Провадження № 11-сс/821/97/22 Справа № 691/166/22 Категорія: ст. 303 КПК України Головуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2
31 березня 2022 року Черкаський апеляційний суд в складі суддів:
Суддя-доповідач ОСОБА_2
Судді ОСОБА_3 , ОСОБА_4
Секретар ОСОБА_5
за участі:
прокурора ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси в режимі відео конференції апеляційну скаргу ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 21 березня 2022 року про відмову у задоволенні скарги ОСОБА_7 на бездіяльність слідчого Слідчого відділення поліції № 1 Черкаського районного управління поліції Головного управління національної поліції в Черкаській області стосовно невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань, -
15.03. 2022 року до Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області надійшла скарга ОСОБА_7 на бездіяльність слідчого щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Як вбачається із змісту скарги ОСОБА_7 протягом двох місяців тричі звертався із заявою до поліції про неналежний технічний стан дорожнього покриття, але відповідна посадова особа Городищенської ОТГ ігнорувала його звернення та протоколи, складені працівниками поліції, і не виконувала покладені на посадову особу обов'язки.
Скаржник ОСОБА_7 вважає, що такі дії відповідальної особи підпадають під ознаки ч. 2 ст. 364, ст. 367 КК України.
14.02.2022 року ОСОБА_7 вчергове звернувся до відділу поліції із заявою про порушення кримінальної справи на відповідального працівника, який за штатним розкладом відповідальний за належний стан дорожнього покриття по вул. Центральній в с. Валява Черкаського району.
У відділі поліції ОСОБА_7 видали талон - повідомлення № 2, зареєстрований в журналі єдиного обліку під № 768.
Однак, всупереч положенням ст. 214 КПК України станом на дату подачі скарги, вказує скаржник, він не отримав від правоохоронного органу повідомлення про внесення відповідних відомостей до ЄРДР.
У зв'язку з вищевикладеним, скаржник ОСОБА_7 просить суд визнати в діях слідчого ознаки зловживання службовим становищем з метою прикриття третіх осіб від відповідальності; зобов'язати слідчого відповідно до вимог ст. 214 КПК України внести до ЄРДР відповідні дані та розпочати досудове розслідування, за ознаками ст.ст. 364, ч. 2 ст. 367 КК України; розглянути подану скаргу у термін, передбачений вимогами КПК України; прийняти окрему ухвалу щодо бездіяльності слідчого та направити її до керівництва МВС України про вжиття заходів дисциплінарного стягнення.
Ухвалою слідчого судді Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 21.03.2022 року у задоволенні скарги ОСОБА_7 на бездіяльність слідчого Слідчого відділення поліції № 1 Черкаського районного управління поліції Головного управління національної поліції в Черкаській області стосовно невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань - відмовлено.
Приймаючи рішення про відмову у задоволенні скарги, слідчий суддя виходила з того, що наведені скаржником обставини не містять достатніх відомостей, які у своїй сукупності можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зокрема, відсутні будь-які відомості щодо наявності вчинення конкретного злочину, за вказаних ОСОБА_8 обставин.
Слідчий суддя зазначила, що заява не містить фактичних обставин вчинення злочину, передбаченого ст. 364, ч. 2 ст. 367 КК України, та достатніх даних на підтвердження вчинення неправомірних дій, а містить лише оціночні судження скаржника щодо певних обставин, реальність яких встановити не надається можливим.
Не погоджуючись з ухвалою слідчого судді, ОСОБА_7 оскаржив ухвалу в апеляційному порядку, подавши апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді ОСОБА_1 , як завідомо незаконну, та постановити ухвалу апеляційного суду, зобов'язавши слідчого поліції внести заяву ОСОБА_7 до ЄРДР . Прийняти окрему ухвалу та направити її до Вищої кваліфікаційної комісії суддів з метою притягнення до дисциплінарної відповідальності суддю ОСОБА_1 за прийняту завідомо незаконну ухвалу.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги, скаржник ОСОБА_7 вказує, що слідчий суддя проігнорувала положення ст. 19 Конституції України, де передбачено, що всі посадові особи мають діяти виключно у спосіб, передбачений законами України.
Так, на думку скаржника, слідчий суддя була зобов'язана керуватися положенням п. 4 ст. 214 КПК України, де передбачено : « слідчий, прокурор, інша службова особа, уповноважена на прийняття та реєстрацію заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення, зобов'язані прийняти та зареєструвати таку заяву чи повідомлення. Відмова у прийнятті та реєстрації заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення не допускається».
Заслухавши суддю - доповідача, вивчивши матеріали скарги, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_7 не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Відповідно до ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.
Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Колегія суддів апеляційного суду вважає, що слідчий суддя районного суду в повній мірі дотрималася зазначених вимог закону.
Як вбачається з матеріалів скарги та встановлено слідчим суддею ОСОБА_7 протягом двох місяців тричі звертався із заявою до відділу поліції про неналежний технічний стан дорожнього покриття, але відповідна посадова особа Городищенської ОТГ ігнорувала його звернення та протоколи, складені працівниками поліції, і не виконувала покладені на відповідальну посадову особу обов'язки.
На думку скаржника, такі дії відповідальної особи підпадають під ознаки ч. 2 ст. 364, ст. 367 КК України.
14.02.2022 року ОСОБА_7 вчергове звернувся до поліції із заявою про порушення кримінальної справи на відповідального працівника, який за штатним розкладом відповідальний за належний стан дорожнього покриття по вул. Центральній в с. Валява Черкаського району.
У відділі поліції ОСОБА_7 видали талон - повідомлення № 2, зареєстрований в журналі єдиного обліку під № 768.
Однак, скаржник вказує, що всупереч положенням ст. 214 КПК України, станом на дату подання скарги ОСОБА_7 не отримав від правоохоронного органу повідомлення про внесення відповідних відомостей до ЄРДР.
Порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування регламентовано главою 26 КПК України, параграф 1 ст.ст. 303- 308 КПК України.
Згідно ч. 1 ст. 303 КПК України передбачено, які саме рішення, дії чи бездіяльність органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування підлягають оскарженню. Зазначений перелік випадків є вичерпним.
Початок досудового розслідування - внесення відомостей, отриманих в результаті подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення слідчим, прокурором обставин, що свідчать про його вчинення до Єдиного реєстру досудових розслідувань, визначається ст. 214 КПК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 214 КПК України досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань та у порядку, встановленому Положенням «Про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань», затвердженого Наказом Генерального прокурора України від 17 серпня 2012 року № 69 та розробленою на його основі Інструкції «Про порядок ведення єдиного обліку в органах і підрозділах внутрішніх справ України заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події», затвердженої наказом МВС України від 19 листопада 2012 року № 1050.
Згідно до ч. 2 ст. 9 КПК України, слідчий, керівник органу досудового розслідування та прокурор зобов?язані всебічно, повно і неупереджено дослідити всі обставини кримінального провадження, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
За змістом положень ст. 214 КПК України, слідчий, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов?язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочати розслідування.
Системний аналіз положень ст. ст. 214, 303 КПК України свідчить, що предметом судового контролю слідчого судді може бути лише бездіяльність слідчого чи прокурора щодо невнесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, тобто саме заява чи повідомлення про кримінальне правопорушення є передумовою для внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР для початку досудового розслідування в кримінальному провадженні, тому вказана заява чи повідомлення повинна містити достатні дані про наявність ознак кримінально-караного діяння.
Колегія суддів апеляційного суду звертає увагу, що внесенню до ЄРДР підлягає не будь-яка заява, а лише заява, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення.
Так, у відповідності до п.2 Розділу II Положення про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань, затвердженого наказом Офісу Генерального прокурора № 298 від 30.06.2020 року, відомості про кримінальне правопорушення, викладені у заяві, повідомленні чи виявлені з іншого джерела, повинні відповідати вимогам пункту 4 частини 5 статті 214 КПК України, зокрема, мати короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення.
Аналіз вищезазначених положень закону дає підстави для висновку, що реєстрації в Єдиному реєстрі досудових розслідувань підлягають не будь-які заяви чи повідомлення, а лише ті, які містять достатні відомості про кримінальне правопорушення, та можуть об?єктивно свідчити про вчинення особою такого кримінального правопорушення. Якщо у заяві чи повідомленні таких даних немає, то вони не можуть вважатися такими, що повинні бути обов?язково внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Такий висновок слугує гарантією кожній особі від необгрунтованого обвинувачення та процесуального примусу.
Також, закон передбачає необхідність попередньої оцінки (аналізу) слідчим, прокурором, слідчим суддею (у разі оскарження заявником бездіяльності уповноваженої особи щодо невнесення відомостей до ЄРДР) змісту заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення на предмет викладення в ньому інформації саме про кримінальне правопорушення.
Зі змісту вказаної заяви вбачається, що, на думку заявника, має місце вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.364, ст. 367 КК України.
Частина 1 статті 11 КК України дає загальне визначення поняття злочину, яке містить у собі сукупність ознак, обов?язкових для будь-якого конкретного злочину.
Такими ознаками є суспільна небезпечність діяння, передбаченість його Кримінальним кодексом, винність та вчинення його суб?єктом злочину.
Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком слідчого судді, що заява ОСОБА_7 не містить відомостей, які б вказували на вчинення конкретного злочину за вказаних скаржником ОСОБА_7 обставин.
Заява не містить фактичних обставин вчинення злочину, передбаченого ст. 364, ч. 2 ст. 367 КК України, та достатніх даних на підтвердження вчинення неправомірних дій, а містить лише оціночні судження скаржника щодо певних обставин, реальність яких встановити не надається можливим.
Вказане також підтверджується тим, що положеннями ст. 364 КК України, передбачена відповідальність за зловживання владою або службовим становищем, тобто умисне, з метою одержання будь-якої неправомірної вигоди для самої себе чи іншої фізичної або юридичної особи використання службовою особою влади чи службового становища всупереч інтересам служби, якщо воно завдало істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб (ч. 1 ст. 364 КК України) та вчинення того самого діяння, якщо воно спричинило тяжкі наслідки (ч. 2 ст. 364 КК України).
Частиною 2 ст. 367 КК України передбачено відповідальність за службову недбалість, тобто невиконання або неналежне виконання службовою особою своїх службових обов?язків через несумлінне ставлення до них, що завдало істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян, державним чи громадським інтересам або інтересам окремих юридичних осіб, якщо воно спричинило тяжкі наслідки.
Тяжкими наслідками у статтях 364-367 вважаються наслідки, які у двісті п'ятдесят і більше разів перевищують неоподатковуваний мінімум доходів громадян.
Разом з тим, зі скарги ОСОБА_7 не вбачається, у чому саме полягала протиправність дій посадових осіб Городищенської ОТГ, щодо яких слід розпочати досудове розслідування.
Відповідно висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі № 818/1526/18, у межах процедури оскарження бездіяльності слідчого щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання заяви, слідчий суддя з?ясовує обставини та мотиви, з яких слідчий або прокурор дійшов висновку про відсутність підстав для внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, чим саме обґрунтовується невнесення відповідних відомостей до ЄРДР, та вирішує питання про наявність або відсутність правових підстав для зобов?язання слідчого або прокурора внести інформацію про кримінальне правопорушення до ЄРДР.
Отже, колегія суддів апеляційного суду погоджується з тим, що слідчий суддя дійшов до вірного висновку, що доводи заявника є необґрунтованими, а викладені у заяві обставини не містять даних, які б достовірно свідчили про наявність події злочину, в розумінні положень ст. 11 КК України, а тому підстав для задоволення скарги не вбачається.
Що стосується вимоги апеляційної скарги скаржника ОСОБА_7 щодо постановлення окремої ухвали відносно слідчого судді та направлення ухвали до Вищої кваліфікаційної комісії суддів з метою притягнення до дисциплінарної відповідальності судді ОСОБА_1 , то колегія суддів апеляційного суду виходить з наступного.
Так, згідно п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 8 від 13.06.2007 року «Про незалежність судової влади» судові рішення вважаються законними, доки вони не скасовані в апеляційному чи касаційному порядку або не переглянуті компетентним судом в іншому порядку, визначеному процесуальним законом.
Процесуальні дії судді, законність і обґрунтованість рішень суду можуть бути предметом розгляду лише в апеляційному та касаційному порядку, визначеному процесуальним законом.
Виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Оскарження у будь - який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним порядком у справі не допускається, і суди повинні відмовляти у прийнятті позовів та заяв з таким предметом.
Верховний Суд України у постанові від 15.04.2008 року у справі № 21-319во07 зазначив: «законність процесуальних актів і дій (бездіяльності) суду, вчинених при розгляді конкретної справи, не може перевірятися, за межами передбаченого законом процесуального контролю. Намагання зробити це в конкретній справі шляхом подання окремого позову проти суду чи судді є протиправним втручанням у здійснення правосуддя і посяганням на процесуальну незалежність суду».
Із наведених вище правових норм слід дійти висновку, що висловлення незгоди із прийнятим суддею процесуальним рішенням в конкретній справі шляхом подання заяви про кримінальне правопорушення, може вказувати на наявність ознак протиправного втручання у здійснення правосуддя й посягання на процесуальну незалежність суддів, визначених статтями 126 та 129 Конституції України.
Згідно з частин 1, 6 ст. 48 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддя у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя є незалежним від будь - якого незаконного впливу, тиску або втручання. Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи, а також фізичні і юридичні особи та їх об?єднання зобов?язані поважати незалежність судді і не посягати на неї.
Втручанням у діяльність судових органів слід розуміти вплив на суддю у будь-якій формі (прохання, вимога, вказівка, погроза, підкуп, насильство, критика судді в засобах масової інформації до вирішення справи у зв?язку з її розглядом тощо) з боку будь-якої особи з метою схилити його до вчинення чи не вчинення певних процесуальних дій або ухвалення певного судового рішення. При цьому, не має значення, за допомогою яких засобів, на якій стадії процесу, та в діяльність суду якої інстанції здійснюється втручання.
Відповідно до п.42 рішення Конституційного суду України від 23.05.2001 року, процесуальні акти і дії суддів, які стосуються вирішення питань підвідомчості судам спорів, порушення і відкриття справ, підготовки їх до розгляду, судовий розгляд у першій інстанції, в апеляційному та касаційному порядку та прийняття по них судових рішень належить до сфери правосуддя і можуть бути оскаржені лише в судовому порядку, відповідно до процесуального законодавства. Позасудовий порядок оскарження актів і дій суддів, які стосуються здійснення правосуддя, неможливий.
Враховуючи вище вказане, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що доводи скаржника ОСОБА_7 стосовно того, що суддя ОСОБА_1 увійшла у корупційну змову із слідчим за своїм змістом зводиться до незгоди з прийнятим рішенням суддею, а тому вимога скаржника стосовно постановлення окремої ухвали не підлягає задоволенню.
Таким чином, колегія суддів апеляційного суду вважає, що оскаржувана ухвала слідчого судді прийнята у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді скарги з'ясувала всі обставини, а доводи скаржника ОСОБА_7 не підтверджено в судовому засіданні належними доказами, тому вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню колегією суддів апеляційного суду.
Керуючись ст.ст. 303,304,309,310,376,404,405,407,418,419, 422 КПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 21 березня 2022 року про відмову у задоволенні скарги ОСОБА_7 на бездіяльність слідчого Слідчого відділення поліції № 1 Черкаського районного управління поліції Головного управління національної поліції в Черкаській області стосовно невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань - залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає.
Суддя доповідач:
Судді :