Справа № 702/1/22
Провадження № 2/702/91/22
(заочне)
01.04.2022 м.Монастирище
Монастирищенський районний суд Черкаської області в складі:
головуючої судді Жежер Ю.М.,
за участю секретаря судового засідання Махомети І.С.,
сторони-не з'явились,
розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі судових засідань м. Монастирище цивільну справу за позовною заявою акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Головне управління по м. Києву та Київської області АТ «Ощадбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
05.01.2022 представник акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» (далі по тексту АТ «Держаний ощадний банк України») звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в розмірі 17 076,64 грн та судового збору в розмірі 2 270,00 грн.
В обґрунтування позову зазначає, що 12.12.2019 року між АТ «Державний ощадний банк України» та відповідачем ОСОБА_1 укладено договір у формі заяви про приєднання № 510485711/251119 до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, який сторонами не підписується, не роздруковується та на руки клієнту не видається, а сам текст договору розміщується на інтернет сторінці банку www.oschadbank.ua.
Відповідно до укладеної заяви про приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та відкриття поточного рахунку з використанням електронного платіжного засобу (платіжної картки) банк відкрив відповідачу поточний рахунок в гривнях України на умовах тарифного плану «Мій комфорт» та для його користування оформив та видав клієнту банківську платіжну картку (БПК) типу «Моя картка».
Відповідно до умов договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб банк встановив відповідачу на його рахунок кредит у сумі 15 000,00 грн, на строк дії платіжної картки, з можливим подовженням на той самий строк, під 38% річних.
В подальшому Позивач здійснював обслуговування вищевказаної платіжної картки відповідно до встановлених тарифів на загальних умовах.
Відповідно до вищевказаної заяви про приєднання позивачем виконанні всі зобов'язання належним чином, своєчасно та сумлінно. Банк відкрив клієнту рахунок в гривнях для обліку по них грошових коштів до запитання і операцій за платіжними картками на умовах договорів відповідно до нормативно-правових актів НБУ, правил МПС та Тарифів за послуги Банку, а також відкрив кредитну лінію на погоджувальних умовах. Для користування рахунками банк оформив та видав клієнту платіжну картку. В свою чергу відповідач зобов'язувався неухильно дотримуватись умов цього договору та правил користування БПК, здійснювати оплату послуг банку за проведення операцій за рахунка у розмірі встановленими тарифами.
З боку відповідача умови заяв та договору комплексного банківської обслуговування не виконуються своєчасно та в повному обсязі.
По картковому рахунку відповідача відсутні належні суми зарахування грошових коштів, що призвело до виникнення заборгованості, яка відповідно до зобов'язання в добровільному порядку відповідачем не погашається.
Відповідач систематично не виконує покладені на нього згідно з договором зобов'язання, в результаті чого станом на 28.10.2021 заборгував банку 17 076,64 грн, яка складаються з: заборгованості за основним боргом - 14 766,42 грн; проценти з користування кредитом - 1 984,54 грн; комісія за розрахункове - касове обслуговування - 270,89 грн; 3% річних від простроченої суми заборгованості по основного боргу - 42,48 грн; 3 % річних від простроченої суми заборгованості по процентам - 10,51 грн та інфляційні втрати від простроченої суми заборгованості по процентам за користування кредитом - 1,80 грн.
Просить стягнути із відповідача ОСОБА_1 на користь позивача АТ «Державного ощадного банку України» в особі філії - Головне управління по м. Києву та Київської області АТ «Ощадбанк» заборгованість в сумі 17 076,64 грн та судовий збір в сумі 2 270,00 грн.
Ухвалою Монастирищенського районного суду Черкаської області від 19.01.2022 відкрито спрощене позовне провадження у справі із викликом сторін, надано відповідачу термін на подання відзиву до суду.
Ухвалою Монастирищенського районного суду Черкаської області від 01.04.2022 вирішено проводити заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.
Представник позивача АТ «Державний ощадний банк України» в особі філії - Головного управління по м. Києву та Київської області АТ «Ощадбанк» в судове засідання не з'явився, подав клопотання, згідно якого просить справу розглядати у відсутності представника Банку, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, проти винесення по справі заочного рішення не заперечує.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання повторно не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлений за місцем своєї реєстрації; жодних заяв чи клопотань не подавав, правом на надання відзиву на позов не скористався.
Передбачених ч. 2 ст. 223 ЦПК України підстав для відкладення розгляду справи судом не встановлено, судом прийнято рішення про розгляд справи за відсутності сторін, на підставі доказів, поданих разом із матеріалами позову з ухваленням заочного рішення відповідно до ст. 280-283 ЦПК України.
Оскільки, відповідно до вимог ст. 279 ЦПК України, справа розглядається без участі сторін, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу судом не здійснюється.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно з ст. 12, 13 ЦПК України суд розглядає справи на принципах змагальності і диспозитивності. Суди розглядають справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
З'ясувавши всі обставини справи та перевіривши їх доказами, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступного.
Судом встановлено наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань від 03.11.2020 акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» зареєстровано 31.12.1991, як юридичну особу, вид економічної діяльності - інші види грошового посередництва (основний), місцезнаходження: 01001, місто Київ, вулиця Госпітальна,12-Г (а.с. 28 - 29).
Судом встановлено, що 12.12.2019 року між АТ «Державний ощадний банк України» в особі філії - Головного управління по м. Києву та Київської області АТ «Ощадбанк» та ОСОБА_1 укладено договір у формі заяви про приєднання № 510485711/251119 до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та відкриття поточного рахунку з використанням електронного платіжного засобу (платіжної картки), згідно з яким сторони узгодили умови договору шляхом його підписання (а.с. 8 - 9).
Відповідно до п.3.1. договору у формі заяви про приєднання визначено, що шляхом підписання цієї заяви про приєднання до договору клієнт беззастережно приєднується до договору в редакції, яка на день підписання цієї заяви про приєднання розміщена на інтернет - сторінці банку www.oschadbank.ua та укладає з банком договір, складовою частиною якого є умови договору банківського рахунку (а.с. 8 - 9).
Згідно з п.п. 3 п. 4.1. договору у формі заяви про приєднання проставленням, власноруч, свого підпису під цією заявою про приєднання клієнт, погоджується з тим, що ця заява про приєднання та додатки до договору, зокрема, умови розміщення депозитів (вкладів) фізичними особами, умови користування кредитною лінією (кредитом), паспорт споживчого кредиту, таблиця загальної вартості кредиту, тарифи, інші види заяв/повідомлень встановленої банком форми, використання яких передбачено умовами договору, складають єдиний документ - договір комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (а. с. 8 - 9).
Умови розміщення депозитів (вкладів) фізичними особами, паспорт споживчого кредиту та тарифи, матеріалами справи не містять.
Відповідно до п. 3.4.1, 3.4.2 договору у формі заяви про приєднання відповідач просить відкрити поточний рахунок № НОМЕР_1 в гривні України на умовах тарифного пакету «Мій Комфорт», Тарифів за обслуговування поточних рахунків з використанням платіжних карток, розміщених на сайті банку та/або на інформаційних стендах, що знаходяться у приміщеннях установ банку; банк відкриває рахунок № НОМЕР_1 в гривнях України та надає клієнту платіжну картку типу VISA «Моя картка» та ПІН-конверт до неї (за наявності).
Згідно з п. 4.1 договору у формі заяви про приєднання відповідач підтвердив своє письмове клопотання про отриманні кредиту та усвідомлення того, що укладає Договір в повному обсязі з урахуванням всіх його складових частин, зокрема Кредитного договору, умови якого викладені в особливій частині Договору.
Положеннями ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Положеннями ч. 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно ч. 2 ст. 1054 ЦК України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Положеннями ст. 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Факт підписання сторонами заяви про приєднання № 510485711/251119 до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та відкриття поточного рахунку з використанням електронного платіжного засобу (платіжної картки) відповідачем не спростовано, а тому суд вважає укладеним кредитний договір між сторонами шляхом підписання заяви про приєднання № 510485711/251119 від 12.12.2019.
Судом встановлено, що позивач свої зобов'язання перед позичальником виконав належним чином - відкрив кредитний рахунок, що підтверджується випискою по рахунку ОСОБА_1 за договором (а.с. 23 - 24).
При цьому, відповідно до розрахунку заборгованості за договором (а. с. 7) заборгованість за кредитом (фактично отриманими коштами) у розмірі 14 766,80 грн відповідачем не погашена.
Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку Банку не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України, за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, а відтак, банк вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов'язання виконати боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.
Таким чином, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для стягнення в судовому порядку з позичальника суми непогашеного тіла кредиту (простроченого) в межах заявлених вимог в розмірі 14 766,80 грн.
Щодо тверджень позивача, що відповідач при підписанні заяви про приєднання підтвердив свою згоду на те, що підписана Заява разом із умовами розміщення депозитів (вкладів) фізичними особами, умови користування кредитною лінією (кредитом), паспорт споживчого кредиту, таблиця загальної вартості кредиту, тарифи, інші види заяв/повідомлень встановленої банком форми, використання яких передбачено умовами договору, складають єдиний документ - договір комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та є договором приєднання суд зазначає наступне.
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19) зроблено висновок про те, що у переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (у цьому випадку АТ «Державний ощадний банк України»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, то вони повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про приєднання та Умов та Правил надання банківських послуг, оскільки Умови та Правила надання банківських послуг - це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.
З урахуванням викладеного, відсутні підстави вважати, що при укладенні кредитного договору з ОСОБА_1 та АТ «Державний ощадний банк України» дотримав вимоги, передбачені частиною другою статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.
У цьому випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України, за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та Правила надання банківських послуг, неодноразово змінювалися самим Банком у період з моменту виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви витяг з Тарифів та витяг з Умов у будь-яких редакціях, які є найбільш сприятливими для задоволення позову.
З огляду на вказане, а також за відсутності належних та допустимих доказів про конкретні запропоновані відповідачу умови користування кредитною лінією (кредитом), паспорт споживчого кредиту, таблицю загальної вартості кредиту, тарифи, інші види заяв/повідомлень встановленої банком форми, використання яких передбачено умовами договору, які б містили підпис відповідача, а тому наданий банком договір комплексного банківського обслуговування фізичних осіб умови користування кредитною лінією (кредитом)та таблиця обчислення загальної вартості кредиту не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин, тому суд не може вважати дані документи складовою кредитного договору, укладеного між сторонами 12.12.2019.
Банк, пред'являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема, проценти за користування кредитом у розмірі 1 984,54 грн.
За змістом ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно із ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.
Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Як встановлено вище, суд вважає узгодженими між сторонами умови договору, що містяться в заяві про приєднання № 510485711/251119 від 12.12.2019.
Так, заява про приєднання № 510485711/251119 від 12.12.2019 не містить умов про відсоткову ставку за користування кредитом.
Як вбачається з розрахунку заборгованості за договором ОСОБА_1 заборгованість за процентами становить 1 984,54 грн, разом з тим з даного розрахунку не можливо встановити розмір процентної ставки.
Таким чином, відповідно до умов договору, що містяться в заяві про приєднання № 510485711/251119 від 12.12.2019 розмір процентної ставки не встановлено, а тому підстав для стягнення з боржника відсотків за користування кредитом у розмірі 1 984,54 грн судом не встановлено.
Відтак, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за відсотками в розмірі 1 984,54 грн є недоведеними та задоволенню не підлягають.
Банк, пред'являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема, комісії за розрахунково - касове обслуговування у розмірі 270,89 грн.
Як встановлено вище, суд вважає узгодженими між сторонами умови договору, що містяться в заяві про приєднання № 510485711/251119 від 12.12.2019.
Так, заява про приєднання № 510485711/251119 від 12.12.2019 не містить умови про сплату послуг за комісією за розрахунково - касове обслуговування.
Відповідно до розрахунку заборгованості за договором № 9207025 від 12.12.2019, позичальник ОСОБА_1 , станом на 28.10.2021 (а.с. 7), має заборгованість за комісією 270,89 грн.
Оскільки, за змістом договору, що складає заява про приєднання № 510485711/251119 від 12.12.2019 між сторонами не узгоджено розмір комісії, тому суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для стягнення в судовому порядку з позичальника заборгованості за комісією 270,89 грн.
Банк, пред'являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема, 3% річних від простроченої суми заборгованості по основного боргу в розмірі 42,48 грн; 3 % річних від простроченої суми заборгованості по процентам в розмірі 10,51 грн та інфляційні втрати від простроченої суми заборгованості по процентам за користування кредитом в розмірі 1,80 грн.
Як встановлено вище, суд вважає узгодженими між сторонами умови договору, що містяться в заяві про приєднання № 510485711/251119 від 12.12.2019.
Відповідно до розрахунку заборгованості за договором заборгованість ОСОБА_1 складається, зокрема, з 3% річних від простроченої суми заборгованості по основного боргу в розмірі 42,48 грн; 3 % річних від простроченої суми заборгованості по процентам в розмірі 10,51 грн та інфляційні втрати від простроченої суми заборгованості по процентам за користування кредитом в розмірі 1,80 грн (а. с. 7).
Згідно описової частин позовної заяви, позивач просить стягнути 3% річних від простроченої суми заборгованості по основного боргу, 3 % річних від простроченої суми заборгованості по процентам та інфляційні втрати від простроченої суми заборгованості по процентам за користування кредитом на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.
Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення. А також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18) зроблено висновок, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Після спливу передбаченого договором строку чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Оскільки матеріали справи не містять доказів, що свідчать про те, що строк користування кредитом, а саме строк дії платіжної картки закінчився, відтак відсутні підстави для застосування положень ч.2 ст.625 ЦК України.
А тому, в задоволенні вимог про стягнення із відповідача 3% річних від простроченої суми заборгованості по основного боргу в розмірі 42,48 грн; 3 % річних від простроченої суми заборгованості по процентам в розмірі 10,51 грн та інфляційні втрати від простроченої суми заборгованості по процентам за користування кредитом в розмірі 1,80 грн, необхідно відмовити.
Таким чином, суд вважає обґрунтованими вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором ОСОБА_1 , які складаються із заборгованості за основним боргом (кредитом) у розмірі 14 766,42 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи, що обґрунтованими є вимоги позивача про стягнення з відповідача кредитної заборгованості у сумі 14 766,42 (тобто 86,47 % від заявленої вимоги), то розмір судового збору, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача становить 1 962,87 грн, а судовий збір у сумі 307,13 грн суд покладає на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст. 4, 12, 13, 76-82, 89, 95, 141, 258, 259, 263-265, 268, 272-273, 279, 280-284, 352, 354, 355, ЦПК України, суд
Позовні вимоги акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Головне управління по м. Києву та Київської області АТ «Ощадбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Головного управління по м. Києву та Київської області АТ «Ощадбанк» заборгованість за кредитним договором № 510485711/251119 від 12.12.2019 (заява про приєднання) у розмірі 14 766 (чотирнадцять тисяч сімсот шістдесят шість) грн 42 коп.
У задоволені позовних вимог акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Головного управління по м. Києву та Київської області АТ «Ощадбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 2 310,22 грн, відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Головного управління по м. Києву та Київської області АТ «Ощадбанк» судовий збір в сумі 1 962 (одна тисяча дев'ятсот шістдесят дві) грн 87 коп.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Відповідач, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана позивачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Черкаського апеляційного суду.
Позивач, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Головного управління по м. Києву та Київської області АТ «Ощадбанк», місцезнаходження: вул. Володимирська,27 м. Київ, 10001, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 09322277.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .
Суддя Ю.М.Жежер