вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,
e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua
"31" березня 2022 р. м. Рівне Справа № 918/133/22
Господарський суд Рівненської області у складі судді Марач В.В., розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Західприлад" (79008, Львівська область, м. Львів, площа Ринок, буд. 39, код ЄДРПОУ 40654094)
до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, м. Київ, вул. Назарівська, 3 код ЄДРПОУ 24584661), від імені якого діє відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" (34400, Рівненська область, м. Вараш, код ЄДРПОУ 05425046)
про стягнення 122 780,65 грн.
Без повідомлення (виклику) сторін
Товариство з обмеженою відповідальністю "Західприлад" (далі по тексту Позивач, ТОВ "Західприлад") звернулося в Господарський суд Рівненської області з позовом до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від імені якого діє відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" (далі по тексту Відповідач, ДП "НАЕК "Енергоатом", ВП "РАЕС") про стягнення у розмірі 122 780 грн. 65 коп..
Даний позов обгрунтовує тим, що на підставі Договору поставки №53-122-01-21-11336 від 12.10.2021 року Позивач поставив Відповідачу продукцію на загальну суму 120 785,22 грн., що підтверджується видатковими накладними №42 від 09.11.2021 року та №44 від 15.11.2021 року. Станом на дату звернення до суду Відповідач не здійснив жодної оплати за поставлену продукцію, чим порушив п. 6.1. Договору. В зв'язку із простроченням оплати за поставлений товар Позивач нарахував Відповідачу 3% річних у сумі 268,04 грн., пеню у розмірі 1 727,39 грн. за період з 12.01.2022 року по 07.02.2022 року.
Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 17.02.2022 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням (виклику сторін) сторін.
Відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" надав суду відзив на позов в якому основний борг у сумі 120 785,22 грн. визнає повністю. Заперечує проти нарахування 3% річних та пені. Зазначає, якщо сторони не передбачили умовами договору можливість сплати пені за порушення строків виконання зобов'язань та не визначили її розміру, то немає підстав для стягнення пені у розмірі, не погодженому у договірному порядку та прямо не встановленому законом.
Розглянувши документи і матеріали, які подані учасниками судового процесу, з'ясувавши обставини на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, безпосередньо дослідивши докази у справі, господарський суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню. При цьому господарський суд керувався наступним.
12.10.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Західприлад», як Постачальником та Державним підприємством «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Рівненська атомна електрична станція», як Замовником укладено Договір поставки № 53-122-01-21-11336 (далі - Договір).
Відповідно до п. 1.1 Договору Постачальник зобов'язується поставити і передати у власність Замовника певну продукцію, а Замовник, в свою чергу, зобов'язується оплатити продукцію за кількістю та за цінами, що передбачені у специфікації №1 (додаток №1 до договору).
Згідно з п. 2.2 Договору загальна сума договору складає 120 785, 22 грн..
Пунктом 3.1 Договору передбачено, що продукція поставляється Постачальником на умовах DDP Інкотермс-2010, в строк по 12.11.2021 року. Місце поставки та вантажоотримувач - 34400, м. Вараш, Рівненська область, склад РВ ВП «Складське господарство» ДП «НАЕК «Енергоатом».
На виконання умов Договору Позивач поставив Відповідачу товар загальною вартістю 120 785, 22 грн., що підтверджується видатковими накладними №42 від 09.11.2021 року на суму 87 539,65 грн., №44 від 15.11.2021 року на суму 33 245,57 грн.. Видаткові накладні підписані Замовником та Постачальником.
Як встановлено судом, поставлений товар прийнятий Відповідачем у повному обсязі. Заперечень Замовника щодо якості та/або кількості поставленого товару на адресу Постачальника не надходило.
Відповідно до п. 6.1 Договору оплата за поставлену якісну продукцію здійснюється Замовником за умови реєстрації Постачальником податкової накладної у ЄРПН, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника на протязі 45 календарних днів з дати оформлення ярлика на придатну продукцію згідно СОУ НАЕК 038:2017 «Управління закупівлями продукції. Організація вхідного контролю продукції для АЕС». Початок перебігу строку оплати починається з дня, наступного за днем оформлення ярлика на придатну продукцію.
Листом №21166/041 від 02.12.2021 Відповідач повідомив Позивачу, що «продукція, отримана згідно видаткових накладних №42 від 09.11.2021 року, №44 від 15.11.2021 року, пройшла вхідний контроль. Ярлики на придатну продукцію №1-7-396 від 26.11.2021р. та №1-7-399 від 26.11.2021 року.
Відтак, Позивач поставив Відповідачу продукцію за Договором на загальну суму 120 785, 22 грн., а у Відповідача виник обов'язок, передбачений п. 6.1 Договору, щодо оплати за поставлений товар до 10.01.2022 року.
14.01.2022 Позивач направив на адресу Відповідача претензію №14012022-1001 про сплату 120 785,22 грн. основного боргу.
Як встановлено судом Відповідач оплату за поставлену продукцію не провів.
Станом на 07.02.2022 заборгованість Відповідача за Договором становить 120 785,22 грн..
Згідно з ч. 1 та п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України), господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Частиною 1 ст. 179 ГК України визначено, що майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України, ч. 1 ст. 173 ГК України).
Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Положеннями ст. ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
На підставі наведеного, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення з Відповідача 120 785,22 грн. основного боргу за Договором поставки №53-122-01-21-11336 від 12.10.2021 року, обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню.
Стосовно позовних вимог про стягнення з Відповідача 1727,39 грн. пені, 268,04 грн. 3% річних, суд зазначає наступне.
За приписами статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.
Відповідно до статті 547 цього ж Кодексу правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Судом встановлено, що сторони умовами Договору поставки №53-122-01-21-11336 від 12.10.2021 року не передбачили можливість стягнення пені за порушення строків виконання зобов'язань в частині оплати вартості поставленої продукціїї, а відтак такий правочин є нікчемним і не створює юридичних наслідків.
Отже вимога про стягнення з відповідача пені у сумі 1727,39 грн. задоволенню не підлягає.
Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Однак судом встановлено, що Позивач не надав суду детального розрахунку 3% річних із зазначенням конкретних періодів нарахувань. Відтак, суд позбавлений можливості встановити арифметичну правильність вказаного нарахування, і, відповідно, дійшов висновку про відмову у задоволенні позову про стягнення 3% річних у сумі 268,04 грн..
В рішенні ЄСПЛ "Кузнєцов та інші проти Росії" від 11.01.2007 р., аналізуючи право особи на справедливий розгляд її справи відповідно до статті 6 Конвенції, зазначено, що обов'язок національних судів щодо викладу мотивів своїх рішень полягає не тільки у зазначенні підстав, на яких такі рішення ґрунтуються, але й у демонстрації справедливого та однакового підходу до заслуховування сторін.
Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
У відповідності до пункту 4 частини 2 статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.
Згідно із ч. 2-3 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Поняття і види доказів викладені у статті 73 ГПК України, згідно якої доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За змістом статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 ГПК України).
Згідно зі статтею 78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З огляду на вищезазначене позов підлягає частковому задоволенню, а саме в частині стягнення з відповідача основного боргу за Договором поставки №53-122-01-21-11336 від 12.10.2021 року у сумі 120 785 грн. 22 коп..
На підставі статті 130 ГПК України підлягає поверненню Позивачу з Державного бюджету України 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову від суми, визнаної відповідачем.
На підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України решта судових витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Статтею 240 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Відповідно до цієї ж статті датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Відтак датою ухвалення даного рішення є дата складення його повного тексту.
Керуючись статтями 129, 130, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задоволити частково.
2. Стягнути з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, м. Київ, вул. Назарівська, 3 код ЄДРПОУ 24584661) від імені якого діє відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" (34400, Рівненська область, м. Вараш, код ЄДРПОУ 05425046) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Західприлад" (79008, Львівська область, м. Львів, площа Ринок, буд. 39, код ЄДРПОУ 40654094) основний борг у сумі 120 785 (сто двадцять тисяч сімсот вісімдесят п"ять) грн. 22 коп. та 1220 грн. 28 коп. судового збору.
3. В решті позову відмовити у задоволенні.
4. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Західприлад" (79008, Львівська область, м. Львів, площа Ринок, буд. 39, код ЄДРПОУ 40654094) з Державного бюджету України 1220 грн. 28 коп. судового збору, сплаченого по платіжному дорученню №252 від 14.02.2022 року, оригінал якого знаходиться у матеріалах справи №918/133/22.
5.Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: http://rv.arbitr.gov.ua.
Суддя Марач В.В.