Справа № 199/6820/21
Провадження (1-кп/199/96/22)
31.03.2022 року м. Дніпро
Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпропетровська у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1
при секретарі - ОСОБА_2 ,
за участю сторін:
прокурора - ОСОБА_3
захисника - ОСОБА_4
обвинуваченого - ОСОБА_5 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Дніпро кримінальне провадження №12021041030000695, відносно ОСОБА_5 ,
В судовому засіданні 31.03.2022 року прокурор заявив клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 на 60 діб, оскільки наявні ризики, передбачені п.п. 1), 3), 4), 5) ч. 1 ст. 177 КПК України. Своє клопотання прокурор обґрунтовує тим, що, враховуючи ймовірну тяжкість покарання, яке може бути призначено обвинуваченому ОСОБА_5 , у разі визнання останнього винуватим у кримінальному правопорушенні, враховуючи тяжкість злочину, перебуваючи під загрозою застосування тяжкого покарання, є підстави вважати, що ОСОБА_5 може переховуватися від суду. Ця обставина, у свою чергу, може зашкодити вирішенню завдань кримінального судочинства. Крім того, знаходячись під загрозою застосування тяжкого покарання, ОСОБА_5 , володіючи відомостями щодо свідків сторони обвинувачення, може вплинути на них. Також прокурор вважає, що, беручи до уваги підвищену суспільну небезпеку інкримінуємого ОСОБА_5 кримінального правопорушення, є ризик перешкоджання останнім здійсненню кримінального провадження, продовження злочинної діяльності.
Обвинувачений ОСОБА_5 та захисник ОСОБА_4 заперечували проти клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому, просили його скасувати, в продовженні строку відмовити.
Захисник ОСОБА_4 , який приймав участь у судове засідання в режимі відео конференції, отримав копію клопотання засобами електронного зв'язку «Viber», також вважав ризики не доведеними та необґрунтованими та просив відмовити у його задоволенні.
Суд, вислухавши думки учасників судового провадження, дослідивши зміст обвинувального акта відносно ОСОБА_5 , вважає, що клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 , підлягає задоволенню, а клопотання обвинуваченого та захисника ОСОБА_4 про скасування обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснювати дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
Так, відповідно до змісту обвинувального акта, ОСОБА_5 обвинувачується за ст.307 ч.2 КК України, де є покарання у виді позбавлення волі до 10 років.
Враховуючи обсяг пред'явленого ОСОБА_5 обвинувачення, є достатні підстави вважати, що, враховуючи ймовірну тяжкість покарання, яке загрожує ОСОБА_5 у разі визнання останнього винуватим у кримінальному правопорушенні, останній, перебуваючи під загрозою застосування тяжкого покарання, може переховуватися від суду, тобто наявний ризик, передбачений п. 1) ч. 1 ст. 177 КПК України, а відповідно до рішення Європейського суду з прав людини (надалі - ЄСПЛ) у справі «Ілійков проти Болгарії» від 26.07.2001 «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування». Ця обставина, у свою чергу, може зашкодити вирішенню завдань кримінального судочинства.
За таких обставин суд вважає, що оскільки на цей час ОСОБА_5 продовжує обвинувачуватися у вчиненні тяжкого умисного злочину, враховуючи те, що на цей час продовжує існувати ризик, передбачений п. 1) ч. 1 ст. 177 КПК України, на який вказує прокурор, продовження застосування обвинуваченому тримання під вартою в повній мірі відповідатиме меті, з якою застосовується цей вид запобіжного заходу, в тому числі, зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи та узгоджується з вимогами Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод і практикою ЄСПЛ, зокрема, правовим позиціям, викладеним в п. 79 Рішення ЄСПЛ у справі «Харченко проти України» від 10.02.2011, а також в рішеннях ЄСПЛ у справах «Летельє проти Франції», «Лабіта проти Італії».
Для відмови в звільненні особи з-під варти також слід враховувати і ризик перешкоджання з боку обвинуваченого, у випадку його звільнення, процесові здійснення правосуддя (рішення ЄСПЛ у справі «Вемгофф проти Німеччини» від 27.06.1968), оскільки він, володіючи відомостями щодо осіб свідків, які ще не допитані, може вплинути на них з метою схилення до зміни показів та відмови від показів взагалі, що вказує на наявність ризиків, передбачених п.п. 3), 4) ч. 1 ст. 177 КПК України. Ці ж обставини вказують на недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів обвинуваченому.
При продовженні строку дії запобіжного заходу суд також враховує і ту обставину, що протягом перебування ОСОБА_5 в Державній установі «Дніпровська установа виконання покарань (№ 4)» будь-яких відомостей щодо протипоказань перебування в умовах ізоляції відносно останнього не надходило.
Дослідивши надані матеріали, суд, враховуючи вік та задовільний стан здоров'я обвинуваченого, відомості про його соціальні зв'язки, репутацію обвинуваченого, його майновий та сімейний стан, вважає, що вказані відомості про особу обвинуваченого в сукупності із обсягом пред'явленого йому обвинувачення та встановленими ризиками, передбаченими п.п. 1), 3), 4) ч. 1 ст. 177 КПК України, дають достатні підстави вважати, що альтернативні запобіжні заходи, на цей час не здатні запобігти вказаним ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.
Згідно з ч. 4 ст. 183 КПК України розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов'язків, передбачених КПК України, визначався попередньою ухвалою слідчого судді Бабушкінського райсуду м.Дніпропетровська, у розмірі 40 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, у розмірі 90800,00 грн., що суд вважає можливим залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 176-179, 183, 193, 194, 199, 331, 369, 371, 372 КПК України, суд,-
1. В задоволенні клопотання обвинуваченого і захисника про скасування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - відмовити.
2. Задовольнити клопотання прокурора і відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - продовжити на 60 днів, тобто до 29 травня 2022 року.
3. Залишити обвинуваченому ОСОБА_5 раніше визначену заставу у розмірі 40 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, у розмірі 90800,00 грн., у разі внесення якої у відповідності до ст.194 КПК України, покласти на ОСОБА_5 обов'язки: - не відлучатися з населеного пункту місця проживання без дозволу прокурора чи суду; - повідомляти прокурора чи суд про зміну місця проживання; - прибувати до суду за першою вимогою; - носити електронний засіб контролю.
4. Копію ухвали вручити учасникам судового провадження та направити її для виконання в частині продовження строку дії запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_5 начальнику Державної установи «Дніпровська установа виконання покарань (№ 4)».
5. Ухвала набирає чинності негайно та окремому оскарженню не підлягає.
6. На ухвалу може бути подана апеляційна скарга (в частині запобіжного заходу) безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення.
Суддя: ОСОБА_1