Номер провадження: 22-ц/813/4211/22
Номер справи місцевого суду: 522/2690/20
Головуючий у першій інстанції Домусчі Л. В.
Доповідач Сєвєрова Є. С.
31.03.2022 м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі колегії:
головуючого - Сєвєрової Є.С.,
суддів: Колеснікова Г.Я., Таварткіладзе О.М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Публічне акціонерне товариство «Місто Банк»,
розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Місто Банк» від імені та в інтересах якого діє Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Місто Банк» на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 08 липня 2021 року у складі судді Домусчі Л.В.,
У лютому 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ПАТ «Місто Банк» про стягнення суми депозитного вкладу за договором N GB_KM/0755/EUR від 10.05.2017 у розмірі 6140,00 EUR та нараховані проценти.
Позов обґрунтований тим, що 10.05.2017 позивач звернувся до Краматорського відділення ПАТ «Місто Банк» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав договір банківського вкладу (депозиту) фізичної особи в євро без права поповнення з виплатою відсотків в кінці строку без права дострокового повернення N GB_KM/0755/EUR від 10.05.2017, згідно якого передав грошові кошти у сумі 5601,00 EUR на зберігання з 10 травня 2017 року до 11 травня 2018 року. В наступному 11.05.2018 позивач повторно звернувся до Краматорського відділення ПАТ «Місто Банк» з метою укладання додаткової угоду N1 до договору банківського вкладу (депозиту) фізичної особи в євро без права поповнення з виплатою відсотків в кінці строку без права дострокового повернення NGB_KM/0755/EUR від 10.05.2017 відповідно до якого сума вкладу з 11.05.2018 становить 6140 EUR, за яким продовжив строк зберігання вкладу до 15 травня 2019 року. В подальшому 15.05.2019 позивач звернувся до Краматорського відділення ПАТ «Місто Банк» з вимогою повернення суми вкладу та нарахованих відсотків за вкладом, проте йому було відмовлено співробітником банку та причину відмови не пояснено. Після чого, позивач зазначив, що неодноразово звертався до Краматорського відділення Акціонерного товариства "Місто Банк", але кожен раз йому відмовляли в поверненні вкладу. ПАТ «Місто Банк» зазначав, що за результатами перевірки встановлено, що вказані у заяві договори NGB_KM/0755/EUR від 10.05.2017, додаткової угоду N1 від 11.05.2018 в облікових системах банку відсутні банківські вклади за вказаними чи будь-якими іншими договорами банківських вкладів на ім'я позивача, грошові кошти до каси банку, не надходили, касові документи відсутні.
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 08 липня 2021 року позов задоволено частково. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Місто Банк" на користь ОСОБА_1 суму банківського вкладу за договором №GB_KM/0755/EUR від 10.05.2017 про банківський вклад (депозит) у сумі 6140, 00 EUR. В іншій частині позову відмовлено.
Не погодившись з зазначеним рішенням суду, ПАТ «Місто Банк» від імені та в інтересах якого діє Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Місто Банк» звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд його скасувати і ухвалити нове рішення, яким у позовних вимогах відмовити в повному обсязі.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що в договорі банківського вкладу (депозиту) №GB_KM/0755/EUR від 10.05.2017 зазначений номер фіктивного депозитного рахунку, який ніколи не існував ні в Краматорському відділенні АТ «Місто Банк» ні в системі банку. За вказаним договором банківського вкладу грошові кошти суми вкладу на ім'я ОСОБА_1 в розмірі 5 601 євро чи 5 604 євро, які зазначає позивач, у банківський вклад не надходили. Рахунок № НОМЕР_1 , зазначений у меморіальному ордері від 10.05.2017 в АТ «Місто Банк» ніколи не відкривався і є фіктивним. Банківський вклад на ім'я ОСОБА_1 в розмірі 5 601 євро в обліку АТ «Місто Банк», як і 5 604 євро від 11.05.2018 відсутній. Апелянт також зазначив, що так само є фіктивним рахунок, який ніколи не існував і ніколи не відкривався № НОМЕР_2 , який зазначений в наданому позивачем меморіальному ордері та з якого нібито перераховувалися кошти у вклад позивача. Скаржник зазначив, що викладене свідчить, що договір банківського вкладу (депозиту) та меморіальний ордер, на які позивач посилається в обґрунтування позовних вимог, є підробними, фальшивими та нечинними, гроші за ними АТ «Місто Банк» не передавалися і такий договір не може вважатися укладеним в порядку встановленому законом та нормативно-правовими актами НБУ.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач просив, рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Справу розглянуто без виклику учасників справи в порядку ст. 369 ЦПК України.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд дійшов наступного висновку.
Згідно з частиною першою, другою та п'ятою стаття 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Вказаним вимогам закону рішення суду першої інстанції відповідає.
Судом встановлено, що 10.05.2017 позивач звернувся до Краматорського відділення ПАТ «Місто Банк» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав договір банківського вкладу (депозиту) фізичної особи в євро без права поповнення з виплатою відсотків в кінці строку без права дострокового повернення NGB_KM/0755/EUR від 10.05.2017, згідно якого передав грошові кошти у сумі 5601,00 EUR на зберігання з 10 травня 2017 року до 11 травня 2018 року.
11.05.2018 позивач звернувся до Краматорського відділення ПАТ «Місто Банк» з метою укладання додаткової угоду N1 до договору банківського вкладу (депозиту) фізичної особи в євро без права поповнення з виплатою відсотків в кінці строку без права дострокового повернення NGB_KM/0755/EUR від 10.05.2017 відповідно до якого сума вкладу з 11.05.2018 становить 6140 EUR, за яким продовжив строк зберігання вкладу до 15 травня 2019 року.
15 травня 2019 року позивач звернувся до Краматорського відділення ПАТ «Місто Банк» з вимогою повернення суми вкладу та нарахованих відсотків за вкладом. Проте, позивачу було відмовлено співробітником банку та причину відмови не пояснено.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки стороною відповідача не спростовано дійсність договору банківського вкладу, наявні підстави для задоволення позову в частині стягнення з Банку на його користь суми депозитного вкладу у розмірі 6140, 00 EUR.
Такий висновок суду першої інстанції є вірним та ґрунтується на вимогах діючого законодавства.
Відповідно до частини 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно до частини першої статті 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.
Статтею 1059 ЦК України передбачено, що договір банківського вкладу укладається у письмовій формі. Письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката та іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту. У разі недодержання письмової форми договору банківського вкладу цей договір є нікчемним.
Згідно пункту 1.4 Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 03 грудня 2003 року N 516, залучення банком вкладів (депозитів) юридичних і фізичних осіб підтверджується: договором банківського рахунку; договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки; договором банківського вкладу з видачею ощадного (депозитного) сертифіката; договором банківського вкладу з видачею іншого документа, що підтверджує внесення грошової суми або банківських металів і відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту.
Відповідно до пункту 2.9 глави 2 розділу IV Інструкції про ведення касових операцій в банках України, затвердженої постановою Правління Національного банку України 01 червня 2011 року N 174, яка діяла на час укладення Договору, банк (філія, відділення) зобов'язаний видати клієнту після завершення приймання готівки квитанцію (другий примірник прибуткового касового ордера) або інший документ, що є підтвердженням внесення готівки у відповідній платіжній системі. Квитанція або інший документ, що є підтвердженням внесення готівки у відповідній платіжній системі, має містити найменування банку (філії, відділення), який здійснив касову операцію, дату здійснення касової операції (у разі здійснення касової операції в післяопераційний час - час виконання операції або напис чи штамп "вечірня" чи "післяопераційний час"), а також підпис працівника банку (філії, відділення), який прийняв готівку, відбиток печатки (штампа) або електронний підпис працівника банку (філії, відділення), засвідчений електронним підписом САБ.
Пункт 10.1 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12.11.2003 р. N 492, передбачає порядок відкриття вкладних (депозитних) рахунків фізичним особам. Зокрема, після пред'явлення фізичною особою необхідних документів уповноважений працівник банку ідентифікує цю фізичну особу, після чого між банком і фізичною особою укладається в письмовій формі договір банківського вкладу; після укладення договору банківського вкладу фізична особа вносить або перераховує з іншого власного рахунка кошти на вкладний (депозитний) рахунок, після чого на підтвердження укладення договору банківського вкладу і внесення грошових коштів на вказаний рахунок банк видає фізичній особі ощадну книжку або інший документ, що її замінює і який видається згідно з внутрішніми положеннями банку.
Згідно до пункту 2.1 та пункту 2.3 глави 2 Інструкції про порядок відкриття і закриття рахунків клієнтів банків та кореспондентських рахунків банків резидентів і нерезидентів, затвердженої постановою Правління НБУ від 12.11.2003 N 492 (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) банкам забороняється відкривати та вести анонімні (номерні) рахунки. Банки зобов'язані на підставі офіційних документів або засвідчених в установленому законодавством України порядку їх копій ідентифікувати та верифікувати клієнтів - власників рахунків/представників власників рахунків/осіб, які відкривають рахунки на користь третіх осіб у порядку, установленому законодавством України з питань запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення та нормативно-правовим актом Національного банку з питань фінансового моніторингу. Рахунок клієнту відкривається лише після його ідентифікації та верифікації банком. Банк під час ідентифікації та верифікації клієнта встановлює ідентифікаційні дані про цього клієнта, передбачені статтею 9 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення".
Як вбачається з договору банківського вкладу (депозиту) фізичної особи в євро без права поповнення з виплатою відсотків в кінці строку без права дострокового повернення №GB_KM/0755/EUR від 10.05.2017, між вкладником ОСОБА_1 та ПАТ "Місто Банк" в особі начальника Краматорського відділення AT "Місто Банк" Красніковою Ю.С. укладено договір банківського вкладу (депозиту) фізичної особи в євро без права поповнення з виплатою відсотків в кінці строку без права дострокового повернення, за умовами якого ОСОБА_1 передав Банку 5601,00 євро на зберігання строком з 10.05.2017 по 11.05.2018 під 8,5 % річних. Договір містить паспортні дані ОСОБА_1 , скріплений підписами Красніковою Ю.С. , яка діяла від імені Банку на підставі Довіреності N 22 від 01 лютого 2018 року і вкладника ОСОБА_1 (а. с. 10,11).
У меморіальному ордері NВН_215 від 10.05.2017 відображена інформація про здійснення касової операції 10.05.2017 по внесенню ОСОБА_1 готівки у сумі 5601, євро на депозитний рахунок НОМЕР_1 згідно договору N GB_KM/0755/ EUR від 10.05.2017 ( ОСОБА_1 ), квитанція скріплена підписом касира, а також містить відтиск штампу Банку (а. с. 13).
Вбачається, що 11.05.2018 між сторонами було укладено також додаткову угоду №1 до договору банківського вкладу (депозиту) фізичної особи в євро без права поповнення з виплатою відсотків в кінці строку без права дострокового повернення NGB_KM/0755/EUR від 10.05.2017, за якою продовжено строк зберігання вкладу до 15 травня 2019 року та погоджено, що сума вкладу з 11.05.2018 становить 6140 євро. Вказана додаткова угода також містить паспортні дані ОСОБА_1 , скріплена підписами Красніковою Ю.С. , яка діяла від імені Банку на підставі Довіреності N22 від 01 лютого 2018 року і вкладника ОСОБА_1 та містить печатку Банку (а. с. 12).
Згідно правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 10 квітня 2019 року у справі N463/5896/14-ц суди мають у порядку, передбаченому процесуальним законом, перевіряти доводи сторін і досліджувати докази стосовно додержання письмової форми договорів банківського вкладу, враховуючи, що недотримання уповноваженими працівниками банку вимог законодавства у сфері банківської діяльності та внутрішніх вимог банку щодо залучення останнім вкладу (депозиту) (зокрема, й через видання документів на підтвердження внесення коштів, які не відповідають певним вимогам законодавства й умовам договору банківського вкладу) не може свідчити про недотримання сторонами письмової форми цього договору. Отже, беручи до уваги зазначений висновок й обставини, встановлені судами у справі N 463/5896/14-ц, Велика Палата Верховного Суду вважає, що, укладаючи договір банківського вкладу, сторони дотримали його письмової форми. Відкриття відповідних рахунків та облік на них коштів у національній та іноземній валютах, залучених згідно з чинним законодавством від юридичних і фізичних осіб на підставі укладених у письмовій формі договорів банківського вкладу (депозиту), є обов'язком банку. Необлікування банком таких коштів не можна вважати недодержанням сторонами відповідного договору банківського вкладу (депозиту) його письмової форми. Окрім того, за змістом частини першої статті 1058 ЦК України договір банківського вкладу є реальним договором, тобто вважається укладеним у разі прийняття банком від вкладника або від третьої особи на користь вкладника грошової суми. Такі дії вкладника чи третьої особи в його інтересах є необхідною умовою виникнення зобов'язання за договором банківського вкладу, згідно з яким у вкладника з'являється право вимагати від банку повернення суми вкладу та виплати відсотків на неї, а у банку - відповідні обов'язки. З договору банківського вкладу, укладення якого обумовлено переданням коштів вкладника у власність банку, можуть виникнути лише зобов'язальні правовідносини за участю вкладника (кредитора) та банку (боржника) (див. також висновок Верховного Суду України, викладений у постанові від 6 квітня 2016 року у справі N 6-352цс16). Велика Палата Верховного Суду вважає, що апеляційний суд правильно вказав, що наведений висновок Верховного Суду України не суперечить його висновкам у справах N 6-17цс12 і N 6-118цс14, які Верховний Суд України у справі N 6-352цс16 врахував, формуючи підхід до застосування норм матеріального права у правовідносинах, що виникли у вкладника з банком внаслідок викрадення/привласнення працівниками останнього коштів під час виконання ними їх службових обов'язків. (1.2) Щодо способу захисту прав позивача. За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину. З огляду на вказане апеляційний суд у резолютивній частині його рішення дійшов правильного висновку про необхідність відмовити у задоволенні вимоги про визнання договору банківського вкладу нікчемним. Висновки щодо застосування норм права Договір банківського вкладу укладається у письмовій формі. Письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту (частина перша статті 1059 ЦК України). У разі недодержання письмової форми договору банківського вкладу цей договір є нікчемним (частина друга цієї статті). Оскільки саме банк визначає відповідальних працівників, яким надається право підписувати договори банківського вкладу, оформляти касові документи, а також визначає систему контролю за виконанням касових операцій, недотримання уповноваженими працівниками банку вимог законодавства у сфері банківської діяльності та внутрішніх вимог банку щодо залучення останнім вкладу (депозиту) (зокрема, й через видання документів на підтвердження внесення коштів, які не відповідають певним вимогам законодавства та/чи умовам договору банківського вкладу) не може свідчити про недотримання сторонами письмової форми цього договору. Відкриття відповідних рахунків та облік на них коштів у національній та іноземній валютах, залучених згідно з чинним законодавством від юридичних і фізичних осіб на підставі укладених у письмовій формі договорів банківського вкладу (депозиту), є обов'язком банку. Необлікування банком таких коштів не можна вважати недодержанням сторонами відповідного договору банківського вкладу (депозиту) його письмової форми.
Письмова форма договору банківського вкладу вважається дотриманою, якщо внесення грошової суми на вкладний (депозитний) рахунок вкладника підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або іншого документа, що відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) і звичаями ділового обороту.
Отже, висновок суду першої інстанції щодо дотримання письмової форми договору банківського вкладу між сторонами є обґрунтованим, повністю узгоджується з висновками викладеними у вищезазначеній Постанові Великої Палати Верховного Суду у подібних правовідносинах та є обов'язковим для застосування судами.
Крім того, апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції стосовно того, що зміст вищевказаних договорів банківського вкладу не містить вимог щодо обов'язку вкладника перевіряти обставини щодо реєстрації договору у системі обліку банку, як і не містить обов'язку перевірки законності дій особи, в тому числі коло його повноважень, належність довіреності на вчинення від імені банку правочину, чинність такої довіреності та ін., що, у свою чергу, може вплинути на правові наслідки правочину, що укладається. Таких обов'язків вкладника не визначено ні договором, ні законом.
Саме на відповідальній особі банку лежить обов'язок по видачі вкладнику примірника договору, як документу, що підтверджує реальність правочину і інших документів, в тому числі з врахуванням Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземній валютах, на які посилається представник відповідача у своїх запереченнях і які розроблені і обов'язкові до виконання саме працівниками банківських установ.
Доводи апелянта про те, що кошти від позивача за зазначеним договором до каси банку не надходили і рахунок по названому вище депозитному договору не відкривався не спростовують факт передачі позивачем у розпорядження банку коштів через уповноваженого працівника банку, а проведення реєстрації договору в автоматизованій банківській системі та проведення по касі коштів чи проведення безготівкової операції та відкриття рахунків, як і перевірка надходження коштів на відповідний визначений у договорі рахунок є обов'язком працівників банку і не може залежати від волі чи дій вкладника.
Отже, ці обставини ніяким чином не можуть впливати на права позивача на повернення належним йому за таким договором коштів.
Відповідно до частини 2 статті 1060 ЦК України та пункту 3.3. Постанови НБУ N 516, банки повертають вклади (депозити) та сплачують нараховані проценти у строки, що визначені умовами договору банківського вкладу (депозиту) між вкладником і банком. За договором банківського вкладу (депозиту) незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, розміщених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором.
У жовтні 2020 року позивач звернувся до відповідача з листом про повернення суми вкладу у розмірі 6140 євро, проте, кошти банком повернуті не були.
За змістом частини 1 статті 1058 ЦК України договір банківського вкладу є реальним договором, тобто вважається укладеним у разі прийняття банком від вкладника або від третьої особи на користь вкладника грошової суми. Такі дії вкладника чи третьої особи в його інтересах є необхідною умовою виникнення зобов'язання за договором банківського вкладу, згідно з яким у вкладника з'являється право вимагати від банку повернення суми вкладу та виплати відсотків на неї, а у банку - відповідні обов'язки. З договору банківського вкладу, укладення якого обумовлено переданням коштів вкладника у власність банку, можуть виникнути лише зобов'язальні правовідносини за участю вкладника (кредитора) та банку (боржника).
Отже, встановивши, що сторонами дотримано письмову форму договору банківського вкладу, наявні документи на підтвердження укладення договору №GB_KM/0755/EUR від 10.05.2017, додаткової угоди до нього та меморіальний ордер №ВН_215 від 10.05.2017 про внесення ОСОБА_1 вкладу на депозитний рахунок № НОМЕР_1 згідно договору N GB_KM/0755/ EUR від 10.05.2017, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення банківського вкладу у розмірі 6140 євро.
Доводи апеляційної скарги щодо недотримання у даному випадку вимог закону щодо письмової форми договору банківського вкладу є не обґрунтованими та зводяться до неправильного тлумачення норм матеріального права, оскільки суперечать вимогам закону та правовим висновкам Великої Палати Верховного Суду викладених в постанові від 10 квітня 2019 року у справі N 463/5896/14-ц.
Інші доводи апеляційної скарги, на які посилається заявник в апеляційній скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом першої інстанції були дотримані норми матеріального та процесуального права.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, N 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Згідно статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 374, 375, 382, 383, 384 ЦПК України, суд,
постановив:
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Місто Банк» від імені та в інтересах якого діє Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Місто Банк» залишити без задоволення.
Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 08 липня 2021 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий:
Судді: