Справа № 607/23932/21Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/817/79/22 Доповідач - ОСОБА_2
Категорія - запобіжний захід
10 лютого 2022 р. Колегія суддів Тернопільського апеляційного суду в складі:
головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі - ОСОБА_5
за участю:
прокурора - ОСОБА_6
обвинуваченого - ОСОБА_7
захисника - ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі матеріали кримінального провадження №11-кп/817/79/22 за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_8 на ухвалу Тернопільського міськрайонного суду від 13 січня 2022 року про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_7 ,-
Цією ухвалою клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_7 задоволено, та продовжено строк його тримання під вартою до 11 березня 2022 року.
В апеляційній скарзі захисник обвинуваченого ОСОБА_7 адвокат ОСОБА_8 просить ухвалу суду скасувати та застосувати до її підзахисного більш м”який запобіжний захід.
Посилається на необгрунтоване продовження судом обвинуваченому строку тримання під вартою з одних і тих же мотивів що й при його застосуванні, що не відповідає практиці ЄСПЛ, наводячи рішенню у справі “Харченко проти України”, а також вказує на ненаведення судом будь-яких підстав, які дозволяють тримання особи під вартою протягом тривалого проміжку часу, що є несумісним з принципом захисту від свавілля, про що йдеться у п.36 рішення ЄСПЛ у справі “Ігнатова проти України”.
Вважає що судом не враховано обставин, визначених ст.178 КПК України щодо наявності в обвинуваченого постійного місця проживання, його позитивної характеристики, а також не перебування на обліку у лікаря нарколога ти психіатра.
ОСОБА_7 , не погоджуючись з судовим рішенням, також подав апеляційну скаргу, в якій про його скасувати та відмовити у застосуванні до нього запобіжного заходу.
Посилається на відсутність обгрунтованої підозри у скоєнні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.187 КК України, в зв”язку з тим, що суд на підготовчому судовому засіданнні без дослідження матеріалів кримінального провадження не взмозі перевірити її , а попередні ухвали слідчих суддів про застосування та продовження щодо нього запобіжного заходу у виді тримання під вартою не носять преюдиційний характер. Також зазначає що дозаків, які б вказували на наявність фактів чи обставин, які підтверджували б існування ризиків, визначених ст.177 КПК України судом не здобуто.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, захисника та обвинуваченого, які підтримали вимоги апеляційної скарги, доводи прокурора, який заперечив проти задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали судового провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.
На розгляді Тернопільського міськрайонного суду перебувають матеріали кримінального провадження № 12021211040001629 від 18.11.2021 року про обвинувачення ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 187 КК України, нападі з метою заволодіння чужим майном, поєднаному з насильством для життя чи здоров”я особи, яка зазнала нападу.
Ухвалою слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду від 19.11.2021 року підозрюваному ОСОБА_7 застосовний запобіжний захід у виді тримання під вартою без визначення суми застави у кримінальному провадженні, який неодноразово продовжувався.
Так, перевіряючи висновок суду про обгрунтованість підозри ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення колегія суддів погоджується з тим, що органом досудового розслідування зібрано достатньо доказів які не тільки дають підстави підозрювати його у скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст.187 КК України, а й для пред”явлення обвинувачення, які неодноразово перевірялись судами при застосуванні вказаного запобіжного заходу та його продовженні.
Вважаючи доведеним продовження існування ризиків переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та суду, а також незаконного впливу на свідків та потерпілого, суд мотивував своє рішення суворістю покарання, яке загрожує ОСОБА_7 у випадку визнання винним- у виді позбавлення волі на строк до 7 років, тяжкістю кримінального правопорушення, яке йому інкримінується, що є тяжким, його характером- вчиненням з застосуванням насильства, а також необхідністю безпосереднього допиту потерпілого під час судового розгляду, який може змінити показання, отримані на досудовому слідстві , а також обставин, визначених ст.178 КПК України, які розглядав у контексті певної ступені можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству, оцінюючи вирогідність такої поведінки підозрюваного, дійшов до висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи, з чим погоджуться і колегія суддів.
При цьому, доводи сторони захисту про можливість застосування до підозрюваного більш мякого запобіжного заходу колегія суддів вважає необгрунтованими, виходячи з вищенаведених обставин , а також даних про особу підозрюваного, який має слабкі соціальні зв”язки, відсутності у нього роботи, постійного джерела доходу, попередніх судимостей та наявності на розгляді у суді інших обвинувальних актів про обвинувачення його у вчиненні тяжких злочинів, що вказує на достатність підстав вважати, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не може забезпечити належну поведінку підозрюваного та запобігти вищевикладеним ризикам та збільшує наявні ризики настільки, що їх неможливо відвернути, не взявши особу під варту.
При цьому враховує практику ЄСПЛ відповідно до якої: тяжкість деяких злочинів, яка викликає негативну реакцію суспільства і соціальні наслідки, виправдовує попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу (рішення у справі Летельє проти Франції); розумність строку тримання під вартою не може оцінюватися абстрактно, вона має оцінюватися в кожному окремому випадку залежно від особливостей конкретної справи, причин, про які йдеться у рішеннях національних судів, переконливості аргументів заявника, викладених у його клопотанні про звільнення (п. 79 рішення ЄСПЛ у справі "Харченко проти України" від 10 лютого 2011 року).
За наслідками перевірки рішення місцевого суду, колегія суддів погоджується, що обставини, які встановленні судом, дають достатні підстави вважати, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не може забезпечити належну поведінку підозрюваного та запобігти вищевикладеним ризикам, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України, при цьому суд вірно вказав про неможливість завершення судового розгялду вказаного провадження до закінчення дії попередньої ухвали про продовження запобіжного заходу у зв”язку з тим, що у кримінальному провадженні проведено лише підготовче судовое засідання.
З врахуванням вищенавдених обставин суд обгрунтовано не знайшов підстав для визначення обвинуваченому застави, оскільки йому висунута підозра у скоєнні кримінального праворушення з застосуванням насильства щодо потерпілого.
Отже, доводи обвинуваченого та його захисника не знайшли свого підтвердження під час перевірки рішення суду в апеляційному порядку з огляду на вищенаведене, а тому апеляційні скарги захисника та обвинуваченого слід відхилити, а ухвалу суду про продовження строку запобіжного заходу щодо обвинуваченого ОСОБА_7 - залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 177, 183,191,199,419,422 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційні скарги обвинуваченого та його захисника залишити без задоволення.
Ухвалу Тернопільського міськрайонного суду від 13 січня 2022 року про продовження строку тримання під вартою щодо ОСОБА_7 залишити без змін.
Ухвала є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді