Рішення від 22.03.2022 по справі 921/574/20

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

22 березня 2022 року м. ТернопільСправа № 921/574/20(921/714/21)

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Гевка В.Л. за участі секретаря судового засідання Карпи М.Ю.

розглянувши у порядку загального позовного провадження матеріали справи №921/714/21 в межах справи №921/574/20 про банкрутство Дочірнього підприємства "Тернопільський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (вул. О. Кульчицької, 8 м. Тернопіль, 46001, ідентифікаційний код юридичної особи 31995099).

за позовом: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1

до відповідача: Дочірнього підприємства "Тернопільський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", вул. О. Кульчицької, 8 м. Тернопіль, 46001

про стягнення моральної шкоди за несвоєчасну виплату заробітної плати в сумі 500 000 грн 00 коп. в межах справи №921/574/20 про банкрутство Дочірнього підприємства "Тернопільський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (вул. О. Кульчицької, 8 м. Тернопіль, 46001, ідентифікаційний код юридичної особи 31995099).

За участі представників:

Позивача: не з'явився;

Відповідача: не з'явився.

1. Судові процедури. Суть та рух справи.

Позивачка - ОСОБА_1 звернулась до Господарського суду Тернопільської області з позовною заявою без номера від 12.10.2021 (вх.№790 від 01.11.2021) до відповідача - Дочірнього підприємства "Тернопільський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" про відшкодування моральної шкоди за несвоєчасну виплату заробітної плати в сумі 500 000 грн 00 коп.

Згідно протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 01.11.2021 головуючим у справі №921/714/21 визначено суддю Гевко В.Л.

Ухвалою суду від 08.11.2021 прийнято позовну заяву до розгляду в межах справи №921/574/20 про банкрутство Дочірнього підприємства "Тернопільський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (вул. О. Кульчицької, 8 м. Тернопіль, 46001, ідентифікаційний код юридичної особи 31995099) та відкрито провадження у справі.

Постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 06.12.2021.

Ухвалами суду, в порядку ст. 183 ГПК України, неодноразово відкладалось підготовче судове засідання та його розгляд продовжувався з підстав, зазначених в ухвалах.

У судовому засіданні 17.01.2022 постановлено ухвалу, якою суд продовжив строк підготовчого провадження до 31.01.2022, закрив підготовче провадження з 01.02.2022 та призначив справу до судового розгляду по суті, згідно статті 185 ГПК України, на 01.02.2022.

У судовому засіданні 01.02.2022 розпочато розгляд справи по суті.

У відповідності до статті 216 ГПК України, судові засідання по суті неодноразово відкладались з підстав, зазначених в ухвалах суду та оголошувалась перерва у судовому засіданні до 22.03.2022.

Позивачка у призначене судове засідання 22.03.2022 не з'явилася, будь яких заяв чи клопотань суду не надала.

Відповідач участі уповноваженого представника у судовому засіданні 22.03.2022 не забезпечив, проте на адресу суду надійшла заява (№1857 від 22.03.2022) про слухання справи без участі сторони, у якій відповідач просить розглядати справу без участі представника Дочірнього підприємства "Тернопільський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" за наявними в матеріалах справи документами.

Частиною 1 ст.202 ГПК України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи наведене, суд визнав за можливе розглянути справу без участі сторін, за наявними в ній матеріалами.

Суд, у судовому засіданні 22.03.2022, після виходу з нарадчої кімнати, ухвалив скорочену (вступну та резолютивну) частину рішення.

2. Аргументи сторін.

2.1. Аргументація позивачки, викладена нею у позові.

У позовній заяві без номера від 12.10.2021 (вх.№790 від 01.11.2021) позивачка, серед іншого, позовні вимоги мотивує таким.

ОСОБА_1 являється вдовою покійного свого чоловіка ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть НОМЕР_1 від 10.02.2020. Її покійний чоловік працював у відповідача на посаді тракториста.

Згідно Довідки №382 від 15.09.2020 заборгованість по заробітній платі перед ОСОБА_2 становить 43475,40 грн.

Позивачка, посилаючись на те, що п.3 наказу №6-к від 06.02.2020р відповідача зазначено «виплатити кошти членам сім'ї померлого ОСОБА_2 , які звернуться». Проте, на неодноразові звернення про виплату їй, як дружині, як спадкоємцю коштів (заробітної плати), вона отримує тільки «обіцянки».

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 07.09.2021 в межах справи №921/574/20 про банкрутство Дочірнього підприємства "Тернопільський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" стягнуто з відповідача на користь ОСОБА_1 заборгованість по виплаті заробітної плати в розмірі 43 475 грн 40 коп., яка виникла станом на 06.02.2020.

На утримані ОСОБА_1 є син - інвалід І групи, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Весь час позивачка проводить по догляду за ним, оскільки дитина не розмовляє, не ходить, не може самостійно харчуватися.

ОСОБА_1 вважає, що внаслідок протиправних дій відповідача їй завдано моральної шкоди.

Також, зазначає, що повинна була докладати додаткових зусиль для організації свого життя та родини. Зважаючи на економічний стан країни, знецінення національної валюти від лютого 2020 року по сьогоднішній день заробітна плата не виплачена.

Позивачка є людиною, яка часто хворіє і через незаконні дії відповідача її переживання негативно вплинули на фізичний стан. Через погане самопочуття була вимушена звернутися до медичних закладів з питань : знижений і нестійкий настрій, нервозність, дратівливість, порушення сну, гіпертонічні кризи, побоювання про майбутній стан свого здоров'я та дитини - інваліда.

З огляду на зазначене та в порядку статей 23, 1216, 1218, 1227 ЦК України позивачка звернулась до Господарського суду із позовом про стягнення з відповідача - дочірнього підприємства «Тернопільський облавтодор» відкритого акціонерного товариства "Автомобільні дороги України" на її користь моральної шкоди в сумі 500 000 грн.

2.2. Правова позиція відповідача, викладена у відзиві на позовну заяву.

У поданому відзиві на позовну заяву (№06-2/1055 від 07.12.2021 (вх. №10137 від 13.12.2021) відповідач - ДП «Тернопільський облавтодор», ознайомившись із позовними вимогами, вважає, що розмір моральної шкоди не є спів розмірним із заявленими вимогами, а тому просить відмовити у задоволенні позову.

3. Норми права, законодавство, судова практика, які застосував суд.

Мотивована оцінка судом аргументів, наведених учасниками справи.

3.1. Норми права, на які посилались сторони та які застосував суд.

У відповідності до положень ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає:

1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;

2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;

3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала:

1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки;

2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт;

3) в інших випадках, встановлених законом.

У відповідності до ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Основними засадами (принципами) господарського судочинства є: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін; 5) диспозитивність; 6) пропорційність; 7) обов'язковість судового рішення; 8) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 9) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках; 10) розумність строків розгляду справи судом; 11) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 12) відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

У відповідності до ст. 7 ГПК України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Дана норма кореспондується зі ст. 46 ГПК України, в якій закріплено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.

Вказані положення передбачають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов'язки.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

П.8 ч.1 ст.20 ГПК України визначено, що господарські суди розглядають справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ст. 73 ГПК України).

Стаття 74 ГПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статей з 76 по 79 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами ч.1 ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно статті 237-1 КзпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

3.2. Мотивована оцінка судом аргументів, наведених учасниками у справі.

Розглянувши матеріали справи, доводи позивачки та заперечення представниці відповідача, дослідивши норми чинного законодавства, оцінивши подані докази в їх сукупності, судом встановлено наступне.

У провадженні Господарського суду Тернопільської області перебуває справа №921/574/20 про банкрутство Дочірнього підприємства "Тернопільський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України".

Ухвалою від 08.11.2021 Господарським судом Тернопільської області прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №921/714/21 в межах справи №921/574/20 про банкрутство Дочірнього підприємства «Тернопільський облавтодор» ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», оскільки 25 вересня 2020 року Господарським судом Тернопільської області постановлено ухвалу про порушення справи №921/574/20 про банкрутство Дочірнього підприємства «Тернопільський облавтодор» ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», а тому у відповідності до ст.7 Кодексу України з процедур банкрутства, вказана справа належить до господарської юрисдикції.

Предметом даного спору є заявлені вимоги позивачки - ОСОБА_1 до відповідача - Дочірнього підприємства "Тернопільський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" про стягнення 500 000 грн 00 коп. моральної шкоди.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачка - ОСОБА_1 являється вдовою покійного свого чоловіка ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть НОМЕР_1 від 10.02.2020. Її покійний чоловік - ОСОБА_2 працював у відповідача на посаді тракториста.

Згідно Довідки №382 від 15.09.2020 заборгованість по заробітній платі перед ОСОБА_2 становить 43 475,40 грн.

Позивачка, посилаючись на те, що п.3 наказу №6-к від 06.02.2020р відповідача зазначено «виплатити кошти членам сім'ї померлого ОСОБА_2 , які звернуться». Проте, на неодноразові звернення про виплату їй, як дружині, як спадкоємцю коштів (заробітної плати), вона отримує тільки «обіцянки».

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 07.09.2021 № 921/204/21 в межах справи №921/574/20 про банкрутство Дочірнього підприємства "Тернопільський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" стягнуто з відповідача на користь ОСОБА_1 заборгованість по виплаті заробітної плати в розмірі 43 475 грн 40 коп., яка виникла станом на 06.02.2020.

Проте, станом на час звернення позивачки із даним позовом (01.11.2021), заробітна плата їй не виплачена.

Крім того судом встановлено, що на утримані ОСОБА_1 є син - інвалід І групи, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Весь час позивачка проводить по догляду за ним, оскільки дитина не розмовляє, не ходить, не може самостійно харчуватися.

Те, що ОСОБА_3 є інвалідом І-ї групи підтверджується Випискою з медичної карти стаціонарного хворого відділення для дітей з ураженням нервової системи та порушенням психіки, Медичною картою №582, виписаною на основі Висновку ЛКК ОКДКЛ №9 від 16.01.2018, а також копією свідоцтва про народження ОСОБА_3 , серії НОМЕР_2 від 06.03.2015.

Позивачка вважає, що внаслідок протиправних дій відповідача їй завдано моральної шкоди та зазначає, що повинна була докладати додаткових зусиль для організації свого життя та родини.

З огляду на зазначене та в порядку статей 23, 1216, 1218, 1227 ЦК України позивачка звернулась до Господарського суду із позовом про стягнення з відповідача - дочірнього підприємства «Тернопільський облавтодор» відкритого акціонерного товариства "Автомобільні дороги України" на її користь моральної шкоди в сумі 500 000 грн.

Суд, на підставі зазначеного, надавши оцінку наявним у справі доказам, приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача в користь позивачки 500 000 грн 00 коп. підлягають до часткового задоволення. При цьому суд керується таким.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

У позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується. Кодекс законів про працю України не містить будь-яких обмежень чи винятків щодо компенсації моральної шкоди в разі порушення трудових прав працівників, а ст. 237-1 цього Кодексу передбачає право працівника на відшкодування моральної шкоди у обраний ним спосіб, зокрема, повернення потерпілій особі вартісного (грошового) еквівалента завданої моральної шкоди, розмір якої суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань, їх тривалості, тяжкості вимушених змін у її житті та з урахуванням інших обставин.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності, обов'язковому з'ясуванню під час вирішення суперечки про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність дії того, хто її завдав, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням, а також провини того, хто завдав шкоди.

Встановлене Конституцією та законами право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди є важливою гарантією захисту прав і свобод громадян та законних інтересів юридичних осіб.

Захист порушеного права у сфері трудових правовідносин забезпечується як відновленням становища, яке існувало до порушення цього права так і механізмом компенсації моральної шкоди як негативних наслідків (втрат) немайнового характеру, що виникли у результаті душевних страждань, яких зазнала особа у зв'язку із посяганням на її трудові права та інтереси.

Стосовно вимог позивача про стягнення моральної шкоди, то судом приймається до уваги, що відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, в тому числі, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна.

Частиною 3 ст. 23 ЦК України встановлено, що моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом (ч.ч. 4, 5 ст. 23 ЦК України).

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала:

1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки;

2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт;

3) в інших випадках, встановлених законом.

Судом встановлено, що доказуванню з боку сторін підлягає розмір стягнення моральної шкоди. Так позивачка у позовній заяві вказувала, що вона є вдовою покійного свого чоловіка ОСОБА_2 та має на утриманні сина - інваліда І групи із вадами психологічного розвитку, який потребує постійного догляду.

При цьому позивачка наголошує, що внаслідок дій відповідача з несвоєчасної виплати заробітної плати позивачка зазнала душевних страждань, наслідком яких стало погіршення фізичного та духовного стану.

Суд бере до уваги, що ОСОБА_1 є людиною, яка часто хворіє і через незаконні дії відповідача її переживання негативно вплинули на фізичний стан.

Як зазначає позивачка, їй притаманні особливо розвинуте емоційне сприйняття дійсності та почуття справедливості, а тому нехтування відповідачем під час розгляду її запиту про виплату заробітної плати порушило законні права позивачки, сприймалося нею як прояв образи з боку відповідача, що призвело до сильного психологічного дискомфорту, погіршення самопочуття, емоційного хвилювання. Внаслідок дій відповідача, було порушено її стан душевної рівноваги, для відновлення якого доводилося докладати додаткові вольові та психологічні зусилля, у зв'язку з чим вона була позбавлена можливості повноцінно насолоджуватися життям, працювати, для чого потрібен виважений стан емоційного спокою.

Крім того позивачка повинна була докладати додаткових зусиль для організації свого життя та родини. Зважаючи на економічний стан країни, знецінення національної валюти від лютого 2020 року по сьогоднішній день заробітна плата не виплачена.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

Доказами можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку суд установлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги й заперечення сторін та інші обставини, котрі мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються показаннями свідків, висновками експертів, письмовими доказами (наприклад медичними довідками, висновками).

За правилами ГПК кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Однак, з встановлених в судовому засіданні обставин по справі вбачається, що такі вимоги є доведеними лише в частині пред'явленого позову позивачем.

У даному випадку підставою для стягнення моральної шкоди є встановлення того факту, що позивачці не виплачено своєчасно за її зверненням, заробітної плати її померлого чоловіка, а рішення суду №921/574/20(921/204/21) від 08.09.2021 щодо стягнення з Дочірнього підприємства "Тернопільський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" на користь ОСОБА_1 - 43 475 грн 40 коп. заборгованості по виплаті заробітної плати, станом на час звернення позивачки до суду (01.11.2021), не виконано і заробітна плата не виплачена, що завдало позивачці моральної шкоди у зв'язку із затримкою розрахунку по заробітній платі.

За правилами ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Разом з тим, суд зазначає, що з 5 год. 30 хв. 24 лютого 2022 року в Україні був запроваджений воєнний стан строком на 30 діб, який указом Президента продовжено з 26 березня на 30 діб.

Суд, здійснивши оцінку фактичних обставин справи дійшов висновку, що сам факт неотримання позивачкою заборгованості по виплаті заробітної плати, як члена сім'ї після смерті ОСОБА_2 , свідчить про наявність моральної шкоди, яка полягає у душевних стражданнях особи, наслідком яких стало погіршення її фізичного та духовного стану.

А тому, позовні вимоги позивачки щодо відшкодування моральної шкоди, на думку суду, є підставними та обґрунтованими.

Проте, позивачкою - ОСОБА_1 належним чином не обґрунтовано заявлені вимоги саме в сумі 500 000 грн 00 коп.

На підставі зазначеного вище, беручи до уваги, що вказані обставини завдали позивачці - ОСОБА_1 моральної шкоди, тривалих моральних страждань та переживань, настання у зв'язку з цим поганого самопочуття, через що вона була вимушена звернутися до медичних закладів, побоювання про майбутній стан свій та дитини - інваліда, що вимагає додаткових зусиль для організації свого життя, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, такі як, справедливість, добросовісність та розумність, а також із врахуванням запровадженого воєнного стану в Україні та важкого фінансового становища відповідача - Дочірнього підприємства «Тернопільський облавтодор» ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» щодо якого порушено справу про банкрутство 921/574/20 в межах якої розглядається справа №921/714/21, суд вважає, що достатнім розміром для відшкодування завданої позивачу моральної шкоди буде 50 000 (п'ятдесят тисяч) грн 00 коп.

В іншій частині позову, суд відмовляє позивачу з підстав недоведеності ним заявленої до стягнення суми.

Враховуючи зазначене вище, керуючись положеннями статей 2, 42, 86, 129, 233, 236, 238, 240, 241, з 253 по 259 у сукупності з іншими статтями Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства "Тернопільський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" на користь ОСОБА_1 - 50 000 (п'ятдесят тисяч) грн 00 коп. моральної шкоди.

3. В іншій частині позову, відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.

Позивач - ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , (ідент. номер НОМЕР_3 );

Відповідач - Дочірнє підприємство "Тернопільський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", вул. О. Кульчицької, 8 м. Тернопіль, 46001 (код ЄДРПОУ 31995099).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду в порядку статей з 253 по 259 ГПК України подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів, з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише скорочену (вступну та резолютивну) частину рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено - 31.03.2022.

Повний текст рішення надіслати учасникам справи рекомендованою кореспонденцією із повідомленням про вручення поштового відправлення або вручено наручно особисто уповноваженим представникам за їх зверненням.

Учасники справи можуть отримати інформацію по справі на офіційному веб -порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб - адресою: https://te.court.gov.ua/sud5022.

Суддя В.Л. Гевко