вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua
"23" березня 2022 р. Cправа № 902/774/20
Господарський суд Вінницької області у складі судді Матвійчука Василя Васильовича,
за участю секретаря судового засідання Марущак А.О., за відсутності сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: ОСОБА_1
до: ОСОБА_2
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Дружба Миколаївка"
про розірвання договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі, акту приймання-передачі та зобов'язання державного реєстратора внести зміни до ЄДР
На розгляд Господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява ОСОБА_1 з вимогами до ОСОБА_2 за участю про:
розірвання договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Дружба Миколаївка" від 23.04.2019, укладеного між позивачем та відповідачем;
розірвання акту приймання-передачі частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Дружба Миколаївка" від 23.04.2019, укладеного між позивачем та відповідачем;
зобов'язання державного реєстратора внести зміни до відомостей про Товариство з обмеженою відповідальністю "Дружба Миколаївка", які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців гта громадських формувань, а зокрема: виключити відомості про учасника ОСОБА_2 із часткою 0,49% та включити відомості про учасника ОСОБА_1 із часткою 0,49% номінальною вартістю 311,00 грн.
Згідно Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, матеріали позовної заяви передано на розгляд судді Тісецькому С.С..
На виконання вимог ст. 176 ГПК України, судом направлено запит до органу реєстрації Калинівської міської громади стосовно надання відомостей про реєстрацію місця проживання та інших персональних даних, що містяться в картотеці реєстраційного обліку про гр. ОСОБА_2
14.08.2020 від Центру надання адміністративних послуг виконавчого комітету Калинівської міської ради супровідним листом № 01-27-428 від 11.08.2020 надійшла довідка № 1126 від 11.08.2020 про реєстрацію місця проживання ОСОБА_2 .
Ухвалою господарського суду від 14.08.2020 вказану позовну заяву залишено без руху. Встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви - протягом десяти днів з дня отримання копії ухвали про залишення позовної заяви без руху. Встановлено позивачу спосіб усунення недоліків позовної заяви шляхом надання суду: належних доказів, що підтверджують надіслання відповідачу та третій особі поданої до суду копії позовної заяви та усіх доданих до неї документів, зокрема, описів вкладення.
21.08.2020 до суду від позивача надійшла заява б/н від 21.08.2020 про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою господарського суду від 26.08.2020 за вказаним позовом відкрито провадження у справі №902/774/20 за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 21.09.2020.
Відповідно до ч. 2 п. 16.1. Порядку автоматизованого розподілу справ в Господарському суді Вінницької області від 05.09.2016 зі змінами від 01.02.2018, та п. 2.3.49 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, призначено повторний автоматизований розподіл справи № 902/774/20 .
Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.08.2020 справу № 902/774/20 передано на розгляд судді Матвійчуку В.В..
Ухвалою господарського суду від 31.07.2020 справу № 902/774/20 прийнято до свого провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 21.09.2020.
08.09.2020 до суду надійшло клопотання б/н та дати (вх. № 01-48/64/20 від 08.09.2020) про вжиття заходів забезпечення позову шляхом:
- накладення арешту на корпоративні права - частку в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Дружба Миколаївка" (ЄДРПОУ 03732057) у розмірі 0,49%, яка належить ОСОБА_3 ;
- заборони державним реєстраторам, визначеним ЗУ "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", вчиняти/здійснювати/проводити будь-які реєстраційні дії, передбачені ЗУ "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань" відносно/щодо Товариства з обмеженою відповідальністю "Дружба Миколаївка" (код ЄДРПОУ 03732057), в тому числі, але не виключно, реєстрацію, внесення змін до установчих документів, перереєстрацію, реорганізацію будь-яким шляхом, реєстрацію припинення діяльності, реєстрацію будь-яким чином скасування існуючої редакції статуту, проводити передачу реєстраційної справи товариства, а також вносити інші зміни до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі, зокрема, про зміну складу та часток засновників товариства, розміру статутного капіталу, виключення учасників товариства, зміну особи, що уповноважена вчиняти юридичні дії від імені підприємства, зміну органів управління товариства.
Ухвалою господарського суду від 10.09.2020 було відмовлено в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову.
Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 09.11.2020 ухвалу Господарського суду Вінницької області від 10.09.2020 скасовано в частині відмови в забезпеченні позову шляхом накладення арешту на корпоративні права - частку в статутному капіталі ТОВ "Дружба Миколаївка" у розмірі 0,49 %, яка належить ОСОБА_3 . Постановлено в цій частині нове рішення про забезпечення позову, виклавши резолютивну частину ухвали суду в наступній редакції: "Клопотання ОСОБА_1 б/н та дати (вх. номер канц. суду 01-48/64/20 від 08.09.2020) про вжиття заходів забезпечення позову задовольнити частково. Накласти арешт на частку в статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю "Дружба Миколаївка" у розмірі 0,49 %. Стягувачем за цією ухвалою є ОСОБА_1 . Боржником за цією ухвалою є ТОВ "Дружба Миколаївка". В решті ухвалу Господарського суду Вінницької області від 10.09.2020 у справі № 902/774/20 залишено без змін.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 19.01.2021 постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 09.11.2020 у справі № 902/774/20 в частині скасування ухвали Господарського суду Вінницької області від 10.09.2020 та прийняття рішення про задоволення заяви про забезпечення позову скасовано. Ухвалу Господарського суду Вінницької області від 10.09.2020 у справі №902/774/20 в цій частині залишено в силі.
За наслідками судового підготовчого засідання 21.09.2020 судом відкладено підготовче засідання на 20.10.2020, про що 21.09.2020 постановлено відповідну ухвалу.
18.09.2020 до суду надійшла зустрічна позовна заява б/н від 18.09.2020 ОСОБА_2 до ОСОБА_1 з вимогою про визнання неукладеним договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Дружба Миколаївка", який укладено в м. Вінниці 23.04.2019 в редакції, наданій до матеріалів первісного позову ОСОБА_1 .
Ухвалою господарського суду від 22.09.2020 зустрічну позовну заяву залишено без руху на підставі ч.1 ст.174 ГПК України та встановлено позивачу строк для усунення виявлених недоліків: 5 днів з дня вручення ухвали суду.
Заявою № б/н від 30.09.2020, що надійшла до суду 02.10.2020, усунено недоліки зустрічної позовної заяви.
Ухвалою суду від 06.10.2020 зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 з вимогою про визнання неукладеним договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Дружба Миколаївка", який укладено в м. Вінниці 23.04.2019 в редакції, наданій до матеріалів первісного позову ОСОБА_1 об'єднано в одне провадження з первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання Договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі, акту приймання-передачі та зобов'язання державного реєстратора внести зміни до ЄДР для спільного розгляду. Розгляд зустрічного позову призначено разом з первісним позовом у підготовчому засіданні на 20.10.2020. Залучено до участі в розгляді справи Товариство з обмеженою відповідальністю "Дружба Миколаївка" в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача за первісним позовом. Зобов'язано ОСОБА_2 надіслати на адресу третьої особи копію зустрічної позовної заяви з додатками, докази чого подати суду. Витребувано у ОСОБА_1 та ОСОБА_2 оригінал Договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТОВ "Дружба Миколаївка" від 23.04.2019 та оригінал акту приймання-передачі частки в статутному капіталі ТОВ "Дружба Миколаївка" від 23.04.2019.
Ухвалою господарського суду від 20.10.2020 продовжено Товариству з обмеженою відповідальністю "Дружба Миколаївка" процесуальний строк, встановлений судом для подачі пояснень та доказів щодо зустрічного позову до 11.11.2020. Продовжено строк підготовчого провадження у справі на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 17.11.2020.
13.11.2020 на адресу суду надійшов відзив на зустрічну позовну заяву № 347 від 11.11.2020.
17.11.2020 до суду подано заяву № 272 від 17.11.2020 за підписом представника позивача за первісним позовом - адвоката Я. Мартинюка про прийняття додаткових судових витрат, які позивач поніс у зв'язку з розглядом справи до загального розрахунку судових витрат.
17.11.2020 до суду подано клопотання № 357 від 17.11.2020 за підписом представника позивача за первісним позовом - адвоката В. Беліменко про виклик та допит свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .
17.11.2020 до суду подано заяву № 360 від 17.11.2020 за підписом представника позивача за первісним позовом - адвоката В. Беліменко про прийняття додаткових судових витрат, які позивач поніс у зв'язку з розглядом справи до загального розрахунку судових витрат.
У визначену судом дату (17.11.2020) судове засідання у даній справі не відбулося, у зв'язку з перебуванням судді Матвійчука В.В. на лікарняному, за закінченням якого ухвалою суду від 27.11.2020, з урахуванням ухвали від 30.11.2020, підготовче засідання у справі призначено на 22.12.2020, про що учасників справи повідомлено в порядку визначеному ст.ст. 120, 121 Господарського процесуального кодексу України.
22.12.2020 до суду подано клопотання № б/н від 17.12.2020 (вх №01-34/11485/20 від 22.12.2020) за підписом представника ОСОБА_2 - адвоката Радіщева В.О. про призначення у справі комплексної почеркознавчої та технічної криміналістичної судової експертизи документів.
Ухвалою господарського суду від 22.12.2020 у справі призначено комплексну почеркознавчу та технічну судову експертизу проведення якої доручено Державному науково - дослідному експертно - криміналістичному центру МВС України, провадження у справі зупинено на час проведення експертизи.
07.09.2021 матеріали господарської справи № 902/774/20 повернуто до суду Державним науково - дослідним експертно - криміналістичним центром МВС України з висновком експерта за результатами проведення комплексної почеркознавчої та технічної судової експертизи № КСЕ-19-21/13330 від 25.08.2021.
Ухвалою суду від 17.09.2021 провадження у справі № 902/774/20 поновлено, призначено підготовче засідання на 12.10.2021, явку представників сторін та експерта визнано обов'язковою.
11.10.2021 через підсистему "Електронний суд" надійшли додаткові пояснення № б/н від 11.10.2021 (вх. № 01-34/9090/21 від 11.10.2021) представника відповідача за первісним позовом - адвоката Радіщева В.О. щодо результатів проведення комплексної почеркознавчої та технічної судової експертизи.
12.10.2021 до канцелярії суду подано клопотання № б/н від 12.10.2021 (вх. № 01-34/9160/21 від 12.10.2021) представника позивача за зустрічним позовом - адвоката Радіщева В.О. про залишення зустрічної позовної заяви без розгляду.
Ухвалою господарського суду від 12.10.2021 зустрічну позовну заяву № б/н від 18.09.2020 ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання неукладеним договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі залишено без розгляду.
Виконавши завдання підготовчого провадження, господарський суд 12.10.2021 закрив підготовче провадження та призначив розгляд справи по суті на 09.11.2021, про що постановив відповідну ухвалу.
09.11.2021, перед судовим засіданням, до канцелярії суду представником позивача подано ряд пояснень та клопотань, а саме:
- письмові пояснення № 311 від 08.11.2021 щодо висновку експерта № КСЕ-19-21/13330 від 25.08.2021;
- клопотання № 313 від 08.11.2021 про повернення на стадію підготовчого провадження;
- клопотання № 315 від 08.11.2021 про витребування доказів;
- клопотання № 314 від 08.11.2021 про призначення додаткової експертизи.
Розглянувши в судовому засіданні 09.11.2021 подані представником позивача клопотання суд, без виходу до нарадчої кімнати, поставив відповідні ухвали у протокольній формі, якими відхилив останні як такі, що є безпідставними та необґрунтованими.
Поряд з цим, дослідивши письмові пояснення представника позивача № 311 від 08.11.2021 щодо висновку експерта № КСЕ-19-21/13330 від 25.08.2021, суд, з метою з всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи, оцінки та дослідження доказів, дійшов висновку про необхідність виклику в судове засідання судових експертів Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України - Кулінської О.І. та Невмержицької І.М. для дачі пояснень по висновку експерта № КСЕ-19-21/13330 від 25.08.2021.
Враховуючи наведене, з метою надання учасникам справи можливості реалізувати своє право ставити питання експерту, навести власні міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, необхідність отримання від експертів додаткових пояснень щодо наданих ними висновків за результатами судової експертизи, суд, при розгляді справи 09.11.2021, без виходу до нарадчої кімнати, постановив протокольну ухвалу від 09.11.2021 про виклик судових експертів в судове засідання та відкладення розгляду справи по суті на 06.12.2021.
У визначену судом дату (06.12.2021) розгляд справи не відбувся у зв'язку з перебуванням судді Матвійчука В.В. на лікуванні за закінченням якого ухвалою суду від 20.12.2021 судове засідання по розгляду справи по суті призначено на 01.02.2022, про що учасників справи повідомлено в порядку визначеному ст.ст.120, 121 Господарського процесуального кодексу України. Викликано судових експертів Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України - Кулінської О.І. і Невмержицької І.М. та постановлено провести судове засідання в режимі відеоконференції в приміщенні Господарського суду Вінницької області. Доручено Святошинському районному суду м. Києва забезпечити проведення судового засідання у справі в режимі відеоконференції за участю судових експертів Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України.
Провести судове засідання 01.02.2022 в режимі відеоконференцзв'язку з використанням системи "EаsyCon" за допомогою звукозаписуючої техніки не видалось за можливе з огляду на те, що Святошинський районний суд м. Києва не забезпечив проведення судового засідання, про що відповідальним працівником суду 01.02.2022 складено службову записку № 29/2022.
За результатами судового засідання 01.02.2022 судом постановлено ухвалу, відповідно до якої: повідомлено учасників справи про судове засідання з розгляду справи по суті, яке призначено на 23.02.2022; викликано свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ; зобов'язано позивача ОСОБА_1 забезпечити явку в судове засідання свідків та попереджено останніх про кримінальну відповідальність згідно з ст.ст.384, 385 Кримінального Кодексу України за завідомо неправдиве показання свідка та за відмову свідка від давання показань; викликано судових експертів Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України - Кулінської О.І. та Невмержицької І.М.; постановлено провести в режимі відеоконференції в приміщенні Господарського суду Вінницької області; доручено Святошинському районному суду м. Києва забезпечити проведення судового засідання у справі в режимі відеоконференції за участю судових експертів Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України.
У судовому засіданні 23.02.2022 судом з'ясовано, що Святошинським районним судом м. Києва відхилено заявку на бронювання у Web-програмі "Бронювання систем відеоконференцзв'язку", про що повідомлено суд електронним листом за вх. № 02.2-26/797/2022, що надійшов на електронну адресу суду після закриття судового засідання.
В судовому засіданні 23.02.2022 допитано свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , при цьому, перед допитом їх попереджено про передбачену ст. 384 Кримінального кодексу України відповідальність за завідомо неправдиві показання.
За наслідками судового засідання 23.02.2022 розгляд справи по суті відкладено на 23.03.2022, про що постановлено відповідну ухвалу. Вказаною ухвалою, окрім іншого викликано судових експертів Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України - Кулінської О.І. та Невмержицької І.М. в судове засідання 23.03.2022 для дачі пояснень по висновку експерта № КСЕ-19-21/13330 від 25.08.2021.
23.03.2022 до суду надійшла заява б/н від 23.03.2022 (вх. № 01-34/2367/22) за підписом представника відповідача адвоката Радіщева В.О. про розгляд справи за його відсутності та відсутності відповідача. Проти позову заперечив.
На визначену судом дату представники сторін не з'явились. Про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, ухвалою суду від 23.02.2022, яка направлена на поштові адреси сторін та адреси електронної пошти їх представників.
За вказаних обставин у суду є достатні підстави вважати, що ним вжито належних заходів для повідомлення учасників час та місце судового слухання.
Судові експерти, на вимогу суду, в засідання суду не з'явились, про дату час та місце судового засідання останні повідомлені ухвалою суду від 23.03.2022, яка направлена на поштову адресу та адресу електронної пошти Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС. Пояснень причин неявки суду не повідомлено.
З урахуванням неявки представників сторін суд зважає на положення ч.1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України якою передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
В порядку ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
У судовому засіданні 23.03.2022 прийнято судове рішення.
Стислий виклад позицій учасників судового процесу.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на наступне.
23.04.2019 між ОСОБА_1 (позивач) та ОСОБА_2 (відповідач) було укладено договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Дружба Миколаївка» (Договір).
Відповідно до п. 1.1. даного Договору позивач передав у власність відповідача часту у статутному капіталі ТОВ «Дружба Миколаївка» у розмірі 0,49% статутного капіталу Товариства номінальною вартістю 311,00 грн, на умовах, викладених у ньому, а відповідач прийняв у власність та зобов'язався сплатити за неї грошові кошти в розмірі, визначеному у Договорі.
Згідно п.п. 3.1. та 3.3. Договору Покупець набуває право власності на відчужувану за цим Договором частку у статутному капіталі Товариства з моменту підписання цього Договору та складання Акту приймання-передачі частки, справжність підписів Сторін на якому підлягає обов'язковому нотаріальному посвідченню, а також набуває прав та обов'язків учасника Товариства з моменту внесення змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань у порядку, встановленому законом.
На виконання умов укладеного Договору позивач разом з відповідачем в день укладення Договору, а саме 23.04.2019 склали Акт приймання-передачі частки в статутному капіталі ТОВ «Дружба Миколаївка».
В подальшому 24.04.2019, державним реєстратором було внесено відповідний запис № 1 176 105 0001 001334 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про зміну складу учасників юридичної особі.
Як наголошує позивач, умовами Договору, а саме п. 2.1., Сторонами узгоджено, що продаж частки у статутному капіталі Товариства здійснюється за 62 200 грн з відстрочкою платежу на один рік з моменту укладення цього Договору, а саме до 23.04.2020.
Проте, в порушення взятих на себе зобов'язань, відповідач не здійснив розрахунку за продану частку в статутному капіталі Товариства, чим фактично порушив істотні умови укладеного Договору, що відповідно до п.п. 4.2., 4.3. Договору є підставою для розірвання Договору та повернення позивачу відчуженої частки статутного капіталу Товариства.
Відповідач заперечив проти позову. Суть заперечень останнього зводиться до наступного.
Ознайомившись з копією Договору купівлі-продажу частки статутного капіталу ТОВ «Дружба Миколаївка», яку ОСОБА_1 додав до позовної заяви, ОСОБА_2 заперечує факт укладення ним даного договору, оскільки це не той договір, який було ним укладено.
Як наголошує відповідач, Договір купівлі-продажу, який в дійсності було укладено, має інший зміст, складений на 4-х окремих аркушах, кожний з яких підписувався ОСОБА_2 та ОСОБА_1 внизу сторінки, а останній аркуш було підписано ОСОБА_2 в графі з його прізвищем.
До того ж, умови Договору, які викладені в поданій позивачем копії Договору не відповідають тим умовам Договору, які були викладені в Договорі, підписаному ОСОБА_2 , зокрема: в Договорі значно завищена ціна часток, які придбав ОСОБА_2 , оскільки вартість узгодженої сторонами ціни в розмірі 311 грн значиться ціна 62 200 грн; зазначено про строк проведення розрахунку між сторонами до 23.04.2020, хоча розрахунок було проведено в день підписання Договору.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд,
За доводами позивача, 23.04.2019 між фізичною особою, громадянином України ОСОБА_1 (позивач, за Договором Продавець) та фізичною особою, громадянином України ОСОБА_2 (відповідач, за Договором Покупець) укладено Договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Дружба Миколаївка» (надалі Договір)
Згідно з предметом Договору, Продавець передає у власність Покупця частку у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Дружба Миколаївка» (надалі - Товариство), у розмірі 0,49% статутного капіталу Товариства номінальною вартістю 311,00 грн, на умовах, викладених у цьому Договорі, а Покупець приймає їх та сплачує за них кошти в розмірі, визначеному у цьому Договорі.
За змістом п. 1.2.5. Договору розмір статутного капіталу - 63 400 грн, відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
ОСОБА_1 володіє правами на частку, що становить 0,49% статутного капіталу Товариства, номінальною вартістю 311,00 грн. (п. 1.2.6.1. Договору)
Відповідно до п. 2.1. Договору продаж частки в статутному капіталі Товариства, зазначеної в п. 1.1. цього Договору здійснюється за 62 200,00 грн з відстрочкою платежу на один рік з моменту укладання цього Договору, а саме: до 23.04.202, які Покупець зобов'язаний сплатити у грошовій формі за вибором Продавця або пересиланням поштового переказу (поштових переказів) грошових коштів Продавцю об'єктами поштового зв'язку (оператором поштового зв'язку) або через будь-яку систему грошових переказів, що дозволена на території України.
За змістом п. 3.1. Договору Покупець набуває право власності на відчужувану за цим Договором частку у статутному капіталі Товариства з моменту підписання цього Договору та складання Акту приймання-передачі частки, справжність підписів Сторін на якому підлягає обов'язковому нотаріальному посвідченню.
Сторони підписанням цього Договору підтверджують факт переходу права власності на відчужувані частки від Продавця до Покупця. (п. 3.2. Договору)
Згідно п. 3.3. Договору Покупець набуває прав та обов'язків учасника Товариства з моменту внесення змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань у порядку, встановленому законом.
Пунктом 4.2. Договору Сторони погодили, що у разі невиконання Покупцем умов даного Договору стосовно оплати вартості частки у строк, встановлений п. 2.1. цього Договору, буде вважатись, що Покупець порушив істотні умови Договору та у Продавця виникає право звернутися до суду з вимогою про розірвання Договору.
У разі порушення Покупцем істотних умов даного Договору та/або розірвання Договору, Продавець має право вимагати повернення частки статутного капіталу, відчуженої за даним Договором. (п. 4.3. Договору)
Цей Договір набуває чинності з моменту його підписання Сторонами і діє до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань за цим Договором. (п. 5.1. Договору)
23.04.2019 Сторонами підписано Акт приймання-передачі частки в статутному капіталі Товариства за яким ОСОБА_1 передав, а ОСОБА_2 прийняв частку у статутному капіталі Товариства у розмірі 311,00 грн, що складає 0,49% від загального розміру статутного капіталу. Сторони визначили, що не мають один до одного матеріальних та будь-яких інших претензій у зв'язку з передачею зазначеної у Акті частки у статутному капіталі Товариства.
24.04.2019 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис за реєстровим номером 11761050001001334 про зміну складу або інформації про засновників.
Позивач стверджує, що в порушення взятих на себе зобов'язань, відповідач не здійснив розрахунку за продану частку в статутному капіталі Товариства, чим фактично порушив істотні умови укладеного Договору, що відповідно до п.п. 4.2., 4.3. Договору є підставою для розірвання Договору та повернення позивачу відчуженої частки статутного капіталу Товариства.
Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Статтею 3 ЦК України визначено загальні засади цивільного законодавства, якими, зокрема, є: свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.
Статтями 13 і 14 ЦК України встановлено, відповідно, межі здійснення цивільних прав та загальні засади виконання цивільних обов'язків. Зокрема, і цивільні права і цивільні обов'язки здійснюються (виконуються) в межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частина 4 статті 656 Цивільного кодексу України регламентує, що до договору купівлі-продажу, який укладається на організованих ринках капіталу та організованих товарних ринках, конкурсах, аукціонах (публічних торгах), договору купівлі-продажу валютних цінностей і договорів купівлі-продажу фінансових інструментів, укладених поза організованим ринком, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті.
Відповідно до ст. 21 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» , договір, за яким виникнення, зміна чи припинення прав та обов'язків щодо відчуження частки у статутному капіталі товариства обумовлені обставинами, вчиняється у письмовій формі. Істотними умовами такого договору є розмір частки у статутному капіталі товариства, що відчужується, ціна договору, обставини, що обумовлюють настання, зміну або припинення прав та обов'язків сторін щодо відчуження частки у статутному капіталі товариства, строк дії договору.
Як встановлюють приписи ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
При цьому, якщо покупець не виконує свого обов'язку щодо оплати переданого йому товару в установлений договором купівлі - продажу строк, то продавець набуває право вимоги такої оплати (ч. 3 ст. 692 Цивільного кодексу України), або розірвання договору з підстав, передбачених ст. 651 Цивільного кодексу України.
Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Положеннями ч. 1 ст. 188 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
За змістом ст. 611 Цивільного кодексу України, в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, в тому числі і розірвання договору.
Відповідно до ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладанні договору.
Глава 54 ЦК України містить спеціальне регулювання відносин щодо купівлі-продажу, зокрема і щодо способів захисту прав продавця, порушених покупцем.
Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Статтею 691 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
Відповідно до ч. 4 ст. 692 ЦК України, якщо покупець відмовився прийняти та оплатити товар, продавець має право за своїм вибором вимагати оплати товару або відмовитися від договору купівлі-продажу.
Таким чином, лише у випадку, коли покупець відмовився і прийняти, і оплатити товар, продавець може за своїм вибором або вимагати виконання договору з боку покупця, або відмовитися від договору. Друга можливість надана продавцю, виходячи з того, що якщо покупець не виконав жодного свого обов'язку, не сплатив ціни товару та відмовився його прийняти (наприклад, надіслав продавцю заяву про відмову прийняти товар, безпідставно не прийняв запропоноване продавцем виконання зобов'язання з його боку, безпідставно повернув надісланий товар тощо), то така поведінка свідчить про втрату інтересу покупця до виконання договору. Продавець своєю чергою також може втратити інтерес до договору, при цьому він володіє товаром і має можливість розпорядитися ним, зокрема продати його іншій особі, аби отримати покупну ціну. Тобто продавець теж вправі відмовитися від договору купівлі-продажу, тобто розірвати його шляхом вчинення одностороннього правочину чи вимагати виконання договору з боку покупця за умови, якщо покупець втратив інтерес до договору, не прийнявши та не оплативши товар. У таких випадках позовна вимога продавця про розірвання договору в судовому порядку задоволенню не підлягає, оскільки розірвання договору пов'язується законом із вчиненням одностороннього правочину, а не із судовим рішенням. (правову позицію викладено у постанові Великою Палати Верховного Суду від 08.09.2020 у справі №916/667/18).
Натомість у цій справі покупець отримав товар (частку у статутному капіталі ТОВ «Дружба Миколаївка»), але, як стверджує позивач, не здійснив оплати.
За таких умов підлягає застосуванню ч. 3 ст. 692 ЦК України, відповідно до якої у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.
Наведений припис не передбачає можливості продавця за своїм вибором вдатися до іншого способу захисту, зокрема не передбачає можливості розірвання договору в судовому порядку. Якщо порушення права продавця полягає в тому, що він не отримав грошових коштів від продавця, то способу захисту, який належним чином захистить саме це право, відповідає позовна вимога про стягнення неотриманих коштів.
Тобто, такий спосіб захисту, як розірвання договору, що вже частково виконаний з боку продавця, який передав товар, і покупця, який прийняв товар, не відповідає суті порушення договору, що полягає в несплаті грошових коштів. Така несплата (повна або часткова) може бути наслідком не навмисного порушення договору з боку покупця (який бажає збагатитися за рахунок затримки оплати), а добросовісної помилки покупця, наприклад, через існування розбіжностей між сторонами щодо суми, належної до сплати, щодо взаємних розрахунків між сторонами.
Положеннями Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (ст. 15 ЦК України), а ч. 1 ст. 16 цього Кодексу визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Загальний перелік способів захисту цивільних прав та інтересів закріплені у ч. 2 ст. 16 ЦК України.
Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (стаття 16 зазначеного Кодексу).
Разом і цим за змістом статті 20 Господарського кодексу України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно- господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.
За змістом наведених приписів способи захисту цивільного права чи інтересу - це закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника (пункт 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16). Іншими словами, це дії, спрямовані на запобігання порушенню або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Такі способи мають бути доступними й ефективними (пункт 14 постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 у справі № 310/11024/15-ц).
Європейський суд з прав людини, зокрема у справі Белеш та інші проти Чеської Республіки, неодноразово зазначав, що право на справедливий судовий розгляд, що гарантується статтею 6 § 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, має здійснюватися відповідно до норм закону, що передбачають наявність у сторін судового розгляду ефективного судового захисту з метою захисту їх цивільних прав та обов'язків.
Згідно ж із статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Отже вказане рішення Європейського суду з прав людини суд застосовує у даній справі як джерело права.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право на доступ до правосуддя, а статтею 13 Конвенції (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний спосіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому під ефективним способом слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Як вже було зазначено вище 23.04.2019 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено Договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Дружба Миколаївка» у розмірі 0,49 % статутного капіталу Товариства номунальною вартістю 311,00 грн, вартість якої, за доводами позивача, визначена в розмірі 62 200,00 грн.
23.04.2019 Сторонами Договору підписано Акт приймання-передачі частки в статутному капіталі Товариства за яким ОСОБА_1 передав, а ОСОБА_2 прийняв частку у статутному капіталі Товариства у розмірі 311,00 грн, що складає 0,49% від загального розміру статутного капіталу. Із змісту зазначеного Акта вбачається, що Сторони не мають один до одного матеріальних та будь-яких інших претензій у звязку з передачею зазначеної у Акті частки у статутному капіталі Товариства.
24.04.2019 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис за реєстровим номером 11761050001001334 про зміну складу учасників юридичної особи.
Отже наведеним стверджується, що Договір купівлі-продажу від 23.042019 вже частково виконаний з боку Продавця, який передав частку, і Покупця, який її прийняв.
Із зазначеного витікає, що у цій справі позивач, заявивши позовну вимогу про розірвання спірного Договору, обрав неналежний спосіб захисту порушеного права, що є окремою та самостійною підставою для відмови у задоволені позову в цій частині.
Аналогічні правові позиції містяться у постанові Верховного суду від 16.12.2020 у справі №916/2475/19.
Поряд з наведеним суд зважає на заперечення відповідача укладення Договору купівлі-продажу частки статутного капіталу ТОВ «Дружба Миколаївка», в редакції, що надана ОСОБА_1 ..
Зважаючи на те, що між сторонами постало спірне питання щодо редакції спірного Договору, господарський суд, з огляду на потребу у спеціальних знаннях для вирішення вказаного питання, ухвалою від 22.12.2020 призначив комплексну почеркознавчу та технічну судову експертизу, проведення якої доручено Державному науково - дослідному експертно - криміналістичному центру МВС України.
На розгляд почеркознавчої судової експертизи поставлено питання:
- Чи виконано підпис від імені ОСОБА_2 у Договорі купівлі - продажу частки в статутному капіталі ТОВ "Дружба Миколаївка" від 23.04.2019 (на останній сторінці Договору, в розділі "Реквізити та підписи сторін", у графі "Покупець" перед словами " ОСОБА_2 ") тією особою, від імені якої він зазначений, чи іншою особою ?
Згідно висновку експерта № КСЕ-19/21/13330 від 25.08.2021:
по першому питанню: підпис від імені ОСОБА_2 в графі «Покупець» зі зворотної сторони на останньому аркуші Договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ «Дружба Миколаївка» від 23.04.2019, виконаний не ОСОБА_2 , а іншою особою;
по другому питанню: Чи співпадає дата виконання підпису від імені ОСОБА_2 у Договорі купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТОВ «Дружба Миколаївка» від 23.04.2019 року (на останній сторінці Договору, в розділі «Реквізити та підписи сторін», у графі «Покупець» перед словами « ОСОБА_2 ») із зазначеною в ньому датою підписання даного договору - 23.04.2019? Якщо ні, то якою датою або в який проміжок часу (число, місяць, рік) було виконано даний підпис?», експертом не вирішувалось з повідомленням про те, що на даний час у Експертній службі МВС України відсутня методика за напрямом визначення абсолютної давності виготовлення документів за їх реквізитами (виконаними за допомогою знакодрукувальних апаратів та фарбовими матеріалами кулькових ручок);
по третьому питанню: «Чи співпадає дата виготовлення кожної сторінки Договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТОВ «Дружба Миколаївка» від 23.04.2019 із датою його підписання - 23.04.2019 року? Якщо ні, то якою датою або в який проміжок часу (число, місяць, рік) було виготовлено кожну із сторінок даного договору?», експертом не вирішувалось з повідомленням, що на даний час у Експертній службі МВС України відсутня методика за напрямом визначення абсолютної давності виготовлення документів за їх реквізитами (виконаними за допомогою знакодрукувальних апаратів та фарбовими матеріалами кулькових ручок).
по четвертому питанню: друкований текст, який міститься з обох сторін двох аркушів Договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ «Дружба Миколаївка» від 23.04.2019, виготовлено за допомогою одного монохромного знакодрукувального пристрою, за типом лазерного принтеру.
Господарський суд зазначає, що за положеннями ст. 73 Господарського процесуального кодексу України висновок експерта є одним із засобів доказування.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 98 Господарського процесуального кодексу України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань.
Згідно зі ст. 104 Господарського процесуального кодексу України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.
Статтею 1 Закону України "Про судову експертизу" передбачено, що судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні органів дізнання, досудового та судового слідства. Судово-експертна діяльність здійснюється на принципах законності, незалежності, об'єктивності і повноти дослідження (ст. 3 Закону України "Про судову експертизу").
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Дульський проти України" (Заява №61679/00) зазначено, що експертиза, призначена судом, є одним із засобів встановлення або оцінки фактичних обставин справи і тому складає невід'ємну частину судової процедури; більше того, суд вирішує питання щодо отримання додаткових доказів та встановлює строк для їх отримання.
Висновок експертизи є одним із доказів на підставі якого суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи і який оцінюється судом разом із іншими доказами за загальними правилами. Водночас висновок експертизи є докладним описом досліджень проведених експертом (фахівцем) в певній сфері знань з питань, які не можуть бути досліджені в межах судового засідання складом суду.
Встановивши, що експертне дослідження проведено відповідно до Закону України "Про судову експертизу" кваліфікованим судовим експертом, висновки експерта відповідають вимогам, встановленим ст. 98 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, оцінивши висновки за правилами ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, не знайшов жодних обставин, які б дозволяли стверджувати про необґрунтованість, неправильність цих висновків, а відтак приймає їх в якості належного, допустимого, достовірного та достатнього доказу у розумінні ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України.
Дослідивши наявний у матеріалах справи висновок експерта № КСЕ-19/21/13330 від 25.08.2021, суд вважає його таким, що не викликає сумнівів у його правильності, вказаний висновок не містить розбіжностей і відповідає вимогам чинного законодавства, в тому числі, стосовно критеріїв ясності та обґрунтованості.
Також суд зважає на те, що учасниками не було надано висновку експерта із висновками, що відрізняються від тих, що викладені у висновку експерта № КСЕ-19/21/13330 від 25.08.2021.
Доводи позивача щодо невідповідності висновку експерта № КСЕ-19/21/13330 від 25.08.2021 вимогам Інструкції з організації проведення та оформлення експертних проваджень у підрозділах експертної служби МВС України, затвердженої Наказом МВС України 17.07.2017 № 591, судом відхиляються як необґрунтовані і безпідставні, та не змінюють висновків експертизи.
Враховуючи наведене, висновок експерта № КСЕ-19/21/13330 від 25.08.2021 приймається судом у якості належного доказу у даній господарській справі.
З урахуванням висновку експерта № КСЕ-19/21/13330 від 25.08.2021, суд дійшов висновку, що Договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Дружба Миколаївка», в редакції, що надана позивачем, ОСОБА_2 не підписувався. Відповідно, волевиявлення останнього на придбання частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Дружба Миколаївка» вартістю 62 200,00 грн. було відсутнє. Про відсутність відповідної волі зазначив і сам відповідач.
При цьому судом враховано, що у спірному випадку йдеться про підписання зазначеного Договору іншою особою, а рівно не йдеться про те, що означений Договір не було підписано взагалі.
Щодо висловленої недовіри у позивача до висновку експерта № КСЕ-19/21/13330 від 25.08.2021 з огляду на його суперечливість з заявами свідків, суд зауважує, що означені позивачем докази оцінюються судом на рівні з іншими доказами за правилами ст. 86, 91, 98, 104 Господарського процесуального кодексу України.
Надаючи оцінку заявам свідків, з урахуванням наданих ними в судовому засіданні 23.02.2022 пояснень, суд зважає на таке.
Як вбачається зі змісту заяв свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , посвідчених 11.11.2020 приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Євстратовою О.О., що зареєстровані в реєстрі за №№ 1305, 1308, 1310 дані заяви є практично ідентичними за змістом, та ґрунтуються на тому, що частка в статутному капіталі ТОВ «Дружба Миколаївка» відчужувалась ОСОБА_1 ОСОБА_2 вартістю більш ніж шістдесят тисяч гривень з відстрочкою платежу в один рік, і в день підписання та посвідчення спірного Договору ОСОБА_2 розрахунків не проведено.
При цьому суд зважає, що з пояснень присутніх в судовому засіданні 23.02.2022 свідків не можливо достеменно констатувати підписання сторонами Договору купівлі-продажу від 23.04.2019 в редакції позивача, за ціною продажу частки в розмірі 62 200,00 грн, позаяк жоден зі свідків не підтвердив факту підписання саме такої редакції Договору. Окрім того, пояснення свідків, надані в судовому засіданні різняться між собою щодо складу осіб, присутніх при підписанні спірного Договору.
За статтею 87 Господарського процесуального кодексу України показання свідка - це повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи. Не є доказом показання свідка, який не може назвати джерела своєї обізнаності щодо певної обставини, або які ґрунтуються на повідомленнях інших осіб. На підставі показань свідків не можуть встановлюватися обставини (факти), які відповідно до законодавства або звичаїв ділового обороту відображаються (обліковуються) у відповідних документах. Законом можуть бути визначені інші обставини, які не можуть встановлюватися на підставі показань свідків. Сторони, треті особи та їх представники за їхньою згодою, в тому числі за власною ініціативою, якщо інше не встановлено цим Кодексом, можуть бути допитані як свідки про відомі їм обставини, що мають значення для справи. Показання свідка, що ґрунтуються на повідомленнях інших осіб, не беруться судом до уваги.
Стаття 88 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що показання свідка викладаються ним письмово у заяві свідка. У заяві свідка зазначаються ім'я (прізвище, ім'я та по батькові), місце проживання (перебування) та місце роботи свідка, поштовий індекс, реєстраційний номер облікової картки платника податків свідка за його наявності або номер і серія паспорта, номери засобів зв'язку та адреси електронної пошти (за наявності), обставини, про які відомо свідку, джерела обізнаності свідка щодо цих обставин, а також підтвердження свідка про обізнаність із змістом закону щодо кримінальної відповідальності за надання неправдивих показань та про готовність з'явитися до суду за його викликом для підтвердження своїх свідчень. Підпис свідка на заяві посвідчується нотаріусом. Не вимагається нотаріальне посвідчення підпису сторін, третіх осіб, їх представників, які дали згоду на допит їх як свідків. Заява свідка має бути подана до суду у строк, встановлений для подання доказів.
Відповідно до частини 1 статті 89 Господарського процесуального кодексу України свідок викликається судом для допиту за ініціативою суду або за клопотанням учасника справи у разі, якщо обставини, викладені свідком у заяві, суперечать іншим доказам або викликають у суду сумнів щодо їх змісту, достовірності чи повноти.
Змагальність сторін є одним із основних принципів господарського судочинства, зміст якого полягає у тому, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, тоді як суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, зобов'язаний вирішити спір, керуючись принципом верховенства права.
Стаття 76 Господарського процесуального кодексу України визначає, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Разом із цим частина 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
За змістом заявлених позивачем позовних вимог та висловлених відповідачем заперечень, у даному спорі обов'язковим є встановлення ціни предмета Договору купівлі-продажу частки від 23.04.2019.
За встановлених обставин, виходячи зі змісту заяв свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , з огляду на їх пояснення в судовому засіданні 23.02.2022, суд не приймає такі заяви як докази у справі.
Враховуючи вищевикладене, в процесі повного і всебічного з'ясування обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, та з огляду на обраний позивачем спосіб захисту свого права, суд дійшов висновку щодо відмови в задоволенні заявленої ОСОБА_1 вимоги про розірвання Договору купівлі-продажу частки від 23.04.2019.
Вимоги позивача про розірвання Акту приймання-передачі частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївка Дружба» від 23.04.2019 та зобов'язання державного реєстратора внести зміни до відомостей про Товариство з обмеженою відповідальністю «Дружба Миколаївка», які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а зокрема: виключити відомості про учасника ОСОБА_2 із часткою 0,49% та включити відомості про учасника ОСОБА_1 із часткою 0,49% номінальною вартістю 311,00 грн. мають похідний характер по відношенню до основної вимоги про розірвання Договору купівлі-продажу частки від 23.04.2019.
Оскільки суд відмовив у задоволенні основної вимоги про визнання розірвання Договору купівлі-продажу частки від 23.04.2019, то похідні вимоги про розірвання Акту приймання-передачі від 23.04.2019 та зобов'язання до внесення змін до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань також задоволенню не підлягають.
У відповідності до статті 7 Господарського процесуального кодексу України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Дана норма кореспондується зі ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, в якій закріплено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.
Вказані положення передбачають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов'язки.
У відповідності до статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Принцип змагальності тісно пов'язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з'ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.
Відповідно до вимог частитни 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно із частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою (ч.2 ст.74 ГПК України).
Відповідно до приписів частини 3 та 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Пунктами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику суду як джерело права.
Керуючись Рішенням ЄСПЛ від 18.07.2006 року у справі "Проніна проти України", аналізуючи повноту дослідження судами обставин справи, колегія суддів зазначає, що пункт 1 статті 6 Конвенції не зобов'язує національні суди надавати детальну відповідь на кожен аргумент заявника (сторони у справі). Суди зобов'язані давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Питання чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає з статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки в світлі конкретних обставин справи (пункти 21, 23 Рішення).
Також Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа "Серявін проти України", § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).
Отже, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про відмову в позові в повному обсязі.
Решта доводів учасників процесу, їх пояснень, поданих до матеріалів справи документів та наданих усних пояснень представників сторін були ретельно досліджені судом, і наведених вище висновків суду не спростовують.
При вирішенні питання щодо розподілу судових витрат суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору та на правову на професійну правничу допомогу покладаються на позивача.
Пунктом 2 ч. 3 ст. 123 ГПК України передбачено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, пов'язані із проведенням експертизи.
Розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплати робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів (ч. 4 ст. 127 ГПК України).
Так, ухвалою від 22.12.2020 у справі призначено комплексну почеркознавчу та технічну судову експертизу, витрати по оплаті експертних послуг за вказаною ухвалою суду покладено на відповідача - ОСОБА_2 .
Як встановлено судом, загальний розмір витрат за проведення експертизи, згідно рахунків № 1922/21/15000022 від 05.05.2021 та № 1923/21/1500019 від 05.05.2021 склав 3 937,92 грн.
Відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 129 ГПК України, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, у разі відмови в позові покладаються на позивача.
У зв'язку з відмовою в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , витрати ОСОБА_2 по оплаті експертних послуг в розмірі 3 937,92 грн підлягають віднесенню на позивача.
Враховуючи вищенаведене та керуючись статтями 2, 4, 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 123, 129, 221, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд,
В задоволенні позову відмовити.
Судові витрати понесені позивачем у справі № 902/774/20 залишити за громадянином ОСОБА_1 .
Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) 3 937 грн. 92 коп. - витрат по оплаті експертних послуг.
Примірник рішення направити учасникам рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення та на електронні адреси: представника позивача - ІНФОРМАЦІЯ_1 ; представника відповідача та третьої особи - ІНФОРМАЦІЯ_2.
Рішення суду набирає законної сили у строки передбачені ст. 241 ГПК України.
Рішення може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду, в порядку та строки визначені ст.ст. 256, 257 ГПК України.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Повне рішення складено 31 березня 2022 р.
Суддя Василь МАТВІЙЧУК
віддрук. прим.:
1 - до справи;
2 - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )
3 - ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 )
4 - ТОВ "Дружба Миколаївка" (вул. Миру, 51, с. Миколаївка, Козятинський район, Вінницька область, 22160)