Справа № 183/8187/19 Провадження №11-кп/802/67/22 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Категорія:ч.2 ст.121 КК України Доповідач: ОСОБА_2
29 березня 2022 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд в складі:
головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),
обвинуваченого - ОСОБА_7 ,
захисника обвинуваченого адвоката- ОСОБА_8 ,
потерпілої - ОСОБА_9 ,
представника потерпілої адвоката - ОСОБА_10 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду матеріали кримінального провадження за апеляційними скаргами потерпілої ОСОБА_9 , захисника обвинуваченого ОСОБА_7 -адвоката ОСОБА_8 на вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 11 травня 2021року,
Даним вироком суду ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Добропілля Донецької області, жителя АДРЕСА_1 , зареєстрованого в АДРЕСА_2 , громадянина України, українця, з повною загальною середньою освітою, розлученого, працюючого водієм в ТзОВ "Луцькспецбуд", не судимого,
визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 121 КК України, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 7 (сім) років 6 (шість) місяців.
Строк відбуття покарання ОСОБА_7 ухвалено рахувати з дня приведення вироку до виконання.
Запобіжний захід застосований відносно ОСОБА_7 до набрання вироком законної сили залишено попередній у вигляді домашнього арешту.
Зараховано ОСОБА_7 в строк відбутого покарання термін його попереднього ув'язнення, а саме, період з дня його затримання, тобто з 27 жовтня 2019 року по 23 лютого 2020 року включно, із розрахунку, що одному дню попереднього ув'язнення відповідає один день позбавлення волі.
Цивільний позов потерпілої ОСОБА_9 та її представника ОСОБА_10 до обвинуваченого ОСОБА_7 про відшкодування моральної шкоди - задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_9 моральну шкоду в сумі 290000 (двісті дев'яносто тисяч) грн.
Вироком вирішені питання про речові докази та процесуальні витрати за проведення експертизи.
Згідно з вироком суду, ОСОБА_7 визнано винуватим та засуджено за те, що він 27 жовтня 2019 року, приблизно о 17 год. 00 хв., знаходився на території ТОВ "Юністрой", що розташоване за адресою: вул. Заводська, буд. 20, м. Новомосковська Дніпропетровської області, на вулиці за столом розпивав спиртні напої спільно з іншими водіями, де під час словесного конфлікту на ґрунті неприязних відносин між ОСОБА_11 та ОСОБА_7 у останнього виник умисел, спрямований на спричинення тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_11 .
Так, 27 жовтня 2019 року, приблизно о 17 год. 15 хв., ОСОБА_7 , перебуваючи на території ТОВ "Юністрой", по вул. Заводській, буд. 20, м. Новомосковська Дніпропетровської області, реалізуючи умисел на спричинення тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_11 , бажаючи настання суспільно-небезпечних наслідків, підвівся, схопив зі столу ніж, підійшов до нього ззаду та, тримаючи в правій руці ніж, наніс ним з великою силою один удар останньому в область правого плеча, чим спричинив тяжке тілесне ушкодження у виді глибокої різаної рани правого плеча з пораненнями глибокої артерії і вен, внаслідок якого останній помер.
За таких обставин, суд приходить до висновку про винуватість ОСОБА_7 у вчиненні умисних дій, які виразились у нанесенні умисного тяжкого тілесного ушкодження, що спричинило смерть потерпілого, та дані його дії кваліфікує, як вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України.
У поданій апеляційній скарзі потерпіла ОСОБА_9 не оспорюючи висновку суду про винуватість ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 121 КК України, вважає вирок місцевого суду надто м'яким, а призначене судом покарання не відповідає тяжкості вчиненого ОСОБА_7 кримінального правопорушення, наслідків вчиненого, які призвели до смерті її чоловіка і особі обвинуваченого. Зазначає, що місцевим судом при винесенні вироку безпідставно не взято до уваги ту обставину, що саме ОСОБА_7 , безпричинно наніс потерпілому ОСОБА_11 удар ножем, не визнав своєї вини та не розкаявся у вчиненому. Окрім цього, не відшкодував моральної та матеріальної шкоди, а таке нібито намагання ОСОБА_7 є зухвалим і зроблено для того, щоб уникнути суворого покарання. Разом з тим, зазначає, що навіть коли обвинувачений і намагався б відшкодувати шкоду чи збитки, то не чекав би більше року поки розпочнеться суд, зробив би це поза межами суду, а не безпосередньо під час судового розгляду справи. Окрім того, вказує, що місцевим судом не належним чином враховано думку її, як потерпілої щодо міри покарання, оскільки вона просила суд суворо покарати ОСОБА_7 та наполягала на найсуворішій мірі покарання, передбаченій санкцією статті. Однак суд проігнорував її прохання і призначив покарання, як вказано в самому вироку, ближче до мінімального. Також зазначає, що обвинувачений ОСОБА_7 не визнав своєї вини, не розкаявся у вчиненому та навіть не просив вибачення за скоєний ним, зухвалий злочин, який призвів до смерті її чоловіка, єдиного годувальника сім'ї. Крім цього, звертає увагу суду, що на її утриманні залишилось двоє дітей, а саме донька ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та син ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який є особою з інвалідністю 3 групи з дитинства та студентом денної форми навчання. Зазначає, що вони переживають матеріальну скруту через втрату єдиного годувальника сім'ї. Діти постійно перебувають в пригніченому моральному стані. Однак місцевий суд при призначенні покарання ОСОБА_7 таких обставин до уваги не взяв. З огляду на вищевикладене просить вирок місцевого суду змінити в частині призначеного покарання та призначити обвинуваченому ОСОБА_7 покарання у вигляді 10 років позбавлення волі, а саме максимально можливе відповідно до санкції статті.
Разом з тим, не погоджуючись з таким вироком місцевого суду, захисник обвинуваченого ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_8 не оспорюючи фактичних обставин кримінального провадження, доведеності вини обвинуваченого та кваліфікацію його дій, вважає вирок необґрунтованим та незаконним в частині невідповідності призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого у зв'язку із суворістю. Так, зокрема судом, при призначенні покарання не враховано дані про особу обвинуваченого, який вперше притягується до кримінальної відповідальності, за місцем проживання характеризується позитивно. Судом в повній мірі не враховано, що ОСОБА_7 щиро розкаюється у вчиненому, вчиняє усі необхідні дії для того, щоб відшкодувати потерпілій кошти за завдану моральну шкоду. Окрім цього, не враховано судом і конкретні обставини вчинення злочину, те, що загиблий перебував в стані алкогольного сп'яніння, механізм нанесення удару ножем останньому мали миттєвий не прицільний характер, що свідчить про небажання обвинуваченого настання тяжких наслідків.
За таких обставин, на переконання захисника, існують обґрунтовані підстави для застосування при призначенні покарання ОСОБА_7 положень ст. 69 КК України, а також інституту звільнення від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком.
Тому вважає, що призначене місцевим судом покарання хоча і в межах санкції інкримінованої статті, однак висновки суду про його реальне відбування є явно несправедливими внаслідок суворості.
У своїй апеляційній скарзі захисник обвинуваченого просить вирок суду першої інстанції змінити, застосувавши ст. ст. 69, 75 КК України, призначити покарання у виді 5 років позбавлення волі та звільнити ОСОБА_7 від призначеного покарання з випробуванням, з іспитовим строком на 3 роки.
Заслухавши доповідача який виклав суть вироку суду першої інстанції та доводи апеляційних скарг, міркування прокурора, яка апеляційну скаргу потерпілої ОСОБА_9 та захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 заперечила, оскільки вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, потерпілої ОСОБА_9 , яка апеляційну скаргу захисника обвинуваченого заперечила та просила залишити її без задоволення, а подану нею апеляційну скаргу підтримала повністю та просила її задовольнити, думку захисника обвинуваченого ОСОБА_8 та обвинуваченого ОСОБА_7 , які заперечили проти апеляційної скарги потерпілої просили залишити її без задоволення, а свою апеляційну скаргу підтримали та просили її задовольнити, перевіривши матеріали кримінального провадження, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до вимог ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
За положеннями ч.1 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.2 ст.121 КК України та кваліфікація його дій, є правильними і ґрунтуються на зібраних у встановленому законом порядку та перевірених судом доказах, які ніким з учасників судового провадження не оспорюються.
Відповідно до ст. 65 КК України при призначенні покарання суд повинен ураховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Зі змісту апеляційних скарг убачається, що захисник обвинуваченого та потерпіла фактично порушують питання про недотримання судом першої інстанції визначених законом вимог, що стосуються призначення покарання, які пов'язані з суддівським розсудом (дискреційними повноваженнями).
Виходячи з принципів співмірності й індивідуалізації, це покарання за своїм видом та розміром повинно бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.
Поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов'язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.
Доводи апеляційних скарг захисника обвинуваченого про суворість призначеного ОСОБА_7 покарання та потерпілої на м'якість, на переконання апеляційного суду, не заслуговують на увагу з огляду на таке.
Як убачається з мотивувальної частини вироку, суд першої інстанції, обґрунтовуючи свій висновок щодо виду й міри покарання ОСОБА_7 врахував ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, який відповідно до вимог ст. 12 КК України, відноситься до категорії тяжкого, характер його вчинення та суспільно-небезпечні наслідки, що відбулися у вигляді смерті потерпілого ОСОБА_11 , поведінку обвинуваченого після його вчинення, особу винного, який за місцем проживання характеризується позитивно, раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, думку потерпілої ОСОБА_9 , яка наполягала на суворому покаранні обвинуваченого, тобто дотримався вимог статей 65-67 КК України.
Крім того, враховано судом і часткове відшкодування моральної шкоди в розмірі 10000 грн. та інформацію про стан здоров'я обвинуваченого, який не перебуває на обліках у лікаря нарколога чи психіатра та за допомогою до них не звертався, однак наявний ряд хронічних захворювань.
З достатньою повнотою судом взято до уваги обставини, які пом'якшують та обтяжують покарання.
Обставин, що пом'якшують покарання, судом встановлено не було.
До обставин, що обтяжують покарання, суд правильно відніс вчинення кримінального правопорушення в стані алкогольного сп'яніння.
Отже обставини, на які посилаються апелянти як на підставу для зміни вироку суду вже досліджені судом першої інстанції та їм дана належна оцінка, посилання в апеляційних скаргах захисника обвинуваченого та потерпілої про залишення поза увагою цих обставин місцевим судом є безпідставні.
Аналіз матеріалів кримінального провадження в частині поведінки обвинуваченого після вчинення вказаного злочину, під час проведення досудового розслідування, надання ним в судовому засіданні показань про визнання своєї вини частково в інкримінованому йому злочині, передбаченому ч.2 ст. 121 КК України, не дали суду підсав для врахування такої пом'якшуючої обставини, як щире каяття, яка також була вказана прокурором в обвинувальному акті.
Разом з тим, доводи захисника обвинуваченого, що місцевим судом, не було враховано також, жодної пом'якшуючої обставини на які звертала увагу сторона захисту, а саме: визнання вини - щире каяття, активне сприяння в розкритті злочину, часткове відшкодування завданої шкоди та продовження її відшкодування, небажання настання тяжких наслідків для потерпілого, не заслуговують на увагу, оскільки такі обставини свого підтвердження в ході розгляду кримінального провадження не знайшли, а тому і не були враховані судом першої інстанції, з чим погоджується і колегія суддів.
Поряд з цим апеляційний суд звертає увагу на те, що ст. 69 КК України суд вправі застосовувати лише при наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину.
Крім того, посилання сторони захисту, як на підставу для зменшення розміру покарання, саме на механізм та спосіб нанесення тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_11 , до уваги суд не бере, так як якими б вони не були, в кінцевому результаті потягли за собою невідворотні наслідки - смерть потерпілого, що й було враховано судом належним чином при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_7 .
Враховуючи характер вчиненого злочину, його вищевказані невідворотні наслідки, відсутність пом'якшуючих покарання обставин та наявність обставини, яка обтяжує покарання, колегія суддів не вбачає підстав для можливості застосуваня до обвинуваченого ОСОБА_7 положень ст. 69 КК України, як про це просить сторона захисту.
З огляду на викладене суд першої інстанції обґрунтовано обрав ОСОБА_7 за ч.2 ст. 121 КК України покарання у виді позбавлення волі в межах санкції частини статті, ближче до мінімального, яке належить відбувати реально, а підстав для застосування положень ст. 69 КК України, тобто можливості призначення покарання, нижчого нижчої межі, встановленої в санкції ч.2 ст. 121 КК України, а також інституту звільнення від відбування покарання обвинуваченого судом не вбачається.
Разом з тим, доводи потерпілої, що місцевим судом було безпідставно не враховано при призначенні обвинуваченому ОСОБА_7 покарання, того, що на її утримання залишилось двоє дітей, а саме донька ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та син ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який є особою з інвалідністю III групи з дитинства та студентом денної форми навчання, у зв'язку з чим їх сім'я переживає матеріальну скруту через втрату єдиного годувальника сім'ї, а діти постійно перебувають в пригніченому моральному стані, то такі її твердження не дають підстав для збільшення міри покарання, а можуть враховуватись при визначенні сум відшкодування майнової і моральної шкоди.
Крім того, суд враховує часткове відшкодування шкоди обвинуваченим потерпілій.
Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд вважає, що при призначенні ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі суд першої інстанції дотримався вимог закону та в повній мірі врахував ступінь тяжкості кримінального правопорушення, особу винного і інші обставини кримінального провадження. При цьому, місцевий суд у своєму вироку навів переконливі доводи про необхідність призначення саме такого покарання, яке обрано оскаржуваним рішенням.
Призначене обвинуваченому покарання є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів, підстав визнати його надмірно суворим або м'яким, як про це зазначено в апеляційній скарзі захисника та потерпілої, апеляційний суд не знаходить.
Будь-яких порушень кримінального або кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли б перешкодити суду повно і всебічно розглянути кримінальне провадження та ухвалити законне і обґрунтоване рішення, апеляційним судом встановлено не було.
Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд не вбачає законних підстав для скасування або зміни оскаржуваного вироку з мотивів, наведених в апеляційних скаргах захисника обвинуваченого та потерпілої.
Таким чином, апеляційні скарги захисника обвинуваченого та потерпілої слід залишити без задоволення, а оскаржуваний вирок, - без змін.
Враховуючи вищенаведене та керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407, 419 КПК України, апеляційний суд,
Апеляційні скарги потерпілої ОСОБА_9 , захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 , - залишити без задоволення, а вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 11 травня 2021 року щодо ОСОБА_7 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
Касаційна скарга на ухвалу може бути подана безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Головуючий
Судді