Справа № 303/6072/20
Закарпатський апеляційний суд
24.03.2022 м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд в особі судді Стана І. В., розглянувши апеляційну скаргу, яку подав ОСОБА_1 ,
Постановою судді Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 19 листопада 2020 року
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканець АДРЕСА_1 , гр. України, українець, не працюючий,
визнаний винним у вчиненні передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративного правопорушення й на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 600 (шестисот) неоподаткованих мінімумів громадян, що становить 10200 (десять тисяч двісті) гривень із позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 /один/ рік.
Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 420,40 грн.
Згідно постанови, 08.10.2020 о 20 год. 12 хв. по вул. Підгорянській, 94 у м. Мукачево, ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «Mazda Premacy», д. н. з. НОМЕР_1 , у стані наркотичного сп'яніння, чим порушив приписи п. 2.9а ПДР України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 вказує на те, що постанова судді є незаконною.Стверджує, що суд розглянув справу без його участі, не повідомивши його про час та місце такого розгляду, а копію оскаржуваної постанови він не отримував і ознайомився з її змістом у Єдиному державному реєстрі судових рішень. Посилається на те, що при складанні протоколу порушено вимоги ст. ст. 255, 256 КУпАП та вимоги п. 10 розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Вказує на те, що застосування експрес-тесту для встановлення стану наркотичного сп'яніння у водія суперечить вимогам вищезгаданої Інструкції. При цьому, зазначає, що результати експрес-тесту є попередніми та підлягають перевірці шляхом їх ретельного дослідження у лабораторних умовах, однак зразки біологічного середовища для лабораторного дослідження у нього не відбиралися. Просить поновити строк на апеляційне оскарження, постанову скасувати, а провадження у справі закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дослідивши зібрані у справі докази, апеляційний суд доходить висновку, що строк на апеляційне оскарження слід поновити, підстав для задоволення апеляційної скарги не має.
Апеляційний суд визнає слушними доводи апелянта про поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення враховуючи такі обставини.
З оскаржуваної постанови убачається, що розгляд справи відбувся 19.11.2020 за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 . При цьому, у матеріалах справи містяться відомості про те, що місцевий суд надіслав ОСОБА_1 повістки про виклик до суду 22.10.2020 та 19.11.2020, що підтверджується відповідними довідками про доставку SMS-повідомлення. Також у матеріалах справи містяться відомості, що 23.11.2020 ОСОБА_1 надіслано копію оскаржуваної постанови, однак, відомостей про отримання ним судового рішення, у матеріалах справи немає. Тому, з метою недопущення порушення права ОСОБА_1 на захист та доступ до правосуддя, доводи клопотання про поновлення пропущеного строку на оскарження судового рішення визнаються обґрунтованими, причини пропуску строку такими, що перешкодили ОСОБА_1 своєчасно подати апеляційну скаргу - поважними, а тому строк на апеляційне оскарження поновлюється.
Справа про адміністративне правопорушення розглядається за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , неявка якого, з огляду на положення ст. 294 КУпАП, не перешкоджає її розгляду. При цьому, береться до уваги те, що розгляд справи неодноразово відкладався, апелянт належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, жодних заяв чи клопотань про відкладення судового засідання на інший день від нього не надходило.
Доводи апеляційної скарги про незаконність та необґрунтованість постанови суду першої інстанції апеляційний суд відхиляє з огляду таке.
Апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги згідно з положеннями ст. 294 КУпАП.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.
Приписами ст. 280 КУпАП регламентовано, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення, зобов'язаний, зокрема, з'ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність особи, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами, як наголошується в ст. 251 КУпАП.
Суд, у відповідності до приписів ст. 252 КУпАП, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Апеляційний суд вважає, що вищевказані вимоги закону при розгляді матеріалів за протоколом про адміністративне правопорушення судом першої інстанції дотримані і висновок суду про визнання ОСОБА_1 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за керування транспортним засобом у стані наркотичного сп'яніння є правильним, а зміст постанови відповідає вимогам, передбаченими ст. 283 КУпАП, оскільки в ній наведені докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення ОСОБА_1 цього адміністративного правопорушення.
Відповідно до змісту протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №370780, 08.10.2020, о 20 год 12 хв, по вул. Підгорянській, 94, у м. Мукачево, ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «Mazda Premacy», н. з. НОМЕР_1 , у стані наркотичного сп'яніння. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.9 «а» ПДР України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП. З пояснень особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 убачається, що він «приймав ліки від туберкульозу». Своїми підписами ОСОБА_1 підтвердив, що зі змістом протоколу ознайомлений, копію його отримав, відомості щодо його особи внесені правильно. Також, з протоколу убачається, що у водія ОСОБА_1 тимчасово вилучені документи: посвідчення водія серії НОМЕР_2 та виданий йому тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом серії ПК260226.
Висновком лікаря КНП «Мукачівської ЦРЛ» від 08.10.2020 Петриган В. І. щодо результатів медичного огляду на стан сп'яніння підтверджено, що водій ОСОБА_1 перебуває у стані наркотичного сп'яніння. Своїм підписом у медичному висновку водій ОСОБА_1 підтвердив, що погоджується з його змістом, не заперечив той факт, що результати проведення огляду на стан наркотичного сп'яніння у медичному закладі є достовірними.
Розпискою, яка міститься у матеріалах справи, ОСОБА_1 підтвердив факт залишення транспортного засобу марки «Mazda Premacy», н. з. НОМЕР_1 на місці зупинки автомобіля.
З копії постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ДП18 №769562, убачається, що водія ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121, ч. 1 ст. 126 КУпАП, і накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 425 (чотириста двадцять п'ять) гривень.
Докази, які досліджені та перевірені апеляційним судом на предмет належності, допустимості та достовірності, зібрані відповідно до вимог КУпАП, оскільки порушень при їх збиранні під час розгляду справи апеляційним судом не встановлено, у своїй сукупності підтверджують порушення ОСОБА_1 вимог, передбачених п. 2.9 «а» ПДР та винуватість у вчиненні передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративного правопорушення.
Під час розгляду справи апеляційним судом не встановлено будь-яких даних, які би давали підстави вважати, що працівник патрульної поліції Крук Г. М. була упереджена при проведенні перевірки та складанні щодо ОСОБА_1 протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП та постанови про накладення адміністративного стягнення.
Крім того, апеляційним судом не встановлено яких-небудь даних і про те, що у лікаря КНП «Мукачівської ЦРЛ» Петриган В. І. , яка проводила огляд ОСОБА_1 на стан наркотичного сп'яніння та склала висновок про перебування ОСОБА_1 у стані наркотичного сп'яніння, були підстави для фальсифікації вищевказаного документу щодо ОСОБА_1 , а також для його обмови у перебуванні у такому стані, - у підтвердження цих даних також відсутні які-небудь належні докази.
У матеріалах справи про адміністративне правопорушення також відсутні будь-які відомості, які би свідчили про зацікавленість поліцейської та лікарки у результатах розгляду справи, - у підтвердження таких даних також відсутні які-небудь належні докази як у матеріалах справи, так їх і не додано до апеляційної скарги.
Не встановлено під час розгляду апеляційної скарги й будь-яких даних про застосування щодо ОСОБА_1 незаконних методів, примусу чи інших дій, які призвели до примусової згоди на проходження огляду на стан сп'яніння у закладі охорони здоров'я та підпису наявних у матеріалах справи документів, зокрема у протоколі про адміністративне правопорушення та у медичному висновку, - на такі дані також не вказується в апеляційній скарзі.
Тому, апеляційний суд доходить висновку, що вищевказані працівниця патрульної поліції та лікарка діяли у межах наданих їм повноважень.
Доводи апелянта про те, що при складанні протоколу про адміністративне правопорушення порушено вимоги ст. ст. 255, 256 КУпАП та приписи Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість, апеляційний суд відхиляє з огляду на таке.
Так, згідно з п. 2.9. «а» Правил дорожнього руху України, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Статтею 130 КУпАП передбачена відповідальність за керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що порядок проведення огляду на стан сп'яніння регламентований ст. 266 КУпАП, норми якої є бланкетними, оскільки не встановлюють детальної процедури проходження огляду, а відсилають до підзаконних нормативно-правових актів, які деталізують положення цієї статті. Такий висновок підтверджується положеннями частини 6 цієї статті, в якій зазначено, що направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Процедура огляду регламентована такими підзаконними нормативними актами, які прийняті на виконання ст. 266 КУпАП і конкретизують норми цієї статті, а саме: Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду (далі - Порядок) та Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі - Інструкція).
Згідно з пунктом 12 Інструкції, у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров'я.
Матеріалами справи, зокрема протоколом про адміністративне правопорушення підтверджується, що на момент зупинки транспортного засобу, за кермом якого перебував ОСОБА_1 , та перевірки особи, які притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , у поліцейської Крук Г. М. були сумніви щодо тверезості водія. Тому, на виконання вимог Інструкції та відповідно до Порядку, водію ОСОБА_1 було запропоновано пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння у закладі охорони здоров'я.
З медичного висновку убачається, що ОСОБА_1 пройшов огляд у КНП «Мукачівській ЦРЛ». Зі змістом медичного висновку особи, яка пройшла освідування у встановленому законом порядку ОСОБА_1 погодився, що підтверджується його підписом. Про законність процедури направлення ОСОБА_1 на медичний огляд з метою визначення стану наркотичного сп'яніння свідчать матеріали справи, а саме: протокол про адміністративне правопорушення, щодо якого жодних скарг, заперечень чи зауважень ОСОБА_1 не висловив.
З огляду на вищезазначене, апеляційний суд відхиляє доводи апелянта про те, що при направленні водія ОСОБА_1 на огляд у медичний заклад та при складанні протоколу про адміністративне правопорушення поліцейськими не дотримано вимоги ст. ст. 255, 256 КУпАП, - адже такі свого підтвердження не знайшли.
Твердження ОСОБА_1 про те, що огляд на стан наркотичного сп'яніння проведено з порушеннями, адже біологічні середовища у нього не відбиралися, огляд на стан наркотичного сп'яніння проводився із застосуванням експрес-тесту, апеляційний суд вважає необґрунтованими, адже ні суду першої інстанції, ні до апеляційної скарги ОСОБА_1 на надав жодних доказів, які можуть ставити під сумніви законність процедури проведення огляду на стан наркотичного сп'яніння та достовірність медичного висновку.
Так, відповідно до медичного висновку КНП «Мукачівської ЦРЛ» щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 08.10.2020, на момент проведення огляду ОСОБА_1 перебував у стані наркотичного сп'яніння. Своїм підписом у висновку апелянт засвідчив, що з результатом медичного огляду ознайомлений. При цьому, суд апеляційної інстанції під час розгляду апеляційної скарги не встановив жодних даних про застосування щодо ОСОБА_1 незаконних методів, примусу чи інших дій, які призвели до примусового погодження на проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння в закладі охорони здоров'я та підпису наявних у матеріалах справи документів, зокрема висновку лікаря, - на такі дані також не вказується і в апеляційній скарзі.
Водночас, апеляційний суд констатує, що будь - яких підстав вважати, що медичний висновок не може бути належним доказом у справі - відсутні, адже ОСОБА_1 не заперечував той факт, що пройшов огляд на стан сп'яніння у медичному закладі відповідно до встановленого законом порядку, при цьому з протоколу про адміністративне правопорушення, який був складений уже після проведення медичного огляду за результатами освідування, убачається, що ОСОБА_1 у своїх поясненнях зазначив, що «приймав ліки від туберкульозу», однак, будь-яких застережень зокрема щодо способу проведення медичного огляду, ймовірної похибки у дослідженні чи незгоди з результатами огляду, - пояснення ОСОБА_1 , а також інші матеріали справи взагалі не містять. Тому, факт перебування ОСОБА_1 у стані наркотичного сп'яніння є доведеним, а отже у його діях наявний склад адміністративного правопорушення, передбачений ч.1 ст. 130 КУпАП. При оцінці цих доводів апеляційний суд також зазначає, що у підтвердження доводів про те, що ОСОБА_1 «приймав ліки від туберкульозу»,ним не надано будь-яких доказів.
На які-небудь інші доводи, які би давали підстави для скасування чи зміни судового рішення в апеляційній скарзі не вказується й під час перевірки справи в апеляційному суді такі не виявлені.
На підставі вищенаведеного, апеляційний суд доходить висновку, що судом першої інстанції ОСОБА_1 обґрунтовано визнаний винуватим у порушенні вимог, передбачених пунктом 2.9 «а» ПДР та, відповідно, у вчиненні передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративного правопорушення; що адміністративне стягнення на нього накладено в межах санкції вищевказаної статті, є таким, що відповідає як характеру та ступеню адміністративного правопорушення, так і особі правопорушника, а також передбаченій ст. 23 КУпАП меті адміністративного стягнення.
В своєму рішенні від 29.06.2007 по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» (O'Halloran and Francis v. the United Kingdom), заяви № 15809/02 і № 25624/02) ЄСПЛ наголосив, що «будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі».
Тому, на переконання апеляційного суду, оскаржувана постанова, як законна та обґрунтована, підлягає залишенню без зміни, а подана стороною захисту апеляційна скарга, доводи якої не знайшли свого підтвердження та є безпідставними, - без задоволення.
Приймаючи рішення беруться до уваги положення передбаченого нормативно-правовими актами України принципу диспозитивності, відповідно до якого сторони провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених нормативно-правовими актами; що суд, за відсутності клопотань, не вправі самостійно витребовувати докази, викликати свідків тощо; ст. 294 КУпАП у частині перегляду судового рішення в межах апеляційної скарги; те, що до апеляційної скарги не додано належних та допустимих доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції та підтверджували доводи апеляційної скарги, і будь-яких обґрунтованих клопотань з цього приводу стороною захисту не заявлялось; що ОСОБА_1 , не з'явившись на розгляд справи, позбавив себе можливості довести обґрунтованість доводів апеляційної скарги та надати відповідні докази в їх підтвердження.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд
Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження судового рішення.
Апеляційну скаргу, яку подав ОСОБА_1 , залишити без задоволення.
Постанову судді Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 19 листопада 2020 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП - залишити без зміни.
Постанова набирає законної сили негайно, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Іван СТАН