ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"31" березня 2022 р. справа № 300/8474/21
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Тимощука О.Л., розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовною заявою ОСОБА_1
до Виконавчого комітету Тисменицької міської ради,
про визнання протиправним та скасування рішення,
ОСОБА_1 (надалі, також - позивач, ОСОБА_1 ) 23.12.2021 звернувся в суд з позовною заявою до Виконавчого комітету Тисменицької міської ради (надалі, також - відповідач) про визнання протиправним і скасування пунктів 1, 1.2 рішення Виконавчого комітету Тисменицької міської ради №177/2021 від 09.11.2021 «Про відмову у зміні поштових адрес».
Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_1 на праві власності належить житловий будинок по АДРЕСА_1 . Водночас, громадянину ОСОБА_2 на праві власності належить інший житловий будинок, який розташований за такою ж поштовою адресою: АДРЕСА_1 . Така неправильна нумерація будинків існує тривалий час та створює незручності для сімей позивача та ОСОБА_2 . Наведене стало підставою для звернення позивача до Виконавчого комітету Тисменицької міської ради із заявою про зміну (упорядкування нумерації) його житлового будинку. Однак рішенням №177/2021 від 09.11.2021 відповідач відмовив у зміні поштової адреси будинку ОСОБА_1 , у зв'язку з тим, що у разі виявлення дублювання номерів об'єктів нерухомого майна, один чи більше з яких не є об'єктами державної чи комунальної власності зміна, коригування адреси здійснюються на підставі рішення суду. Позивач вважає таку відмову протиправною, оскільки Порядок присвоєння адрес об'єктам будівництва, об'єктам нерухомого майна, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 07.07.2021 №690, яким керувався відповідач при прийнятті спірного рішення, розроблений відповідно до частин 2 та 3 статті 26-3 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», які регулюють питання присвоєння поштових адрес об'єктам нерухомого майна, які будуються, або тільки збудовані. Натомість жодної з підстав для відмови у зміні поштової адреси, вичерпний перелік яких передбачено частиною 15 статті 26-3 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», відповідач у спірному рішенні не навів. У зв'язку викладеним, просить суд визнати протиправними та скасувати пункти 1 та 1.2 зазначеного рішення.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 28.12.2021 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, без проведення судового засідання та повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) в порядку, визначеному статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України (а.с.31-32).
Ухвала про відкриття провадження у відповідності до частини 10 статті 171 КАС України направлена сторонам із дотриманням вимог статті 126 КАС України.
Зазначена ухвала суду отримана уповноваженою особою відповідача 04.01.2022, що підтверджується відміткою на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення, що наявне в матеріалах справи (а.с.34).
У встановлений судом строк відзиву на позовну заяву чи інших заяв по суті справи до суду не надходило.
Відповідно до частини 6 статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Таким чином, суд дійшов висновку про можливість розгляду даної справи на підставі наявних в матеріалах справи доказів.
Розглянувши у відповідності до вимог статті 262 КАС України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши докази, суд встановив такі обставини.
ОСОБА_1 є власником домоволодіння, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 19.11.2004 серії НОМЕР_1 (а.с.6).
До складу зазначеного домоволодіння належать: житловий будинок, А, 187,4 кв. м.; літня кухня-сарай, Б, 38 кв.м.; гараж, В, 25,5 кв. м.; колодязь, №1; огорожа, №2 , 63,6 кв. м.; огорожа, №3 , 42,0 кв. м.
Такий склад будівель та споруд домоволодіння також наведено в технічному паспорті на садибний (індивідуальний) житловий будинок АДРЕСА_1 , складеному 04.03.2010 Обласним комунальним підприємством «Івано-Франківське обласне бюро технічної інвентаризації» (а.с. 8-13).
Окрім цього, відповідно до даних технічного паспорта на садибний (індивідуальний) житловий будинок, виготовленого 08.11.2016 Товариством з обмеженою відповідальністю «Прикарпатське бюро інвентаризації земель та нерухомості» на замовлення ОСОБА_2 , за цією ж адресою: АДРЕСА_1 знаходиться житловий будинок, літ.А, заг. площею 114,6 кв.м. з господарськими спорудами (колодязь, Ѕ №1; огорожа №2) (а.с. 16-20).
Позивач, з метою упорядкування нумерації належного йому на праві приватної власності житлового будинку, який має таку ж адресу, як і житловий будинок ОСОБА_2 , звернувся до відповідача із заявою про зміну поштової адреси, за результатами розгляду якої Виконавчим комітетом Тисменицької міської ради прийнято рішення №177/2021 від 09.11.2021 «Про відмову у зміні поштових адрес», пунктом 1 якого ОСОБА_1 відмовлено у зміні поштової адреси індивідуального житлового будинку загальною площею 187,4 кв.м. по АДРЕСА_1 (а.с. 14).
Листом №1365 від 15.11.2021 повідомлено ОСОБА_1 про розгляд його звернення щодо зміни поштової адреси індивідуального житлового будинку на АДРЕСА_1 та прийняте рішення, з посиланням на пункт 52 Порядку присвоєння адрес об'єктам будівництва, об'єктам нерухомого майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.07.2021 №690, відповідно до якого у разі виявлення дублювання номерів об'єктів нерухомого майна, один чи більше з яких не є об'єктами державної чи комунальної власності та не підпадають під випадки, зазначені у пункті 50 цього Порядку, зміна, коригування адреси здійснюються на підставі рішення суду (а.с.15).
Вважаючи пункти 1 та 1.2 рішення відповідача протиправними та необґрунтованими, ОСОБА_1 звернувся до суду за захистом своїх прав.
Надаючи оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами, суд виходить з таких підстав та мотивів.
У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин суд, при вирішенні даної справи, керується нормами законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних правовідносин.
Згідно із положеннями частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 2 Закону України "Про місцеве самоврядування" від 21.05.1997 №280/97-ВР (надалі, також - Закон №280/97-ВР) визначено, що місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.
Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.
Відповідно до статті 10 Закону №280/97-ВР сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Також частинами 1 та 2 статті 11 зазначеного Закону передбачено, що виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи.
Виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад є підконтрольними і підзвітними відповідним радам, а з питань здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади - також підконтрольними відповідним органам виконавчої влади.
Згідно із статтею 37 Закону №280/97-ВР до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження, зокрема, прийняття рішень про присвоєння, зміну, коригування, анулювання адрес об'єктів нерухомого майна у випадках та порядку, встановлених Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності" (пункт 1-1).
Так, Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності" від 17.02.2011 №3038-VI (надалі, також - Закон №3038-VI) встановлено правові та організаційні основи містобудівної діяльності. Закон №3038-VI спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.
Відповідно до частини 1 статті 26-3 Закону №3038-VI адресою об'єкта нерухомого майна (далі - адреса) є унікальна структурована сукупність реквізитів, що використовуються для ідентифікації об'єкта та визначення місця його розташування на місцевості.
Адреса (крім реквізиту, визначеного пунктом 10 частини четвертої цієї статті) присвоюється, змінюється, коригується, анулюється, зокрема, виконавчим органом сільської, селищної, міської ради - у разі, якщо об'єкт знаходиться у межах території, на яку поширюються повноваження сільської, селищної, міської ради (частина 5 статті 26-3 Закону №3038-VI).
Частиною 11 статті 26-3 Закону №3038-VI до підстав для зміни адреси щодо закінченого будівництвом об'єкта віднесено, серед іншого, упорядкування нумерації об'єктів нерухомого майна у визначених цим Законом випадках та в інших випадках, встановлених Кабінетом Міністрів України в Порядку присвоєння адрес (пункт 5). Відповідно до частини 14 зазначеної статті Закону №3038-VI орган з присвоєння адреси протягом п'яти робочих днів з дня отримання заяви про зміну адреси щодо закінченого будівництвом об'єкта:
1) приймає рішення про зміну адреси/відмову у зміні адреси, що повинно містити відомості про ідентифікатор закінченого будівництвом об'єкта (для об'єктів, яким присвоєно ідентифікатор до подання заяви);
2) оприлюднює рішення про зміну адреси/відмову у зміні адреси об'єкта нерухомого майна на своєму офіційному веб-сайті (у разі наявності);
3) вносить інформацію про зміну адреси/відмову у зміні адреси (у тому числі копію рішення про зміну адреси/відмову у зміні адреси) до Реєстру будівельної діяльності.
Рішення про зміну адреси повинно додатково містити відомості про попередню адресу щодо закінченого будівництвом об'єкта.
Рішення про відмову у зміні адреси повинно додатково містити посилання на відповідну норму (пункт, статтю) законодавства із зазначенням, що саме порушено під час оформлення та подання документів, а також відомості про те, яке саме положення поданого заявником документа не відповідає вимогам законодавства.
Відомості про зміну адреси/відмову у зміні адреси об'єкта нерухомого майна доводяться до відома заявника в порядку, визначеному статтею 26-1 цього Закону, у день внесення інформації про зміну адреси/відмову у зміні адреси об'єкта нерухомого майна до Реєстру будівельної діяльності.
Разом з цим, частиною 15 статті 26-3 Закону №3038-VI передбачено, що підставами для відмови у зміні адреси щодо закінченого будівництвом об'єкта за заявою власника (співвласника) закінченого будівництвом об'єкта (його представника) про зміну адреси є:
1) подання неповного пакета документів;
2) виявлення неповних або недостовірних відомостей у поданих документах, що підтверджено документально;
3) подання заяви особою, яка не є власником (співвласником) об'єкта нерухомого майна, щодо якого подано заяву про зміну адреси, або його (їх) представником;
4) подання заяви до органу з присвоєння адреси, який не має повноважень приймати рішення про присвоєння адреси на відповідній території.
Відмова у зміні адреси щодо закінченого будівництвом об'єкта з підстав, не передбачених цією частиною, не допускається.
Після усунення причин, що були підставою для відмови у зміні адреси щодо закінченого будівництвом об'єкта, заявник може повторно подати документи для зміни адреси.
Аналіз усіх наведених положень дозволяє суду дійти висновку про те, що відповідач, розглядаючи заяву позивача про зміну поштової адреси індивідуального житлового будинку на АДРЕСА_1 , повинен протягом п'яти робочих днів прийняти рішення про зміну адреси чи про відмову у зміні адреси, з підстав, визначених частиною 15 статті 26-3 Закону №3038-VI. При цьому, рішення про відмову у зміні адреси повинно додатково містити посилання на відповідну норму (пункт, статтю) законодавства із зазначенням, що саме порушено під час оформлення та подання документів, а також відомості про те, яке саме положення поданого заявником документа не відповідає вимогам законодавства.
Так, відповідно до змісту листа Виконавчого комітету Тисменицької міської ради №1365 від 15.11.2021 позивача повідомлено про відмову у зміні поштової адреси індивідуального житлового будинку на АДРЕСА_1 та зазначено, що відповідно до пункту 52 Порядку присвоєння адрес об'єктам будівництва, об'єктам нерухомого майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.07.2021 №690 у разі виявлення дублювання номерів об'єктів нерухомого майна, один чи більше з яких не є об'єктами державної чи комунальної власності та не підпадають під випадки, зазначені у пункті 50 цього Порядку, зміна, коригування адреси здійснюються на підставі рішення суду (а.с.15). З цього приводу суд зазначає таке.
Постановою Кабінету Міністрів України від 07.07.2021 №690 затверджено Порядок присвоєння адрес об'єктам будівництва, об'єктам нерухомого майна (надалі, також - Порядок).
Згідно з абзацами 1 та 2 пункту 1 вказаного Порядку цей Порядок визначає процедуру присвоєння, зміни, коригування адрес об'єктів будівництва, будинків, будівель, споруд, окремих частин об'єкта, які є самостійними об'єктами права на нерухоме майно (квартир, гаражних боксів, машиномісць, інших житлових та нежитлових приміщень).
Органи, уповноважені на присвоєння, зміну, коригування, анулювання адрес об'єктів будівництва, об'єктів нерухомого майна, визначаються відповідно до частини п'ятої статті 26-3 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (далі - уповноважені органи з присвоєння адрес).
Пунктом 52 Порядку присвоєння адрес об'єктам будівництва, об'єктам нерухомого майна визначено, що у разі виявлення дублювання номерів об'єктів нерухомого майна, один чи більше з яких не є об'єктами державної чи комунальної власності та не підпадають під випадки, зазначені у пункті 50 цього Порядку, зміна, коригування адреси здійснюються на підставі рішення суду.
У разі коли всі окремі частини об'єкта з однаковими адресами є комунальною або державною власністю та належать одному власнику, їх адреси можуть бути змінені в порядку, визначеному пунктом 53 цього Порядку, або в порядку, передбаченому у зв'язку із зміною, коригуванням адреси.
Як встановлено судом вище, позивачу та ОСОБА_2 належать окремі індивідуальні житлові будинки загальною площею 187,4 кв.м. та 144,6 кв.м., відповідно, однак зазначеним будинкам присвоєна однакова поштова адреса, а саме: АДРЕСА_1 .
Із метою усунення незручностей, які спричиняє спільна нумерація двох різних житлових будинків, позивач звернувся до Виконавчого комітету Тисменицької міської ради із заявою про зміну поштових адрес, у результаті розгляду якої отримав відмову.
Листом №1365 від 15.11.2021 ОСОБА_1 повідомлено, що рішенням виконавчого комітету Тисменицької міської ради №177/2021 від 09.11.2021 відмовлено у зміні поштової адреси, та зазначено, що відповідно до пункту 52 Порядку, у разі виявлення дублювання номерів об'єктів нерухомого майна, один чи більше з яких не є об'єктами державної чи комунальної власності та не підпадають під випадки, зазначені у пункті 50 цього Порядку, зміна, коригування адреси здійснюються на підставі рішення суду (а.с.15).
Суд не погоджується з доводами позивача в частині відсутності підстав застосовувати у спірних правовідносинах норми Порядку, оскільки він розроблений відповідно до частин 2 та 3 статті 26-3 Закону №3038-VI, які регулюють питання присвоєння поштових адрес об'єктам нерухомого майна, які будуються або тільки збудовані.
Так, частиною 2 статті 26-3 Закону №3038-VI визначено, що Порядок присвоєння адрес об'єктів нерухомого майна затверджується Кабінетом Міністрів України. Порядок не може передбачати обов'язок фізичних та юридичних осіб щодо отримання будь-яких дозволів, погоджень або інших документів дозвільного характеру, а також повноважень державних органів, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових осіб, підприємств, установ, організацій, утворених такими органами, видавати зазначені документи.
Відповідно до частини 3 цієї ж статті, адреса присвоюється об'єктам будівництва, будинкам, будівлям, спорудам, квартирам, гаражним боксам, машиномісцям, іншим житловим та нежитловим приміщенням, які є самостійними об'єктами нерухомого майна.
Адреса не присвоюється:
1) тимчасовим спорудам;
2) будівлям та спорудам, що є приналежністю відповідної будівлі або споруди або їх складовою частиною;
3) іншим об'єктам нерухомого майна, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України в Порядку присвоєння адрес об'єктів нерухомого майна (далі - Порядок присвоєння адрес).
Порядок присвоєння адрес, визначений цим Законом, не поширюється на земельні ділянки.
При цьому, частиною 1 Порядку чітко встановлено, що цей Порядок визначає процедуру присвоєння, зміни, коригування адрес об'єктів будівництва, будинків, будівель, споруд, окремих частин об'єкта, які є самостійними об'єктами права на нерухоме майно (квартир, гаражних боксів, машиномісць, інших житлових та нежитлових приміщень).
З аналізу зазначених норм вбачається, що цей Порядок визначає процедуру не тільки присвоєння поштових адрес новоствореним об'єктам нерухомого майна, як помилково вважає позивач, а й зміну чи коригування адрес об'єктів нерухомого, які збудовані раніше.
Натомість поняття «присвоєння адрес», яке міститься у пунктах 2 та 3 статті 26-3 Закону №3038-VI не стосується виключно присвоєння адрес новоствореним об'єктам вперше, а є загальним та означає можливість самостійного об'єкта нерухомого майна «володіти» відповідними реквізитами адреси (назва населеного пункту, назва вулиці, номер будівлі, корпусу тощо), на відміну від об'єктів, які визначені в абзаці 2 пункту 3 статті 26-3 Закону №3038-VI та яким адреса не присвоюється (тимчасові споруди; будівлі та споруди, що є приналежністю відповідної будівлі або споруди або їх складовою частиною тощо).
Разом з цим з аналізу пункту 52 Постанови вбачається, що для зміни поштової адреси у разі виявлення дублювання номерів об'єктів нерухомого майна заявнику необхідно надати рішення суду.
При цьому, відповідно до пункту 1 частини 15 статті 26-3 Закону №3038-VI подання неповного пакета документів є підставою для відмови у зміні адреси.
Суд зауважує, що відповідно до абзацу 3 частини 14 статті 26-3 Закону №3038-VI рішення про відмову у зміні адреси повинно додатково містити посилання на відповідну норму (пункт, статтю) законодавства із зазначенням, що саме порушено під час оформлення та подання документів.
Слід звернути увагу, що загальними вимогами, які висуваються до акта індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення суб'єктом владних повноважень конкретних підстав його оформлення (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття. Невиконання ж органом управління законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до його протиправності.
Частиною 2 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Оцінюючи спірне рішення Виконавчого комітету Тисменицької міської ради №177/2021 від 09.11.2021, пунктами 1 та 1.2 якого позивачу відмовлено у зміні поштових адрес, на відповідність зазначеним вимогам, судом встановлено, що відповідачем у такому рішенні не наведено причин відмови у задоволенні звернення ОСОБА_1 щодо зміни поштової адреси індивідуального житлового будинку по АДРЕСА_1 , незважаючи на те, що абзацом 3 частини 14 статті 26-3 Закону №3038-VI визначено обов'язкову вимогу щодо рішення про відмову у зміні адреси, зокрема, таке рішення повинно додатково містити посилання на відповідну норму (пункт, статтю) законодавства із зазначенням, що саме порушено під час оформлення та подання документів.
Натомість причину відмови у задоволенні заяви ОСОБА_1 про зміну поштової адреси, зокрема посилання на пункт 52 Порядку, яким передбачена необхідність рішення суду для зміни чи коригування адреси у разі виявлення дублювання номерів об'єктів нерухомого майна, відповідачем наведено лише у листі №1365 від 15.11.2021, адресованому позивачу.
Суд звертає увагу відповідача, що зазначений лист не є рішенням суб'єкта владних повноважень, який прийнятий на виконання владних управлінських функція, а є лише інформуванням позивача про результати розгляду його звернення та прийняте рішення.
Рішення ж Виконавчого комітету Тисменицької міської ради №177/2021 від 09.11.2021 «Про відмову у зміні поштових адрес», яке, власне, і є актом індивідуальної дії, який стосується прав та інтересів позивача, містить лише посилання на назви нормативно-правових актів, якими керувався відповідач при його прийнятті, однак без наведення конкретної причини відмови позивачу у зміні поштової адреси та без посилання на відповідну норму (пункт, статтю) законодавства із зазначенням того, що саме порушено під час оформлення та подання документів.
Таким чином, оскільки суд встановив, що пункти 1 та 1.2 рішення Виконавчого комітету Тисменицької міської ради №177/2021 від 09.11.2021 «Про відмову у зміні поштових адрес» не відповідають вимогам обґрунтованості та вмотивованості, які висуваються до акта індивідуальної дії, ці пункти спірного рішення є протиправним та такими, що підлягають скасуванню.
Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку щодо обґрунтованості заявлених позивачем вимог та наявності підстав для їх задоволення.
Разом з цим, суд звертає увагу, що відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово підкреслював необхідність ефективного захисту прав заявників. Наприклад, у пункті 75 рішення від 05.04.2005 у справі «Афанасьєв проти України» (заява №38722/02) ЄСПЛ зазначає, що засіб захисту, який вимагається згаданою статтею, повинен бути «ефективним», як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави.
Конституційний Суд України у рішенні від 30.01.2003 № 3-рп/2003 зазначив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9).
Як встановлено судом вище, позивачу та ОСОБА_2 належать окремі індивідуальні житлові будинки загальною площею 187,4 кв.м. та 144,6 кв.м., відповідно, яким присвоєна однакова поштова адреса, а саме: АДРЕСА_1 , що, безумовно, створює незручності у користуванні зазначеними особами належними їм будинками.
При цьому, зазначена ситуація щодо дублювання номерів об'єктів нерухомого майна є підставою для упорядкування нумерації таких об'єктів нерухомого майна у визначеному законодавством порядку.
Однак жодних позовних вимог зобов'язального характеру щодо вчинення відповідачем певних дій для зміни адреси належного ОСОБА_1 домоволодіння по АДРЕСА_1 , позивач не ставить. Саме лише скасування рішення Виконавчого комітету Тисменицької міської ради №177/2021 від 09.11.2021 «Про відмову у зміні поштових адрес» не відновить порушене право позивача в частині належного користування власним житловим будинком, а ситуація щодо наявності однакової адреси у двох різних об'єктів нерухомого майна продовжуватиме існувати та створювати незручності власникам таких об'єктів.
Зважаючи на викладене, суд приходить до висновку, що для захисту права позивача необхідно вийти за межі позовних вимог та поновити порушене право шляхом зобов'язання відповідача повторно розглянути питання щодо зміни адреси належного ОСОБА_1 домоволодіння по АДРЕСА_1 , з урахування висновків, викладених у мотивувальній частині рішення суду.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд зазначає, що відповідно до частини 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно з частиною 1 статті 132 Кодексу, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 132 Кодексу, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Судом досліджено, що витратами позивача, пов'язаними з розглядом справи є витрати на професійну правничу допомогу, що надавалася адвокатом Лютан З.Й. на підставі договору про надання правової допомоги №55 від 06.12.2021 (а.с.22).
На підтвердження понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу, до позовної заяви долучено:
- копію ордера серії ІФ №106088 від 22.12.2021, виданого ОСОБА_1 адвокатом Лютан З.Й. (а.с. 21);
- копію договору про надання правової допомоги №55 від 06.12.2021, відповідно до якого адвокат зобов'язався надати замовнику інформаційно-консультаційні та юридичні послуги щодо визнання протиправним та скасування рішення виконкому Тисменицької міської ради (а.с.22).
- акт передачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг) №55/1 від 22.12.2021 до договору про надання правничої допомоги №55 від 06.12.2021 (а.с.23), за яким встановлено, що адвокат Лютан З.Й. надав ОСОБА_1 юридичну допомогу, а саме:
1. Надання інформаційно-консультаційних послу (1 год) - 200,00 грн;
2. Складання позовної заяви від 22.12.2021 до Івано-Франківського окружного адміністративного суду про визнання протиправним і скасування рішення (3 год) - 3000,00 грн.;
- квитанцію до прибуткового касового ордера №55/1 від 22.12.2021 про прийняття від ОСОБА_1 на підставі договору №55 від 06.12.2021 коштів в сумі 3200,00 грн (а.с. 24).
За змістом статті 134 Кодексу розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України", від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України", від 30.03.2004 у справі "Меріт проти України", від 28.11.2002 у справі "Лавентс проти Латвії" заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, їх розмір є розумним та обґрунтованим.
Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Отже, при визначенні суми відшкодування судових витрат суд повинен керуватися критерієм їхньої дійсності та необхідності, а також критерієм розумності їхнього розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи (пункт 39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц.
Враховуючи матеріали справи та подану заяву, суд вважає, що пунктом 1 акту передачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг) № 55/1 від 22.12.2021 визначено надання послуги, зокрема, надання інформаційно-консультаційних послуг вартістю 200,00 грн, яка не пов'язана зі складанням позовної заяви чи іншої заяви по суті в межах розгляду цієї справи, тому такі витрати не можуть вважатися неминучими, а їх понесення під час розгляду справи не є обґрунтованим, тому такі витрати не повинні враховуватися при визначенні суми судових витрат на професійну правничу допомогу.
Щодо решти суми витрат, то зважаючи не те, що відповідач заперечень щодо визначеної суми витрат на професійну правничу допомогу суду не надав, у відповідності до статті 134 КАС України, позивачем підтверджено понесення витрат, пов'язаних з правничою допомогою адвоката, в розмірі 3000 грн, а тому такі підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Окрім цього, наявною в матеріалах справи квитанцією від 22.12.2021 №0.0.2391817693.1 підтверджується сплата позивачем судового збору за звернення до суду із даними позовними вимогами у розмірі 908,00 грн, у зв'язку з чим ця сума також підлягає відшкодуванню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 263, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправними та скасувати пункти 1, 1.2 рішення Виконавчого комітету Тисменицької міської ради №177/2021 від 09.11.2021 «Про відмову у зміні поштових адрес».
Вийти за межі позовних вимог.
Зобов'язати Виконавчий комітет Тисменицької міської ради повторно розглянути питання щодо зміни адреси належного ОСОБА_1 домоволодіння по АДРЕСА_1 , з урахуванням висновків суду, викладених у мотивувальній частині рішення.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Виконавчого комітету Тисменицької міської ради (код ЄДРПОУ - 04356165) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_2 ) сплачену суму судового збору в розмірі 908 (дев'ятсот вісім) гривень 00 копійок та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3 000 (три тисячі) гривень 00 копійок.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_2 ;
відповідач - Виконавчий комітет Тисменицької міської ради, адреса: вул. Галицька, 17, м. Тисмениця, Іван-Франківський р-н, Івано-Франківська обл., 77401, код ЄДРПОУ - 04356165.
Суддя /підпис/ Тимощук О.Л.