Справа № 565/1343/21
Провадження № 2/565/99/22
31 березня 2022 року м.Вараш
Кузнецовський міський суд Рівненської області у складі головуючої судді Бренчук Г.В., за участю секретаря судового засідання Щур Н.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Кузнецовського міського суду Рівненської області в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу,
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою про стягнення з ОСОБА_2 боргу у розмірі 51 124 грн. 79 коп.
В обгрунтування позовних вимог зазначає, що 31 липня 2021 року в м. Києві між позивачем та відповідачем укладено письмовий договір позики, у вигляді розписки, відповідно до якого відповідач отримав в борг від позивача грошові кошти у розмірі 4 413 грн. 00 коп. Відповідно до умов розписки зазначені грошові кошти відповідач зобов'язався повернути в строк до 02 серпня 2021 року.
Станом на 27 вересня 2021 року відповідач не повернув позивачу взяті в борг грошові кошти в розмірі 4 413 грн., уникає зустрічі із позивачем, не відповідає на телефонні дзвінки позивача та не виконує свої зобов'язання за договором позики у зв'язку з чим утворилась заборгованість у сумі 51 124 грн. 79 коп., з яких 4 413 грн. 00 коп. - сума боргу, 110 грн. 51 коп. - пеня, 2 471 грн. 28 коп. - сума річних, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, 44 130 грн. штраф.
У судове засіданні позивач та його представник не з'явились, в матеріалах справи наявне клопотання представника позивача про розгляд справи без участі позивача за наявними матеріалами справи, позовні вимоги підтримують у повному обсязі.
Відповідач та його представник у судове засідання не з'явились, до суду надійшло клопотання представника відповідача про розгляд справи без його участі. У клопотанні зазначено, що заперечує проти задоволення позовних вимог повністю та просить врахувати заперечення відповідача.
Відповідач у попередньому судовому засіданні позовні вимоги не визнав. Факт підписання розписки відповідач не оспорював, підтвердив що дана розписка дійсно ним була підписана власноручно, однак зазначив, що грошових коштів за даною розпискою він не отримував, а підписав її, оскільки орендував у позивача автомобіль, виник борг за оренду автомобіля і позивач запропонував написати розписку.
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши наявні у матеріалах справи докази дійшов наступних висновків.
Відповідно до розписки від 31 липня 2021 року, оригінал якої міститься у матеріалах справи, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає за адресою АДРЕСА_1 , паспорт НОМЕР_1 , виданий Кузнецовським МВ УМВС України в Рівненській області, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , отримав 31 липня 2021 року від ОСОБА_1 , який проживає за адресою АДРЕСА_2 , паспорт № НОМЕР_3 , орган, що видав № 5928, ідентифікаційний номер НОМЕР_4 , на власні потреби кошти в сумі 4 413 грн. 00 коп.
Вказану суму коштів ОСОБА_2 зобов'язувався повернути до 02 серпня 2021 року.
В разі порушення зобов'язань в частині повернення кожної окремої суми коштів та/або повернення всієї суми до кінцевої дати, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 зобов'язався додатково сплатити неустойку, а саме:
пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент прострочення, за кожен день невиконання зобов'язань, від суми боргу;
суму річних, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України визначено в розмірі 365 %;
суму інфляційних, відповідно до законодавства України.
У випадку прострочення повернення коштів більше як на 30 календарних днів, ОСОБА_2 додатково зобов'язався сплатити штраф в десятикратному розмірі від суми боргу за кожні прострочені 30 календарних днів.
Простроченням з виконання зобов'язання є не здійснення повернення всієї суми коштів в розмірі 4 413 грн. до 02 серпня 2021 року.
У розписці зазначено, що підписуючи дану розписку ОСОБА_2 засвідчує факт отримання ним грошових коштів в розмірі 4 413 грн. на строк кінцевого погашення до 02 серпня 2021 року, відсутність будь-яких фактичних обставин, що впливають на його волю та волевиявлення при підписанні даної розписки та отримання вищевказаної грошової суми.
Розписка містить підпис відповідача з розшифровкою.
Позивачем надано суду оригінал розписки.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно із ч. 2 ст. 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Отже, письмова форма договору позики унаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.
Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори).
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов'язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.
За своєю суттю розписка про отримання у борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей.
Частиною 1 ст. 1049 ЦК України встановлено, що за договором позики на позичальникові лежить зобов'язання повернути суму позики у строк та в порядку, що передбачені договором.
Статтею 545 ЦК України визначено, що прийнявши виконання зобов'язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі. Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов'язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає. Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов'язку. У разі відмови кредитора повернути борговий документ або видати розписку боржник має право затримати виконання зобов'язання. У цьому разі настає прострочення кредитора.
Отже, наявність оригіналу боргової розписки у позивача, кредитора, свідчить про те, що боргове зобов'язання не виконане.
Договір позики є укладеним з моменту передачі грошей або інших речей і може не співпадати із датою складання розписки, яка посвідчує цей факт, однак у будь-якому разі складенню розписки має передувати факт передачі грошей у борг.
За своєю суттю розписка про отримання у борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики після отримання коштів та підтверджує як факт укладення договору, так і факт отримання боржником грошових коштів.
Зазначена правова позиція узгоджується з усталеною судовою практикою (справи № 127/3120/16-ц, 752/19567/14-ц).
Відповідач заперечуючи факт отримання грошових коштів, вказував на те, що підписав розписку, оскільки існував борг перед позивачем за оренду автомобіля.
У відповідності до положень ч. 3 ст. 12 та ч. 1 ст. 82 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, які мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості, кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
З урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного процесу саме на відповідача покладено обов'язок довести, що грошові кошти насправді не були одержані ним від позикодавця.
Проте, відповідач належними та допустимими доказами не спростував факт підписання розписки, підтвердивши при цьому, що дійсно ним така розписка підписана добровільно. Відповідачем також не надано належних та допустимих доказів на спростування факту передачі грошей від позикодавця позичальнику, а також доказів того, що грошові кошти за даною розпискою він не отримував.
За таких обставин, позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення з ОСОБА_3 4 413 грн. 00 коп. боргу є правомірними та обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.
Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене ч. 2 ст. 625 ЦК України нарахування відсотків річних має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації від боржника.
Такі висновки містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 340/385/17.
Відповідно до ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
У розписці передбачено відмінний від диспозиції ч.2 ст.625 ЦК України розмір процентів у разі прострочення позичальниками грошового зобов'язання.
Згідно наданого позивачем розрахунку сума річних за період з 03 серпня 2021 року по 27 вересня 2021 року складає 2 471 грн. 28 коп.
Розрахунок відсотків за користування грошовими коштами відповідачем не оспорювався.
Враховуючи викладене, позовна вимога про стягнення з відповідача 2 471 грн. 28 коп. 365 % річних, нарахованих за період з 03 серпня 2021 року по 27 вересня 2021 року, підлягає задоволенню.
Стосовно позовних вимог про стягнення 110 грн. 51 коп. пені за несвоєчасне виконання боргового зобов'язання, нарахованої за період з 03 серпня 2021 року по 27 вересня 2021 року, та 44 130 грн. 00 коп. штрафу суд зазначає наступне.
Частиною 1 ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За правилами ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч. 2 ст. 549 ЦК). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК).
Зі змісту розписки від 31 липня 2021 року вбачається, що сторони обумовили обов'язок відповідача сплатити суму неустойки у виді пені у розмірі облікової ставки НБУ, яка діяла на момент прострочення, за кожен день невиконання зобов'язань від суми боргу, суму інфляційних та штраф у десятикратному розмірі від суми боргу.
Пунктом 15 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України встановлено, що у разі прострочення позичальником у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19, або/та у тридцятиденний строк після дня завершення дії такого карантину виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від обов'язків сплатити на користь кредитодавця (позикодавця) неустойку, штраф, пеню за таке прострочення. Вказані положення набрали чинності 04 липня 2020 року.
Постановою Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» N 211 від 11 березня 2020 року (з подальшими змінами) з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, установлено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин.
Відтак, починаючи з 12 березня 2020 року, позичальники звільняються від відповідальності щодо сплати неустойки, штрафу, пені за прострочення виконання зобов'язань за кредитним договором у період дії карантину.
Враховуючи зазначене вище, у задоволенні вимог про стягнення з відповідача пені у розмірі 110 грн. 51 коп. та штрафу у розмірі 44 130 грн. слід відмовити.
У відповідності до вимог ст.141 ЦПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 264, 265, 268, 354, 355 ЦПК України, суд,
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 4 413 грн. боргу та 2 471 грн. 28 коп. 365 % річних.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 122 грн. 13 коп. витрат по сплаті судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Рівненського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ).
Відповідач: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 ).
Суддя Г.В.Бренчук