Справа № 346/5467/21
Провадження № 22-ц/4808/516/22
Головуючий у 1 інстанції Калинюк О. П.
Суддя-доповідач Василишин
31 березня 2022 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючої (суддя-доповідач) Василишин Л.В.
суддів: Фединяка В.Д., Максюти І.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Коломийського міськрайонного суду в складі судді Калинюка О.П.,ухвалене 10 січня 2022 року в м. Коломия Івано-Франківській області, повний текст якого виготовлено 17 січня 2022 року, в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання,
У листопаді 2021 року ОСОБА_2 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання.
Позов обґрунтовано тим, що рішенням Коломийського міськрайонного суду від 19 лютого 2020 року визнано батьківство відповідача щодо ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після досягнення повноліття дочка проживає з нею та продовжує навчатися у Прикарпатському національному університеті імені В.Стефаника, на педагогічному факультеті за спеціальністю: «Початкова освіта», термін навчання - з 01 вересня 2021 року до 30 червня 2026 року, у зв'язку з чим потребує матеріальної допомоги. Однак, відповідач в добровільному порядку матеріальної допомоги на утримання дочки не надає, а їй важко самостійно утримувати дочку згідно з потребами. Посилаючись на вказані обставини, просила стягувати з ОСОБА_1 на її користь аліменти в розмірі 1/4 частини усіх видів його заробітку (доходу) з моменту пред'явлення позову до 07 листопада 2026 року, тобто до досягнення дочкою 23-річного віку.
Рішенням Коломийського міськрайонного суду від 10 січня 2022 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання повнолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка продовжує навчання, в розмірі 1/5 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно.
В іншій частині вимог відмовлено.
Стягнення аліментів вирішено розпочати з 11 листопада 2021 року і проводити до досягнення ОСОБА_3 23-річного віку або до припинення нею навчання.
Виконання рішення у межах суми платежу за один місяць допущено до негайного виконання.
Також стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави 908,00 грн судового збору.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення скасувати. Ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що позивачкою не зазначено та не підтверджено відповідними доказами потреби повнолітньої дочки у зв'язку з навчанням у матеріальній допомозі. Не надано ОСОБА_2 жодного доказу на підтвердження факту його можливості надавати допомогу на утримання повнолітньої дитини. Натомість ним у відзиві вказано про те, що він не має можливості надавати матеріальну допомогу на утримання повнолітньої дитини, оскільки на його повному утриманні знаходиться дружина ОСОБА_4 та їхні неповнолітні діти. Крім того, він являється інвалідом третьої групи, що підтверджується довідкою. Проте суд першої інстанції не взяв до уваги вказані обставини та долучені ним докази та дійшов помилкового висновку про стягнення з нього аліментів на утримання повнолітньої дочки, яка продовжує навчання, в розмірі 1/5 частини всіх видів заробітку (доходу).
Не враховано місцевим судом і те, що позивачка є також матеріально забезпечена і має можливість надавати допомогу на утримання повнолітньої дочки, так як офіційно працює в Отинійському ліцеї Отинійської селищної ради.
Також вказує, що в ході розгляду справи судом не з'ясовано того факту, чи отримує повнолітня дитина у зв'язку з навчанням стипендію та інші види доходів та в якій формі проходить навчання.
Крім того, постановляючи оскаржуване рішення суд вийшов за межі позовних вимог, оскільки у процесі розгляду справи позивачкою змінено позовні вимоги, остання просила стягувати аліменти у твердій грошовій сумі.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 зазначає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, з повним та об'єктивним дослідженням усіх доводів сторін, поданих доказів, що мають значення для справи. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. При цьому зазначає, що у власності відповідача є ряд рухомого та нерухомого майна, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав.
Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Згідно з частиною першою статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України визначено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи категорію справи, ціну позову розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній та додатково поданими доказами, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення місцевого суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.
Суд першої інстанції встановив, що сторони є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 4, 5-6).
Згідно з довідкою ДВНЗ «Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника» від 28 жовтня 2021 року №06/04-05-206 ОСОБА_3 є студенткою І-го курсу денної бюджетної форми навчання цього навчального закладу, спеціальність: «Початкова освіта» (а.с. 7).
Відповідно до довідки про доходи ОСОБА_2 працює вчителем початкових класів Отинійського ліцею Отинійської селищної ради, її доходи за період з 01 листопада 2020 року по 31 жовтеня 2021 року (3 місяці) за винятком утримань становили 30 837,79 грн (а.с. 35).
За змістом довідки про доходи ОСОБА_1 працює в Отинійській селищні раді на посаді інспектора з обліку та бронювання військовозобов'язаних. Загальна сума його доходу за період з 01 листопада 2020 року по 31 жовтеня 2021 року становила 103 528,62 грн (а.с. 52).
Відповідно до довідки до акту МСЕК серії 12ААВ № 412559, відповідач є інвалідом третьої групи (а.с. 30).
Згідно зі свідоцтвом про шлюб ОСОБА_1 та ОСОБА_6 зареєстрували шлюб 16 жовтня 2009 року (а.с. 25). Від вказано шлюбу у них народилось троє дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с. 26-28).
Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що у зв'язку із продовженням навчання повнолітня донька сторін потребує матеріальної допомоги та врахувавши стан здоров'я та матеріальне становище сторін, наявність на утримання відповідача дружини та трьох малолітніх дітей дійшов переконання про можливість відповідача сплачувати аліменти у розмірі 1/5 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно.
Колегія суддів погоджується з таким висновком місцевого суду виходячи з наступного.
Відповідно до статті 198 СК України батьки зобов'язані утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дочку, сина, які потребують матеріальної допомоги, якщо вони можуть таку матеріальну допомогу надавати.
Згідно з положеннями статтею 199 СК України якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.
За змістом статті 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу.
При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.
У пункті 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз'яснено, що обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів, як досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.
Умовою стягнення аліментів на повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання, є недостатність забезпечення коштами як для навчання, так і для інших необхідних потреб (маються на увазі побутові потреби - харчування, одяг, користування транспортом, придбання навчальної літератури, посібників).
Стягнення аліментів на утримання повнолітніх сина/доньки, які продовжують навчання є одним із способів захисту їх інтересів, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для життєдіяльності, оскільки на період навчання він/вона не мають самостійного заробітку та потребують матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов'язані утримувати своїх повнолітніх дітей, що продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років.
За змістом частини першої статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Встановивши, що донька сторін ОСОБА_3 навчається у ДВНЗ «Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника», у зв'язку з чим потребує матеріальної допомоги, а відповідач працює, отримує стабільний дохід, відтак має можливість надавати таку матеріальну допомогу, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову, визначивши аліменти, які підлягають стягненню, у розмірі 1/5 частки від усіх видів доходів.
Посилання ОСОБА_1 на наявність у нього на утриманні дружини та неповнолітніх дітей не можуть бути підставою для відмови у стягненні аліментів, оскільки вказані обставини не знімають з відповідача обов'язку, відповідно до частини 1 статті 199 СК України, надавати матеріальну допомогу доньці, яка продовжує навчання. Визначаючи розмір аліментів, місцевий суд відповідно до положень статті 182 СК України врахував наявність у відповідача на утриманні дружини та інших неповнолітніх дітей.
Безпідставними є твердження відповідача в апеляційній скарзі про те, що судом не врахував майновий стан позивача, так як при визначенні розміру аліментів враховано майновий стан обох сторін. При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що обов'язок утримувати дитину є рівною мірою обов'язком як матері, так і батька.
Не заслуговують на увагу і доводи апеляційної скарги про недоведеність позивачем факту необхідності надавати кошти на утримання повнолітньої дитини, оскільки відповідачем не надано доказів, що повнолітня дочка працює, чи отримує інший дохід, який міг би забезпечувати мінімальний рівень життя в період її навчання.
При цьому, колегія суддів відмовляє у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про долучення до матеріалів справи копії довідки ОСОБА_3 від 17 січня 2022 року №18, отриману ним після постановлення рішення першої інстанції, з огляду на таке.
Згідно статей 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження і доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до частини 3 статті 367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Разом з тим, апелянт не обґрунтував неможливість подання зазначеної довідки до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього відповідно до частини третьої статті 367 ЦПК України.
Щодо обсягу позовних вимог ОСОБА_2 , то вимога про стягнення аліментів у твердій грошовій була заявлена після першого судового засідання у спрощеному позовному провадженні, при цьому, прав та інтересів апелянта це питання не стосується, а позивачем рішення суду в цій частині не оскаржується.
За змістом статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на вищенаведене, колегія суддів вважає, що підстави для скасування рішення суду першої інстанції з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, відсутні. А отже, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а судове рішення - без змін.
Зважаючи на результат перегляду рішення суду, судовий збір за подання апеляційної скарги покладається на особу, яка подала скаргу.
Згідно з пунктом 3 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, якщо такі вимоги не пов'язані із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства).
Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Керуючись статтями 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Коломийського міськрайонного суду від10 січня 2022 року залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і у випадках, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Суддя-доповідач Л.В. Василишин
Судді: В.Д. Фединяк
І.О. Максюта