вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"31" березня 2022 р. м. Київ Справа № 911/3112/21
Господарський суд Київської області у складі судді Колесника Р.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) сторін, матеріали справи за позовом
акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Сумигаз» (40021, місто Суми, вул. Лебединська, будинок 13, код: 03352432)
до
державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» (07400, Київська обл., місто Бровари, вулиця Гагаріна, будинок 16, код: 37199618)
про стягнення 260719,05 гривень
25.10.2021 до Господарського суду Київської області надійшла позовна заява акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Сумигаз» (далі по тексту - АТ «Сумигаз»/позивач) про стягнення з державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» (далі по тексту - ДП «Укрспирт»/відповідач) заборгованості за договором розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим) в розмірі 260719,05 гривень, з яких: 252224,14 гривень основний борг, 3026,69 гривень інфляційні втрати; 827,30 гривень 3% річних, 4640,90 гривень пеня.
В обґрунтування позову позивач посилається на те, що в порушення умов договору поставки відповідач не оплатив вартість наданих позивачем у серпні 2021 року послуг з розподілу природного газу, з урахуванням розрахованої річної замовленої потужності об'єкта споживання, внаслідок чого утворилася стягувана сума заборгованості, що стало підставою для додаткового нарахування та вимог про стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 26.10.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 911/3112/21. Постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та без проведення судового засідання. Цією ж ухвалою: встановлено відповідачу строк для подання клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням учасників справи та відзиву на позовну заяву із додержанням вимог ст. 165 Господарського процесуального кодексу України - п'ятнадцять днів з дня вручення ухвали.
На адресу суду 10.11.2021 від відповідача надійшов відзив на позов із запереченнями проти пред'явлених позовних вимог.
До суду 19.11.2021 від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій позивач спростовує доводи відповідача викладені у відзиві на позов.
Від відповідача 13.02.2022 надійшло клопотання про зупинення провадження у цій справі до набрання законної сили судовими рішеннями у справах № 640/282/21 та № 640/22934/20.
Обґрунтовуючи вказане клопотання відповідач вказує, що у вказаних справах оскаржується законність Постанови НКРЕКП від 07.10.2019 № 2080. Водночас, відповідач вказує, що предметом розглядуваної справи є стягнення з відповідача заборгованості за послуги розподілу природного газу, розрахунок якої здійснювався за методикою запровадженою Постановою НКРЕКП від 07.10.2019 № 2080.
Враховуючи, що правомірність Постанови НКРЕКП від 07.10.2019 № 2080 встановлюється у межах справ №№ 640/282/21, 640/22934/20, а тому, на думку відповідача, наявні підстави для зупинення провадження у справі № 911/3112/21, адже у випадку скасування вказаної постанови у позивача будуть відсутні будь-які правові підстави для нарахування оплати за послуги з розподілу природного газу.
Розглянувши клопотання відповідача про зупинення провадження у справі, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 227 Господарського процесуального кодексу України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у випадках об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Неможливість розгляду конкретної справи до вирішення іншим судом іншої справи полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені господарським судом самостійно у даній справі.
Суд зазначає, що для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному конкретному випадку зобов'язаний з'ясувати: 1) як пов'язана справа, яка розглядається господарським судом, з іншою справою, що розглядається судом; 2) чим обумовлюється об'єктивна неможливість розгляду справи.
Проте, відповідачем не обґрунтовано належним чином, з'ясування яких саме обставин у межах справ №№ 640/282/21, 640/22934/20 унеможливлює розгляд цієї справи та не зазначено, які саме обставини не можуть бути встановлені судом самостійно при розгляді справи № 911/3112/21.
Крім того, у відповідності до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Проаналізувавши подані сторонами докази, суд не вбачає об'єктивної неможливості встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом розгляду цієї справи.
З огляду на викладене вище, суд відмовляє у задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі № 911/3112/21.
Також, на адресу суду 21.02.2022 від відповідача надійшли заперечення проти посилань позивача на судову практику.
Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
ДП «Укрспирт» 01.01.2016 підписано заяву-приєднання № 0942115JH6BP016 до умов типового договору розподілу природного газу та як суб'єкту ринку природного газу відповідачу було присвоєно персональний ЕІС-код: 56XО000115JH6002.
Правовідносини між споживачем та газорозподільною організацією врегульовані Законом України «Про ринок природного газу», Кодексом газорозподільних систем, затвердженим постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2494 (надалі - Кодекс ГРМ), постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2498 «Про затвердження Типового договору розподілу природного газу» тощо.
Відповідно до п. п. 3, 4 розділу 3 глави VI Кодексу ГРМ договір розподілу природного газу є публічним та укладається з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного Кодексу України за формою Типового договору розподілу природного газу.
Договір розподілу природного газу між Оператором ГРМ та споживачем укладається шляхом підписання заяви-приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу, що відповідає Типовому договору розподілу природного газу, розміщеному на офіційному веб-сайті Регулятора та Оператора ГРМ та/або в друкованих виданнях, що публікуються на території його ліцензованої діяльності з розподілу газу, і не потребує двостороннього підписання сторонами письмової форми договору.
Типова форма договору розподілу природного газу затверджена постановою НКРЕКП № 2498 від 30.09.2015.
Отже, відповідач підписавши заяву-приєднання № 0942115JH6BP016 приєднався до умов типового публічного договору розподілу природного газу, затвердженого Постановою НКРЕКП № 2498 від 30.09.2015.
Відповідно до п. 2.1. договору за цим Договором Оператор ГРМ зобов'язується надати Споживачу послугу з розподілу природного газу, а Споживач зобов'язується прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, визначені цим Договором.
Абзацом 3 пункту 3 глави 3 розділу І Кодексу ГРМ передбачено, що споживачі, у тому числі побутові, та суміжні суб'єкти ринку природного газу, які фізично підключені до ГРМ, забезпечуються цілодобовим доступом до ГРМ та можливістю розподілу (переміщення) природного газу ГРМ у порядку, визначеному в розділі VI цього Кодексу.
Постановою НКРЕКП № 2080 від 07.10.2019 внесено зміни до Кодексу ГРМ (та до договору відповідно), відповідно до яких з 01.01.2020 запроваджується новий порядок розрахунків за послугу з розподілу природного газу, зокрема, змінено принцип визначення величини потужності для споживачів природного газу та здійснено перехід від приєднаної потужності до замовленої, яка розраховується відповідно до вимог Кодексу ГРМ виходячи із об'ємів споживання об'єктів споживачів за попередній рік.
Згідно з положеннями пункту 1 глави 6 розділу VI Кодексу ГРМ, розрахунки споживача за послугу розподілу природного газу, що надається Оператором ГРМ за договором розподілу природного газу, здійснюються виходячи з величини річної замовленої потужності об'єкта (об'єктів) споживача та оплачуються споживачем рівномірними частками протягом календарного року.
Місячна вартість послуги розподілу природного газу визначається як добуток 1/12 річної замовленої потужності об'єкта (об'єктів) споживача на тариф, встановлений Регулятором для відповідного Оператора ГРМ із розрахунку місячної вартості одного кубічного метра замовленої потужності.
Отже, починаючи з 01.01.2020 розрахунки споживача за послугу розподілу природного газу здійснюються не на підставі визначених обсягів розподіленого (спожитого) природного газу за відповідний розрахунковий місяць, а виходячи з величини річної замовленої потужності об'єкта споживача, яка визначається Оператором ГРМ виходячи з фактичного обсягу споживання природного газу цим об'єктом за газовий рік, що передував розрахунковому календарному року, який визначається відповідно до вимог цього Кодексу.
У відповідності до абзацу 1 пункту 2 глави 6 розділу VI Кодексу ГРМ річна замовлена потужність (за замовчуванням) об'єкта (об'єктів) споживача на розрахунковий календарний рік визначається Оператором ГРМ виходячи з фактичного обсягу споживання природного газу цим об'єктом за газовий рік, що передував розрахунковому календарному року, який визначається відповідно до вимог цього Кодексу, крім випадків, передбачених цією главою.
Абзацом 2 пункту 2 глави 6 розділу VI Кодексу ГРМ передбачено, що з 01 січня 2021 року річна замовлена потужність об'єкта (об'єктів) споживача на розрахунковий календарний рік визначається Оператором ГРМ виходячи з фактичного обсягу споживання природного газу цим об'єктом за газовий рік, що передував розрахунковому календарному року, який визначається відповідно до вимог цього Кодексу.
Згідно пункту 4 глави 1 розділу І Кодексу ГРМ газовий рік - період часу, який розпочинається з першої газової доби жовтня поточного календарного року і триває до першої газової доби жовтня наступного календарного року.
На виконання вищезазначених вимог Кодексу ГРМ та Договору, позивачем здійснено розрахунок величини річної замовленої потужності сумарно по всіх об'єктах на розрахунковий календарний 2020 та 2021 рік, що знайшло відображення у акті приймання-передачі природного газу від 30.09.2020 № СУМ0028510, який підписаний обома сторонами.
У вказаному акті зазначено, що величина річної замовленої потужності на 2021 рік становить 1970501,14 м. куб., величина потужності, що розрахована для місячної плати у 2021 році складає 164208,43 м. куб.
При цьому, відповідно до п. 5.3. Типового договору, за розрахункову одиницю розподіленого та спожитого природного газу береться один кубічний метр (м.куб.) природного газу, приведений до стандартних умов, визначених в Кодексі газорозподільних систем.
Відповідно до п. 6.1. договору оплата вартості послуги Оператора ГРМ з розподілу природного газу здійснюється Споживачем за тарифом, встановленим Регулятором для Оператора ГРМ, що сплачується як плата за річну замовлену потужність, з урахуванням вимог Кодексу газорозподільних систем.
Постановою НКРЕКП «Про встановлення тарифу на послуги розподілу природного газу для AT «Сумигаз» від 30.12.2020 № 2779 установлено AT «Сумигаз»: тариф на послуги розподілу природного газу з 01.01.2021 у розмірі 1,536 грн за 1 куб.м. на місяць (з урахуванням ПДВ).
Таким чином, щомісячний платіж за 2021 рік за надання послуги розподілу природного газу становить 252224,15 грн (164208,43 грн * 1,536 грн за 1 куб.м.).
Згідно п. 6.4. Договору, розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць.
У відповідності до п. 6.6. договору оплата вартості послуги з розподілу природного газу за цим Договором здійснюється Споживачем, який не є побутовим, на умовах попередньої оплати до початку розрахункового періоду на підставі рахунка Оператора ГРМ. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться Споживачем до десятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів.
Згідно п. 6.8. договору надання Оператором ГРМ послуги з розподілу природного газу Споживачу, що не є побутовим, має підтверджуватися підписаним між Сторонами актом наданих послуг, що оформлюється відповідно до вимог Кодексу газорозподільних систем.
Згідно п. 10 глави 6 розділу VI Кодексу ГРМ, надання Оператором ГРМ послуги споживачу, що не є побутовим, за договором розподілу природного газу підтверджується підписаним між ними актом наданих послуг. Оператор ГРМ до п'ятого числа місяця, наступного за звітним, надсилає споживачу два примірники оригіналу акта наданих послуг за звітний період, підписані уповноваженим представником Оператором ГРМ. Споживач протягом двох днів з дня одержання акта наданих послуг зобов'язаний повернути Оператору ГРМ один примірник оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта наданих послуг. У випадку відмови від підписання акта наданих послуг розбіжності підлягають урегулюванню в порядку, встановленому законодавством. До вирішення спірних питань сума до сплати за надані послуги з розподілу природного газу ГРМ установлюється відповідно до даних Оператора ГРМ.
На виконання умов Типового договору, позивач у серпні 2021 року надав відповідачу послуги розподілу природного газу на загальну суму 252224,14 гривень, що підтверджується наявним у матеріалах справи актом наданих послуг № СУМ81017875 від 31.08.2021, підписаними зі сторони позивача.
Вказаний акт одночасно із листом від 31.08.2021 № 400-СЛ-8228-0821 вручено представнику відповідача, про що свідчить наявна у листі відмітка про отримання за вх. № 80 від 02.09.2021. Факт отримання вказаного листа одночасно із актом наданих послуг № СУМ81017875 в перебігу розгляду справи відповідачем не заперечувався.
Доказів надання відповідачем відмови від підписання вказаного акту матеріали справи не містять.
Звертаючись із розглядуваним позовом до суду позивач вказує, що відповідач не розрахувався за надану позивачем у серпні 2021 року послугу з розподілу природного газу, внаслідок чого за відповідачем обліковується заборгованість у розмірі 252224,14 гривень, що стало підставою звернення до суду з вимогою про стягнення з відповідача вказаної суми боргу.
Відповідач проти пред'явлених вимог заперечив та просив суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Мотивуючи свої заперечення відповідач вказує, що позивач припинив газопостачання до об'єкта Дубов'язівського МПД ДП «Укрспирт», шляхом встановлення інвентарної заглушки та її пломбування, про що сторонами 11.02.2021 складено Акт № 11021 про припинення газопостачання та пломбування вхідної засувної арматури газопроводу щодо вузла обліку газу. Відтак, як вказує відповідач, з урахуванням положень пункту 7 розділу VI Кодексу ГРМ, розподіл природного газу вважається припиненим після встановлення Оператором ГРМ інвентарної заглушки та її пломбування.
На думку відповідача, з огляду на те, що з 11.02.2021 позивач припинив передачу природного газу на об'єкт відповідача, то і розподіл природного газу на цей об'єкт позивачем не здійснювався, що свідчить про відсутність фактичного надання споживачу Оператором ГРМ з 11.02.2021 послуги з розподілу природного газу.
Крім того, відповідач стверджує, що в порушення п. 2 глави 6 розділу VI Кодексу ГРМ позивач вчасно не повідомив ДП «Укрспирт» про фактичний обсяг споживання природного газу за попередній газовий рік та про величину планової місячної плати та її складові за послуги з розподілу природного газу на 2021 рік.
Окрім іншого відповідач посилаючись на обставину припинення з 11.02.2021 газопостачання, вважає, що з зазначеної дати договір є розірваним.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд дійшов наступних висновків.
Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
З наявних у матеріалах справи доказів судом встановлено, що позивач покладені на нього обов'язки за Договором щодо забезпечення можливості цілодобового доступу відповідача до газорозподільної системи та надання послуги з розподілу належних йому об'ємів (обсягів) природного газу виконав належним чином, що підтверджується актом наданих послуг № СУМ81017875 за серпень 2021 року на суму 252224,14 гривень.
Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України закріплено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Суд зазначає, що, з урахуванням вимог пункту 6.6. договору, строк оплати за актом надання послуг № СУМ81017875 від 31.08.2021 настав 10.09.2021.
Проте, доказів виконання відповідачем свого обов'язку щодо оплати наданих послуг за договором матеріали справи не містять. В перебігу розгляду справи відповідачем наявність облікованої за ним заборгованість не спростовано, а також не надано доказів погашення заборгованості.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Враховуючи викладене вище, суд вважає доведеним факт існування простроченої заборгованості відповідача перед позивачем у сумі 252224,14 гривень, а вимога позивача про стягнення з відповідача існуючої заборгованості є обґрунтованою, матеріалами справи підтверджена та належить до задоволення.
Разом із тим, суд критично оцінює доводи відповідача стосовно того, що послуги розподілу природного газу Оператором ГРМ з 11.02.2021 не надавались, оскільки з цієї дати припинено газопостачання на об'єкт споживача.
Так, згідно пункту 5 глави 3 розділу І Кодексу ГРМ взаємовідносини, пов'язані з розподілом природного газу споживачам, у тому числі побутовим споживачам, підключеним до/через ГРМ, включаючи забезпечення Оператором ГРМ цілодобового їх доступу до ГРМ для споживання (розподілу) належного їм (їх постачальникам) природного газу, регулюються договором розподілу природного газу, укладеним між Оператором ГРМ та споживачем відповідно до вимог глави 3 розділу VІ цього Кодексу.
Пунктом 9 глави 6 розділу VI Кодексу ГРМ встановлено, що припинення або обмеження розподілу (споживання) природного газу не звільняє споживача від зобов'язання оплати вартості послуг за договором розподілу природного газу, крім випадків, передбачених цим пунктом, у тому числі розірвання цього договору або внесення змін до заяви-приєднання, що є додатком до договору розподілу природного газу, та вилучення об'єкта споживача.
Отже наведеними вище положеннями Кодексу спростовуються твердження відповідача про відсутність у нього обов'язку оплачувати послуги з розподілу природного газу через відсутність фактичного споживання природного газу, адже матеріали справи не містять доказів розірвання договору у порядку передбаченому умовами договору.
Посилання відповідача на невиконання Оператором ГРМ обов'язку щодо вчасного повідомлення відповідача про величину планової місячної плати та її складові за послуги з розподілу природного газу на 2021 рік визнаються судом необґрунтованими та безпідставними, адже наявним у матеріалах справи Актом від 30.09.2020 № СУМ0028510, який підписаний позивачем та відповідачем, підтверджується факт виконання позивачем свого обов'язку покладеного на нього положеннями пункту 2 глави 6 розділу VI Кодексу ГРМ щодо інформування споживача про фактичний обсяг споживання природного газу всіма об'єктами споживача за попередній газовий рік та про розмір річної замовленої потужності споживача на наступний календарний рік.
Щодо вимог про стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат.
Позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 4640,90 гривень пені, 827,30 гривень 3% річних розрахованих за період з 11.09.2021 по 21.10.2021 та 3026,69 гривень інфляційних втрат розрахованих за вересень 2021 року.
Пунктом 8.2. Договору передбачено, що у разі порушення споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим договором він сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
Вказаний пункт договору узгоджується з положеннями ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», за змістом якого платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Відповідно до вимог ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з приписами ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Частиною 1 ст. 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов'язання.
Відповідно до ст. 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Тому період обчислення пені починається з наступного дня після дати, в якій зобов'язання з оплати мало бути виконано. Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, 3% річних та інфляційних втрат на предмет правильності та обґрунтованості, судом встановлено, що останній здійснено арифметично вірно, та у відповідності до умов договору, обставин справи та вимог закону, тож вимоги позивача про стягнення з відповідача 4640,90 гривень пені, 827,30 гривень 3% річних та 3026,69 гривень інфляційних втрат є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю в заявленому розмірі.
Відповідач в перебігу розгляду справи контррозрахунок заявлених позивачем до стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат не надав, доводи позивача в цій частині не спростував.
Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі.
А саме суд приймає рішення про стягнення з державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» на користь акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Сумигаз» 252224,14 гривень основного боргу, 4640,90 гривень пені, 827,30 гривень 3% річних та 3026,69 гривень інфляційних втрат.
Витрати по сплаті судового збору, у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються судом на відповідача у повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 73-80, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Сумигаз» задовольнити повністю.
Стягнути з державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» (07400, Київська обл., місто Бровари, вулиця Гагаріна, будинок 16, код: 37199618) на користь акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Сумигаз» (40021, місто Суми, вул. Лебединська, будинок 13, код: 03352432) 252224,14 гривень основного боргу, 4640,90 гривень пені, 827,30 гривень 3% річних, 3026,69 гривень інфляційних втрат та 3910,79 гривень судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення у відповідності до ст. ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складено та підписано 31.03.2022.
Суддя Р.М. Колесник