30 березня 2022 року справа № 580/1887/20
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Тимошенко В.П., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Прокуратури Черкаської області про стягнення вихідної допомоги,
встановив:
29 травня 2020 року до Черкаського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) до Прокуратури Черкаської області (18000, м. Черкаси, бул. Шевченка, 286, код ЄДРПОУ 02911119), в якому позивач просить стягнути з відповідача на її користь 29327,30 грн вихідної дати у зв'язку зі звільненням.
Обгрунтовуючи позовну заяву позивачка зазначила, що при її звільненні відповідачем не враховано вимоги ст. 44 КЗпП України щодо виплати їй вихідної допомоги при звільненні..
Ухвалою судді Тимошенко В.П. від 03.06.2020 вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
28.01.2022 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача просить відмовити в задоволенні позову, оскільки ст. 44 КЗпП України не передбачено можливості виплати вихідної допомоги у розмірі середнього місячного заробітку у разі припинення договору на підставі п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону України «Про прокуратуру».
Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 30.07.2020 зупинено провадження у даній справі до набрання чинності рішенням Черкаського окружного адміністративного суду у справі №580/1849/20 за позовом ОСОБА_1 до Прокуратури Черкаської області, Офісу Генерального прокурора про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку.
Ухвалою суду від 12.01.2022 поновлено провадження у справі.
Дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд зазначає таке.
ОСОБА_1 з 02.04.2015 по 30.04.2020 працювала на посаді начальника відділу організації прийому громадян, розгляду звернень та запитів прокуратури Черкаської області.
09.04.2020 Кадрова комісія №2 винесла рішення №230"Про неуспішне проходження прокурором атестації за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп'ютерної техніки з метою, згідно з яким зазначено, що позивач неуспішно пройшов атестацію, оскільки за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора", відповідно до якого позивачка набрала 68 бали, що є менше прохідного балу для успішного складання іспиту.
У подальшому Генеральним прокурором скеровано до прокуратури Черкаської області 14.04.2020 за № 06/1/1-634вих20 лист з направленням першої частини рішень першої та другої кадрових комісій з атестації прокурорів регіональних прокуратур для прийняття в установленому Законом порядку рішень про звільнення з посад підпорядкованих прокурорів, які не успішно пройшли атестацію.
Наказом прокурора Черкаської області від 28.04.2020 за № 111к ОСОБА_1 , звільнено з посади начальника відділу організації прийому громадян, розгляду звернень та запитів прокуратури Черкаської області та органів прокуратури на підставі п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону України "Про прокуратуру" з 30.04.2020.
Позивачка вважає, що має право на отримання вихідної допомоги у розмірі не менше середнього місячного заробітку, яку в порушення вимог ст. 44 КЗпП на день звільнення Прокуратура Черкаської області не виплатила.
Надаючи правову оцінку відносинам, що склались між сторонами, суд зазначає таке.
Верховною Радою України прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» від 19.09.2019 № 113-ІХ (далі - Закон № 113-ІХ), який набрав чинності 25.09.2019. Вказаним Законом запроваджено реформування системи органів прокуратури.
Пунктом 7 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-ІХ встановлено, що прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади прокурорів у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, можуть бути переведені на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах лише у разі успішного проходження ними атестації, яка проводиться у порядку, передбаченому цим розділом.
Підпунктом 2 п. 19 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-IX передбачено, що прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, звільняються Генеральним прокурором, керівником регіональної (обласної) прокуратури з посади прокурора на підставі п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону України «Про прокуратуру» за умови, зокрема, рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури.
Таким чином, звільнення прокурорів, які не пройшли атестацію відбувається на підставі п. 19 розд. II Закону № 113-ІХ та п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону України «Про прокуратуру» №1697-УІІ.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 не пройшла атестацію наказом прокурора області від 28.04.2020 наказом прокурора Черкаської області від 28.04.2020 за № 111к ОСОБА_1 , звільнено з посади начальника відділу організації прийому громадян, розгляду звернень та запитів прокуратури Черкаської області та органів прокуратури на підставі п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону України "Про прокуратуру" з 30.04.2020.
Загальні підстави звільнення працівників визначені КЗпП України.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємств, установ, Організацій, скорочення численності або штату працівників.
Виплата вихідної допомоги при звільненні з підстав, передбачених ст.ст. 36, 38-41 КЗпП України, визначена ст. 44 КЗпП України.
Статтею 44 КЗпП України встановлено, що при припиненні трудового договору з підстав зазначених у п. 6 ст. 36 та п.п. 1, 2 і 6 ст. 40 цього Кодексу працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середньомісячного заробітку.
Законом України від 19.09.2019 № 113-ІХ ст. 40 КЗпП України доповнено ч. 5 такого змісту: «Особливості звільнення окремих категорій працівників з підстав, передбачених п. 1 ч. 1 цієї статті, а також особливості застосування до них положень ч. 2 цієї статті, ст.ст. 42, 42-1, ч.ч. 1, 2, 3 ст. 49-2, ст. 74, ч. 3 ст. 121 цього Кодексу, встановлюються законом, що регулює їхній статус».
Згідно зі ст. 131-1 Конституції України організація та порядок діяльності прокуратури визначаються законом.
Відповідно до ч. 3 ст. 16 Закону України «Про прокуратуру» прокурор призначається на посаду безстроково та може бути звільнений з посади, його повноваження на посаді можуть бути припинені лише з підстав та в порядку, передбачених законом.
Отже, законами, що регулюють організацію та порядок діяльності органів прокуратури, статус прокурорів, та відповідно, мають статус спеціальних, є Закон України «Про прокуратуру» № 1697 і Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» № 113-ІХ (зокрема, з питань проходження служби в органах прокуратури, звільнення з неї, прав та обов'язків прокурорів, їх соціальних гарантій та ін.).
З дня набрання чинності Законом № 113-ІХ, а саме з 25.09.2019, особливості застосування до прокурорів положень п. 1 ч. 1 ст. 40, на які посилається позивач, встановлюються Законом України «Про прокуратуру» № 1697. Тому саме цей закон, а не КЗпП України поширюється на спірні правовідносини.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, яка міститься в постанові від 31.01.2018 у справі № 820/1119/16, норми Закону № 1697-УП є пріоритетними перед нормами Кодексу законів про працю України і трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального Закону не врегульовано спірних правовідносин або коли про застосування приписів трудового законодавства прямо йдеться у спеціальному законі.
Доповнюючи ст. 40 КЗпП України ч. 5 законодавець у Законі № 113-ІХ передбачив особливості застосування до окремих категорій працівників (у т.ч. прокурорів) при звільненні їх з роботи положень частини другої цієї статті, ст.ст. 42, 42-1, ч.ч. 1, 2, 3 ст. 49-2, ст. 74, ч. 3 ст. 121 цього Кодексу.
Водночас, ст. 44 КЗпП України не передбачено можливості виплати вихідної допомоги у розмірі середнього місячного заробітку працівникові у разі припинення з ним трудового договору на підставі п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону України «Про прокуратуру».
Пунктом 9 ч. 1 ст. 51 Закону України «Про прокуратуру» також не передбачено виплати вихідної допомоги.
Ураховуючи те, що позивача звільнено з підстав та в порядку, передбачених Законом України «Про прокуратуру» № 1697 та розд. II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» № 113-ІХ, якими не передбачено виплати вихідної допомоги при звільненні, підстав для виплати такої допомоги згідно зі ст. 44 КЗпП України немає.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
При цьому в силу положень частини 2 статті 77 вказаного Кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За вказаних обставин суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є необґрунтованими, а позов таким, що не підлягає до задоволення.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись ст. ст. 2, 5, 6, 14, 77, 134, 241-246, 255, 263, 295, 370 КАС України суд,
вирішив:
У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня підписання рішення суду.
Суддя Валентина ТИМОШЕНКО