22.03.2022 м. Івано-ФранківськСправа № 909/994/21
Господарський суд Івано-Франківської області у складі:
судді Стефанів Т. В.,
секретар судового засідання Максимів Н. Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу
за позовом ОСОБА_1
до відповідачів:
- Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Роси Карпат",
- ОСОБА_2
про визначення розміру статутного капіталу товариства та розмірів часток учасників товариства,
за участю:
представника відповідача ТОВ "Агрофірма "Роси Карпат" - Грабовецького О. Б.,
представника відповідача ОСОБА_2 - Ярицького Л. І.
Під час судового розгляду справи здійснювалося фіксування судових засідань за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Рішення у даній справі ухвалено у нарадчій кімнаті за результатами оцінки поданих доказів.
Суть спору.
ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до ТОВ "Агрофірма "Роси Карпат" про визначення розміру частки ОСОБА_1 у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Роси Карпат" у розмірі 100000 грн 00 к., що становить 50 %.
В ході розгляду справи, згідно з ухвалою від 16.12.2021, до участі у справу судом залучено в якості співвідповідача ОСОБА_2 .
Вирішення процесуальних питань під час розгляду справи.
Ухвалою від 18.10.2021 суд постановив прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; справу розглядати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначити на 11.11.2021; встановити строки на подання відзивів на позов, відповідей на відзиви на позов та заперечень.
Підготовче засідання 11.11.2021 суд відклав на 16.12.2021, про що постановив протокольну ухвалу.
Ухвалою від 16.12.2021 суд залучив до участі у справу співвідповідача ОСОБА_2 , продовжив строк підготовчого провадження строком на 30 днів, підготовче засідання відклав на 13.01.2022.
Протокольною ухвалою від 13.01.2022 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до розгляду по суті на 08.02.2022.
Протокольною ухвалою від 08.02.2022 суд відклав розгляд справи по суті на 22.02.2022.
У судовому засіданні 22.02.2022 суд оголосив перерву до 22.03.2022. При цьому визнав явку відповідача ОСОБА_2 (його представника) в судове засідання обов'язковою.
У судове засідання 22.03.2022 з'явився представник ОСОБА_2 та зазначив, що його довіритель на даний час перебуває у територіальній обороні смт Богородчани (заява б/н від 22.03.2022; вх. № 4138/22 від 22.03.2022), тому не зміг з'явитися особисто до суду.
Позиції сторін щодо суті спору.
Мотивуючи заявлені позовні вимоги позивач вказує на те, що:
- при виході позивача з товариства як його учасника останній не отримав своєї частки, договір про відступлення частки не укладав;
- взамін викупу частки позивача у товаристві інший учасник товариства ОСОБА_2 та його батько написали розписку, в якій зобов'язалися виконати певні дії як на користь позивача, так і на користь інших осіб (погасити кредити позивача тощо). Оскільки розписка не є правочином, то фактично ОСОБА_2 отримав частку позивача безоплатно, що є недопустимим.
Письмово позиція позивача викладена у позовній заяві та додаткових пояснення б/н від 04.01.2022 (вх. № 171/22 від 05.01.2022).
Крім того позивач подав суду клопотання про поновлення строків позовної давності б/н від 07.10.2021 (вх. № 16065/21 від 12.10.2021), в якому вказав таке:
- позивач був введений в оману та помилково сприйняв те, що розписка ОСОБА_2 та його батька є угодою про викуп його частки 50 % статутного капіталу товариства;
- позивач дізнався про те, що не є власником частини майна, яке ним було внесено як частка 50 % до статутного капіталу товариства після винесення ухвали Надвірнянського районного суду від 12.05.2021 за заявою ТОВ "Агрофірма "Роси Карпат" про скасування заходів забезпечення позову, у зв'язку із тим, що з 2014 року ОСОБА_1 не являється учасником даного товариства та не є власником нерухомого майна, на яке накладено арешт.
В судовому засіданні 22.02.2022 позивач та його представник позовні вимоги підтримали в повному обсязі, просили поновити строки позовної давності та задоволити позов.
Заперечуючи проти позову представник відповідача ТОВ "Агрофірма "Роси Карпат" вказує на те, що:
- позивач при виході з товариства як учасник фактично передав свою частку іншому учаснику безоплатно та не скористався своїм правом на стягнення суми коштів, що була пропорційна його частці на той момент;
- позивачем обрано неналежний спосіб захисту.
Письмово позиція відповідача викладена у відзиві на позовну заяву б/н від 09.11.2021 (вх. № 17793/21 від 09.11.2021).
Крім того, відповідач подав суду клопотання б/н від 09.11.2021 (вх. № 17792/21 від 09.11.2021) про застосування строків позовної давності.
В судовому засіданні 22.02.2022 представник відповідача просив в позові відмовити.
Заперечуючи проти позову представник відповідача ОСОБА_2 вказує на те, що:
- позивач самостійно виявив бажання вийти з товариства та передати свою частку ОСОБА_2 шляхом перерозподілу часток, про що зазначив у заяві на вихід з товариства. Як наслідок на загальних зборах товариства було прийнято відповідне рішення та проведено реєстраційні дії;
- ОСОБА_2 виплатив ОСОБА_1 в декілька разів більшу суму, ніж розмір його частки в статутному капіталі.
Письмово позиція відповідача викладена у відзиві на позовну заяву б/н від 12.01.2022 (вх. № 496/22 від 12.01.2022).
В судовому засіданні 22.03.2022 представник відповідача просив в позові відмовити.
Фактичні обставини справи, встановлені судом.
Згідно статуту ТОВ "Агрофірма "Роси Карпат", затвердженого загальними зборами учасників товариства (протокол № 2 від 20.06.2012), учасниками товариства є: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Внески учасників та їх частки у статутному капіталі становили: ОСОБА_1 - 100000 грн 00 к., в тому числі 88345 грн 00 к. грошима, та одна друга тваринницького приміщення літнього табору в с. Грабовець вартістю 11655 грн 00 к., що становить 50 % статутного фонду; ОСОБА_2 - 100000 грн 00 к., в тому числі 88345 грн 00 к. грошима, та одна друга тваринницького приміщення літнього табору в с. Грабовець вартістю 11655 грн 00 к., що становить 50 % статутного фонду (п. 8.4 статуту).
Кожний учасник товариства має право продати чи іншим чином відступити свою частку (її частину) учасникам цього товариства, або третім особам за згодою решти учасників. Учасники товариства користуються переважним правом придбання частки учасника, який виявив бажання її продати чи відступити, пропорційно до розмірів своїх часток в статутному капіталі товариства, якщо інше не передбачено зборами учасників (п. 5.1 та 5.2 статуту).
Учасник, який повністю продав, чи відступив свою частку зобов'язаний у двохденний термін з моменту продажу (відступлення) останньої її частини подати нотаріально посвідчену заяву на ім'я зборів учасників про свій вихід із складу учасників (п. 5.7 статуту).
24.12.2014 ОСОБА_1 подав нотаріально завірену заяву про вихід зі складу учасників ТОВ "Агрофірма "Роси Карпат". У заяві вказав на те, що взаємовідносини щодо відступлення частки в статутному капіталі та визначення умов такого відступлення юридично повинно було бути оформлені відповідно до вимог чинного законодавства України, повідомив, що до ТОВ "Агрофірма "Роси Карпат" претензій матеріального та морального характеру не має.
25.12.2014 на загальних зборах учасників ТОВ "Агрофірма "Роси Карпат" було вирішено: виключити із складу учасників (членів) ТОВ "Агрофірма "Роси Карпат" ОСОБА_1 на підставі поданої ним заяви; розподілити частки учасників (членів) товариства наступним чином ОСОБА_2 - 200000 грн 00 к. (100% статутного капіталу); затвердити статут ТОВ "Агрофірма "Роси Карпат" у новій редакції; уповноважити на проведення необхідних реєстраційних дій, підписання необхідних документів та вчинення усіх дій у державного реєстратора ОСОБА_2 (протокол загальних зборів учасників ТОВ "Агрофірма "Роси Карпат" № 4 від 25.12.2014).
На загальних зборах були присутні всі учасники товариства, що володіють 100 % голосів, збори визнані повноважними. Наведений факт підтверджує додаток до протоколу загальних зборів учасників ТОВ "Агрофірма "Роси Карпат" № 4 від 25.12.2014.
На виконання рішення загальних зборів товариства 27.01.2015 внесено відповідні реєстраційні записи щодо зміни складу та інформації про засновників ТОВ "Агрофірма "Роси Карпат", про що свідчать відомості вказані у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань № 414585592771 станом на 12.10.2021.
Матеріали справи містять:
- розписку ОСОБА_3 (батька ОСОБА_2 ) від 26.12.2014, в якій вказано, що він зобов'язується погасити два кредити в "ОТП Банку", отримані на ім'я ОСОБА_1 , кредит в Дельта Банку на ім'я ОСОБА_4 , повернути кошти ОСОБА_5 в сумі еквівалентній 25000 доларів США та відсотки, повернути кошти ОСОБА_6 в еквівалентній сумі 5000 доларів США, які були позичені ОСОБА_1 в вищезазначених установах та фізичних осіб для нього з ціллю їх подальшого вкладення в ТОВ "Агрофірма "Роси Карпат". Також ОСОБА_3 зобов'язався повернути ОСОБА_1 кошти в сумі 15000 доларів США до 01.09.2016. Також зобов'язався до 01.06.2015 погасити за ТОВ "Агрофірма "Роси Карпат" частину кредиту в банку Львів з ціллю вивільнення з під застави автомобіля, що належить ОСОБА_1 . Також зобов'язався повернути м'ясопереробне обладнання, яке знаходиться на зберіганні у ТОВ "Агрофірма "Роси Карпат" і належить ТОВ фірмі "Хімтехнопласт";
- розписку ОСОБА_2 від 26.12.2014, в якій він виступив гарантом за зобов'язаннями ОСОБА_3 (батька ОСОБА_2 ).
Крім того позивач долучив до матеріалів справи ухвалу Надвірнянського районного суду від 12.05.2021, якою скасовано заходи забезпечення позову щодо накладення арешту у справі № 344/10547/20.
Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.
Згідно з ч. 1 ст. 167 ГК України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.
Відповідно до п. 3 ч. 1, ч. 2 ст. 116 ЦК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), яка кореспондується з приписами ст. 10 Закону України "Про господарські товариства" учасники господарського товариства мають право у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом вийти у встановленому порядку з товариства. Учасники господарського товариства можуть також мати інші права, встановлені установчим документом товариства та законом.
Згідно зі ст. 148 ЦК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право вийти з товариства, повідомивши про свій вихід не пізніше ніж за три місяці до виходу, якщо інший строк не встановлений статутом. Учасник, який виходить із товариства з обмеженою відповідальністю, має право одержати вартість частини майна, пропорційну його частці у статутному капіталі товариства. За домовленістю між учасником та товариством виплата вартості частини майна товариства може бути замінена переданням майна в натурі. Якщо вклад до статутного капіталу був здійснений шляхом передання права користування майном, відповідне майно повертається учасникові без виплати винагороди. Порядок і спосіб визначення вартості частини майна, що пропорційна частці учасника у статутному капіталі, а також порядок і строки її виплати встановлюються статутом і законом.
Так, ОСОБА_1 реалізував своє право на вихід зі складу товариства.
Відповідно до ст. 54 Закону України "Про господарські товариства" при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному капіталі. Виплата провадиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу. На вимогу учасника та за згодою товариства вклад може бути повернуто повністю або частково в натуральній формі.
Матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_1 звертався до товариства про виплату йому частки статутного капіталу чи повернення майна в натурі.
Відповідно до ч. 1 ст. 53 Закону України "Про господарські товариства" учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право продати чи іншим чином відступити свою частку (її частину) у статутному капіталі одному або кільком учасникам цього товариства.
ОСОБА_1 відступив свою частку іншому учаснику товариства ОСОБА_2 , про що свідчить його заява про вихід з товариства, рішення загальних зборів товариства, оформлене відповідним протоколом.
Частиною 3 ст. 52 Закону України "Про господарські товариства" визначено, що зміни до статуту, пов'язані із зміною розміру статутного капіталу та/або із зміною складу учасників, підлягають державній реєстрації в установленому законом порядку.
На виконання рішення загальних зборів товариства та наведеної вище норми закону було внесено відповідні реєстраційні дії щодо зміни складу учасників товариства.
Варто зазначити, що як і наведена вище норма закону, так і положення статуту ТОВ "Агрофірма "Роси Карпат" (в редакції 2012 року) передбачають альтернативне право учасника товариства продати або відступити іншим чином свою частку.
Відступлення (відчуження) частки не є самостійним непоіменованим видом договору, оскільки воно відбувається шляхом укладення договору купівлі-продажу, міни, дарування тощо. Такий договір може укладатися в усній або письмовій формі залежно від вимог чинного законодавства України та статуту товариства. Недодержання письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом. Такої правової позиції дотримано у постанові Верховного суду від 16.09.2021 у справі № 923/404/20.
З огляду на подані сторонами докази ОСОБА_1 не продав, а відступив в інший спосіб свою частку ОСОБА_2 .
Розписки, які позивач долучив до матеріалів справи не підлягають дослідженню, оскільки жодним чином не стосуються суті даного спору, так як не містять інформації про те, що їх було складено на виконання зобов'язань щодо розрахунку за передану позивачем частку у статутному капіталі товариства.
Верховний Суд у постанові від 16.09.2021 у справі № 923/404/20 вказує на те, що учасник господарського товариства, звертаючись до суду з позовом про визначення розміру статутного капіталу товариства та розміру (розмірів) частки (часток) учасника (учасників) товариства та обґрунтовуючи позов порушенням його корпоративних прав, має довести наявність у нього корпоративних прав учасника товариства, зокрема обставини того, що він є учасником товариства, навести та довести підстави набуття ним частки у статутному капіталі товариства у заявленому в позові розмірі.
Крім того, визначення розміру статутного капіталу товариства та розмірів часток учасників товариства є належним способом захисту лише в тому випадку, якщо позивач прагне відновити склад учасників товариства, який існував до стверджуваного порушення його прав або інтересів, і таке відновлення не може бути здійснене шляхом стягнення (витребування з володіння) з відповідача частки (частини частки) у статутному капіталі.
Такий правовий висновок викладений Великою Палатою Верховного Суду у п. 48 постанови від 17.12.2019 у справі № 927/97/19 та у п. 31 постанови від 18.03.2020 у справі № 466/6221/16-а.
ОСОБА_1 не довів суду того факту, що його права як учасника товариства були порушені, крім того, не подав суду доказів звернення до товариства з вимогою про виплату належної йому частки у встановлений нормами законодавства строк.
Отже, суд визнає вимоги позивача необґрунтованими.
Що стосується заяв сторін стосовно поновлення строку позовної давності та застосування позовної заяви, суд зазначає таке.
Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
За положеннями ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
Згідно із ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовної вимоги. Тобто перш ніж застосувати позовну давність, суд має з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушено право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушено, суд відмовляє у задоволенні позову через його необґрунтованість. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зробила заяву інша сторона спору, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем.
Подібний правовий висновок викладено, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.05.2018 у справі № 369/6892/15-ц (провадження № 14-96цc18), від 31.10.2018 у справі № 367/6105/16-ц (провадження № 14-381цс18), від 14.11.2018 у справі №183/1617/16 (провадження № 14-208цс18, пункт 73), від 28.11.2018 у справі №504/2864/13-ц (провадження № 14-452цс18, пункт 80), від 05.12.2018 у справах №522/2202/15-ц (провадження № 14-132цс18, пункт 61), № 522/2201/15-ц (провадження №14-179цс18, пункт 62) та № 522/2110/15-ц (провадження № 14-247цс18, пункт 61), від 07.08.2019 у справі №2004/1979/12 (провадження № 14-194цс19, пункт 71), від 18.12.2019 у справі № 522/1029/18 (провадження № 14-27-цс19, пункт 134), від 16.06.2020 у справі №372/266/15-ц (провадження № 14-396цс-19, пункт 51), від 07.07.2020 у справі №712/8916/17-ц (провадження № 14-448цс19, пункт 28) та постанові Верховного Суду від 20.01.2022 у справі № 924/86/21.
При розгляді даної справи судом не встановлено наявність порушеного права позивача та обґрунтованість його вимог.
Оскільки підставами відмови у позові по суті стала необґрунтованість позовних вимог, суд дійшов до висновку, що питання порушення строку позовної давності не впливає на суть рішення, винесеного за результатами розгляду спору, і, відповідно, строк позовної давності застосуванню не підлягає.
Висновок суду.
В контексті наведеного в задоволенні позову слід відмовити.
Судові витрати.
Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи, що в позові відмовлено судовий збір слід залишити за позивачем.
Керуючись ст. 2,1 29, 233, 236-238, 240, 241, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд
В задоволенні позову ОСОБА_1 до відповідачів: Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Роси Карпат", ОСОБА_2 про визначення розміру частки ОСОБА_1 у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Роси Карпат" у розмірі 100000 грн 00 к., що становить 50 % - відмовити.
Судовий збір залишити за позивачем.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складений 31.03.2022.
Суддя Т. В. Стефанів