ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
15.02.2022Справа № 910/16164/21
Господарський суд міста Києва у складі судді Картавцевої Ю.В., за участю секретаря судового засідання Негоди І.А., розглянувши матеріали господарської справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Аркада буд Холдинг"
до Комунального підприємства по утриманню зелених насаджень Шевченківського району м. Києва
про визнання недійсним договору
Представники:
від позивача: не з'явився,
від відповідача: Боженко Д.Є.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Аркада Буд Холдинг» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства по утриманню зелених насаджень Шевченківського району м. Києва про визнання недійсним договору.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що Договір субпідряду від 04.11.2019 № 041119/1 був укладений посадовою особою Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Аркада Буд Холдинг» з перевищенням повноважень, тобто з порушенням норм цивільного, господарського законодавства та установчих документів товариства, з огляду на що позивач просить суд визнати недійсним з моменту укладення Договір субпідряду від 04.11.2019 № 041119/1, що був укладений між Комунальним підприємством по утриманню зелених насаджень Шевченківського району м. Києва та Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Аркада Буд Холдинг».
За змістом ст. 176 Господарського процесуального кодексу України, за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п'яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому статтею 174 цього Кодексу.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.10.2021 суд ухвалив: прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; справу розглядати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначити на 02.11.2021.
У підготовче засідання 02.11.2021 представники сторін не прибули.
Відповідно до ст. 177 Господарського процесуального кодексу України підготовче провадження має бути проведене протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. У виняткових випадках для належної підготовки справи для розгляду по суті цей строк може бути продовжений не більше ніж на тридцять днів за клопотанням однієї із сторін або з ініціативи суду.
З метою належної підготовки справи для розгляду у підготовчому засіданні 02.11.2021 судом продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та оголошено перерву до 07.12.2021.
22.11.2021 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.
У підготовче засідання 07.12.2021 прибув представник відповідача, представник позивача не прибув.
У підготовчому засіданні 07.12.2021 судом оголошено перерву до 21.12.2021.
У підготовче засідання 21.12.2021 прибув представник відповідача, представники позивача не прибули.
У підготовчому засіданні 21.12.2021 судом оголошено перерву до 25.01.2022.
У підготовче засідання 25.01.2022 прибув представник відповідача, представники позивача не прибули.
У підготовчому засіданні 25.01.2022 судом з'ясовано, що в процесі підготовчого провадження у даній справі вчинені всі необхідні дії передбачені ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 185 Господарського процесуального кодексу України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.
Відповідно до п. 18 ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України у підготовчому засіданні суд призначає справу до розгляду по суті, визначає дату, час і місце проведення судового засідання (декількох судових засідань - у разі складності справи) для розгляду справи по суті.
За наслідками підготовчого засідання судом закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті на 15.02.2022.
У судове засідання 15.02.2022 прибув представник відповідача, який заперечив проти задоволення позовних вимог, представники позивача в судове засідання не прибули.
За змістом ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
За наведених обставин, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у судовому засіданні 15.02.2022, за відсутності представника позивача, запобігаючи при цьому безпідставному затягуванню розгляду справи.
У судовому засіданні 15.02.2022 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача та дослідивши докази, суд
Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Аркада буд Холдинг" (позивач, генпідрядник) та Комунальним підприємством по утриманню зелених насаджень Шевченківського району м. Києва (відповідач, субпідрядник) укладено Договір субпідряду №041119/1 від 04.11.2019 (Договір).
Відповідно до п.1.1. Договору субпідрядник зобов'язується своїми силами і засобами, на сій ризик, в межах Договірної ціни виконати та здати роботи на здійснення озеленення об'єкта: «Капітальний ремонт скверу ім. Гонти в Шевченківському районі», а Генпідрядник - прийняти та оплати такі роботи.
Згідно п. 3.1. Договору вартість виконання робіт за Договором (Договірна ціна) визначена на підставі Додатку №1 до Договору (Договірна ціна, Локальний кошторис), що є його невід'ємною частиною, та становить 1 514 293,00 грн. з урахуванням ПДВ, що становить 252 382,17 грн.
Відповідно до п.5.1 Договору, виконані роботи приймаються шляхом підписання акту виконаних робіт за формою КБ-2в та КБ-3.
У п.10.1. Договору сторони узгодили, що цей договір набирає чинності в день його підписання обома Сторонами і діє до « 31» грудня 2019 року, а у разі невиконання Сторонами своїх зобов'язань в зазначений термін - до їх повного виконання.
Дослідивши зміст укладеного між сторонами Договору, суд дійшов висновку що даний договір за своєю правовою природою є договором будівельного підряду.
Відповідно до ст. 875 Цивільного кодексу України, за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.
Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта.
До договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.
Спір у даній справі виник у зв'язку з тим, що за твердженнями позивача після ознайомлення засновниками зі змістом Договору, було встановлено, що він вчинений без згоди засновників позивача. При цьому, позивач зазначає, що відповідно до п.37.1.2 Статуту рішення про надання згоди на вчинення правочину, якщо вартість майна, робіт або послуг, що є предметом цього договору, перевищує 50 відсотків вартості чистих активів товариства станом на кінець попереднього кварталу, приймається виключно загальними зборами учасників, відтак посадова особа позивача яка підписала спірний договір, перевищила свої повноваження, що є підставою для визнання недійсним даного договору.
Так, позивачем на підтвердження викладеного, зокрема, надано суду копію фінансової звітності малого підприємства за 2019 рік відповідно до якої нерозподілений прибуток (непокритий збиток) на кінець звітного періоду становить 86 500,00 грн.
Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує та зазначає, що позивачем не доведено обставин того, що відповідач знав, або міг знати про наявність обмеження повноважень директора позивача, який підписав спірний договір. Так, зокрема, у витягу з Єдиного державного реєстру, копія якого міститься в матеріалах справи, відсутні дані про наявність обмежень щодо представництва позивача у його директора - Ахмедова Руфата Шахін-Огли станом на 04.11.2019 (дату підписання договору).
Більше того, відповідач стверджує, що рішенням суду у справі №910/9188/20 від 27.10.2021 стягнуто з позивача на користь відповідача основний борг в розмірі 1 116 033,60 грн., пеню в розмірі 105 359,08 грн., інфляційні втрати в розмірі 16 787,60 грн., три проценти річних в сумі 15 277,60 грн за Договором субпідряду №041119/1 від 04.11.2019 та витрати по сплаті судового збору в розмірі 18 801,86 грн. Тобто, позов у даній справі є безпідставним та поданий позивачем з метою уникнення обов'язку оплати прийнятих за спірним договором робіт.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; правочин може вчинятися усно або в письмовій формі.
Згідно з ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього кодексу.
Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Юридична особа є учасником цивільних відносин і наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю (ст. 2, 80, 91, 92 ЦК України).
При цьому особливістю цивільної дієздатності юридичної особи є те, що така особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону (ч. 1 ст. 92 ЦК України).
За змістом положень ст. ст. 11, 509, 526, 599 ЦК України зобов'язальні правовідносини виникають, у тому числі, з договорів, які мають виконуватися належним чином відповідно до їх умов та вимог законодавства, припинення яких обумовлюється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.
Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).
Правочини юридична особа також вчиняє через свої органи, що з огляду на приписи ст. 237 ЦК України утворює правовідношення представництва, в якому орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана або має право вчинити правочин від імені цієї юридичної особи, в тому числі вступаючи в правовідносини з третіми особами.
У постанові від 27.06.2018 у справі № 668/13907/13-ц Велика Палата Верховного Суду вказала, що на захист прав третіх осіб, які вступають у правовідносини з юридичними особами, в тому числі укладають з юридичними особами договори різних видів, ч. 3 ст. 92 ЦК України передбачено, що орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.
Таким чином, ч. 3 ст. 92 ЦК України встановлює виняток із загального правила щодо визначення правових наслідків вчинення правочину представником з перевищенням повноважень (ст. ст. 203, 241 ЦК України). Для третьої особи, яка уклала з юридичною особою договір, обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи загалом не мають юридичної сили, хоча б відповідні обмеження й існували на момент укладення договору.
Таке обмеження повноважень набуває юридичної сили для третьої особи в тому випадку, якщо саме вона, ця третя особа, вступаючи у відносини з юридичною особою та укладаючи договір, діяла недобросовісно або нерозумно, зокрема, достеменно знала про відсутність в органу юридичної особи чи її представника необхідного обсягу повноважень або повинна була, проявивши принаймні розумну обачність, знати про це. Тягар доказування недобросовісності та нерозумності в поведінці третьої особи несе юридична особа.
З огляду на приписи ст. ст. 92, 237 - 239, 241 ЦК України для визнання недійсним договору, укладеного юридичною особою з третьою особою, з підстави порушення установленого обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи, не має самостійного юридичного значення факт перевищення повноважень органом чи особою, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, як і сам по собі факт скасування довіреності представнику, який у період її чинності здійснював свої права та виконував обов'язки за цією довіреністю.
Такий договір може бути визнаний недійсним із зазначених підстав у тому разі, якщо буде встановлено, що сама третя особа, контрагент юридичної особи за договором, діяла недобросовісно і нерозумно. Тобто третя особа знала або за всіма обставинами, проявивши розумну обачність, не могла не знати про обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи чи про припинення дії довіреності, виданої представнику юридичної особи, який укладає договір від її імені.
Таким чином, для визнання недійсним договору з тієї підстави, що його було укладено представником юридичної особи з перевищенням повноважень, необхідно встановити, по-перше, наявність підтверджених належними і допустимими доказами обставин, які свідчать про те, що контрагент такої юридичної особи діяв недобросовісно або нерозумно. При цьому тягар доказування недобросовісності та нерозумності в поведінці контрагента за договором несе юридична особа. По-друге, дії сторін такого договору мають свідчити про відсутність реального наміру його укладення і виконання.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За приписами ст. 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Однак, в ході розгляду справи позивач не довів належними та допустимими доказами в розумінні вищезазначених норм Господарського процесуального кодексу України, існування обставин, які можуть бути підставами для визнання недійсним Договору субпідряду №041119/1 від 04.11.2019.
Так, відповідно до п.13 ч.2. ст. 9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» в Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про юридичну особу, крім державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб відомості про керівника юридичної особи та про інших осіб (за наявності), які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо: прізвище, ім'я, по батькові, дата народження, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які мають відмітку в паспорті про право здійснювати платежі за серією та номером паспорта), дані про наявність обмежень щодо представництва юридичної особи.
Судом встановлено, що спірний договір підписано зі сторони позивача директором Ахмедовим Р.Ш., та зі сторони відповідача директором Цимбалюком В.О., які діяли на підставі Статутів.
Разом з тим, як умови Договору, так і наявний в матеріалах справи витяг з Єдиного державного реєстру не містять відомостей про наявність у директора позивача обмежень щодо представництва юридичної особи позивача.
При цьому, як вбачається з п.37.1.2 Статуту ТОВ «Будівельна компанія «Аркада Буд Холдинг», на порушення якого посилається позивач, як на підставу для визнання договору недійсним, рішення про надання згоди на вчинення правочину, якщо вартість майна, робіт або послуг, що є предметом цього договору, перевищує 50 відсотків вартості чистих активів товариства станом на кінець попереднього кварталу, приймається виключно загальними зборами учасників.
Однак, позивачем не доведено, що відповідач був обізнаний, або мав бути обізнаний про вартість чистих активів ТОВ «Будівельна компанія «Аркада Буд Холдинг» станом на кінець попереднього кварталу перед укладанням спірного договору.
Тобто, позивачем не доведено наявності підтверджених належними і допустимими доказами обставин, які свідчать про те, що відповідач при укладенні Договору діяв недобросовісно або нерозумно.
Крім того, у рішенні Господарського суду міста Києва від 27.10.2021 у справі №910/9188/20 встановлено, що на виконання умов договору субпідряду №041119/1 від 04.11.2019 між сторонами 22.12.2019 року підписано акт №1 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2019 року на суму 1 138 809,38 грн. та довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за грудень 2019 року на суму 1 138 809,38 грн.
Згідно з ст. 241 Цивільного кодексу України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.
Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
З огляду на встановлення обставини виконання робіт та прийняття виконаних будівельних робіт за спірним Договором, суд доходить висновку, що у сторін при укладенні Договору №041119/1 від 04.11.2019 був наявний реальний намір на його укладення та виконання.
Відтак, суд не вбачає правових підстав для задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Аркада буд Холдинг" до Комунального підприємства по утриманню зелених насаджень Шевченківського району м. Києва про визнання недійсним Договору субпідряду №041119/1 від 04.11.2019 та відмовляє у позові повністю.
Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача покладаються на позивача у зв'язку з відмовою в позові.
Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236, 237, 238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд
У позові відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено: 31.03.2022
Суддя Ю.В. Картавцева