79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
24.03.2022 Справа № 914/3099/21 Господарський суд Львівської області у складі судді Петрашка М.М., розглянувши матеріали справи
за позовом Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго»
до відповідача Національного університету «Львівська політехніка» в особі відокремленого структурного підрозділу «Фаховий коледж інфокомунікацій Національного університету «Львівська політехніка»
про стягнення 374512,09 грн.
за участю представників:
від позивача не з'явився
від відповідача не з'явився
Суть спору: Позовні вимоги заявлено Львівським міським комунальним підприємством «Львівтеплоенерго» до відповідача Відокремленого структурного підрозділу «Фаховий коледж інфокомунікацій Національного університету «Львівська політехніка» про стягнення 374512,09 грн., з яких 353464,33 грн. основний борг, 4546,30 грн. 3% річних, 8708,69 грн. інфляційні втрати, 7792,77 грн. пеня.
Ухвалою суду від 28.12.2021р. задоволено клопотання Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» про заміну неналежного відповідача та замінено первісного відповідача - Відокремлений структурний підрозділ «Фаховий коледж інфокомунікацій Національного університету «Львівська політехніка» на належного відповідача Національний університет «Львівська політехніка» в особі відокремленого структурного підрозділу «Фаховий коледж інфокомунікацій Національного університету «Львівська політехніка».
Хід розгляду справи викладено в ухвалах суду та відображено у протоколах судового засідання.
Сторони явку представників в судове засідання 24.03.2022р. не забезпечили.
Слід зазначити, що явка сторін в судове засідання не визнавалась судом обов'язковою.
Відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався, жодних заперечень щодо заявлених вимог не подав.
Відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, суд встановив таке.
01.05.2001 року між Львівським міським комунальним підприємством "Львівтеплоенерго" (енергопостачальна організація) та Професійно-технічним училищем № 59 (споживач) укладено договір про постачання теплової енергії в гарячій воді №470/Ш (договір), відповідно до умов пункту 1 якого енергопостачальна організація бере на себе зобов'язання постачати споживачеві теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а споживач зобов'язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.
Пунктом 2.1. договору встановлено, що теплова енергія постачається споживачу в обсягах згідно з додатком № 1 до цього договору у вигляді гарячої води на такі потреби: опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону; гаряче водопостачання - протягом року; технологічні потреби, кондиціювання повітря.
Облік споживання теплової енергії проводиться за приладами обліку при їх наявності, а при відсутності - розрахунковим способом (пункт 5.1. договору).
Згідно з пункту 3.2.2 договору, споживач зобов'язується виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені даним договором.
За умовами пунктів 6.1., 6.2., 6.3. договору, розрахунки за теплову енергію, що споживається, поводяться виключно в грошовій формі, відповідно до встановлених тарифів. Розрахунковим періодом є календарний місяць. Споживач за 3 дні до початку розрахункового періоду сплачує енергопостачальній організації вартість зазначеної в даному договорі кількості теплової енергії, передбаченої на розрахунковий період, з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок місяця.
Приписами пункту 7.2.3. договору передбачено, що за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію - пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період, за який стягується пеня, від суми заборгованості споживача за кожен день прострочки, включаючи день оплати.
Відповідно до пункту 10.1. договору, такий набирає чинності з дня його підписання та діє до жовтня 2009р.
Згідно пункту 10.4 договору, договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін.
Додатковою угодою до договору № 470/Ш від 01.05.2001р. сторонами погоджено змінити найменування споживача на Відокремлений структурний підрозділ «Фаховий коледж інфокомунікацій Національного університету «Львівська політехніка» та викласти преамбулу договору в такій редакції: «Львівське міське комунальне підприємство “Львівтеплоенерго”, надалі -теплопостачальна організація, в особі провідного економіста відділу обліку та збуту теплової енергії Сокіл Оксани Степанівни, яка діє на підставі довіреності №5 від 03 лютого 2020р., з однієї сторони, та Відокремлений структурний підрозділ «Фаховий коледж інфокомунікацій Національного університету «Львівська політехніка», надалі - споживач, в особі директора Камінського Богдана Тадейовича, який діє на підставі Статуту, з іншої сторони, надалі сторони, уклали даний договір про постачання теплової енергії в гарячій воді (далі-договір)».
Також пунктом 2 додаткової угоди сторонами погоджено на зміну пункту «Юридичні адреси та платіжні реквізити».
Згідно пункту 3 даної додаткової угоди, всі інші умови договору, не змінені даною додатковою угодою, залишаються без змін і сторони підтверджують по них свої зобов'язання.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем свого обов'язку щодо оплати вартості послуг, позивач звернувся до суду із позовом про стягнення з відповідача заборгованості за постачання теплової енергії в гарячій воді у розмірі 374512,09 грн., з яких 353464,33 грн. основний борг, 4546,30 грн. 3% річних, 8708,69 грн. інфляційні втрати та 7792,77 грн. пеня.
Також позивач просить суд судові витрати покласти на відповідача.
Відповідач проти позову не заперечив, відзив на позовну заяву не подав. Інших заяв, клопотань, в тому числі про відкладення розгляду справи на момент прийняття рішення від відповідача також не надходило.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити повністю з огляду на таке.
Згідно з статтею 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Пунктом 1 частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Як передбачено статтею 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але які йому не суперечать.
Згідно з статтею 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За умовами статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Між сторонами виникли взаємні права та обов'язки на підставі укладеного договору №470/Ш від 01.05.2001р.про постачання теплової енергії в гарячій воді та додаткової угоди до даного договору.
Згідно з положеннями статті 1 Закону України “Про теплопостачання” постачання теплової енергії (теплопостачання) - господарська діяльність, пов'язана з наданням теплової енергії (теплоносія) споживачам за допомогою технічних засобів транспортування та розподілом теплової енергії на підставі договору.
За договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується (частина 1 статті 275 Господарського кодексу України).
Відповідно до частини 1 статті 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
Судом встановлено, що позивачем, на виконання укладеного між ним та відповідачем договору про постачання теплової енергії в гарячій воді №470/Ш від 01.05.2001р.та додатку до цього договору надано відповідачу послуги з постачання теплової енергії.
На підтвердження надання таких послуг та їх обсягу позивач долучив до матеріалів справи рахунки за грудень 2020 року - липень 2021 року на загальну суму 466566,07 грн. та розрахунок заборгованості.
Відповідачем умов договору щодо оплати в повному обсязі вартості спожитої теплової енергії за розрахунковий період не виконано, відтак станом на момент подання позовної заяви до суду позивачем заявлено до стягнення 353464,33 грн. основного боргу. Докази погашення вказаної заборгованості суду не надано.
У відповідності із статтею 193 Господарського кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з частиною 1 статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в розмірі 353464,33 грн. є обґрунтована, підтверджена матеріалами справи, не спростована відповідачем, а відтак підлягає задоволенню.
Щодо заявлених до стягнення позивачем 3 % річних та інфляційних втрат, суд зазначає таке.
Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
За умовами статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно з частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, судом встановлено, що він є обгрунтованим, у зв'язку з чим вимоги в частині стягнення з відповідача 4546,30 грн. 3 % річних та 8708,69 грн. інфляційних втрат підлягають задоволенню.
Щодо заявленої позивачем до стягнення пені, суд зазначає таке.
У відповідності із статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частиною 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Пунктом 7.2.3. договору передбачено, що за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію споживач сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період, за який стягується пеня, від суми заборгованості споживача за кожен день прострочки, включаючи день оплати.
Враховуючи встановлений судом факт прострочення відповідачем виконання зобов'язання по оплаті за постачання теплової енергії, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача пені за період квітень - липень 2021 року заявлено правомірно.
Таким чином, перевіривши поданий позивачем розрахунок пені в межах обраного ним періоду, суд дійшов висновку, що заявлена позивачем до стягнення пеня в розмірі 7792,77 грн. є обгрунтованою та такою що підлягає до задоволення.
Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Позивачем при поданні позовної заяви до Господарського суду Львівської області було сплачено судовий збір в розмірі 5617,68 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 21057 від 05.10.2021р., який у відповідності до статті 129 Господарського процесуального кодексу України слід стягнути з відповідача на користь позивача, оскільки позов підлягає задоволенню повністю.
Керуючись статтями 13, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 129, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Національного університету «Львівська політехніка» (79013, Львівська область, місто Львів, вулиця Степана Бандери, будинок 12, ідентифікаційний код 02071010) в особі відокремленого структурного підрозділу «Фаховий коледж інфокомунікацій Національного університету «Львівська політехніка» (79000, Львівська область, місто Львів, вулиця Січових Стрільців, будинок 7, ідентифікаційний код відокремленого підрозділу 38501654) на користь Львівського міського комунального підприємства “Львівтеплоенерго” (79040, місто Львів, вулиця Д.Апостола, будинок 1, ідентифікаційний код 05506460) 353464,33 грн. - основного боргу, 7792,77 грн. - пені, 4546,30 грн. - 3 % річних, 8708,69 грн. - інфляційних втрат та 5617,68 грн. - судового збору.
3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили, відповідно до статті 327 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку у відповідності до Глави 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складено 31.03.2022р.
Суддя Петрашко М.М.