ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
15.02.2022Справа №910/9885/21
За позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ
до Державного підприємства "Групова котельня Міністерства внутрішніх справ України", м. Київ
про стягнення 1 051 382,17 грн, -
суддя Морозов С.М.
За участю представників сторін:
від позивача: Оборський Я.В. (адвокат за довіреністю №14-110 від 27.04.2021 року);
від відповідача: не з'явились.
17.06.2021 року Акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (позивач) подано до Господарського суду міста Києва позовну заяву про стягнення з Державного підприємства "Групова котельня Міністерства внутрішніх справ України" (відповідач) суми основної заборгованості в розмірі 915 930,00 грн, суми пені в розмірі 16 198,06 грн, суми 3% річних в розмірі 31 668,16 грн та суми інфляційних втрат в розмірі 87 585,95 грн, у зв'язку з невиконанням відповідачем умов Договору постачання природного газу №1092/1920-БО-41 від 27.09.2019 року в частині розрахунку за поставлений позивачем природний газ.
Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, матеріали №910/9885/21 передані на розгляд судді Морозову С.М.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.06.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 21.09.2021.
В підготовчому засіданні 21.09.2021 судом було продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та оголошено перерву до 02.11.2021.
В підготовчому засіданні 02.11.2021 судом було оголошено перерву до 14.12.2021.
19.11.2021 до суду від позивача надійшла заява про долучення доказів повідомлення відповідача про розгляд справи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.12.2021 було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 15.02.2022 року.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.02.2022 року виправлено в ухвалі Господарського суду міста Києва від 14.12.2021 у справі №910/9885/21 допущену технічну описку та зазначено вірну дату судового засідання 15.02.22.
В судовому засіданні 15.02.2022 судом було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
У засіданнях здійснювалась фіксація судового процесу технічним засобами у відповідності до статті 222 Господарського процесуального кодексу України.
Дане рішення підписано з перевищенням встановленого строку, у зв'язку із запровадженням Указом Президента № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» воєнного стану з 24.02.2022.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -
27.09.2019 року між Акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (постачальник) та Державним підприємством «Групова котельня Міністерства внутрішніх справ України» (споживач) укладено Договір постачання природного газу» №1092/1920-БО-41 (надалі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ, а споживач зобов'язується прийняти його та оплатити на умовах цього Договору.
Ціна за 1000 куб.м. природного газу визначається сторонами щомісяця шляхом підписання додаткової угоди напідставі прейскуранту. (п. 4.2. Договору).
Оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом розрахункового періоду. Остаточний разрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем постачання газу. (п. 5.1. Договору).
Договір набирає чинності з дати підписаня уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою і діє в частині постачання природного газу до 30 квітня 2020 (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (п. 11.1. Договору).
Додатковою угодою №1 від 28.10.2019 року до Договору сторони погодили, що ціна за 1000 куб.м. природного газу з 01 жовтня 2019 року по 31 жовтня 2019 року (включно) складає 4 272,7604 грн, крім того ПДВ, усього разом з ПДП 5 127,3125 грн.
Додатковою угодою №2 від 20.11.2019 року до Договору сторони погодили, що ціна за 1000 куб.м. природного газу з 01 листопада 2019 року по 30 листопада 2019 року (включно) складає 4 899,00 грн, крім того ПДВ, усього разом з ПДП 5 878,80 грн.
Додатковою угодою №3 від 09.12.2019 року до Договору сторони погодили, що ціна за 1000 куб.м. природного газу з 01 грудня 2019 року по 31 грудня 2019 року (включно) складає 4 276,6598 грн, крім того ПДВ, усього разом з ПДП 5 132,035 грн.
Додатковою угодою №4 від 24.12.2019 року до Договору сторони погодили, що ціна за 1000 куб.м. природного газу з 01 січня 2020 року по 31 січня 2020 року (включно) складає 5 500,00 грн, крім того ПДВ, усього разом з ПДП 6 600,00 грн.
Додатковою угодою №5 від 28.01.2020 року до Договору сторони погодили, що ціна за 1000 куб.м. природного газу з 01 січня 2020 року по 31 січня 2020 року (включно) складає 4 650,00 грн, крім того ПДВ, усього разом з ПДП 5 580,00 грн.
Додатковою угодою №6 від 24.02.2020 року до Договору сторони погодили, що ціна за 1000 куб.м. природного газу з 01 лютого 2020 року по 29 лютого 2020 року (включно) складає 4 072,16 грн, крім того ПДВ, усього разом з ПДП 4 886,59 грн.
Додатковою угодою №7 від 23.03.2020 року до Договору сторони погодили, що ціна за 1000 куб.м. природного газу з 01 березня 2020 року по 31 березня 2020 року (включно) складає 3 520,16 грн, крім того ПДВ, усього разом з ПДП 4 224,19 грн.
Додатковою угодою №8 від 23.04.2020 року до Договору сторони погодили, що ціна за 1000 куб.м. природного газу з 01 квітня 2020 року по 30 квітня 2020 року (включно) складає 2 897,00 грн, крім того ПДВ, усього разом з ПДП 3 476,40 грн.
За період з жовтня 2019 року по квітень 2020 року позивачем було поставлено відповідачу природний газ, що підтверджується насутпними актами приймання-передачі природного газу:
- від 31.10.2019 року на суму 5 852,86 грн;
- від 30.11.2019 року на суму 231 023,39 грн;
- від 31.12.2019 року на суму 214 388,08 грн;
- від 31.01.2020 року на суму 331 959,85 грн;
- від 29.02.2020 року на суму 193 621,43 грн;
- від 31.03.2020 року на суму 140 101,02 грн;
- від 30.04.2020 року на суму 12 757,28 грн.
За вказаний період за відповідачем виникла заборгованість з оплати вартості отриманого від позивача природного газу на суму в розмірі 915 930,00 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи виписками по рахунку останнього.
Звертаючись до суду позивач просить стягнути з відповідача суму заборгованості в розмірі 915 930,00 грн, суму пені в розмірі 16 198,06 грн, суму 3% річних в розмірі 31 668,16 грн та суму інфляційних втрат в розмірі 87 585,95 грн.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У відповідності до положень ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину суд визнає Договір належною підставою, у розумінні норм ст. 11 ЦК України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків та є фактично за своєю правовою суттю договором купівлі-продажу.
У відповідності до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно зі ст. 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Судом встановлено факт передачі позивачем відповідачу природного газу, що підтверджується зазначеними вище актами приймання-передачі.
Як передбачено п. 5.1. Договору разрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем постачання газу.
Частиною 1 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до приписів ч. 1 ст. 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.
Статтею 538 Цивільного кодексу України визначено, що виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання. При зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту. Сторона, яка наперед знає, що вона не зможе виконати свого обов'язку, повинна своєчасно повідомити про це другу сторону. У разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі. Якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.
Відповідно до ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.
Договір купівлі-продажу є оплатним, відтак одним із основних обов'язків покупця є оплата ціни товару. Ціна - грошове відображення вартості товару за його кількісну одиницю. Ціна товару, як правило, визначається у договорі за згодою сторін.
Відповідно до статі 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як зазначено у ч. 4 п. 1 інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-06/928/2012 від 17.07.2012, підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар і строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України (аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 21.04.2011 у справі №9/252-10).
При цьому слід зазначити, що вимоги Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні щодо правильності оформлення первинних документів передбачають наявність в документах такого реквізиту, як інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції лише альтернативно такому обов'язковому реквізиту, як особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду України від 19.04.2016 у справі №21-4985а15.
Як зазначалося вище, газ прийнятий відповідачем про міститься відповідні підписи та відтиск печатки на вказаних актах.
Матеріали справи не містять доказів наявності у відповідача претензій щодо якості та/або комплектності переданого за Договорами товару, тому, оскільки між сторонами не погоджувалися інші строки оплати, то відповідно до статті 692 ЦК України відповідач повинен був оплатити вартість товару протягом 40 календарних днів з дати відвантаження товару.
Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
При вирішенні спору суд виходить з того, що з огляду на положення ст. ст. 6, 627 - 628, 638 Цивільного кодексу України, ст. ст. 42, 180 Господарського кодексу України, з яких випливає, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства, зважаючи на факт виконання сторонами зобов'язань по договору, про що сторонами не заперечується, суд дійшов до висновку про укладення між сторонами договору з погодженням всіх його умов, які обумовлюються.
Згідно ч. 1 ст. 251 та ч. 1 ст. 252 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.
Відповідно до ст. 253 та ч. 5 ст. 254 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.
Отже, враховуючи, що відповідачем не здійснено оплату поставленого позивачем газу, суд дійшов до висновку, що у встановлений законом, статтею 692 ЦК України, строк, заборгованість за поставлений газ в розмірі 915 930,00 грн, погашена не була та залишається непогашеною на даний час; позивачем належним чином відповідно до статей 525, 526, 655, 712, 901, 903 ЦК України та статей 181, 193 ГК України доведена, документально підтверджена і відповідачем не спростована.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Враховуючи те, що загальна сума основного боргу відповідача в розмірі 915 930,00 грн, підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, і підприємство відповідача на момент прийняття рішення не надало документи, які свідчать про повне погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог позивача до відповідача про стягнення вказаної суми основного боргу, у зв'язку з чим позов у цій частині підлягає задоволенню.
Позивачем також заявлено до стягнення з відповідача суму пені в розмірі 16 198,06 грн.
Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (частини перша, друга статті 217 Господарського кодексу України). Штрафними санкціями відповідно до частини першої статті 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими Господарським кодексом України та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (частина перша статті 199 Господарського кодексу України),
Видами забезпечення виконання зобов'язання за змістом положень частини першої статті 546 Цивільного кодексу України є неустойка, порука, гарантія, застава, притримання, завдаток, а частиною другою цієї норми визначено, що договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік забезпечувальних заходів для належного виконання зобов'язання не є вичерпним і сторони, використовуючи принцип свободи договору, передбачений статтею 627 Цивільного кодексу України, мають право встановити й інші, окрім тих, що передбачені частиною першою статті 546 Цивільного кодексу України, засоби, які забезпечують належне виконання зобов'язання, за умови, що такий вид забезпечення не суперечить закону.
За змістом положень частини четвертої статті 231 Господарського кодексу України розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Відповідно до ч. 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Згідно з п. 7.2. Договору у разі прострочення споживачем оплати згідно пунктів 5.1., 5.6. цього Договору він зобов'язується сплатити постачальнику пеню у розмірі 17,8% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який нраховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний ден прострочення.
Перевіривши розрахунок суми пені, Судом встановлено, що позовні вимоги відповідають вимогам чинного законодавства, розрахунок пені у заявленому розмірі здійснені позивачем належним чином, відтак позовні вимоги про стягнення з відповідача 16 198,06 грн пені підлягають задоволенню.
Щодо заявленої позовної вимоги про стягнення з відповідача 31 668,16 грн суми 3% річних та 87 585,95 грн суми інфляційних втрат, то суд зазначає наступне.
Згідно зі ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення відсотків річних та інфляційних втрат є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.
Перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційної складової суми заборгованості, наданий позивачем до позовної заяви, суд встановив, що він є вірним, а тому, позовні вимоги в цій частині є такими, що підлягають задоволенню на суму в розмірі 31 668,16 грн 3% річних та 87 585,95 грн інфляційних втрат.
Згідно із ч. 2-3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
За таких обставин, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено обґрунтованість заявленого позову, відтак до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає сума основного боргу в розмірі 915 930,00 грн, сума пені в розмірі 16 198,06 грн, сума 3% річних в розмірі 31 668,16 грн та сума інфляційних втрат в розмірі 87 585,95 грн.
Судовий збір, у розмірі 15 770,73 грн, відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку із задоволенням позовних вимог, покладається на відповідача.
Керуючись ст.ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 237-238, 240-241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Державного підприємства "Групова котельня Міністерства внутрішніх справ України" (ідентифікаційний код 24521985, адреса: 04116, м. Київ, вул. Довнар-Запольського, буд. 10-А) на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (ідентифікаційний код 20077720, місцезнаходження: 01601, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, буд. 6) суму основної заборгованості в розмірі 915 930,00 грн. (дев'ятсот п'ятнадцять тисяч дев'ятсот тридцять гривень 00 копійок), суму пені в розмірі 16 198,06 грн (шістнадцять тисяч сто дев'яносто вісім гривень 06 копійок), суму 3% річних в розмірі 31 668,16 грн (тридцять одна тисяча шістсот шістдесят вісім гривень 16 копійок), суму інфляційних втрат в розмірі 87 585,95 грн (вісімдесят сім тисяч п'ятсот вісімдесят п'ять гривень 95 копійок) та суму судового збору в розмірі 15 770,73 грн. (п'ятнадцять тисяч сімсот сімдесят гривень 73 копійки).
3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.
4. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
5. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення підписано 01.04.2022
Суддя С. МОРОЗОВ