Справа № 158/2857/20 Головуючий у 1 інстанції: Костюкевич О. К.
Провадження № 22-ц/802/355/22 Категорія: 48 Доповідач: Киця С. I.
28 березня 2022 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Киці С. І.,
суддів Бовчалюк З. А., Здрилюк О. І.,
секретар судового засідання Кіт А. Д.,
з участю:
представника позивача адвоката Філіповича В. Є.,
відповідача ОСОБА_1 ,
представника відповідача адвоката Карпука А. С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_1 , поданою його представником ОСОБА_3 , на рішення Ківерцівського районного суду Волинської області від 20 грудня 2021 року та додаткове рішення Ківерцівського районного суду Волинської області від 28 грудня 2021 року,
Позивачка ОСОБА_2 звернулася 01 квітня 2021 року в суд з позовом до відповідача ОСОБА_1 про поділ майна подружжя. Позов мотивує тим, що вона перебувала у зареєстрованому шлюбі із відповідачем із 29.07.2001, який рішенням Ківерцівського районного суду Волинської області від 17.12.2018 було розірвано. У шлюбі ними придбано 08.06.2005 автомобіль марки «Mercedes Benz 208 D», 1995 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , який 21.08.2019 був проданий відповідачем без її згоди. 03.08.2007 було придбано автомобіль марки «Volkswagen Caddy», 2002 року випуску, і також без згоди позивача 09.01.2019 відповідачем відчужений. Просить стягнути із відповідача на її користь 56 475,00 грн компенсації 1/2 частки транспортного засобу (автомобіля) марки «Mercedes Benz 208 D», 1995 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , який належав ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на праві спільної сумісної власності подружжя та був відчужений ОСОБА_1 без згоди ОСОБА_2 . Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 35 900,00 грн компенсації Ѕ частики транспортного засобу (автомобіля) марки «Volkswagen Caddy», 2002 року випуску, д.н.з. НОМЕР_2 , який належав ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на праві спільної сумісної власності подружжя та був відчужений ОСОБА_1 без згоди ОСОБА_2 . Стягнути з відповідача на користь позивача понесені позивачем судові витрати у цій справі у розмірі 12 000,00 грн.
Рішенням Ківерцівського районного суду Волинської області від 20 грудня 2021 року позов задоволено. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 98 651 грн. компенсації вартості 1/2 частки двох автомобілів. Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір у розмірі 986,51 грн.
Додатковим рішення Ківерцівського районного суду Волинської області від 28 грудня 2021 року стягнуто із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати, пов'язані із оплатою професійної правничої допомоги в розмірі 12000,00 грн.
Відповідач ОСОБА_1 через свого представника адвоката Карпука А.С. подав апеляційну скаргу на рішення Ківерцівського районного суду Волинської області від 20 грудня 2021 року та додаткове рішення Ківерцівського районного суду Волинської області від 28 грудня 2021 року. Покликається на неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи. Вказує, що суд першої інстанції, здійснюючи поділ та визначаючи вартість частки ОСОБА_2 , виходив з вартості транспортних засобів не станом на день поділу, а станом на календарні дати, які були до пред'явлення позову. З метою заперечення проти поданих позивачем доказів, стороною позивача було заявлено клопотання про призначення експертизи на вирішення якої поставити питання про вартість транспортних засобів. Проте суд, на власний розсуд, доповнив питання вказівками на календарну дату, як наслідок експерт дав інформацію про вартість транспортних засобів, які є об'єктом поділу, станом на день їх продажу - 09.01.2019 та 21.08.2019 відповідно, що призвело до завищення вартостей. Зазначеним було порушено норми ст. ст. 60, 61, 65, 70, 71 СК України. Посилаючись на судову практику Верховного Суду у справах № 127/7029/15-ц, № 301/2231/17, № 757/8854/14-ц, вказує, що вартість майна, що підлягає поділу, визначається з дійсної його вартості на час розгляду справи судом. У випадку відчуження майна одним із подружжя проти волі іншого з подружжя та й зв'язку з цим неможливості встановлення його дійсної (ринкової) вартості, визначенню підлягає ринкова вартість подібного за своїми якостями (технічними характеристиками) майна на час розгляду справи. Такий підхід є гарантією реалізації права на справедливу сатисфакцію особі у зв'язку з припиненням її права на спільне майно. Щодо додаткового рішення суду у цій справі, то відповідач вказує, що у матеріалах справи відсутня заява сторони позивача, подана до судових дебатів, про те, що після проголошення рішення останні проситимуть вирішити питання про правничу допомогу. У заяві про вирішення питання витрат на правничу допомогу відсутнє обгрунтування поважних причин неподання доказів, що підтверджують понесені судові витрати. Просить рішення Ківерцівського районного суду Волинської області від 20 грудня 2021 року та додаткове рішення Ківерцівського районного суду Волинської області від 28 грудня 2021 року у цій справі скасувати, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 відмовити. Вирішити питання про стягнення витрат по платі судового збору та витрат на правничу допомогу.
Представник позивача ОСОБА_2 адвокат Філіпович В. Є. подав відзив на апеляційну скаргу, в якому вказує, що автомобільно-товарознавча експертиза, проведена за ініціативою сторони відповідача, встановила дійсну ринкову вартість спірного майна. Судом першої інстанції погоджено зі сторонами кількість і зміст питань, які ставились перед експертом. Зауважень з сторони відповідача щодо питань не було, ухвала суду першої інстанції про призначення автомобільно-товарознавчої експертизи не оскаржувалась. В доводах апеляційної скарги на додаткове рішення суду не наведено, які норми права порушено судом першої інстанції або, які норми не застосовано при стягненні понесених витрат. Просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги відповідача, а рішення суду та додаткове рішення в цій справі залишити без змін. Стягнути з відповідача на користь позивача 4000,00 грн витрат на правничу допомогу, наданої ОСОБА_2 у зв'язку з поданням відзиву на апеляційну скаргу та за участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції.
Відповідач ОСОБА_1 в суді апеляційної інстанції підтримав апеляційну скаргу. Просив її задовольнити.
Представник відповідача адвокат Карпук А. С. в суді апеляційної інстанції підтримав апеляційну скаргу з підстав, що в ній наведені.
Представник позивачки адвокат Філіпович В. Є. в суді апеляційної інстанції апеляційну скаргу відповідача не визнав та просив залишити її без задоволення.
Суд апеляційної інстанції в складі колегії суддів, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, заслухавши учасників справи, приходить до висновку, що апеляційну скаргу відповідача необхідно задовольнити, а рішення суду першої інстанції та додаткове рішення у цій справі скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Судом першої інстанції встановлено, що шлюб між сторонами ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було зареєстровано 29 липня 2001 року. Рішенням Ківерцівського районного суду від 17.12.2018 шлюб розірвано.
Відповідачем ОСОБА_1 придбано 08.06.2005 автомобіль марки «Mercedes Benz 208 D», 1995 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , який 21.08.2019 проданий, а 03.08.2007 придбано автомобіль марки «Volkswagen Caddy», 2002 року випуску, який проданий 09.01.2019.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що спірні автомобілі були відчужені одноособово відповідачем, тому на користь позивача слід стягнути половину вартості вказаних автомобілів, яка встановлена на підставі висновку експерта № СЕ-19/103-21/7129-АВ від 15.11.2021 за результатами проведення автотоварознавчої експертизи.
З таким висновком не можна повністю погодитись.
Частиною першою статті 69 Сімейного кодексу України передбачено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
Поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а у разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частини перша, друга статті 71 СК України), або реалізується через виплату грошової чи іншої матеріальної компенсації вартості його частки (частина друга статті 364 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У пунктах 22-24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» судам роз'яснено, що, вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановити обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясувати джерело і час його придбання.
Cпірне майно - зазначені в позовній заяві транспортні засоби, набуте сторонами в період шлюбу, є спільним майном подружжя і підлягає поділу.
Проте позивач не вказала в позовній заяві, а суд першої інстанції не встановив обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення шлюбу і провів його поділ без врахування іншого рухомого та нерухомого майна, набутого під час шлюбу.
Судом першої інстанції не перевірені доводи відповідача про те, що за час шлюбу ними було набуто також автомобіль «Volkswagen Transporter», 2008 року випуску, ринковою вартістю 215375 грн, право власності на який зареєстровано за позивачем, знаходиться у володінні та користуванні позивача, і що зазначений автомобіль є дорожчим за ті автомобіля, які залишились у відповідача.
На підтвердження вартості транспортних засобів позивачкою подано до суду висновки експертного автотоварознавчого дослідження. Відповідно до висновку № 0009 експертного автотоварознавчого дослідження автомобіля Mercedes-Benz Sprinter 208 D від 02.03.2020 року середня ринкова вартість автомобіля марки Mercedes-Benz Sprinter 208 D 1995 року випуску на момент проведення дослідження становить 112950грн. Відповідно до висновку № 0010 експертного автотоварознавчого дослідження автомобіля Volkswagen Caddy від 02.03.2020 року середня ринкова вартість автомобіля Volkswagen Caddy, 2002 року випуску на момент проведення дослідження становить 71800 грн.
Відповідачем подано до суду звіт про оцінку колісних транспортних засобів автомобіля Volkswagen Caddy та Mercedes-Benz 208D, згідно якого ринкова вартість автомобіля Volkswagen Caddy становить 56493 грн, автомобіля Mercedes-Benz 208D становить 52197 грн, загальна ринкова вартість станом на 16.12.2020 року становить 108690грн.
Відповідач подав до суду першої інстанції клопотання про призначення автотоварознавчої експертизи, на вирішення якої просив поставити питання про ринкову вартість транспортних засобів «Mercedes Benz 208 D», 1995 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , «Volkswagen Caddy», 2002 року випуску, «Volkswagen Transporter», 2008 року випуску, д.н.з. НОМЕР_3 , що набуті за час шлюбу подружжям ОСОБА_2 і ОСОБА_1 .
Ухвалою Ківерцівського районного суду Волинської області від 26 липня 2021 року призначено у цій справі судову автотоварознавчу експертизу на вирішення якої поставлено питання: яка ринкова вартість транспортних засобів «Mercedes Benz 208 D», 1995 року випуску, станом на 21.08.2019, та марки «Volkswagen Caddy», 2002 року випуску станом на 09.01.2019?
Висновком експерта Волинського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру від 15.11.2021 № СЕ-19/103-21/7129-АВ за результатами проведення автотоварознавчої експертизи визначено, що ринкова вартість транспортного засобу марки «Mercedes Benz 208 D», 1995 року випуску, станом на 21.08.2019 дорівнює 128 924,00 грн. Ринкова вартість транспортного засобу «Volkswagen Caddy», 2002 року випуску станом на 09.01.2019 дорівнює 68 378,00 грн.
Вартість обох транспортних засобів визначено на час їх відчуження.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у пунктах 22, 30 постанови від 21 грудня 2007 року N 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи. У випадку, коли при розгляді вимоги про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім'ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі. У випадку відчуження майна одним із подружжя проти волі іншого з подружжя та у зв'язку з цим неможливості встановлення його дійсної (ринкової) вартості, визначенню підлягає ринкова вартість подібного за своїми якостями (технічними характеристиками) майна на час розгляду справи. Такий підхід є гарантією справедливої сатисфакції особі у зв'язку з припиненням її права на спільне майно.
У постанові Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 03.10.2018 у справі № 127/7029/15-ц суд прийшов до висновку про те, що у випадку відчуження майна одним із подружжя проти волі іншого з подружжя та у зв'язку з цим - неможливості встановлення його дійсної (ринкової) вартості, визначенню підлягає ринкова вартість подібного за своїми якостями (технічними характеристиками) майна на час розгляду справи. Такий підхід є гарантією справедливої сатисфакції особі у зв'язку з припиненням її права на спільне майно.
Вартість майна, що підлягає поділу, слід визначати, виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.
На підтвердження своїх вимог позивачкою не надано доказів дійсної вартості майна на час розгляду справи. У поданих до позовної заяви висновків експертного автотоварознавчого дослідження автомобілів зазначено лише середню ринкову вартість спірних автомобілів, а не їх дійсну ринкову вартість. Позивачка не заявляла клопотання про призначення судової автотоварознавчої експертизи для визначення ринкової вартості автомобілів, що підлягають поділу, чи призначення додаткової експертизи. Суд апеляційної інстанції позбавлений права самостійно без заявленого клопотання призначити таку експертизу, а у матеріалах справи містяться лише звіти про оцінку транспортних засобів з визначеними різними вартостями, що не може бути покладено в основу рішення суду. Позивачка не довела розміру компенсації, на який вона претендує.
Визначаючи розмір грошової компенсації 1/2 вартості двох автомобілів, суд першої інстанції виходив з того, що розмір компенсації за належну частку в майні, яке є спільною сумісною власністю подружжя та відчужене без згоди одного з подружжя, визначається із вартості транспортних засобів на дати їх відчуження, що є неправильним.
У позові позивачка просила стягнути компенсацію у розмірі 56475 грн, та 35900 грн, у загальній сумі 92375 грн, суд стягнув 98651 грн компенсації вартості Ѕ частки двох автомобілів, що є більшим за пред'явленим розміром. У матеріалах справи відсутня заява позивачки про збільшення позовних вимог, а суд розглядає справи керуючись принципом диспозитивності, відповідно до якого суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених кодексом випадках.
В суді апеляційної інстанції встановлено, що між сторонами існує судовий спір щодо поділу і нерухомого майна, яке на даний час знаходиться у володінні позивачки і яке теж необхідно було враховувати при вирішенні даної справи про поділ майна подружжя.
Виходячи з вищенаведеного, суд апеляційної інстанції у складі колегії суддів вважає, що відсутні підстави для стягнення компенсації вартості частки спірних автомобілів у розмірі 56475 грн та 35 900 грн.
Заслуговують на увагу і доводи апеляційної скарги щодо скасування додаткового рішення. Позивачка під час розгляду справи по суті не подала розрахунку витрат на професійну правничу допомогу та до закінчення судових дебатів не зробила заяву про подання доказів розміру витрат, які вона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи.
У матеріалах справи відсутні адвокатські запити, які були б підготовлені, складені, оформлені представником ОСОБА_4 . Міститься лише одна відповідь Територіального сервісного центру МВС у Волинській області від 20.02.2020, надана на запит іншого адвоката. Договір про надання професійного правничої допомоги укладений між адвокатом Філіповичем В. Є. та позивачкою ОСОБА_2 лише 01 березня 2020 року.
Суд першої інстанції неповно з'ясував обставини справи, порушив норми процесуального права, неправильно застосував норми матеріального права. Оскаржуване судове рішення у відповідності до вимог ст. 376 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні позову. Відповідно підлягає скасуванню і додаткове рішення, яким вирішено питання про стягнення витрат на правничу допомогу.
Згідно ч. 1, 13 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
На підставі викладеного, у зв'язку з задоволенням апеляційної скарги відповідача, стягненню з позивачки на користь відповідача підлягає 1479,76 грн судового збору сплаченого відповідачем за подачу апеляційної скарги у цій справі.
Клопотання про стягнення витрат на правничу допомогу стороною відповідача у передбаченому законом порядку та строки не заявлялось.
Керуючись ст. ст. 259, 268, 367, 368, 369, 371, 374, 376, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд в складі колегії суддів
Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 , подану його представником ОСОБА_3 , задовольнити.
Рішення Ківерцівського районного суду Волинської області від 20 грудня 2021 року та додаткове рішення Ківерцівського районного суду Волинської області від 28 грудня 2021 року у цій справі скасувати та ухвалити нове судове рішення.
В позові ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя відмовити.
Стягнути з позивача ОСОБА_2 на користь відповідача ОСОБА_1 1479,76 грн (одну тисячу чотириста сімдесят дев'ять гривень 76 копійок) судового збору.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.
Головуючий
Судді