Дата документу 01.04.2022 Справа № 336/1550/21
Справа № 22-ц/807/925/22 Головуючий у 1-й інстанції: Галущенко Ю.А.
Є.У.№ 336/1550/21 Суддя-доповідач: Кочеткова І.В.
01 квітня 2022 року м. Запоріжжя
Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого: Кочеткової І.В.,
суддів: Кримської О.М.,
Дашковської А.В.,
розглянувши у порядку спрощеного письмового позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Запорізькій області (далі ГУНП), Державної казначейської служби України про відшкодування майнової та моральної шкоди,
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 08 грудня 2021 року,
У березні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ГУНП в Запорізькій області та Державної казначейської служби України про відшкодування майнової та моральної шкоди. Зазначав, що 07 серпня 2015 року він по службі «102» повідомив співробітників Шевченківського РВ ЗМУ ГУМВС України в Запорізькій області про те, що 07 серпня 2015 року у м. Запоріжжя приблизно о 10 год. 50 хв. невідомі особи нанесли йому тілесні ушкодження. Того ж дня слідчим СВ Шевченківського РВ ЗМУ ГУМВС України в Запорізькій області Пінчуком С. О. від нього була прийнята заява про вчинення вказаного кримінального правопорушення, в якій він просив притягнути до кримінальної відповідальності гр. ОСОБА_2 та його друга, які нанесли йому тілесні ушкодження.
Відомості про дане кримінальне правопорушення за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст. 125 КК України, 08 серпня 2015 року внесено до ЄРДР за №12015080080003335. Того ж дня, ОСОБА_1 на ім'я слідчого СВ Шевченківського РВ ЗМУ (на цей час ВП №ЗЗРУП) ГУМВС України в Запорізькій області Пінчука С.О. була подана заява про залучення його до провадження як потерпілого. Досудове розслідування за вказаним кримінальним правопорушенням здійснювалося слідчим СВ Шевченківського ВП Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області старшим лейтенантом поліції Зайцевим С.С. У зв'язку з бездіяльністю слідчого, невиконання судового рішення про розгляд клопотань для здійснення слідчих дій, внесення у офіційні документи завідомо невірних відомостей за ініціативою ОСОБА_1 старший лейтенант поліції ОСОБА_3 був відсторонений від здійснення слідства, досудове розслідування кримінального провадження було доручено слідчому Шевченковского ВП ДВП ГУНП в Запорізької області лейтенанту Арзуманян Д.Н.
З 02 серпня 2018 року по 08 серпня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до слідчого СВ Шевченківського ВП (на цей час ВП №3) Дніпровського ВП ( на цей час ЗРУП) ГУНП в Запорізькій області лейтенанта поліції Арзуманян Д.Н. із сьома письмовими клопотаннями про проведення слідчих дій.
Проте, до 31 липня 2018 року слідчий СВ Шевченківського ВП Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області лейтенант Арзуманян Н.Д. жодного клопотання не розглянув, жодних процесуальних дій не вчинив, чим допустив бездіяльність. Станом на 10 вересня 2018 року слідчим ОСОБА_1 як заявнику відповіді за жодним із семи клопотань не було надано.
З огляду на наведені обставини, ОСОБА_1 звертався до суду зі скаргою на бездіяльність слідчого Шевченківського ВП ДВП ГУНП ЗО Арзуманян Н.Д. Правову допомогу йому надавав фахівець у галузі права Кучеренко Д.С . Скарга ОСОБА_1 була задоволена ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Запоріжжя (№336\3743\16-к провадження №1-кс336\1439\2018). Отже, протиправність та незаконність бездіяльності слідчої Шевченківського ВП Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області Арзуманян Д.Н. встановлено судовим рішенням від 21 серпня 2018 року.
Витрати на правову допомогу, понесені ОСОБА_1 під час розгляду його скарги у суді в загальній сумі становлять 1300 грн.
Отже, слідчим СВ Шевченківського ВП Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області Арзуманян Д.Н. допущена бездіяльність, яка завдала ОСОБА_1 моральну шкоди у розмірі 5000 грн.
Посилаючись на наведені обставини, ОСОБА_1 просив суд стягнути з Державної казначейської служби України шляхом безспірного списання з єдиного казначейського рахунку на його користь 1300 грн. на відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок протиправної бездіяльності слідчого, 5000 грн. на відшкодування моральної шкоди та 1990,95 грн. на відшкодування витрат, понесених у зв'язку з поданням цього позову.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 08 грудня 2021 року відмовлено у задоволенні позову.
Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом неповно з'ясовані фактичні обставини справи, порушено норми матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити по справі нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
У відзиві на апеляційну скаргу ГУНП в Запорізькій області вказало, що апеляційна скарга є безпідставною та необґрунтованою, її доводи вже були предметом розгляду в суді першої інстанції.
ГУ Державної казначейської служби України у Запорізькій області у своєму відзиві зазначило, що апеляційна скарга є безпідставною та необґрунтованої, її доводи лише свідчать про незгоду ОСОБА_1 із судовим рішенням. Просили залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.
Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 369 цього Кодексу.
Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Зважаючи на те, що справа є малозначною, її розгляд здійснено в порядку письмового провадження, без виклику сторін.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відмовляючи у задоволені позову, суд першої інстанції виходив з того, що витрати ОСОБА_1 на правову допомогу у кримінальному провадженні під час розгляду у суді його скарги на бездіяльність слідчого не є шкодою у розумінні ст.1176 ЦК України та підлягають компенсації у порядку, передбаченому нормами КПК України. В частині відшкодування моральної шкоди, завданої органами поліції внаслідок порушення вимог кримінального процесуального закону при розгляді клопотань потерпілого ОСОБА_1 , поданих 02.08.2018, 05.08.2018, 08.08.2018, та не повідомлення про результати розгляду цих клопотань, а також через необхідність витрачання додаткових зусиль по відновленню його порушеного права щодо об'єктивного розслідування кримінального правопорушення, існує судове рішення, яке набрало законної сили, постановлене з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав. Позивачем не доведено, що його моральні страждання продовжують тривати через порушенням посадовими особами ГУНП його прав.
Проте в повній мірі погодитися з такими висновками суду не можна.
Відповідно до ч.1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. (ч. 1 ст. 4 ЦПК України).
Відповідно до ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Вирішуючи вимоги позивача про відшкодування майнової шкоди, суд першої інстанції виходив із такого.
Пунктом 3ч. 2 ст. 11 ЦК України передбачено,що завдання майнової(матеріальної)та моральної шкоди іншій особі,як юридичний факт,є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків.
Як передбачено ч. 1,6 ст. 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.
Шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах.
Тобто за відсутності підстав для застосування ч. 1 ст. 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами, діють правила ч. 6 ст. 1176 ЦК України і така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами.
Як передбачено ст. 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.
Встановлено, що в провадженні Відділу поліції №3 Запорізького районного управління поліції ГУ НП у Запорізькій області перебуває кримінальне провадження №12015080080003335 від 08.08.2015 за ознаками ч. 1 ст. 125 КК України за фактом завдання потерпілому ОСОБА_1 тілесних ушкоджень.
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 21 серпня 2018 року скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність слідчої Шевченківського відділення поліції Дніпровського відділу поліції Головного управління національної поліції в Запорізькій області Арзуманян Д.Н. щодо не розгляду клопотань поданих 02.08.2018, 05.08.2018, 08.08.2018 та неповідомлення про результати розгляду цих клопотань у кримінальному провадженні № 12015080080003335 від 08.08.2015 року за ст. 125 ч. 1 КК України було задоволено частково, зобов'язано слідчого (слідчих) Шевченківського ВП, яким доручено здійснення досудового розслідування у вказаному вище кримінальному провадженні, розглянути клопотання ОСОБА_1 та сповістити заявника про результати їх розгляду (а.с.13-15).
Отже, судовим рішенням, яке набрало законної сили, встановлено бездіяльність слідчого СВ Шевченківського ВП під час досудового розслідування кримінального провадження,у якому ОСОБА_1 є потерпілим.
У відповідності до положень ч.ч. 1,2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Як передбачено ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Заявляючи вимоги про стягнення на свою користь 1300 грн. на відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок протиправної бездіяльності слідчої Шевченківського ВП Дніпровського ВП ГУНП у Запорізькій області Арзуманян Д.Н., ОСОБА_1 зазначав, що вказана сума була витрачена ним на сплату юридичних послуг для захисту його прав у кримінальному провадження, а саме: підготовки та подання слідчому відповідних клопотань.
На підтвердження витрат на правничу допомогу позивачем при розгляді слідчим суддею скарги ОСОБА_1 на бездіяльність слідчої Шевченківського відділення поліції Дніпровського відділу поліції Головного управління національної поліції в Запорізькій області Арзуманян Д.Н. до матеріалів справи було долучено, договір про надання правової допомоги № 1/20/02/2017 від 20 лютого 2017 року укладений між Кучеренко Д.С. та ОСОБА_1 (а.с. 4-5), акт здавання приймання юридичних послуг від 13.08.2018 на суму 1300 гривень (а.с. 6), та платіжними дорученнями на загальну суму 1300 гривень (а.с. 7-8).
Як передбачено ст. 118 КПК України процесуальні витрати складаються із: витрат на правову допомогу; витрат, пов'язаних із прибуттям до місця досудового розслідування або судового провадження; витрат, пов'язаних із залученням потерпілих, свідків, спеціалістів, перекладачів та експертів; витрат, пов'язаних із зберіганням і пересиланням речей і документів.
Згідно з ст. 120 КПК України витрати, пов'язані з оплатою допомоги представника потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача та юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які надають правову допомогу за договором, несе відповідно потерпілий, цивільний позивач, цивільний відповідач, юридична особа, щодо якої здійснюється провадження.
Відповідно до ст. 125, 126 КПК України суд за клопотанням осіб має право визначити грошовий розмір процесуальних витрат, які повинні бути їм компенсовані. Суд вирішує питання щодо процесуальних витрат у вироку суду або ухвалою. Сторони кримінального провадження, свідки, експерти, спеціалісти, перекладачі мають право оскаржити судове рішення щодо процесуальних витрат, якщо це стосується їхніх інтересів.
Зі змісту зазначених норм зрозуміло, що за своєю правовою природою витрати на правову допомогу, що ґрунтуються на договірних відносинах, можуть бути відшкодовані виключно у спосіб, передбачений процесуальним законодавством.
Отже, витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги є такими, що понесені особою у зв'язку із реалізацією своїх процесуальних прав у кримінальному провадженні. Такі витрати віднесено до процесуальних витрат, вони відшкодовуються в порядку, передбаченому відповідним процесуальним законом; їх не можна визнати збитками чи шкодою у розумінні положень цивільного законодавства України й вони не можуть бути стягнуті за позовною вимогою в іншому провадженні.
Установивши, що 1300 грн. були сплачені ОСОБА_1 за надання правової допомоги під час розгляду у суді його скарги на бездіяльність слідчого, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що вказані витрати на правничу допомогу у кримінальному провадженні не є шкодою у розумінні ст. 1166 ЦК України та обґрунтовано відмовив у задоволенні позову у цій частині.
Вирішуючи вимоги про відшкодування моральної шкоди, суд установив, що у лютому 2020 року ОСОБА_1 звертався до суду з позовом до Головного управління НП у Запорізькій обл., Державної казначейської служби України про відшкодування майнової та моральної шкоди (справа № 336/1068/20, пр. 2/336/1472/2020), в якому просив стягнути з Державної казначейської служби України 15 000 грн. на відшкодування моральної шкоди, завданої йому внаслідок протиправної бездіяльності Шевченківського відділення поліції Дніпровського відділу поліції ГУ НП у Запорізькій області, за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом безспірного списання цієї суми з єдиного казначейського рахунку.
Вказану вимогу позивач мотивував тим, що 07.08.2015 він повідомив Шевченківський РВ ЗМУ ГУМВС в Запорізькій області про нанесення йому 07.08.2015 тілесних ушкоджень.
Того ж, дня ним була подана заява про вчинення вказаного кримінального правопорушення, яка була прийнята слідчим СВ Шевченківського РВ ЗМУ ГУМВС України в Запорізькій області Пінчуком С.О.
Відомості про зазначене кримінальне правопорушення за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, 08.08.2015 внесено до ЄРДР за № 120150800800003335, та того ж дня ним подана заява про залучення до провадження як потерпілого і допитано як потерпілого.
З 02.08.2018 по 08.08.2018 ОСОБА_1 як потерпілий звертався до слідчого з клопотаннями у кримінальному провадженні про проведення слідчих (розшукових) дій та прийняття процесуальних рішень, які залишились без відповідного реагування з боку слідчого.
16.08.2018 у зв'язку із тим, що слідча СВ Шевченківського ВП Дніпровського ВП в Запорізькій області Арзуманян Д.Н. жодного із зазначених клопотань не розглянув, процесуальних дій не вчинив, не повідомив про результати розгляду вказаних клопотань, оскаржив зазначену бездіяльність слідчому судді, подавши скаргу від 16.08.2018 року.
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 21.08.2018 № 336/3743/16-к, пр. № 1-кс/336/1439/2018 його скарга від 16.08.2018 задоволена частково. Зобов'язано слідчого (слідчих) Шевченківського відділення поліції Дніпровського відділення поліції Головного управління національної поліції в Запорізькій області, яким доручено здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12015080080003335 від 08.08.2015 за ст. 125 ч. 1 КК України, розглянути його клопотання від 02.08.2018, 05.08.2018, від 08.08.2018 та сповістити його про результати розгляду клопотань.
Незаконна бездіяльність слідчої СВ Шевченківського ВП Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області поліції Арзуманян Д. Н., що виразилася у недотриманні вимог кримінального процесуального закону при розгляді клопотань ОСОБА_1 , поданих 02.08.2018, 05.08.2018, 08.08.2018, та не повідомлення про результати розгляду цих клопотань завдала останньому моральної шкоди, яка полягала у перенесених душевних і моральних стражданнях, нервових стресах через необхідність витрачання додаткових зусиль по відновленню його порушених процесуальних прав як потерпілого. Крім того, моральна шкода полягала у тому, що потерпілий внаслідок зазначеної продовжуваної протиправної бездіяльності слідчої Арзуманян Д.Н. втратив віру у законність і справедливість влади, що спричинило йому душевні страждання, на підставі чого вважав, що належною компенсацією моральної шкоди, що підлягає стягненню на його користь, буде сума у розмірі 15000 грн..
Рішенням Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 03.11.2020, зміненим постановою апеляційного суду від 10.03.2021, позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з Державної Казначейської служби України як розпорядника коштів Державного Бюджету України за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду, на користь ОСОБА_1 відшкодування моральної шкоди в розмірі 2 000 грн.
Відмовляючи у задоволенні вимог про відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції виходив із того, що судовим рішенням в іншій справі по спору між тими ж сторонами і з тих самих підстав уже стягнуто на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди 2 000 грн.
Проте, наявність судового рішення, яке набрало законної сили, постановлене з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, за положенням ч.1 п.3 ст.255 ЦПК України є підставою для закриття провадження у справі, а не для відмови у задоволенні позову.
Отже, установивши, що позивач повторно звернувся до суду із позовом про відшкодування моральної шкоди до тих самих сторін і з тих самих підстав, у відповідності до ч.1 п.3 ст.255 ЦПК України суд повинен був закрити провадження у справі, а не відмовляти у позові.
За таких обставин оскаржуване рішення в частині вирішення позовних вимог про відшкодування моральної шкоди на підставі ст.377 ЦПК України підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі.
При вирішенні питання про відшкодування судових витрат, понесених позивачем у цій справі, суд першої інстанції правильно застосував норми процесуального права та обґрунтовано поклав такі витрати на позивача, якому у задоволенні позову було відмовлено.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
Керуючись ст.ст. 268, 374, 375, 377 381-384 ЦПК України, апеляційний суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 08 грудня 2021 по цій справі в частині відмови у задоволенні позову про відшкодування моральної шкоди скасувати, провадження у справі закрити.
В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту цієї постанови, лише у випадку якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Головуючий: І.В. Кочеткова
Судді: А.В. Дашковська
О.М. Кримська