Справа № 162/39/22
Провадження № 2/162/61/2022
28 березня 2022 року смт Любешів
Любешівський районний суд Волинської області у складі:
головуючого - судді Цибень О.В.,
за участю секретаря судового засідання Будько І.М.,
позивача ОСОБА_1 ,
відповідача ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення пені за прострочення зі сплати аліментів та додаткових витрат на утримання неповнолітньої дитини
Позивач ОСОБА_1 21.01.2022 року звернулася до Любешівського районного суду Волинської області із вказаним позовом.
Вимоги обґрунтовує тим, що перебувала у шлюбі з відповідачем з 17.04.2010 року до 19.10.2018 року. У шлюбі народилося двоє дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Відповідно до рішення Любешівського районного суду Волинської області від 18.06.2018 року по справі №162/287/18 з відповідача на її користь стягнуто аліменти на утримання сина ОСОБА_3 в розмірі 1000 гривень щомісяця, на утримання сина ОСОБА_4 - в розмірі 800 гривень щомісяця, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дітьми повноліття. На підставі даного рішення був виданий виконавчий лист, який був пред'явлений до виконання в Любешівський РВ ДВС ГТУЮ у Волинській області та відкрито відповідне виконавче провадження №57123208. Однак, з вини відповідача аліменти не сплачуються ним у повному обсязі, а лише частково. За період з 23.04.2018 року по 30.11.2021 року сукупна заборгованість по сплаті аліментів становить 21287,20 гривень згідно розрахунку головного державного виконавця. Відповідно, пеня за прострочення сплати аліментів за вказаний період становить 44534, 43 гривні.
Разом з тим, на початку 2021 року у неповнолітнього сина ОСОБА_3 було діагностовано ортодонтичні дефекти, лікування яких потребувало значних коштів. Загальна сума, витрачена лікування сина, становить 9077 гривень, що підтверджується доданими до позовної заяви доказами.
На підставі викладеного просить стягнути з ОСОБА_2 на її користь пеню за прострочення сплати аліментів за період з квітня 2018 року по листопад 2021 року, які стягуються на утримання дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 44 534 (сорок чотири тисячі п'ятсот тридцять чотири) гривні 43 копійки та додаткові витрати на утримання дитини - ОСОБА_3 в розмірі 4538 (чотири тисячі п'ятсот тридцять вісім) гривень 50 копійок.
У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити.
Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги визнав частково. Зокрема, не заперечив щодо стягнення з нього суми додаткових витрат на утримання сина ОСОБА_3 , не заперечив щодо суми наявної в нього заборгованості по сплаті аліментів у розмірі 21287,20 гривень, однак у стягненні пені за прострочення сплати аліментів в розмірі 44 534, 50 гривні - просив відмовити.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов таких висновків.
Судом встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Любешівського районного суду Волинської області від 19.10.2018 року у цивільній справі №162/203/18.
У шлюбі в сторін народилося двоє дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 ) та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 ).
Рішенням Любешівського районного суду Волинської області від 18.06.2018 року у цивільній справі №162/287/18 ухвалено стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_3 в розмірі 1000 гривень, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно до досягнення дитиною повноліття та на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_4 - в розмірі 800 гривень, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно до досягнення дитиною повноліття.
На підставі виконавчого листа, виданого на виконання вказаного рішення, головним державним виконавцем Любешівського ВДВС у Камінь-Каширському районі Волинської області Західного МУМЮ (м. Львів) 03.09.2018 року відкрито виконавче провадження №57123208.
Відповідно до розрахунку головного державного виконавця від 28.12.2021 року №15709, заборгованість зі сплати аліментів ОСОБА_2 станом на 30.11.2021 року становила 21287,20 гривень.
Згідно з ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Частиною 1 ст.13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.
За нормами ч.3 ст.12, ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Зі змісту ст.141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Згідно ст.8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Відповідно до ч. 1, 2 ст.27 Конвенції ООН про права дитини, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно ст.48 Конституції України кожен має право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім'ї, що включає достатнє харчування, одяг, житло.
Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно вимог ч.1 ст. 196 СК України разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.
У ст. 196 СК України не встановлено будь-яких обмежень періоду нарахування пені, навпаки, в ній зазначено, що пеня нараховується за кожен день прострочення.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).
Відповідно до постанови КЦС ВС від 20.07.2020 по справі № 362/4462/16 Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 квітня 2019 року у справі № 333/6020/16-ц (провадження №14-616цс18) відступила від висновків Верховного Суду України щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у раніше прийнятих постановах від 02 листопада 2016 року у справі № 6-1554цс16, від 16 березня 2016 року у справі № 6-2589цс15, від 03 лютого 2016 року у справі № 6-1477цс15 та від 16 березня 2016 року у справі № 6-300цс16, і дійшла висновку, що пеня за заборгованість зі сплати аліментів нараховується на весь розмір несплачених у відповідному місяці аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення.
Розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов'язання не включається до строку заборгованості) та помножити на один відсоток.
Пунктом 22 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15 травня 2006 року № 3 визначено, що передбачена ст.196 СК відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин, зокрема, у зв'язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками. В інших випадках стягується неустойка за весь час прострочення аліментів.
В судовому засіданні відповідач не заперечив щодо наявності заборгованості по аліментах у розмірі 21287,20 гривень.
Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.
Подану відповідачем в судовому засіданні довідку №13 від 18.02.2022 року суд не вважає належним доказом, оскільки вона не спростовує обставин, які підлягають доказуванню у даній справі.
Тому розрахунок заборгованості зі сплати аліментів, обчислений державним виконавцем, суд вважає вірним, належним та обґрунтованим і бере його до уваги при ухваленні вказаного рішення.
На підставі вищевикладеного, хоча відповідач не визнав вказаний позивачем розмір пені за прострочення сплати аліментів, однак судом встановлено, що розрахунок такого розміру позивачем здійснено вірно відповідно до норм законодавства та правових позицій Верховного Суду України, суд дійшов висновку, що вимога ОСОБА_1 про стягнення на її користь пені за прострочення сплати аліментів за період з квітня 2018 року по листопад 2021 року в розмірі 44534, 43 гривні, відповідно до розрахунку, наведеного в позові, є підставною та підлягає до задоволення.
Крім цього, відповідно до довідки, виданої КП «Волинська обласна стоматологічна поліклініка» від 18.01.2022 року за №4, ОСОБА_3 у період з 02.04.2021 року по 22.12.2021 року перебував на ортодонтичному лікуванні в даному закладі з діагнозом: скелетний 3 клас (скелетний медіальний прикус), односторонній перехресний прикус справа, денто-альвеолярний 3 клас (медіальний прикус), супутнє глибоке перекриття у фронтальній ділянці.
У зв'язку з лікуванням сина, позивач понесла додаткові витрати в розмірі 9077 гривень, на підтвердження яких додала до матеріалів справи відповідні чеки (квитанції) на вказану суму. Відповідно, з урахування принципу рівності обов'язку батьків щодо утримання дітей, з відповідача підлягаю стягнення половина вказаної суми, тобто 4538 (чотири тисячі п'ятсот тридцять вісім) гривень 50 копійок.
Згідно зі ст.185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо). Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, висловленої у постанові від 13.09.2017р. у справі №6-1489цс17, згідно із ч.1 ст.185 СК України - той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо). Це положення стосується особливих обставин, приблизний перелік яких надається цією статтею. Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно. Вирішуючи питання щодо розміру коштів, які підлягають стягненню на додаткові витрати, суди повинні враховувати, в якій мірі кожен із батьків зобов'язаний брати участь у цих витратах з огляду на матеріальне та сімейне становище сторін та інші інтереси й обставини, що мають істотне значення. У випадку, коли матеріальне становище батьків не дозволяє забезпечити повну оплату додаткових витрат, вони можуть бути компенсовані лише частково.
Враховуючи наведене, суд визначає розмір додаткових витрат на дитину, зумовлених особливими обставинами, одному з батьків у твердій грошовій сумі.
Наявність таких додаткових витрат має довести особа, що заявляє позовні вимоги про їх стягнення. Ці кошти є додатковими, на відміну від коштів, які отримуються одним з батьків на утримання дитини.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 29 січня 2020 року у справі № 756/14483/18.
В судовому засіданні відповідач визнав позов в частині стягнення з нього додаткових витрат на дитину в зазначеному позивачем розмірі.
Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.
У ч.4 ст.206 ЦПК України зазначено, що у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Як роз'яснив Пленум Верхового Суду України у п.24 постанови від 12 червня 2009 року №2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» у разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону й не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб (не відповідача), суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з'ясування і дослідження інших обставин справи.
З урахуванням наведених вище положень законодавства, враховуючи визнання відповідачем позовної вимоги про стягнення з нього додаткових витрат на утримання дитини , суд дійшов висновку, що позов в цій частині також підлягає до задоволення.
Оскільки позивач звільнена від сплати судового збору, тому відповідно до п. 5 ч.1 ст.5 ЗУ «Про судовий збір» з відповідача в дохід держави слід стягнути судовий збір в розмірі 992,40 гривень, встановлений Законом України «Про судовий збір» від 08 липня 2011 року №3674-VІ з урахуванням ставок судового збору станом на 01 січня 2022 року.
Керуючись ст. 4, 12, 13,76-78, 81,141, 180, 185, 196, 206, 258, 265, 354 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення пені за прострочення зі сплати аліментів та додаткових витрат на утримання неповнолітньої дитини - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 пеню за прострочення сплати аліментів за період з квітня 2018 року по листопад 2021 року, які стягуються на утримання дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 44 534 (сорок чотири тисячі п'ятсот тридцять чотири) гривні 43 копійки.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 додаткові витрати на утримання дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 4538 (чотири тисячі п'ятсот тридцять вісім) гривень 50 копійок.
Стягнути з ОСОБА_2 в користь держави 992 (дев'ятсот дев'яності дві) гривні 40 копійок судового збору.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 05.04.2022 року.
Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ).
Відповідач: ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса місця проживання та реєстрації: АДРЕСА_2 ).
Суддя Любешівського районного суду Волинської області Ольга ЦИБЕНЬ