Справа № 564/7/22
Рядок статзвіту № 140
30 березня 2022 року
Костопільський районний суд Рівненської області в складі:
головуючий суддя Грипіч Л. А.
з участю секретаря Вознюк Ю.В.
за участі учасників судового розгляду:
позивача - не з'явився
відповідача - не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Костопіль справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ГУНП в Рівненській області про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення
04 грудня 2021 року інспектором СРПП Відділення поліції №2 Рівненського районного управління поліції ГУНП в Рівненській області майором поліції Рокунь Сергієм Петровичем відносно ОСОБА_1 винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, серії БАБ №627506, відповідно до якої ОСОБА_1 , за порушення вимог п.2.3«г», 2.9«в», 2.1«а», 2.1 «ґ» та 31.3«б» ПДР України притягнуто до адміністративної відповідальності у виді штрафу за ч.5, 6 ст.121, ч.2 ст.122, ч.1, 2 ст.126 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Не погоджуючись з винесеною постановою ОСОБА_1 звернувся до Костопільського районного суду Рівненської області із адміністративним позовом до ГУНП в Рівненській області про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.
Позов мотивовано тим, що вказані у постанові обставини події не відповідають дійсним обставинам, вони надумані поліцейським, відсутні докази вчинення позивачем адміністративних правопорушень, передбачених ч.5, 6 ст.121, ч.2 ст.122, ч.1, 2 ст.126 Кодексу України про адміністративні правопорушення і сама по собі постанова не є беззаперечним доказом вчинення ним правопорушення. Вказує, що відсутній відеодоказ описаної у постанові події.
Просить визнати протиправною та скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, серії БАБ №627506 від 04.12.2021.
Позивач в судове засідання не з'явився, подав заяву про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги підтримує.
Відповідачі не забезпечив явку повноважного представника в судове засідання, про дату і час судового засідання повідомлялись вчасно та належним чином, правом на подання відзиву на позов не скористався.
Відповідно до ч.1 ст.205 Кодексу адміністративного судочинства України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Відповідно до ч.4 ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи на підставі наявний у ній доказів, без участі учасників справи та без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Суд, повно, всебічно та об'єктивно дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, суд встановив наступне.
Так, відповідно до постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, серії БАБ №627506 від 04.12.2021 ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.5, 6 ст.121, ч.2 ст.122, ч.1, 2 ст.126 Кодексу України про адміністративні правопорушення за порушення останнім вимог п.2.3«г», 2.9«в», 2.1«а», 2.1«ґ» та 31.3«б» ПДР України притягнуто до адміністративної відповідальності у виді штрафу.
Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд враховує наступне.
Відповідно до ч.5 ст.14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Відповідно до п.2.1«а» Правил дорожнього руху України, водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Відповідно до п.2.1«ґ» Правил дорожнього руху України, водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі чинний страховий поліс (страховий сертифікат "Зелена картка") про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів або чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов'язкового страхування у візуальній формі страхового поліса (на електронному або паперовому носії), відомості про який підтверджуються інформацією, що міститься в єдиній централізованій базі даних, оператором якої є Моторне (транспортне) страхове бюро України. Водії, які відповідно до законодавства звільняються від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на території України, повинні мати при собі відповідні підтвердні документи (посвідчення).
Відповідно до п.2.3«г» Правил дорожнього руху України, для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний під час руху на мотоциклі і мопеді бути в застебнутому мотошоломі і не перевозити пасажирів без застебнутих мотошоломів.
Відповідно до п.2.9«в» Правил дорожнього руху України, водієві забороняється керувати транспортним засобом, не зареєстрованим в уповноваженому органі МВС, або таким, що не пройшов відомчу реєстрацію в разі, якщо законом встановлена обов'язковість її проведення, а також без номерного знака або з номерним знаком, що: не належить цьому засобу; не відповідає вимогам стандартів; закріплений не в установленому для цього місці; закритий іншими предметами чи забруднений, що не дає змоги чітко визначити символи номерного знака з відстані 20 м; неосвітлений (у темну пору доби або в умовах недостатньої видимості) чи перевернутий.
Відповідно до п.31.3«б» Правил дорожнього руху України, забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством якщо вони не пройшли обов'язковий технічний контроль (для транспортних засобів, що підлягають такому контролю).
Відповідно до ч.5 ст.121 Кодексу України про адміністративні правопорушення, адміністративна відповідальність настає за порушення правил користування ременями безпеки або мотошоломами.
Відповідно до ч.6 ст.121 Кодексу України про адміністративні правопорушення, адміністративна відповідальність настає за керування водієм транспортним засобом, не зареєстрованим або не перереєстрованим в Україні в установленому порядку, його експлуатація без номерного знака або з номерним знаком, що не належить цьому засобу чи не відповідає вимогам стандартів, або з номерним знаком, закріпленим у не встановленому для цього місці, закритим іншими предметами, у тому числі з нанесенням покриття або застосуванням матеріалів, що перешкоджають чи ускладнюють його ідентифікацію, чи забрудненим, що не дозволяє чітко визначити символи номерного знака з відстані двадцяти метрів, перевернутим чи неосвітленим.
Відповідно до ч.2 ст.122 Кодексу України про адміністративні правопорушення, адміністративна відповідальність настає за порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз'їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв'язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди.
Відповідно до ч.1 ст.126 Кодексу України про адміністративні правопорушення, адміністративна відповідальність настає за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), або не пред'явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов'язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством.
Відповідно до ч.2 ст.126 Кодексу України про адміністративні правопорушення, адміністративна відповідальність настає за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом.
Відповідно до ст.251 Кодексу України про адміністративні правопорушення, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ст.245 Кодексу України про адміністративні правопорушення, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно із статтею 31 Закону України «Про Національну поліцію», поліція може застосовувати превентивні заходи, серед яких: перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису.
Відповідно до ст.222 Кодексу України про адміністративні правопорушення, органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, зокрема, про порушення правил дорожнього руху, передбачені ч.5, 6 ст.121, ч.2 ст.122, ч.1, 2 ст.126 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень. Уповноваженими працівниками підрозділів Національної поліції штраф може стягуватися на місці вчинення адміністративного правопорушення незалежно від розміру виключно за допомогою безготівкових платіжних пристроїв.
Так, спірна постанова від 04.12.2021 винесена інспектором СРПП Відділення поліції №2 Рівненського районного управління поліції ГУНП в Рівненській області майором поліції Рокунь Сергієм Петровичем саме на місці вчинення правопорушення та у спосіб, що передбачений вимогами Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Доказів протилежного позивачем не надано і судом таких доказів не здобуто.
При цьому суд не приймає до уваги доводи позивача про те, що вказані у постанові обставини події не відповідають дійсним обставинам, вони надумані поліцейським, відсутні докази вчинення позивачем адміністративних правопорушень, передбачених ч.5, 6 ст.121, ч.2 ст.122, ч.1, 2 ст.126 Кодексу України про адміністративні правопорушення, оскільки на підтвердження таких доводів позивачем не надано жодного доказу і судом таких доказів не здобуто.
Суд розцінює доводи позивача як такі, що спрямовані виключно на те, щоб уникнути адміністративної відповідальності.
При цьому, відповідно до ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. Докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом. Суд не може витребовувати докази у позивача в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, окрім доказів на підтвердження обставин, за яких, на думку позивача, відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів. Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.
Відповідно, обов'язок доказування в адміністративному судочинстві визначений статтею 77 Кодексу адміністративного судочинства України розподіляється таким чином, що позивач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує позовні вимоги, тобто підставу позову, а відповідач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує заперечення проти позову
Аналогічною є правова позиція Верховного Суду, викладена у постанові від 14.03.2018 року у справі № 760/2846/17, адміністративне провадження №К/9901/1018/17. Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Суд дійшов переконливого висновку, що позивачем не доведено обґрунтованості заявлених вимог та не надано доказів на підтвердження викладених у позовній заяві доводів. Самі лише доводи позивача, без належних доказів на їх підтвердження, суд не може приймати до уваги, оскільки рішення суду не може ґрунтуватись на припущеннях.
При цьому, відсутність зі сторони відповідача відзиву на позов та покликання позивача на відсутність відеозапису у жодному випадку не є підставою для визнання протиправною винесеної 04.12.2021 постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі серії БАБ №627506 та не є підставою для її скасування.
Відповідно до ч.1 ст.280 Кодексу України про адміністративні правопорушення, орган, (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ч.3 ст.286 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, серії БАБ №627506 від 04.12.2021, а відтак позов ОСОБА_1 не підлягає до задоволення.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст.123, 139, 241-246, 250, 251, 255, 286 КАС України, суд
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ГУНП в Рівненській області про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Костопільський районний суд Рівненської області шляхом подачі апеляційної скарги.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів (ст.286 КАС) з дня його проголошення.
Повне рішення складено 30 березня 2022 року.
СуддяЛ. А. Грипіч