Номер провадження: 22-ц/813/2500/22
Номер справи місцевого суду: 498/778/20
Головуючий у першій інстанції Ткачук О. Л.
Доповідач Дришлюк А. І.
Категорія: 27
30 березня 2022 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Дришлюка А.І., суддів Драгомерецького М.М., Громіка Р.Д.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін у м. Одесі справу за апеляційною скаргою представника Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» - Крилової Олени Леонідівни на заочне рішення Великомихайлівського районного суду Одеської області від 27 січня 2021 року в цивільній справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
02 листопада 2020 року Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» звернулося до Великомихайлівського районного суду Одеської області із позовом до ОСОБА_1 , посилаючись на те, що 18 січня 2011 року останній звернувся до них з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав заяву № б/н від 18.01.2011 року. Відповідно до виявленого бажання, відповідачу було відкрито картковий рахунок та встановлено початковий кредитний ліміт у розмірі 500,00 грн, що зазначений у довідці про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку. Для користування кредитним картковим рахунком відповідач отримав кредитну картку (номери та строк дії отриманих кредитних карток зазначено у довідці про отримані картки, що додається). Позичальник підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті http://privatbank.ua, складає між ним та банком договір, що підтверджується підписом у заяві. У подальшому розмір кредитного ліміту зменшився до 0,00 грн, що підтверджується Довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку. Банк свої зобов'язання за кредитним договором виконав в повному обсязі, надавши позичальнику кредит, у встановленому договором розмірі. Оскільки відповідач ухиляється від належного виконання взятих на себе зобов'язань, встановлених кредитним договором, АТ КБ «ПриватБанк» просило стягнути з ОСОБА_1 суму заборгованості за кредитним договором б/н від 18.01.2011 року у розмірі 94459,36 грн та судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2102,00 грн (а.с. 1-3).
27 січня 2021 року заочним рішенням Великомихайлівського районного суду Одеської області позов Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за тілом кредиту у розмірі 72512 гривень 15 копійок за кредитним договором №б/н від 18.01.2011 року. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» витрати по сплаті судового збору у розмірі 1618 гривень 54 копійки (а.с. 94-100).
02 березня 2021 року представник АТ КБ «ПриватБанк» - Крилова Олена Леонідівна направила засобами поштового зв'язку через Великомихайлівський районний суд Одеської області апеляційну скаргу на заочне рішення Великомихайлівського районного суду Одеської області від 27 січня 2021 року. Апелянт не згодний з оскаржуваним рішенням в частині відмови у стягненні частини заборгованості за процентами, та вважає, що в цій частині рішення прийняте без повного, всебічного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи, без належної оцінки доказів по справі та з порушенням норм процесуального і матеріального права, в іншій частині рішення не оскаржує. Апелянт вважає, що відсутність підпису ОСОБА_1 на умовах та правилах публічного договору не свідчить про те, що він не був ознайомлений з ними, не означає відсутність договірних правовідносин між сторонами та відсутність заборгованості, адже підпис ОСОБА_1 поставив саме в заяві позичальника, яким засвідчив те, що повністю згоден з умовами кредитування саме на зазначених умовах. Апелянт звертає увагу на те, що ним надана до суду першої інстанції копія заяви від 18.01.2011 року, в якій вказано, що відповідач по справі висловив згоду про оформлення договору та особистим підписом засвідчив, що ознайомлений з умовами та правилами надання банківських послуг, а також тарифами банку, які були надані та те, що зобов'язується виконувати вимоги умов та правил надання банківських послуг. Апелянт зазначає, що ОСОБА_1 при укладанні договору особисто підписав довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», в якій зазначена базова відсоткова ставка за користування кредитом (2,5%), порядок нарахування пені за невчасне погашення заборгованості, розмір штрафів при порушенні термінів платежів по будь-якому з грошових зобов'язань, передбачених договором, більше ніж 30 днів. Також, апелянт вказує, що у даній довідці зазначено «з фінансовими умовами надання платіжної карти «Кредитка Універсальна, 25 днів пільгового періоду та прикладами розрахунку сум плати за використання кредитних коштів ознайомлений», тобто, апелянт вказує на те, що сторонами були досягнені всі істотні умови договору. Апелянт зазначає, що основними вимогами банку за кредитним договором до боржника є повернення наданих кредитних коштів та отримання відсотків за їх користування, і ця умова є істотним фактором при наданні кредитних коштів, та вважає, що суд першої інстанції, встановивши, що банк надав ОСОБА_1 кредит і він його не повернув не мав жодних підстав відмовляти у стягненні відсотків по кредиту. Апелянт вважає, що ним доведено, що з моменту підписання ОСОБА_1 заяви, між банком та ним укладено кредитний договір шляхом приєднання до запропонованого банком договору, а також доведено, що ОСОБА_1 був повідомлений про умови кредитування, в тому числі про відсоткову ставку за користування кредитними коштами та розмір неустойки. Апелянт вважає, що суд першої інстанції порушив порядок, встановлений для вирішення питання, допустив однобічність та неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду, викладених у рішенні фактичним обставинам справи, не встановив дійсних прав та обов'язків сторін, які випливають з кредитного договору, не перевірив розрахунок заборгованості за кредитним договором та довідку про умови кредитування, підписану ОСОБА_1 особисто. Апелянт просив суд скасувати рішення Великомихайлівського районного суду Одеської області від 27 січня 2021 року в частині відмови у стягненні заборгованості за процентами та ухвалити в цій частині нове рішення, задовольнивши позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк» в цій частині в повному обсязі, в іншій частині рішення залишити без змін, стягнути з ОСОБА_1 судові витрати (а.с. 103-108).
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Апеляційне провадження за скаргою представника Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» - Крилової Олени Леонідівни на заочне рішення Великомихайлівського районного суду Одеської області від 27 січня 2021 року в цивільній справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості було відкрито в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи.
Відзив на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходив.
З врахуванням недостатньої кількості суддів в Одеському апеляційному суді (з 2013 року кількість суддів в цивільній палаті зменшилася з 48 до 14, які фактично здійснюють судочинство), щодо яких здійснюється автоматизований розподіл справ (без урахування суддів, які хворіють, перебувають у відрядженні, знаходяться у відпустці), що створює надмірне навантаження та виключає можливість розгляду справи в строки, передбачені національним законодавством, судом апеляційної інстанції було здійснено розгляд справи з врахуванням поточного навантаження, яке обумовило затягування розгляду справи по незалежним від суду причинам.
Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши матеріали цивільної справи, доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга частково підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Приймаючи оскаржуване заочне рішення, суд першої інстанції виходив з того, що без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. Також, суд першої інстанції зазначив, що надані позивачем Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останньою і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору. Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що у зв'язку з порушенням умов кредитного договору відповідачем, враховуючи, що відповідачем розрахунок заборгованості не спростований, контррозрахунок неподаний, судово-економічні експертизи по справі не призначались, з останнього на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором б/н від 18 січня 2011 року у розмірі 72512,15 грн, а позовні вимоги про стягнення відсотків та пені задоволенню не підлягають.
Апеляційний суд, частково задовольняючи апеляційну скаргу, вважає за потрібне зазначити наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Разом з тим, відповідно до ч. 4 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
В процесі розгляду справи апеляційним судом встановлені підстави виходу за межі доводів апеляційної скарги в зв'язку з невірним застосуванням норм процесуального права (оцінка доказів, зібраних по справі) та матеріального права (визначення обсягу взаємних прав та обов'язків сторін в межах зобов'язального правовідношення, яке виникло між сторонами).
Щодо досягнення сторонами істотних умов договору.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим 18 січня 2011 року підписав анкету-заяву №б/н (а.с. 19-19 зворот).
Апеляційний суд звертає увагу на те, що вказана заява № б/н від 18.01.2011 року не містить відомостей щодо розміру тіла кредиту, відсотків, які підлягають нарахуванню на тіло кредиту, розміру пені, штрафів та інших умов кредитування.
Відповідно до наданої позивачем Довідки про зміну умов кредитування 18.01.2011 року відбувся старт карткового рахунку НОМЕР_1 . Так, 18.01.2011 року був встановлений кредитний ліміт у розмірі 500 грн, який в подальшому змінювався наступним чином:
24.06.2011року - збільшений до 600 грн;
25.07.2011року - збільшений до 700 грн;
23.08.2011 року - збільшений до 800 грн;
09.03.2016 року - збільшений до 1000 грн;
09.08.2016 року - зменшений до 240 грн;
23.08.2016 року - зменшений до 150 грн;
21.09.2016 року та 28.12.2016 року - зменшений до 0,00 грн;
20.08.2017 року - збільшувався 4 рази: до 1000 грн, до 2500 грн, до 15500 та до 25000 грн;
10.10.2017 року - збільшився до 27000 грн;
20.11.2017 року та 21.11.2017 року - зменшився до 25000 грн;
13.08.2018 року - зменшився до 0,00 грн (а.с. 18).
Також позивач надав довідку про кредитні картки, які видавались ОСОБА_1 , зокрема, кредитна картка НОМЕР_1 була видана 18.01.2011 року з терміном дії 02/14 (а.с. 17). Вказана довідка містить інші карткові рахунки, однак з наданої інформації не вбачається чи відбувався перевипуск карткового рахунку, чи продовжувалась дія котрогось з них тощо.
В обґрунтування своїх вимог позивач, крім іншого, посилався на те, що боржник своєю заявою № б/н від 18.01.2011 року підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між ним та Банком Договір про надання банківських послуг (далі - Договір), що підтверджується підписом у заяві.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання повинне виконуватися належним чином у відповідності з умовами договору.
Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо в зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк.
Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Згідно із ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом ст. 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
За змістом ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до частини першої ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі ст. 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
За змістом ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 551 ЦК України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно з частиною першою ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
З матеріалів справи вбачається, що відповідачем була підписана Довідка про умови кредитування з використанням кредитної картки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», відповідно до умов якої розмір відсотків за користування кредитними коштами було встановлено на рівні 2,5% в місяць (30% річних). Також дана Довідка містить розміри пені та штрафів (а.с. 20).
Отже, підписавши вище зазначену Довідку, ОСОБА_1 погодився з розміром відсотків за користування кредитом, пенею та штрафами, а тому суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про непогодження сторонами цих умов договору. Відповідно рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині відмови в пені та штрафу. Так само, апеляційний суд не погоджується із наявним в матеріалах справи розрахунком заборгованості та висновку щодо нього суду першої інстанції.
Щодо наявності заборгованості.
Звертаючись до суду з позовом, позивач просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №б/н від 18.01.2011 року в розмірі 94459,36 грн, яка складається з: заборгованості за тілом кредиту 72512,15 грн, в т. ч. заборгованості за поточним тілом кредиту 0,00 грн, заборгованість за простроченим тілом кредиту 72512,15 грн; заборгованості за нарахованими відсотками 0,00 грн; заборгованості за простроченими відсотками 17028,06 грн; заборгованості за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 - 4819, 15 грн; та пені 100,00 грн.
В обґрунтування таких вимог позивач надав до суду три розрахунки.
Відповідно до Розрахунку заборгованості за період з 18.01.2011 року по 31.05.2015 року заборгованість за кредитним договором №б/н від 18.01.2011 року становила: 799,89 грн - за тілом кредиту; 51,05 грн - за відсотками за користування кредитом (а.с. 9 зворот).
Відповідно до Розрахунку заборгованості за період з 01.06.2015 року по 30.09.2019 року: погашено заборгованості за тілом кредиту - 77416,69 грн; погашено за відсотками за користування кредитом - 29457,63 грн; погашено пені - 900 грн; заборгованість за тілом кредиту - 67514,44 грн; в тому числі за простроченим тілом кредиту - 5009,4 грн; заборгованість за відсотками - 5013,54 грн; пені - 100 грн (а.с. 15 зворот).
Відповідно до Розрахунку заборгованості за період з 01.10.2019 року по 21.09.2020 року: погашено заборгованості за простроченим тілом кредиту - 211,69 грн; погашено заборгованості за простроченими відсотками - 8478,17 грн; заборгованість за простроченим тілом кредиту 72512,15 грн; заборгованість за простроченими відсотками - 17028,06 грн; заборгованості за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 - 4819, 15 грн; пені - 100,00 грн (а.с. 16 зворот).
При цьому, апеляційний суд звертає увагу, що відповідно до наданих позивачем розрахунків погоджений сторонами відсоток за користування кредитними коштами, що був встановлений на рівні 2,5%, застосовувався Банком до 31.08.2014 року, а в подальшому відсоток за користування кредитом було змінено: 01.09.2014 року - 34,8% річних; 01.04.2015 року - 43,2% річних; 01.12.2016 року - 3,5% (42% річних).
Разом з тим, в матеріалах справи відсутні докази про те, що відповідач був обізнаний та погодився зі збільшенням відсоткової ставки за користування кредитом, що в свою чергу свідчить про зміну відсоткової ставки Банком в односторонньому порядку.
Серед іншого, позивач надав до суду виписку з карткового рахунку відповідача, з якої вбачається рух грошових коштів з 18.01.2011 року та до 10.07.2020 року (кінцева дата виписки). Дана виписка з особового рахунку відповідача містить відомості стосовно транзакцій за кількома кредитними картками, що зазначені у Довідці, наданій банком (а.с. 54-78).
Окрім цього, апеляційний суд звертає увагу на те, що відповідно до Довідки про встановлення кредитного ліміту 13.08.2018 року кредитний ліміт був зменшений до 00,00 грн, однак протягом часу з 13.08.2018 року та до 10.07.2020 року з карткового рахунку відповідача продовжували відраховуватись регулярні платежі, наприклад, 01.08.2019 року в сумі 3255 грн, внаслідок чого фактично відбулося збільшення заборгованості, що в подальшому вплинуло на нарахування відсотків. Існування вказаних обставин позивач не обґрунтував ані в позові, ані в апеляційній скарзі.
Разом з тим, з виписки вбачається, що відповідач здійснював погашення заборгованості за кредитним договором, загальна сума яких складає 94696,62 грн.
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Так, відповідно до постанови Верховного Суду від 13.05.2020 року у справі №219/1704/17 суд при оцінці поведінки та способу ведення справ позивачем має враховувати, що банк є професійним учасником ринку надання банківських послуг, у зв'язку з чим до нього висуваються певні вимоги щодо дотримання певних правил та процедур, які є традиційними у цій сфері послуг, до обачності та розсудливості у веденні справ тощо. Відповідно, вимоги до рівня та розумності ведення справ позивачем є вищим, ніж до споживача - фізичної особи, яка зазвичай є слабшою стороною у цивільних відносинах з такою кредитною установою. Тому, всі сумніви та розумні припущення мають тлумачитися судом саме на користь такої слабшої сторони, яка не є фактично рівною у спірних правовідносинах.
Крім того, тягар доказування обґрунтованості вимог пред'явленого позову, за загальним правилом, покладається на позивача.
При цьому, апеляційний суд зауважує, що посилання банку на наявність розрахунку заборгованості, як на підставу задоволення позовних вимог є необґрунтованими, оскільки сам розрахунок, виписка по рахунку та довідки про відкриття карткового рахунку та умови кредитування є внутрішніми документами банку та не містять відомостей, що дозволили б перевірити чи видавалася кредитна картка, на який строк, правильність нарахування відсотків та загального розміру заборгованості, оскільки, крім іншого, містять суперечливі відомості.
З урахуванням вище викладеного, апеляційний суд дійшов висновку про те, що заборгованість у відповідача перед Банком за даним кредитним договором відсутня, а отже і відсутні підстави для задоволення позовних вимог у повному обсязі.
В процесі перевірки доводів апеляційної скарги, перевірці заявленого розміру заборгованості за тілом кредиту та за відсотками, які, на думку позивача, підлягали стягненню, апеляційним судом було встановлено, що суд першої інстанції неправильно встановив фактичні обставини справи, що призвело до неправильного застосування норм матеріального права.
З врахуванням наведеного, на підставі ч. 4 ст. 367 та п.п. 1,4 ч. 1 ст. 376 ЦКП України, апеляційний суд дійшов висновку про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення по суті заявлених позовних вимог.
Таким чином, враховуючи вище наведене, оскільки судом першої інстанції неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, апеляційний суд на підставі ст. 376 ЦПК України частково задовольняє апеляційну скаргу, рішення суду першої інстанції скасовує та ухвалює нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд,
Апеляційну скаргу представника Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» - Крилової Олени Леонідівни - задовольнити частково.
Заочне рішення Великомихайлівського районного суду Одеської області від 27 січня 2021 року - скасувати та ухвалити нове.
У задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити.
Постанова Одеського апеляційного суду набирає законної сили з моменту її підписання та подальшому оскарженню не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду А.І. Дришлюк
Р.Д. Громік
М.М. Драгомерецький
30.03.2022 року м. Одеса