вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua
"23" березня 2022 р. Cправа № 902/34/21
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Корвет" (вул.Молодіжна, 43, с.Угарове, Оратівський район, Вінницька обл., 22265)
до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна" (вул.Б.Хмельницького, 43, с.Крупець, Славутський район, Хмельницька обл., 30068)
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Приватний нотаріус Львівського нотаріального округу Ясінський Володимир Євгенович ( АДРЕСА_1 )
про визнання виконавчого напису таким що не підлягає виконанню та стягнення коштів
Суддя Яремчук Ю.О.
Секретар судового засідання Гнатик Є.Б.
Представники сторін не з'явились
11.01.2021 до Господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Корвет" з наступними вимогами: "визнати виконавчий напис №3115 від 11.12.2020, вчинений приватним нотаріусом Львівського нотаріального округу Ясінським Володимиром Євгеновичем таким, що не підлягає виконанню", стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна" в порядку повернення Позивачеві стягнених за виконавчим написом нотаріуса кошти у розмірі 1218167,51 грн."
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що нотаріус зробив виконавчий напис на підставі документів, які хоча й формально відповідали переліку документів, встановленому Постановою КМУ "Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів" №1172 від 29.06.1999, проте містили у своїй сукупності неправдиву інформацію щодо наявності безспірних боргових зобов'язань.
Рішенням Господарського суду Вінницької області 11.03.2021 (суддя Нешик О.С.), залишеним без змін постановою Північно - західного апеляційного господарського суду від 18.05.2021 (судді Маціщук А.В., Олексюк Г.Є., Петухов М.Г.), позов задоволено з огляду на підтвердження доводів позивача про те, що вимоги відповідача, щодо яких нотаріусом вчинено спірний виконавчий напис, не були безспірними.
Не погоджуючись з судовими рішеннями обох інстанцій, відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій посилається на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права та на неврахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування до подібних правовідносин, а також на врахування судами неналежних доказів, просить їх скасувати, ухвалити нове - про відмову в позові.
Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.07.2021 р. відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою на судові рішення у даній справі на підставі пунктів 1 та 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у складі від 21.09.2021 р. рішення Господарського суду Вінницької області від 11.03.2021 р. та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 18.05.2021 р. справі №902/34/21 скасовано. Справу №902/34/21 передано на новий розгляд до Господарського суду Вінницької області.
25.10.2021 р. відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу документообігу суду справу №902/34/21 розподілено судді Яремчуку Ю.О.
Ухвалою суду від 26.10.2021 р. прийнято справу до свого провадження № 902/34/21. Визначено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання у справі на 22.11.2021 р.
На визначену дату судом в судове засідання з'явився представник позивача, представник відповідача в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце судового засідання належним чином повідомлені ухвалою суду від 26.10.2021 р.
Суд зазначає, що 22.11.2021 р. від представника позивача надійшла заява (вх. № канц. 01-34/10346/210) про продовження процесуального строку на подання сторонами пояснень у справі та надання додаткових доказів та відкладення підготовчого засідання.
За наслідками розгляду справи суд дійшов висновку задовольнити заяву представника позивача та продовжити процесуальні строки на подання сторонами пояснень у справі та надання додаткових доказів та відкласти розгляд справи на 09.12.2022 р., про що винесено ухвалу яку занесено до протоколу судового засідання.
Суд зауважує, що 08.12.2022 р. від представника позивача надійшла заява (вх. № канц. 01-34/10914/21 від 08.12.2021 р.), про збільшення розміру позовних вимог, в якій останній зазначив, що 26.10.2021 р. приватний виконавець виконавчого округу Вінницької області Собчук В.В. відкрив виконавче провадження № 67274747 в рамках якого 19.11.2021 р. із позивача в примусовому порядку було стягнуто 3 422 318,89 грн. Тому позивач змінив ціну позову на вказану суму.
Відповідно до ст. 46 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог.
Розглянувши подану заяву про збільшення позовних вимог, господарський суд оцінює її, виходячи змісту такої заяви, а також - змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи.
Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.
Згідно з частиною третьою ст. 163 ГПК України ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої вирішується спір. Тому збільшення розміру позовних вимог не може бути пов'язано з пред'явленням додаткових позовних вимог, про які не йшлося в позовній заяві. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення.
Оскільки, дана заява не суперечити вимогам чинного законодавства, суд дійшов висновку про її задоволення, про що винесено ухвалу яку занесено до протоколу судового засідання.
Крім того, в судовому судом було відмовлено в задоволенні клопотання представника позивача про зупинення провадження у справі, про що винесено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання.
За наслідками розгляду справи суд дійшов висновку про відкладення розгляду справи на 11.01.2022 р., про що винесено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання.
Ухвалою суду від 09.12.2021 р. повідомлено учасників справи про підготовче судове засідання на 11.01.2022 р.
На визначену дату судом в судове засідання представник позивача, представник відповідача та третьої особи не з'явились, про дату, час та місце судового засідання належним чином повідомлені ухвалою суду від 09.12.2021 р.
В судовому засіданні судом було розглянуто клопотання представника відповідача (вх. № канц. 01-34/102/22 від 05.01.2022 р.), про залишення без руху заяви про збільшення позовних вимог та відкладення розгляду справи.
За наслідками розгляду даної заяви суд дійшов наступного висновку: в частині заяви про залишення заяви про збільшення розміру позовних вимог без руху відмовити, оскільки судом було надано оцінку заяві представника позивача про збільшення розміру позовних вимог та розглянуто в попередньому судовому засіданні, за наслідками чого остання визнана такою що не суперечить вимогам чинного законодавства та є такою, що підлягає задоволенню. В частині відкладення розгляду справи заява представника відповідача підлягає задоволенню.
Ухвалою суду від 11.01.2022 р. в клопотанні товариства з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна" №4/п від 04.01.2022р. про залишення без руху заяви про збільшення позовних вимог - відмовлено. Підготовче засідання у справі відкладено на 25.01.2022 р.
На визначену дату судом в судове засідання з'явились представники позивача та відповідача. Представники третьої особи в судове засідання не з'явились про дату, час та місце судового засідання належним чином повідомлений ухвалою суду від 11.01.2022 р.
За наслідками розгляду справи суд дійшов висновку про закриття підготовчого провадження та призначення судового розгляду справи по суті на 22.02.2022 р., про що винесено ухвалу яку занесено до протоколу судового засідання.
Ухвалою суду від 25.01.2022 р. повідомлено учасників справи про судовий розгляд справи по суті, що відбудеться 22.02.2022 р.
На визначену дату судом в судове засідання з'явились представники позивача та відповідача. Представники третьої особи в судове засідання не з'явились про дату, час та місце судового засідання належним чином повідомлений ухвалою суду від 25.01.2022 р.
За наслідками розгляду справи суд дійшов висновку про відкладення розгляду справи по суті, про що винесено ухвалу яку занесено до протоколу судового засідання.
25.02.2022р. представники сторін в судове засідання не з'явились.
Ухвалою суду від 25.02.2022 р. повідомлено учасників справи про судовий розгляд справи по суті на 23.03.2022 р.
На визначену дату судом в судове засідання представник позивача не з'явився, про дату, час та місце судового засідання належним чином повідомлений ухвалою суду від 25.02.2022 р.
Представники відповідача та третьої особи в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце судового засідання належним чином повідомлені ухвалою суду від 25.02.2022 р.
Суд вважає за необхідне зазначити, що при неявці в судове засідання представника відповідача суд враховує, що відповідно до ч.4 ст.17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" обов'язок щодо внесення змін про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі, з поміж іншого і стосовно місцезнаходження, покладається на останню.
Статтею 42 Господарського процесуального кодексу України визначено права та обов'язки учасників судового процесу, зокрема учасники справи зобов'язані: виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази тощо.
Крім того, частиною 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України "Про доступ до судових рішень").
Також суд зазначає, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 р. (Закон України від 17.07.1997 р. № 475/97 - ВР), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа "Скопелліті проти Італії" від 23.11.1993 р.), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа "Папахелас проти Греції" від 25.03.1999 р.).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі "Смірнова проти України").
Суд нагадує, що роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (&51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 р. у справі "Красношапка проти України").
Суд нагадує, що це роль національних судів організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (див.рішення Суду у справі Шульга проти України, no. 16652/04, від 02.12.2010).
До того ж організація провадження таким чином, щоб воно було швидким та ефективним, є завданням саме національних судів (див. рішення Суду у справі Білий проти України, no. 14475/03, від 21.10.2010).
Згідно із ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Враховуючи положення ст.ст.13, 74 ГПК України якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами і документами без явки в судове засідання відповідача.
З огляду на вищезазначене суд приходить висновку, що відповідач належним чином був повідомлений про дане судове засідання. Неявка останнього є підставою до розгляду справи за його відсутності, що передбачено п.1 ч.3 ст.202 ГПК України.
Розглянувши подані документи і матеріали даної справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Як вбачається із позовної заяви та додаткових пояснень, в якості підстави вимог позивач зазначає, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Корвет" звернулось до суду з позовом, в якому просило визнати виконавчий напис №3115 від 11.12.2020 р., вчинений приватним нотаріусом Львівського нотаріального округу Ясінським Володимиром Євгеновичем, таким, що не підлягає виконанню; стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна" в порядку повернення 3 422 318,89 грн (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог (вх. № канц. 01-34/10914/21 від 08.12.2021 р.), стягнутих за цим виконавчим написом нотаріуса. В обґрунтування заявлених вимог позивач стверджує, що нотаріус зробив виконавчий напис на підставі документів, які хоча й формально відповідали переліку документів, встановленому Постановою КМУ "Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів" №1172 від 29.06.1999, проте містили у своїй сукупності неправдиву інформацію щодо наявності безспірних боргових зобов'язань.
Доводи відповідача щодо позовних вимог зводяться до наступного: Товариством з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Корвет» було видано на користь відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Суффле Агро Україна» фінансову аграрну розписку від 04.03.2020 р., яка посвідчена приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Скутельник І.А. та зареєстрована у реєстрі за № 1327. Відповідно до умов аграрної розписки позивач зобов'язався до 20 вересня 2020 р. сплатити відповідачу кошти в сумі 3 500 000,00 грн, а також - штрафні санкції у випадку порушення умов пунктів 10, чи 10.1, чи 10.2. розписки, в тому числі - зберігання зерна у місцях, не зазначених в п. 10, 10.1, 10.2.
Крім того, сторонами укладений договір купівлі-продажу майбутнього врожаю кукурудзи № 1000061493 від 08.07.2020 р., відповідно до якого позивач зобов'язаний поставити 3000 т кукурудзи на ПрАТ "Жашківський елеватор" до 30.11.2020 р. на умовах DAP. Разом з тим зазначає, що позивач Товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Корвет» відмовилось виконувати вказаний договір і як наслідок - допустив прострочення за розпискою та не виконав її умов щодо поставки предмету застави на ПрАТ "Жашківський елеватор".
Товариство з обмеженою відповідальністю «Суффле Агро Україна» звернулось до позивача із вимогою № 1/ар від 08.12.2020 р. про усунення порушення виконання зобов'язання на суму 3110880,81 грн, в якій вимагав: - сплатити суму основного боргу 907253,87 грн., що підтверджувалася бухгалтерською довідкою від 01.11.2020 р. (дана вимога в подальшому була виконана позивачем); - сплатити суму штрафу за невиконання розписки (несвоєчасну оплату) в сумі 453 626,94 грн та сплатити суму штрафу у сумі 1 750 000,00 грн за невиконання розписки (непоставку заставного зерна на ПрАТ "Жашківський елеватор", що підтверджувалося листом ПрАТ "Жашківський елеватор" № 02/11/20 від 02.11.2020 р.).
На підставі вищевикладеного 11.12.2020 р. приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Ясінським В.Є. було вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 3115, про стягнення з позивача на користь відповідача 3110880,81 грн. на підставі аграрної розписки.
Водночас зазначає, що оскільки в подальшому позивач самостійно частково виконав вимогу № 1/ар від 08.12.2020 р. на суму основного боргу 907253,87 грн, відповідач звернувся про стягнення із позивача на підставі виконавчого напису на решту боргу (штрафи) в сумі 2 203 626,94 грн. Постановою приватного виконавця виконавчого округу Вінницької області Тимощука В.В. від 29.12.2020 р. було відкрито виконавче провадження № 64012126 про стягнення з позивача на користь відповідача 2 203 626,94 грн.
Зазначає, що жодного спору між сторонами щодо виконавчого напису в дійсності не існує, бо позивач не зазначив жодної процесуально значимої обставини, що могла б поставити під сумнів виконавчий напис.
Пояснює, що відповідно до довідки від 01.11.2020 р., яка була надана нотаріусу, заборгованість ТОВ "АГРОФІРМА "КОРВЕТ" станом на 01.11.2020 р. перед ТОВ "Суффле Агро Україна" складає 907 253,87 грн., а тому штраф за невиконання розписки до 31 жовтня 2020 року становить 453 626,94 грн., і штраф обраховано правильно.
Невиконання позивачем зобов'язань щодо передачі зерна на зберігання підтверджується листом ПрАТ "Жашківський елеватор" № 02/11/20 від 02.11.2020 р., який був наданий нотаріусу, що тягне за собою штраф відповідно до п. 10.3 розписки у сумі - 1750000,00 грн., і позивачем не спростовано ні факту порушення, ані суми штрафу.
Водночас в матеріалах справи містяться доводи позивача, в яких останнім зазначено, що фінансова аграрна розписка від 04.03.2020 р. є окремим правочином, за невиконання умов якого по відношенню до позивача вчинено виконавчий напис нотаріуса, звертає увагу суду, що пунктом 3 фінансової аграрної розписки від 04.03.2020 р. встановлено, що - " 3. Цією розпискою забезпечується виконання зобов'язань за договором №1300032257 від 01.01.2020 р. укладеним між боржником та кредитором.".
Вказує, що зміст п.3 фінансової аграрної розписки узгоджується із пунктом 1.1.3. зазначеного договору №1300032257 від 01.01.2020 р.: " 1.1.3.сторони домовилися, що зобов'язання покупця з оплати згідно даного договору та усіх специфікацій/додатків тощо до нього (крім поставки на умовах передплати) мають бути забезпечені у спосіб, прийнятий для продавця: а) Аграрною розпискою ...".
Зазначає, що твердження відповідача про наявність у позивача перед ним боргу в сумі 907253,87 грн за фінансовою аграрною розпискою від 04.03.2020 р. спростовується п.1 фінансової аграрної розписки, яка встановлює безумовне грошове зобов'язання боржника сплатити кредитору грошову суму у розмірі 3500000,00 (три мільйони п'ятсот тисяч) грн. Тобто - ця фінансова аграрна розписка від 04.03.2020 р. обмежена певною сумою.
Вказує, що станом на 31.10.2020 р. отримана відповідачем сума становить 5658612,92 грн. Це доводить, що у позивача відсутня заборгованість, виконання якої забезпечувалось фінансовою аграрною розпискою від 04.03.2020 р.
Водночас зазначає, що оскільки будь яка заборгованість за фінансовою аграрною розпискою від 04.03.2020 р. відсутня згідно з висновків по судовій справі № 902/698/21, які враховані у цій справі як преюдиціальні, відповідно нотаріус не мав права застосовувати механізм безспірного списання коштів, передбачених ЗУ «Про аграрні розписки» та Постановою Кабінету міністрів № 1172 від 29.06.199 р. «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться в безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів».
Із наявних доказів, які містяться в матеріалах справи судом встановлено наступне: 01.01.2020 р. позивач (покупець) та відповідач (продавець) уклали договір поставки № 1300032257, на умовах якого продавець зобов'язався поставити у відповідності до умов договору, а покупець - прийняти та оплатити вартість сільськогосподарських товарів, мінеральних добрив, добрив для позакореневого підживлення.
За умовами п. 1.1.3 договору зобов'язання покупця з оплати за даним договором та усіх специфікацій/додатків тощо до нього (крім поставки на умовах передплати) мають бути забезпечені у спосіб, прийнятний для продавця: а) аграрною розпискою; та/або в) заставою нерухомості, рухомого майна, цінних паперів, майновою порукою; та/або с) персональною порукою керівників, власників Покупця третіх осіб, банківською гарантією; та/або d) іншим чином у спосіб, не заборонений законом та прийнятний для продавця.
Як передбачено п. 4.3. договору, якщо інші умови оплати не будуть погоджені сторонами, покупець зобов'язаний оплатити вартість товару не пізніше 31 жовтня 2020 року. Якщо в додатках до договору буде вказана дата оплати із зазначенням лише дати та місяця, вважатиметься, що мова йде про 2020 рік.
У п. 4.3.1 сторони погодили, що у разі забезпечення зобов'язань покупця з оплати за аграрною розпискою незалежно від умов специфікацій/додатків до договору, вважатиметься, що датою оплати товару за даним договором у розмірі, зазначеному в аграрній розписці, є дата оплати, зазначена з такій аграрній розписці. Якщо сума аграрної розписки буде меншою, аніж загальна вартість поставки (та відповідно, зобов'язань покупця із оплати) за даним договором, то заборгованість погашається у хронологічному порядку, тобто за аграрною розпискою погашається заборгованість із більш ранніми строками оплати. Дане правило може застосовуватися до необмеженої кількості аграрних розписок. З метою застосування штрафних санкцій за даним договором - до покупця застосовуватимуться початково погоджені строки оплати, зазначені у специфікаціях/додатках до договору або 31 жовтня 2020 року (відповідно до правил, визначених у п. 4.3.).
Пунктом 9.6. договору передбачено, що договір діє з моменту підписання до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.
04.03.2020 р. Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Корвет" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна" складено фінансову аграрну розписку, справжність підписів уповноважених представників на якій посвідчено приватним нотаріусом Львівського нотаріального округу Ясінським В.Є., зареєстровано в реєстрі за №3127.
В п. 1. аграрної розписки встановлено безумовне грошове зобов'язання боржника сплатити кредитору грошову суму у розмірі 3 500 000,00 грн, що є еквівалентом в товарному розрахунку за визначеною цим пунктом формулою.
Пунктом 3 аграрної розписки сторони визначили, що цією розпискою забезпечується виконання зобов'язань за договором № 1300032257 від 01.01.2020, укладеним між боржником та кредитором.
Пунктом 4.1. розписки передбачено, що з дня отримання повного виконання зобов'язання за розпискою кредитор протягом чотирнадцяти робочих днів (якщо інший строк не буде узгоджено сторонами додатково у письмовій формі) робить на ній напис "Виконано", що скріплюється підписом кредитора, і повертає таку розписку боржнику. Повернення здійснюється шляхом особистої передачі розписки від кредитора до боржника, а в разі неможливості, про що боржник зобов'язаний письмово повідомити кредитора, - шляхом направлення розписки цінним листом з описом вкладення на адресу боржника, вказану в розписці.
Після повернення боржнику оригіналу розписки з відміткою про її виконання боржник має право звернутися до особи, яка вчиняє нотаріальні дії, для внесення запису про виконання розписки до відповідних реєстрів (п.4.2 договору).
Пунктом 10 розписки передбачено, що до 31.10.2020 (включно) зібране зерно в кількості 1000,00 тонн, має бути доставлене на зберігання боржником за власний рахунок на умовах DAP (зерновий склад) у відповідності до Інкотермс 2010/2020 на наступний склад: ПАТ "Жашківський елеватор", що знаходиться за адресою: 19200 Черкаська обл. м.Жашків вул. Вокзальна, буд.1.
У п. 10.3. розписки сторони узгодили, що у випадку порушення боржником вимог пунктів 10, чи 10.1., чи 10.2. розписки в тому числі зберігання зерна у місцях, не зазначених у пункті 10, ненадання копій складських документів, доступу для огляду зерна, строк оплати за аграрною розпискою вважатиметься таким, що настав, із можливістю застосування штрафу без обмеження строком "до 31 жовтня 2020 року" згідно пункту 19 розписки. Крім того, боржник зобов'язується сплатити кредитору штраф у розмірі 50% від суми зобов'язання за даною розпискою, що визначена в п.1 розписки.
Також, сторони передбачили, що у разі невиконання своїх зобов'язань за аграрною розпискою до 31.10.2020 р. (що застосовується виключно для цілей штрафу згідно даного пункту розписки та не підміняє строку виконання розписки згідно пункту 1) боржник зобов'язується сплатити кредитору штраф у розмірі 50 % від суми боргу боржника за розпискою станом на кінець банківського дня 31.10.2020 р. (п.19 розписки).
Згідно з п. 21 розписки у разі невиконання боржником зобов'язань за аграрною розпискою у вказаний у ній строк кредитор має право звернутися до особи, уповноваженої вчиняти нотаріальні дії, за вчиненням виконавчого напису, який підлягає негайному виконанню в порядку, передбаченому чинним законодавством для виконання правочинів, що встановлюють безумовне грошове зобов'язання.
Аграрна розписка вважається виданою з дня її реєстрації в Реєстрі аграрних розписок і діє до повного її виконання. Відомості про предмет застави за аграрною розпискою вносяться до Державного реєстру обтяжень нерухомого майна (п.13 розписки).
Як слідує з матеріалів справи 08.12.2020 р. ТОВ "Суффле Агро Україна" листом № 1/ар надіслало на адресу ТОВ Агрофірма "Корвет" вимогу про усунення порушення виконання зобов'язання, у якій вимагало терміново виконати зобов'язання за фінансовою аграрною розпискою від 04.03.2020 р., а саме - сплатити 3110880,81 грн. У вимозі зазначено, що на час звернення розписка є невиконаною, оскільки не сплачено суму 907253,87 грн, заставне майно не завезене у місце зберігання, що тягне за собою застосування штрафів відповідно до п. 10.3 розписки та за невиконання розписки до 31.10.2020 р.
Судом встановлено, що 17.12.2020 р. Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Корвет" платіжним дорученням №33938 сплачено 907 253,87 грн та листом № 19/1 від 19.12.2020 р. у відповідь на вимогу Товариства "Суффле Агро Україна" № 1/ар від 08.12.2020 р. повідомлено про оплату суми боргу 29.10.2020 р. за мінусом суми 907253,87 грн, що було погоджено сторонами. У зазначеному листі позивач зауважував, що аграрна розписка видана на забезпечення виконання договору № 1300032257 від 01.01.2020, тоді як умови договору ТОВ "Агрофірма "Корвет" вважає виконаними з посиланням на попередню переписку сторін і вивірку розрахунків. Крім того, у листі повідомлено про намір сплатити спірну суму 907253,87 грн з проханням повідомити про врегулювання спірного питання та повернення розписки.
23.12.2020 р. ТОВ "Суффле Агро Україна" звернулось до ТОВ "Агрофірма "Корвет" з вимогою виконати зобов'язання чи сплатити штраф, за змістом якої вимагається поставити відповідно до договору № 1300032257 від 01.01.2020 кукурудзу або сплатити пеню і штраф.
В подальшому 08.12.2020 р. ТОВ "Суффле Агро Україна" звернулось до приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Ясінського Володимира Євгеновича із заявою №1/ар від 08.12.2020 р. про вчинення виконавчого напису про стягнення з ТОВ Агрофірма "Корвет" грошової суми у розмірі 3110880,81 грн; нотаріусом вчинено такий напис та зазначено, що стягненню з позивача підлягають: (1) безумовне грошове зобов'язання Боржника за аграрною розпискою - сплатити кредитору грошову суму у розмірі 907 253,87 грн; (2) штраф у розмірі 50%, відповідно до пункту 19 аграрної розписки, від суми боргу за аграрною розпискою, який становить грошову суму у розмірі 453 626,94 грн; (3) штраф у розмірі 50%, відповідно до пункту 10.3 аграрної розписки, від суми боргу, що визначена в п. 1 за аграрного розпискою, який становить грошову суму у розмірі 1750000,00 грн.
У виконавчому написі зазначено, що станом на день вимоги 08.12.2020 р. аграрна розписка залишається не виконаною та не погашеною на грошову суму у розмірі 907 253,87 грн. (дев'ятсот сім тисяч двісті п'ятдесят три гривні 87 копійок).
Зазначено також, що згідно з пункту 19 аграрної розписки станом на кінець банківського дня 31.10.2020 р. сума боргу за аграрною розпискою становила 907 253,87 грн. (дев'ятсот сім тисяч двісті п'ятдесят три гривні 87 копійок), внаслідок чого штраф за невиконання даного зобов'язання, згідно з п. 19 аграрної розписки у розмірі 50 % від суми боргу боржника за аграрної розпискою станом на кінець банківського дня 31 жовтня 2020 року становить грошову суму у розмірі 453626,94 грн. (чотириста п'ятдесят три тисячі шістсот двадцять шість гривен 94 копійки);
у зв'язку з порушенням боржником вимог пунктів 10, 10.1, 10.2 та 10.3 аграрної розписки, у тому числі зберігання зерна у місцях, не зазначених в п. 10 аграрної розписки - боржник зобов'язується сплатити кредитору штраф у розмірі 50 (п'ятдесяти) % від суми зобов'язання з даною аграрною розпискою, що визначена в п. 1 аграрної розписки (п. 10.3 аграрної розписки) сумі - 1750000,00 грн. (один мільйон сімсот п'ятдесят тисяч) гривень 00 копійок.
Строк, за який провадиться стягнення визначений з 21 вересня 2020 року по 11 грудня 2020 року.
Суми, що підлягають стягненню за виконавчим написом:
1. Безумовне грошове зобов'язання Боржника за аграрною розпискою - сплатити кредитору грошову суму у розмірі 907 253,87 грн. (дев'ятсот сім тисяч двісті п'ятдесят три) гривні 87 копійок;
2. Штраф у розмірі 50 (п'ятдесяти) %, відповідно до пункту 19 аграрної розписки, від суми боргу за аграрною розпискою, становить грошову суму у розмірі 453 626,94 грн.
3. Штраф у розмірі 50 (п'ятдесяти) %, відповідно до пункту 10.3 аграрної розписки, від суми боргу, що визначена в п. 1 за аграрного розпискою, становить грошову суму у розмірі 1750000,00 грн. (один мільйон сімсот п'ятдесят тисяч гривень 00 коп.).
Всього визначено стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Корвет" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СУФФЛЕ АГРО УКРАЇНА" грошову суму у розмірі 3 110 880,81 грн.
23.12.2020 р. ТОВ "Суффле Агро Україна" звернулося до приватного виконавця виконавчого округу Вінницької області Тимощука В.В. із заявою про відкриття виконавчого провадження та примусове виконання виконавчого напису нотаріуса, зареєстрованого за №3115. Так, заявник просить стягнути з ТОВ "Агрофірма "Корвет" грошову суму у розмірі 2203626,94 грн, що включає: 453626,94 грн штрафу, нарахованого відповідно до п.19 Аграрної розписки та 11750000,00 грн штрафу, нарахованого відповідно до п.10.3 Аграрної розписки.
На підставі вказаної заяви приватним виконавцем виконавчого округу Вінницької області Тимощуком В.В. прийнято постанову від 29.12.2020 р. про відкриття виконавчого провадження №64012126.
Окрім того постановами від 29.12.2020 р. приватним виконавцем накладено арешт на майно боржника, а саме: врожай кукурудзи 3- го класу, 1000 тонн, який переданий в заставу згідно з аграрною розпискою та на грошові кошти, які містяться на всіх відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику: ТОВ "Агрофірма"Корвет" у межах суми звернення стягнення з урахуванням витрат виконавчого провадження 2204276,94 грн.
Судом встановлено, що в межах вказаного виконавчого провадження з позивача стягнуто коштів на загальну суму 1 218167,51 грн, зокрема: 31.12.2020 із банківського рахунку НОМЕР_1 - 1170778,33 грн, 04.01.2021 із банківського рахунку НОМЕР_2 - 42000,00 грн та із банківського рахунку НОМЕР_3 - 5389,18 грн.
Водночас, суд зауважує, що позивач вважає, що відповідачем були подані нотаріусу Ясінському В.Є. для вчинення виконавчого напису документи, які містять неправдиву інформацію щодо наявності безспірності боргових зобов'язань.
Вказані обставини стали підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.
Рішенням Господарського суду Вінницької області 11.03.2021 р. (суддя Нешик О.С.), залишеним без змін постановою Північно - західного апеляційного господарського суду від 18.05.2021 (судді Маціщук А.В., Олексюк Г.Є., Петухов М.Г.), позов задоволено з огляду на підтвердження доводів позивача про те, що вимоги відповідача, щодо яких нотаріусом вчинено спірний виконавчий напис, не були безспірними.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у складі від 21.09.2021 р. рішення Господарського суду Вінницької області від 11.03.2021 р. та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 18.05.2021 р. справі №902/34/21 скасовано. Справу №902/34/21 передано на новий розгляд до Господарського суду Вінницької області.
Згідно з висновком суду касаційної інстанції, який викладено у вищезазначеній постанові - під час нового розгляду суду першої інстанції слід дослідити наявні у справі докази, зробити вичерпний висновок щодо того, чи мав позивач на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису безспірну заборгованість перед відповідачем та чи були у нотаріуса достатні правові підстави для вчинення виконавчого напису щодо стягнення боргу та штрафних санкцій, передбачених аграрною розпискою, встановити чи узгоджуються її умови в частині зобов'язань боржника здійснити інші дії, окрім сплати грошової суми, та, відповідно, щодо відповідальності за порушення таких зобов'язань.
Суд зазначає, що під час розгляду справи позивачем було подано заяву про збільшення розміру позовних вимог (вх. № канц. 01-34/10914/21 від 08.12.2021 р.), в якій останній зазначив, що 26.10.2021 р. приватний виконавець виконавчого округу Вінницької області Собчук В.В. відкрив виконавче провадження № 67274747 та в рамках виконавчого провадження №67274747 по примусовому виконанню виконавчого напису від 11.12.2020 за №3115 19.11.2021 р. із відповідача у примусовому порядку була стягнута сума у розмірі 3 422 318,89 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями №67274747/1, №67274747/2, №67274747/3 та меморіальним ордером №L1029VUCIR, що є неправомірним.
Оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.
Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно зі статтею 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Завданням суду при здійсненні правосуддя в силу положень статті 2 Закону України "Про судоустрій України" є, зокрема, захист гарантованих Конституцією та законами України, прав і законних інтересів юридичних осіб.
Статтею 16 Цивільного кодексу України, положення якої кореспондують з положенням статті 20 Господарського кодексу України, встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Зазначеними нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним. Отже, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
Як захист права розуміють державно-примусову діяльність, спрямовану на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб'єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам слід зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). Так, у рішенні від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголосив, що зазначена норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, передбачених Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені у правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дали би змогу компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції та надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасниці Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того, ЄСПЛ акцентував, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, передбачених національним правом.
Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається цією статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема його застосування не повинно бути ускладнено діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення ЄСПЛ у справі "Афанасьєв проти України" від 05.04.2005).
Отже, зрештою ефективний засіб повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.
Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, судам слід виходити із його ефективності, а це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування. Аналогічну правову позицію викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16, від 12.12.2018 у справі № 570/3439/16-ц, від 27.11.2018 у справі № 905/2260/17.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
Установивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.
Предметом спору є вимоги позивача щодо дій приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Ясінського Володимира Євгеновича, який вчинив виконавчий напис про стягнення з ТОВ Агрофірма "Корвет" грошової суми у розмірі 3110880,81 грн; а саме щодо вчинення нотаріусом дій щодо стягненню з позивача: (1) безумовне грошове зобов'язання Боржника за аграрною розпискою - сплатити кредитору грошову суму у розмірі 907 253,87 грн; (2) штраф у розмірі 50%, відповідно до пункту 19 аграрної розписки, від суми боргу за аграрною розпискою, який становить грошову суму у розмірі 453 626,94 грн; (3) штраф у розмірі 50%, відповідно до пункту 10.3 аграрної розписки, від суми боргу, що визначена в п. 1 за аграрного розпискою, який становить грошову суму у розмірі 1750000,00 грн, на підставі документів встановленому Постановою КМУ "Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів" №1172 від 29.06.1999, проте за доводами позивача які містили у своїй сукупності неправдиву інформацію щодо наявності безспірних боргових зобов'язань. Та вимога позивача про повернення 3 422 318,89 грн за вищевказаним виконавчим написом.
Суд зазначає, що відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Згідно з пунктом 19 статті 34, 87 Закону України "Про нотаріат" нотаріуси вчиняють такі нотаріальні дії як вчинення виконавчого напису на документах, що встановлюють заборгованість, для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна.
Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України № 1172 від 29.06.1999 р. затверджено "Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів".
Відповідно до п. 12 вказаного порядку для одержання виконавчого напису про стягнення заборгованості за нотаріального посвідченими аграрними розписками подаються:
а) оригінал аграрної розписки без відмітки про її виконання;
б) засвідчена кредитором копія письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов'язання, що була надіслана боржнику;
в) оригінали розрахункового документа про надання послуг поштового зв'язку та опису вкладення, що підтверджують надіслання боржнику письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов'язання.
Отже, чинним законодавством визначено вичерпний перелік документів, що подаються нотаріусу для одержання виконавчого напису про стягнення заборгованості за аграрною розпискою.
Частиною 1 статті 88 Закону України "Про нотаріат" передбачено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років.
З аналізу наведених норм вбачається, що вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна.
Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником.
Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.
Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України "Про нотаріат").
Отже, безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого, і така правова позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.11.2019 р. у справі № 916/313/18 та від 23.06.2020 р. у справі № 645/1979/15-ц.
Так, Великоюї Палатою Верховного Суду зазначено, що для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України "Про нотаріат" суд повинен перевірити доводи сторін у повному обсязі й установити, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість узагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Водночас матеріалами даної справи підтверджено, що в провадженні Господарського суду Вінницької області перебувала справа № 902/698/21 за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "СУФФЛЕ АГРО УКРАЇНА" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "КОРВЕТ" з вимогою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "КОРВЕТ" про стягнення штрафу згідно п. 19 фінансової аграрної розписки від 04.03.2020 з реєстровим номером №1327, яка посвідчена приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Скутельник І.А. та зареєстрована у Реєстрі аграрних розписок за № 3275, в розмірі 1 750 000,00 грн., та згідно п. 10.3. фінансової аграрної розписки від 04.03.2020 з реєстровим номером №1327, яка посвідчена приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Скутельник І.А. та зареєстрована у Реєстрі аграрних розписок за № 3275, в розмірі 1 750 000,00 грн.
Судом встановлено, що рішенням Господарського суду Вінницької області від 04.11.2021 р. у справі №902/698/21 в позові Товариству з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Корвет" про стягнення штрафу згідно п.19 фінансової аграрної розписки від 04.03.2020 в розмірі 1 750 000,00 грн та штрафу згідно п.10.3 фінансової аграрної розписки від 04.03.2020 в розмірі 1 750 000,00 грн відмовлено. Вказане рішення обґрунтоване тим, що відповідачем станом на 31.10.2020 р. сплачено позивачу 5 658 612,92 грн за договором №1300032257 від 01.01.2020 р., виконання якого забезпечувалось Аграрною розпискою від 04.03.2020 р., а відтак виходячи з розміру зобов'язання за Аграрною розпискою від 04.03.2020 (3 500 000,00 грн) застава, обумовлена даною Розпискою є такою, що припинилась, з огляду на що правові підстави для стягнення з відповідача штрафу, обумовленого п.10.3. та п.19 Аграрної розписки від 04.03.2020 відсутні. Дане рішення набрало законної сили відповідно до постанови апеляційної інстанції.
Судом встановлено, що колегія суддів Північно західного - апеляційного господарського суду під час перегляду рішення Господарського суду Вінницької області у справі № 902/698/21 від 04.11.2021 р. дійшла наступних висновків,:
«що матеріалами справи підтверджено відсутність у відповідача заборгованості, невиконання якої забезпечувалось Аграрною розпискою станом на 31.10.2020 р., тому відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог в частині стягнення штрафу, передбаченого п.19. Аграрної розписки;
щодо вимоги ТОВ "Суффле Агро Україна" про стягнення з ТОВ "Агрофірма "Корвет" 1 750 000,00 грн штрафу згідно п.10.3. Аграрної розписки від 04.03.2020 р., суд зазначає, що відповідачем станом на 31.10.2020 р. сплачено позивачу 5 658 612,92 грн за договором поставки №1300032257, колегія суддів погодилась з судом першої інстанції, що виходячи з розміру зобов'язання за Аграрною розпискою від 04.03.2020 (3 500 000,00 грн), виконання якої забезпечувалось заставою, застава, обумовлена Аграрною розпискою є такою, що припинилась.
щодо доводів апелянта, що Аграрна розписка від 04.03.2020 р. залишається не виконаною та не погашеною, оскільки не містить відповідного напису "Виконано", то суд зазначає, що відсутність на Аграрній розписці напису "Виконано" станом на день ухвалення рішення в даній справі не може беззаперечно свідчити про її невиконання, позаяк статтею 12 Законом України "Про аграрні розписки", визначено процедуру виконання зобов'язань за аграрними розписками, до якої сторони за Аграрною розпискою від 04.03.2020 р. ще не перейшли.
крім того, колегія суддів зазначила, що 26.10.2021 р. приватним виконавцем виконавчого округу Вінницької області Собчук В.В. відкрито виконавче провадження №67274747 по примусовому виконанню виконавчого напису від 11.12.2020 за №3115, вчиненого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Ясінським Володимиром Євгеновичем.
Постановою приватного виконавця виконавчого округу Вінницької області Собчуком В.В. виконавче провадження №67274747 з примусового виконання виконавчого напису від 11.12.2020 за №3115 закінчено в зв'язку фактичним виконанням в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом, де в рамках виконавчого провадження №67274747 по примусовому виконанню виконавчого напису від 11.12.2020 за №3115 19.11.2021 із відповідача у примусовому порядку була стягнута сума у розмірі 3 422 318,89 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями №67274747/1, №67274747/2, №67274747/3 та меморіальним ордером №L1029VUCIR.
За наведених обставин, колегія суддів вважала, що наслідком можливого задоволення позовних вимог у даній судовій справі, є обґрунтовані ризики повторного стягнення коштів за фінансовою аграрною розпискою від 04.03.2020 р., що в свою чергу є порушенням статті 61 Конституції України, яка передбачає, що ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.»
З урахуванням встановленого суд зазначає наступне, факти, установлені у прийнятих раніше судових рішеннях, мають для суду преюдиціальний характер. Преюдиціальність означає обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили, в одній справі, для суду при розгляді інших справ (постанова КГС ВС від 26.11.2019 по справі №922/643/19).
Правило про преюдицію сприяє додержанню процесуальної економії.
Правило про преюдицію спрямовано не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив у законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження та оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії (постанова КГС ВС від 10.12.2019 по справі №910/6356/19).
Преюдиційні обставини обов'язкові для суду навіть якщо він вважає, що вони були встановлені неправильно.
Преюдиційні факти - це факти, встановлені рішенням чи вироком суду, що набрали законної сили. Преюдиційність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і означається його суб'єктивними і об'єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у розгляді справи, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішенням у такій справі правовідносини. Преюдиційні обставини є обов'язковими для суду, який розглядає справу навіть у тому випадку, коли він вважає, що вони встановлені неправильно. Таким чином, законодавець намагається забезпечити єдність судової практики та запобігти появі протилежних за змістом судових рішень (постанова КЦС ВС від 19.12.2019 по справі №520/11429/17).
Статус сторін, в якому вони брали участь у іншій справі, не впливає на преюдиційність обставин.
Не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом (постанова КГС ВС від 19.12.2019 по справі №916/1041/17).
Суть преюдиції полягає в неприпустимості ставлення під сумнів судовго рішення, яке набрало законної сили, а також повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.
Не потребують доказування обставини, встановлені рішення суду, тобто ті обставини, щодо яких мав місце спір і які були предметом судового розгляду. Не має преюдиційного значення оцінка судом конкретних обставин справи, які сторонами не оспорювалися, мотиви судового рішення, правова кваліфікація спірних відносин. Преюдиційне значення можуть мати ті факти, щодо наявності або відсутності яких виник спір, і які, зокрема зазначені у резолютивній частині рішення (постанова КЦС ВС від 11.12.2019 по справі №320/4938/17).
Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом (постанова КГС ВС від 10.10.2019 по справі №910/2164/18, постанова КГС ВС від 08.07.2019 по справі №908/156/18).
Як уже вище зазначалось судом, згідно з висновком суду касаційної інстанції, який викладено у постанові у справі № 902/34/21 - під час нового розгляду суду слід дослідити наявні у справі докази, зробити вичерпний висновок щодо того, чи мав позивач на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису безспірну заборгованість перед відповідачем та чи були у нотаріуса достатні правові підстави для вчинення виконавчого напису щодо стягнення боргу та штрафних санкцій, передбачених аграрною розпискою, встановити чи узгоджуються її умови в частині зобов'язань боржника здійснити інші дії, окрім сплати грошової суми, та, відповідно, щодо відповідальності за порушення таких зобов'язань.
З огляду на встанолено, суд дійшов висновку, що обставини встановлені при розгляді справи № 902/698/21 мають приюдиціне значення для розгляду справи № 902/34/21, які безпосередньо пов'язані з розглядом справи № 902/34/21.
У спорі, що була предметом розгляду справи № 902/698/21 встановлено про відсутність у ТОВ «Агрофірма «Корвет» заборгованості, невиконання якої забезпечувалось Аграрною розпискою станом на 31.10.2020 р.,відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог в частині стягнення штрафу, передбаченого п.19. Аграрної розписки та відсутність підстав для стягнення 1 750 000,00 грн штрафу згідно п.10.3. Аграрної розписки від 04.03.2020 р., оскільки відповідачем станом на 31.10.2020 р. сплачено позивачу 5 658 612,92 грн за договором поставки №1300032257, тому виходячи з розміру зобов'язання за Аграрною розпискою від 04.03.2020 р. (3 500 000,00 грн), виконання якої забезпечувалось заставою, застава, обумовлена Аграрною розпискою є такою, що припинилась та як наслідок відсутність підстав для стягнення коштів в розмірі 3 422 318, 89 грн в межах виконавчого провадження № 67274747 здійсненого приватним виконавцем виконавчого округу Вінницької області Собчук В.В.
Отже, виходячи з вищевикладеного, обставини встановлені судовим рішенням по справі № 902/698/21, яке набрало законної сили, повторного доведення не потребують.
Згідно з ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Частиною 1 статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
У відповідності до ст. 78 ГПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. 79 ГПК України).
Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Суд зауважує, що оцінюючи доводи учасників справи під час розгляду справи, суд як джерелом права керується також практикою Європейського суду з прав людини.
Так, Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
З урахуванням встановленого суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.
На підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42, 45, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 123, 126, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис від 11 грудня 2020 року за №3115, вчинений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Ясінським Володимиром Євгеновичем.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна" (вул.Б.Хмельницького, 43, с.Крупець, Славутський район, Хмельницька обл., 30068, код ЄДРПОУ 34863309) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Корвет" (вул.Молодіжна, 43, с.Угарове, Оратівський район, Вінницька обл., 22265, код ЄДРПОУ 34719389) грошові кошти в розмірі 3 422 318,89 грн та витрати зі сплати судового збору в розмірі 53 604,79 грн.
4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
5. Згідно з приписами ч. 1 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
6. Відповідно до положень ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
7. Примірник повного судового рішення надіслати сторонам рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення та на електронну адресу: agrotat@gmail.com; taras.nechytailo@optima-lf.com, scrivener@ukr.net.
Повне рішення складено 31 березня 2022 р.
Суддя Яремчук Ю.О.
віддрук. прим.:
1 - до справи
2 - позивачу 22265, Вінницька область, Оратівський район, с. Угарове, вул. Молодіжна, 43
3 - відповідачу 30068, Хмільницька область, Славутський район, с. Крупець, вул. Б. Хмельницького, 43
4- третій особі АДРЕСА_1