Справа № 143/1371/20
Провадження №11-кп/801/392/2022
Категорія: крим.
Головуючий у суді 1-ї інстанції: ОСОБА_1
Доповідач: ОСОБА_2
01 квітня 2022 року м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд в складі:
головуючого: ОСОБА_2
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
при секретарі ОСОБА_5
за участі учасників провадження:
прокурора ОСОБА_6
захисника ОСОБА_7
обвинуваченого ОСОБА_8
потерпілого ОСОБА_9
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вінниці кримінальне провадження №12020020270000178, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 05.11.2020 за апеляційною скаргою захисника обвинуваченого ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 на вирок Погребищенського районного суду Вінницької області від 02 лютого 2022 року по обвинуваченню
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Погребище, Вінницької області, зареєстрованого по АДРЕСА_1 , жителя АДРЕСА_2 , українця, громадянина України, освіта середня, не працюючого, раніше судимого:
- 15.03.2011 року Погребищенським районним судом Вінницької області за ч.1 ст.185 КК України до 100 годин громадських робіт;
- 16.12.2014 року Погребищенським районним судом Вінницької області за ч.1 ст.125, ч.1 ст.186 КК України до 140 годин громадських робіт;
- 18.01.2017 року Погребищенським районним судом Вінницької області за ч.3 ст.185 КК України до 3 років позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 1 рік 6 місяців;
- 06.04.2017 року Погребищенським районним судом Вінницької області за ч.2 ст.185 КК України до 3 місяців арешту, на підставі ч.4 ст.70 КК України вирок суду від 18.01.2017 року підлягає самостійному виконанню;
- 11.05.2019 року Козятинським міськрайонним судом Вінницької області за ч.3 ст.185 КК України до 3 років позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 роки, маючого не зняту та не погашену судимість, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України,-
Зміст судового рішення.
Вироком Погребищенського районного суду Вінницької області від 02 лютого 2022 року ОСОБА_8 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки.
Початок строку відбування покарання ОСОБА_8 вирішено обчислювати з моменту приведення вироку до виконання.
Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_8 до набрання вироком законної сили не обирався.
Вирішено питання заходів забезпечення кримінального провадження у виді арешту майна, процесуальних витрат та речових доказів.
Встановлені судом першої інстанції обставини.
04 листопада 2020 року близько 23 год. 00 хв. ОСОБА_8 , маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, прийшов до домогосподарства ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що по АДРЕСА_3 .
Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, переконавшись в тому, що за ним ніхто не спостерігає та власника будинку немає вдома, так як на дверях висів навісний замок, ОСОБА_8 підійшов до дверей житлового будинку, де прикладаючи силу рук, зірвав металевий скобель з навісним замком із дверей будинку, потрапивши всередину.
Перебуваючи у будинку, ОСОБА_8 таємно, умисно, повторно викрав речі ОСОБА_9 , а саме: бензопилу ТМ «Буковина» моделі «П-5200 Professional», вартість якої згідно висновку експерта за результатами проведення судової товарознавчої експертизи №7573-7575/20-21 від 13.11.2020 року становить 415 грн. 60 коп.; пральну машину ТМ «Riga-17», вартість якої згідно висновку експерта за результатами проведення судової товарознавчої експертизи №7573-7575/20-21 від 13.11.2020 року становить 508 грн. 29 коп.
Після цього ОСОБА_8 з місця вчинення кримінального правопорушення зник, а викраденим майном розпорядився на власний розсуд, чим завдав потерпілому ОСОБА_9 майнової шкоди на загальну суму 923 грн. 89 коп.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, що її подала.
В апеляційній скарзі захисника обвинуваченого ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 ставляться питання про зміну вироку Погребищенського районного суду Вінницької області від 02 лютого 2022 року. Просить винести нове рішення, яким застосувати до обвинуваченого вимоги ст.ст.75, 76 КК України звільнивши ОСОБА_8 від відбування покарання з випробуванням, в решті вирок суду залишити без змін.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд при призначенні покарання не в повній мірі врахував загальні підстави призначення покарання згідно ст.65 КК України ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані обвинуваченого та обставини справи, що пом'якшують і обтяжують покарання і призначив обвинуваченому занадто суворе покарання, оскільки обвинувачений вину визнав повністю, розкаявся у вчиненому, на даний час працює, на утриманні перебуває дружина, відшкодував шкоду потерпілому.
Позиції учасників судового провадження.
Прокурор ОСОБА_6 та потерпілий ОСОБА_9 заперечили проти задоволення апеляційної скарги захисника, вважаючи вирок суду законним та обґрунтованим.
Обвинувачений ОСОБА_8 та його захисник - адвокат ОСОБА_7 підтримали доводи апеляційної скарги з підстав, викладених в ній та просили задовольнити її в повному об'ємі.
Мотиви суду.
Заслухавши доповідача, виступи учасників провадження, дослідивши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга захисника не підлягає до задоволення з огляду на наступне.
Відповідно до ч.1 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення в межах апеляційних скарг.
Відповідно до ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим, тобто ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України; ухвалене на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до вимог ст.94 КПК України; з наведенням належних і достатніх мотивів та підстав його ухвалення.
Як убачається з вироку, суд правильно встановив фактичні обставини справи і дійшов обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення. Даний висновок ґрунтується на зібраних у встановленому законом порядку та належним чином перевірених судом доказах, які в апеляційній скарзі не заперечуються і перевірці в апеляційній інстанції не підлягають.
Наведені в апеляційній скарзі захисника порушення судом закону України в частині призначеного покарання, через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, що потягло невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок суворості, апеляційний суд вважає необґрунтованими з огляду на таке.
Відповідно до вимог ст.65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Суд, призначаючи покарання, зобов'язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, які пом'якшують i обтяжують покарання.
Виходячи з положень ст.65 КК України, а також роз'яснень постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003. №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», суди повинні суворо додержуватись вимог даної норми закону стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та iндивiдуалiзацiї покарання.
Крім цього, відповідно до роз'яснень п.п.2, 3 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003, досліджуючи дані про особу підсудного, суд повинен з'ясувати, з-поміж іншого, i йога минуле, зокрема, наявність не знятих чи не погашених судимостей (адміністративних стягнень).
При призначенні обвинуваченому покарання, суд дотримався вимог названого закону i роз'яснень постанови Пленуму та, вирішуючи питання щодо виду та розміру покарання в повній мірі врахував ступінь тяжкості скоєного кримінального правопорушення, особу винного i призначив ОСОБА_8 покарання, яке є достатнім для виправлення і перевиховання обвинуваченого.
Також необхідно зазначити, що Верховним Судом 01.02.18 у справі №634/609/15-к (провадження 51-658км17) визначено поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві, яка за визначенням охоплює повноваження суду (права та обов'язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.
Підставами для судового розсуду при призначенні покарання виступають: кримінально-правові, відносно-визначені (де встановлюються межі покарання) та альтернативні (де передбачено декілька видів покарань) санкції; принципи права; уповноважуючі норми, в яких використовуються щодо повноважень суду формулювання «може», «вправі»; юридичні терміни та поняття, які є багатозначними або не мають нормативного закріплення, зокрема «особа винного», «щире каяття» тощо; оціночні поняття, зміст яких визначається не законом або нормативним актом, а правосвідомістю суб'єкта правозастосування, наприклад, при врахуванні пом'якшуючих та обтяжуючих покарання обставин (статті 66, 67 КК) визначенні «інших обставин справи», можливості виправлення засудженого без відбування покарання, що має значення для застосування ст.75 КК тощо; індивідуалізація покарання - конкретизація виду і розміру міри державного примусу, який суд призначає особі, що вчинила злочин, залежно від особливостей цього злочину і його суб'єкта.
Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини (зокрема справа «Довженко проти України»), який у своїх рішеннях зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.
Як убачається з вироку, при призначенні покарання суд врахував характер і ступінь суспільної небезпеки скоєного кримінального правопорушення, яке відповідно до ст.12 КК України відноситься до тяжких злочинів, особу обвинуваченого, який вину свою визнав, щиро розкаявся у вчиненому, добровільно відшкодував завдані ним збитки потерпілому, позитивно характеризується за місцем проживання, одружений, не працює, проте обвинувачений раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, вчинив кримінальне правопорушення, маючи не погашену та не зняту у встановленому законом порядку судимість, в тому числі за корисливі злочини проти власності, на шлях виправлення не став та свідомо продовжив злочинну діяльність, що само по собі свідчить про його підвищену суспільну небезпечність.
Посилання захисника про те, що призначене обвинуваченому ОСОБА_8 покарання за своєю суворістю не відповідає тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, у зв'язку з цим просить звільнити його від відбування призначеного судом покарання з іспитовим строком на підставі ст.75 КК України, суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованими.
Частиною першою статті 75 КК України визначено, якщо суд, при призначенні покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільненні від відбування покарання з випробуванням.
Підстави звільнення особи від відбування покарання з випробуванням визначив також Верховний Суд в постанові від 19.07.2018 (справа №755/6254/17), де зазначив, що згідно з законом ст.75 КК України може бути застосована в тому разі, коли при призначенні покарання, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, суд дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, оскільки звільнення з випробуванням має на меті настання позитивних змін в особистості засудженого та створення в нього готовності до самокерованої правослухняної поведінки в суспільстві.
Іншими словами, умовою звільнення від відбування покарання з випробуванням є наявність таких соціальних чинників, які б давали суду підставу дійти висновку про виправлення і перевиховання без відбування покарання.
Встановлені ж судом дані про особу обвинуваченого вказують на те, що він не оцінює критично свою поведінку, тому дають підстави вважати, що для виправлення і перевиховання обвинуваченого необхідний певний строк ізоляції від суспільства, а призначене мінімальне покарання, передбачене санкцією ч.3 ст.185 КК України, яке обвинувачений має відбути реально відповідає вимогам ст.65 КК України.
Тому призначене судом покарання повністю відповідає вимогам закону, є справедливим і достатнім для виправлення і перевиховання обвинуваченого.
Таким чином, порушення вимог кримінального процесуального закону, які б тягнули скасування чи зміну судового рішення, під час апеляційного перегляду не встановлені, через що вирок суду слід залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 залишити без задоволення.
Вирок Погребищенського районного суду Вінницької області від 02 лютого 2022 року у кримінальному провадженні №12020020270000178, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 05.11.2020. по обвинуваченню ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України залишити без змін.
На ухвалу може бути подано касаційну скаргу до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Відповідно до ч.4 ст.532 КПК України судове рішення апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення.
Судді: