Справа № 560/19145/21
іменем України
30 березня 2022 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Тарновецького І.І. розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
Позивач звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що проходив службу у Військовій частині НОМЕР_1 та був звільнений з військової служби в запас у зв'язку із закінченням строку контракту наказом командира Військової частини № 182 від 23.09.2021 року. Станом на день прийняття наказу про виключення зі списків особового складу військова частина не провела розрахунків з позивачем щодо виплати грошової допомоги на оздоровлення, передбаченої Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 23.09.2021. Позивач вважає такі дії відповідача протиправними, внаслідок чого звернувся до суду за захистом порушених прав.
Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 23.12.2021 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.
Представник відповідача надіслав до суду відзив на позов, в якому зазначив, що з позовними вимогами позивача не погоджується та просить відмовити в задоволенні позовних вимог. Також представник відповідача зазначає, про те, що станом на дату зарахування позивача до складу Військової частини НОМЕР_1 та на дату звільнення з військової служби позивач не надав доказів, а у Військової частини НОМЕР_1 не було таких даних, які б підтверджували, що він не отримував за попереднім місцем роботи виплат на оздоровлення.
Позивач подав відповідь на відзив, в якій зазначив про безпідставність вказаних відповідачем у відзиві на позов тверджень.
Представник відповідача подав до суду заперечення на відповідь на відзив.
Дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, оцінивши їх в єдності та сукупності, суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що позивач - ОСОБА_1 , в період з 24.03.2021 по 23.09.2021 проходив військову службу за контрактом у Військовій частині НОМЕР_1 .
Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 23.09.2021 №182 військовослужбовця військової служби за контрактом старшого сержанта ОСОБА_1 , командира відділення управління взводу управління командира другого артилерійського дивізіону військової частини НОМЕР_1 , відповідно до підпункту "а" (у зв'язку із закінченням контракту) пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" звільнено з військової служби у запас та з 23.09.2021 виключено зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 .
Позивач звернувся до відповідача із заявою про виплату йому грошової допомоги на оздоровлення, передбаченої Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Листом від 05.11.2021 № 6689 відповідач повідомив позивача про те, що підстав для нарахування грошової допомоги на оздоровлення немає, оскільки до початку військової служби позивач міг працювати на цивільній роботі де при звільнені повинні були нарахувати грошову допомогу на оздоровлення та виплатити грошову компенсацію за невикористану додаткову відпустку передбачену статтями 16-2 Закону України «Про відпустки» та пунктом 12 Закону України "Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту", а також, оскільки при звільнені з військової служби за контрактом позивач не надав документів, які б підтверджували, що вищезгадані виплати йому не здійснювались або що він офіційно не працював, то у військової частини не було підстав її нараховувати.
Не погоджуючись з такою бездіяльністю відповідача, позивач звернувся до суду з цим позовом за захистом своїх прав.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини четвертої статті 2 Закону України від 25.03.1992 № 2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу» порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно зі статтею 40 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» гарантії правового і соціального захисту громадян України, які виконують конституційний обов'язок щодо захисту Вітчизни, забезпечуються відповідно до законів України "Про Збройні Сили України", "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", "Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей" та іншими законами.
Відповідно до статті 1 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Статтею 1-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначено, що військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Згідно з частиною першою статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Частиною другою статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» встановлено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Відповідно до Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України 07 червня 2018 року № 260 (далі - Порядок № 260), цей Порядок визначає механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам.
Розділ XXIII Порядку № 260 визначає виплату грошової допомоги для оздоровлення.
Згідно пунктів 1, 2 розділу XXIII Порядку № 260, військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які набули (набувають) право на отримання щорічної основної (канікулярної) відпустки, один раз на рік виплачується грошова допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.
Грошова допомога для оздоровлення надається військовослужбовцям у разі вибуття їх у щорічну основну відпустку повної тривалості, або у другу частину щорічної основної відпустки (у тому числі в дозволених випадках за невикористану відпустку за минулі роки), або без вибуття у відпустку (за їх рапортом протягом поточного року) на підставі наказу командира військової частини, а командиру (начальнику) - на підставі наказу вищого командира (начальника) із зазначенням у ньому суми грошової допомоги.
Військовослужбовцям, звільненим з військової служби, які мали право на грошову допомогу для оздоровлення та не отримали її протягом року, виплата цієї допомоги здійснюється на підставі наказу командира військової частини про виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини, в якому оголошується про її виплату.
Судом встановлено, що позивач в період з 24.03.2021 по 23.09.2021 проходив військову службу за контрактом у Військовій частині НОМЕР_1 .
Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 23.09.2021 №182 звільнено з військової служби у запас та з 23.09.2021 виключено зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 .
Військова частина НОМЕР_1 при звільненні позивача з військової служби не виплатила ОСОБА_1 грошову допомогу на оздоровлення. Вказане не заперечується відповідачем.
Відповідач у відзиві на позов та у запереченнях на відповідь на відзив зазначає, що підстав для нарахування грошової допомоги на оздоровлення немає, оскільки станом на дату зарахування до складу Військової частини НОМЕР_1 та на дату звільнення з військової служби позивач не надав доказів, а у військовій частині не було таких даних, які б підтверджували, що ОСОБА_1 не отримував за попереднім місцем роботи виплат на оздоровлення.
Проте, суд не погоджується із таким твердженням відповідача, оскільки в матеріалах справи наявні докази того, що позивач у період 2020 року та січень-лютий 2021 року не працював.
Так, судом із наявної в матеріалах справи копії трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 від 17.06.1999 встановлено, що у останній відсутні записи про те, що позивач офіційно працював.
Також, позивачем надано до суду індивідуальні відомості про застраховану особу ОК-5, з яких судом також встановлено, що у період 2020 року та січень-лютий 2021 року відсутні відомості про сплату про сплату страхових внесків про застраховану особу ОСОБА_1 .
Отже, враховуючи вищезазначене суд приходить до висновку, що позивач в період з 2020 року та січень-лютий 2021 року не працював.
За наведеного правового регулювання та обставин справи відповідач протиправно не не нарахував та не виплатив позивачу одноразову грошову допомогу на оздоровлення, а тому суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 шляхом визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за 2021 рік у розмірі місячного грошового забезпечення та зобов'язати нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу на оздоровлення за 2021 рік у розмірі місячного грошового забезпечення.
Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з частиною 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Згідно зі статтею 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.
З урахуванням зазначеного позовні вимоги за даним позовом є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, тому судові витрати відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за 2021 рік у розмірі місячного грошового забезпечення.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу на оздоровлення за 2021 рік у розмірі місячного грошового забезпечення.
Судові витрати в порядку статті 139 КАС України розподілу між сторонами не підлягають.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_3 )
Відповідач:Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ - НОМЕР_4 )
Головуючий суддя І.І. Тарновецький