за вих. №516/Ю/4712 "Повідомлення про розірвання договору від 13.07.2018 №206/2018/206 в односторонньому порядку"; визнати недійсним правочин щодо одностороннього розірвання договору від 13.07.2018 року №207/2018/207, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Капітал Інвест Строй" та Східним територіальним квартирно-експлуатаційним управлінням, який було оформлено листом Східного територіального квартирно-експлуатаційного управління від 28.10.2019 року за вих. №516/Ю/4713 "Повідомлення про розірвання договору від 13.07.2018 №207/2018/207 в односторонньому порядку".
Рішенням Господарського суду Харківської області від 11.06.2020 року у справі №922/4100/19, яке залишено без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 02.12.2020 року, в задоволенні первісного позову відмовлено повністю. В задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю.
Суд зазначає, що частиною 2 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.
Законодавчі вимоги щодо застосування преюдиції у господарському процесі передбачені ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, згідно якої обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Преюдиціальність - обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. Вказану правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 23.05.2018 року у справі № 910/9823/17.
Не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.
Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи. Таку контрольну функцію не слід розглядати як замасковане оскарження, і сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Христов проти України", no. 24465/04, від 19.02.2009р., "Пономарьов проти України", no. 3236/03, від 03.04.2008р.).
Отже, обставини, які встановлені у судовому у справі №922/4100/19, мають преюдиційне значення та повторного доведення не потребують.
У судовому рішенні у справі №922/4100/19 встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Капітал Інвест Строй" не виконало свої зобов'язання за договорами підряду, в тому числі, договору №168/2018/168 від 21.06.2018 року щодо звітування за використання попередньої оплати (авансу), наданих на виконання робіт, а також факт порушення генпідрядником строків виконання будівельних робіт за відповідними етапами виконання робіт, передбаченими договорами підряду, зокрема і договором №168/2018/168 від 21.06.2018 року.
Отже, встановлені у межах справи №922/4100/19 обставини невиконання третьою особою умов договору №168/2018/168 від 21.06.2018 року повторного доведення не потребують.
Відповідно до статті 560 Цивільного кодексу України за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов'язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
За положеннями статті 563 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов'язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії. У вимозі до гаранта або у доданих до неї документах кредитор повинен вказати, у чому полягає порушення боржником основного зобов'язання, забезпеченого гарантією.
Статтею 564 Цивільного кодексу України унормовано, що після одержання вимоги кредитора гарант повинен негайно повідомити про це боржника і передати йому копії вимоги разом з доданими до неї документами. Гарант повинен розглянути вимогу кредитора разом з доданими до неї документами в установлений у гарантії строк, а у разі його відсутності - в розумний строк і встановити відповідність вимоги та доданих до неї документів умовам гарантії.
Гарант має право відмовитися від задоволення вимоги кредитора, якщо вимога або додані до неї документи не відповідають умовам гарантії або якщо вони подані гарантові після закінчення строку дії гарантії (ч. 1 ст. 565 Цивільного кодексу України).
Пунктом 2 Глави 4 розділу II Положення "Про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземних валютах", яке затверджено постановою правління Національного банку України від 15.12.2004 року №639, визначено, що одержана вимога/повідомлення бенефіціара або банку бенефіціара є достатньою умовою для банку-гаранта (резидента) сплатити кошти бенефіціару за гарантією, якщо вимога/повідомлення та документи, обумовлені в гарантії, відповідатимуть умовам, які містяться в наданій гарантії, а також отримані банком-гарантом (резидентом) протягом строку дії гарантії і способом, зазначеним у гарантії.
Згідно гарантії №3911-18Г (з урахуванням змін та доповнень, що були внесені банківською гарантією №167-19Г від 14.01.2019 та зміною №1 від 24.09.2019 року до гарантії №167-19Г) гарант безумовно та безвідклично зобов'язується виплатити бенефіціару суму, що складає 139 999,99 грн протягом 5 робочих днів з дати отримання письмової вимоги бенефіціара, підписаної уповноваженою особою та у якій бенефіціар заявляє про те, що принципал не виконав умов договору.
Зазначена Банківська гарантія (з урахуванням змін) діє з моменту її надання та до 31.01.2020 року включно.
Як встановлено судом, з огляду на невиконання належним чином принципалом своїх обов'язків за договором №168/2018/168 від 21.06.2018 року в частині своєчасного завершення робіт, позивач як бенефіціар звернувся до відповідача, як гаранта, із вимогою №516/ю/4874 від 05.11.2019 року про сплату суми банківської гарантії.
Листом № 1430/19-БТ від 15.11.2019 року Публічним акціонерним товариством "РВС Банк" було відмовлено Східному територіальному квартирно-експлуатаційному управлінню у задоволенні вимоги та сплаті суми банківської гарантії.
Бенефіціар звертався до відповідача з повторною вимогою №516/10/5207 від 26.11.2019 року, в задоволенні якої Публічним акціонерним товариством "РВС Банк" також було відмовлено листом №1523/19-ПТ від 09.12.2019 року.
За висновками суду, вимога бенефіціара до гаранта у даному випадку відповідає вимогам, викладеним у банківській гарантії №3911-18Г (з урахуванням змін та доповнень, що були внесені банківською гарантією №167-19Г від 14.01.2019 та зміною №1 від 24.09.2019 року до гарантії №167-19Г), та подана у строк дії забезпечувального зобов'язання, а отже, у відповідача як гаранта виник обов'язок зі сплати на користь бенефіціара суми банківської гарантії в розмірі 139 999,99 грн, строк виконання якого настав.
При цьому, суд вважає безпідставною відмову банку у виконанні своїх обов'язків за забезпечувальним зобов'язанням із посиланням на те, що умовами гарантії не передбачено обов'язок гаранта здійснити виплату на користь бенефіціара у випадку часткового виконання принципалом його зобов'язань та з простроченням строку такого виконання. В контексті наведеного суд звертає увагу, що умовами банківської гарантії визначено підставою для її виплати невиконання умов договору, проте, ніяким чином не вказано вичерпного переліку порушень господарського зобов'язання. Отже, порушення строку виконання певних етапів робіт за договором підряду, є самостійною та достатньою підставою для сплати суми гарантії на користь бенефіціара.
Згідно із ч. 2-3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Підсумовуючи викладені вище фактичні обставини, виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства та матеріалів справи в цілому, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню про стягнення з відповідача на користь позивача гарантійної суми за банківською гарантією у розмірі 139 999,99 грн.
Судові витрати позивача по сплаті судового збору в сумі 2 270,00 грн, відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку із задоволенням позовних вимог, покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 73-74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 237-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Акціонерного товариства «РВС Банк» (ідентифікаційний код: 39849797, адреса: 04071, м. Київ, вул. Введенська, 29/58) на користь Міністерства оборони України (ідентифікаційний код 00034022, адреса: 03168, м. Київ, проспект Повітрофлотський, 6) грошові кошти в розмірі 139 999,99 грн. (сто тридцять дев'ять тисяч дев'ятсот дев'яносто дев'ять гривень 99 копійок).
3. Стягнути з Акціонерного товариства «РВС Банк» (ідентифікаційний код: 39849797, адреса: 04071, м. Київ, вул. Введенська, 29/58) на користь Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону (ідентифікаційний код 38296363, адреса: 49005, м. Дніпро, вул. Феодосіївська, 2) судовий збір у розмірі 2 270,00 грн (дві тисячі двісті сімдесят гривень 00 копійок).
4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.
5. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
6. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення підписано 01.04.2022
Суддя С. МОРОЗОВ