Житомирський апеляційний суд
Справа №295/19119/19 Головуючий у 1-й інст. Кузнєцов Д. В.
Категорія 16 Доповідач Талько О. Б.
22 лютого 2022 року Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючої судді: Талько О.Б.,
суддів: Шевчук А.М., Коломієць О.С.,
за участю секретаря Дяченко Ю.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу № 295/19119/19 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про виділ в натурі частки із спільної часткової власності на земельну ділянку, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Богунського районного суду м. Житомира від 20 квітня 2021 року, ухвалене під головуванням судді Кузнєцова Д.В.,
У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому зазначила, що на підставі договору дарування від 15 червня 2018 року набула у власність 330/1000 частин земельної ділянки, загальною площею 0,1 га (кадастровий номер 1810136300:03:013:0031), яка призначена для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та розташована в АДРЕСА_1 . На вказаній земельній ділянці розташований житловий будинок, частина з якого перейшла у її власність одночасно із частиною земельної ділянки.
Позивачка вказує, що співвласниками інших частин цієї земельної ділянки є ОСОБА_2 , який набув право власності на 0,0290 га та ОСОБА_3 , якому належить 0,0380 га.
ОСОБА_1 зазначає, що не має можливості реалізувати права власника земельної ділянки, оскільки ОСОБА_2 в добровільному порядку не бажає укласти угоду про поділ спільного часткового майна та створює їй перешкоди у володінні, користуванні та розпорядженні належною їй земельною ділянкою.
Враховуючи вищезазначене, ОСОБА_1 просила виділити в натурі частку земельної, площею 0,0330 га, із земель спільної часткової власності ( кадастровий номер 1810136300:03:013:0031), яка розташована в АДРЕСА_1 .
Також просила припинити її право спільної часткової власності на вказану земельну ділянку.
Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 20 квітня 2021 року позовні вимоги задоволено.
Виділено в натурі у власність ОСОБА_1 частину земельної ділянки по АДРЕСА_1 , площею 0,0330 га, кадастровий номер 1810136300:03:013:0031, що на схемі позначена під №1 ( зображена зеленим кольором), з урахування площі під будівлями, та лінія розподілу якої відповідно до другого варіанту висновку експертного дослідження №451/19 від 20 грудня 2019 року ( додаток №3) проходить по точках: 14-17-18-19-20-21-6-7-8-22-23-24-12-13-14 = 0,0330 га і на плані ділянку позначено зеленим кольором зі сторонами: 16,46м-1,35м-2,32м-16,98м-5,32м-26,01м-4,33м-14,20м-26,52м-14,51м - по стіні будівлі (23-24) - 2,24м-4,45м-2,05м.
Припинено право спільної часткової власності ОСОБА_1 на вказану земельну ділянку.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 , посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.
Зокрема, зазначає, що ОСОБА_1 не здійснювала реконструкцію належної їй частини житлового будинку, а зруйнувала сарай та збудувала новий житловий будинок, який розташований по межі належної йому земельної ділянки. Таким чином вона штучно створила перешкоди у можливості проходу до новозбудованого житлового будинку.
Звертає увагу на ту обставину, що збудований позивачкою житловий будинок є об'єктом самочинного будівництва та не відповідає вимогам ДБН і санітарним нормам. Окрім того, будівництво цього нерухомого майна відбулося без дотримання умов угоди про порядок користування та розпорядження спільною земельною ділянко, укладеної між співвласниками 20 липня 2007 року.
Земельно-технічна експертиза, висновки якої були взяті до уваги судом при вирішенні даного спору, проведена без врахування угоди про порядок користування вказаною земельною ділянкою.
В судовому засіданні позивач та його представник підтримали доводи, викладені в апеляційній скарзі.
ОСОБА_1 та її представник не визнали апеляційну скаргу.
На думку ОСОБА_3 , суд обгрунтовано здійснив виділ в натурі належної позивачці земельної ділянки відповідно до другого варіанту висновку судової експертизи.
Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення осіб, які з'явились в судове засідання, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.
В судовому засіданні встановлено, що співвласниками житлового будинку по АДРЕСА_1 були ОСОБА_4 та ОСОБА_2 20 липня 2007 року між ними укладено угоду про порядок користування та розпорядження земельною ділянкою, яка розташована за вказаною адресою.
15 червня 2018 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 укладений договір дарування, за умовами якого ОСОБА_4 подарувала, а ОСОБА_1 набула у власність 33/100 частин житлового будинку АДРЕСА_1 .
Окрім того, на підставі укладеного цього ж дня між ними договору дарування, до ОСОБА_1 перейшло право власності на 330/1000 частин земельної ділянки, загальною площею 0,1 га ( кадастровий номер №1810136300:03:013:0031), яка призначена для обслуговування і будівництва житлового будинку, господарських будівель і споруд та розташована за вказаною адресою.
Співвласниками вказаної земельної ділянки є також ОСОБА_2 , який набув у власність 0,0290 га на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯД №160252, виданого 26 вересня 2008 року, та ОСОБА_3 , якому належить 0,0380 га.
Матеріали справи також свідчать, що належна ОСОБА_2 частина житлового будинку ( літ. А) була знесена. На належній ОСОБА_2 частині земельної ділянки ним збудований новий житловий будинок ( літ. Б), загальною площею 128,30 кв.м. та господарські будівлі. 7 грудня 2012 року відповідачеві видано свідоцтво на право власності на вказаний житловий будинок.
Як пояснив позивач в судовому засіданні, на місці належної йому частини житлового будинку літ. А, яка була знесена, він дозволив ОСОБА_1 тимчасово користуватися його земельною ділянкою, надавши можливість проходу до належної їй частини житлового будинку.
Судом також встановлено, що ОСОБА_1 здійснено реконструкцію власної частини житлового будинку по АДРЕСА_1 , за рахунок прибудови на належній їй земельній ділянці. Наявний в матеріалах справи лист Управління державного архітектурно-будівельного контролю Житомирської міської ради від 15 січня 2019 року свідчить про реєстрацію декларації про готовність даного об'єкта до експлуатації.
Відповідно до приписів ч.1 ч.2 ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Частиною 1 статті 364 ЦК України передбачено, що співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.
Відповідно до частин 3 та 4 статті 88 ЗК України учасник спільної часткової власності має право вимагати виділення належної йому частки із складу земельної ділянки як окремо, так разом з іншими учасниками, які вимагають виділення, а у разі неможливості виділення частки - вимагати відповідної компенсації. Учасник спільної часткової власності на земельну ділянку має право на отримання в його володіння, користування частини спільної земельної ділянки, що відповідає розміру належної йому частки.
Таким чином, позивач вправі ставити питання про виділення їй в натурі земельної ділянки площею 0,330 га.
Обгунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 надала суду експертний висновок №451/19 за результатами проведення земельно-технічного дослідження від 20 грудня 2019 року, складений судовим експертом Лазарчук В.В.
Відповідно до даного висновку, експертом встановлено, що ОСОБА_1 користується земельною ділянкою площею 0,0306 га, що на 0,0024 га менше ніж у власності. ОСОБА_2 користується земельною ділянкою площею 0,0303 га, що на 0,0013 га більше ніж у власності. ОСОБА_3 користується земельною ділянкою площею 0,0391 га, що на 0,0011 га більше ніж у власності.
Експертом запропоновано два варіанти виділу в натурі належної позивачці земельної ділянки.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про виділення в натурі належної ОСОБА_1 земельної ділянки відповідно до другого варіанту вказаного експертного дослідження, оскільки він передбачає можливість сторін безперешкодно обслуговувати належні їм житлові будинки та користуватися господарськими спорудами, з дотриманням прав усіх співвлаників.
При вирішенні спору суд обгрунтовано виходив з того, що відсутні підстави для виділу вказаної земельної ділянки відповідно до угоди про порядок користування та розпорядження земельною ділянкою від 20 липня 2007 року, оскільки такий порядок позбавляє позивачку можливості обслуговувати належний їй житловий будинок, який прийнятий в експлуатацію та не є об'єктом самочинного будівництва.
Суд першої інстанції також вірно звернув увагу на ту обставину, що після укладення даної угоди житловий будинок літ. «А» був знесений відповідачем й в подальшому збудований житловий будинок літ. « Б». Окрім того, ОСОБА_1 здійснено реконструкцію та добудову до належної їй частини житлового будинку.
Належних та допустимих доказів того, що внаслідок виділення позивачці земельної ділянки згідно із запропонованим експертом варіантом №2 будуть порушені права інших співвласників, суду не надано.
Таким чином, рішення підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст. ст. 259,268,367,374,375,381-384 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Богунського районного суду м. Житомира від 20 квітня 2021 року, - без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуюча Судді: