31 березня 2022 року Справа №160/23418/21
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Лозицька І.О., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Держави України в особі Київської обласної прокуратури про відшкодування матеріальної шкоди, -
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 з позовом до Держави України в особі Київської обласної прокуратури, в якому просить суд:
- стягнути з Держави України в особі Київської обласної прокуратури (код ЄДРПОУ 02909996) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) матеріальну шкоду у вигляді неотриманої частини заробітної плати, а саме, посадового окладу, визначеного за ч. 3 ст. 81 Закону України «Про прокуратуру», завданої положеннями пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України, що визнані неконституційними, за період з 1 липня 2015 року по 06 вересня 2016 року у сумі 181389,90 грн. (сто вісімдесят одна тисяча триста вісімдесят дев'ять гривень дев'яносто копійок).
Адміністративний позов не відповідав вимогам ст. ст. 160, 161 КАС України, тому ухвалою суду від 29.11.2021 року був залишений без руху з наданням позивачу п'ятиденного строку для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання суду заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду разом з доказами поважності причин його пропуску.
Ухвала суду від 29.11.2021 року про залишення позовної заяви без руху була направлена на адресу позивача, яка зазначена ним в позовній заяві. Це підтверджується наявним в матеріалах справи конвертом з поштовим вкладенням, який повернувся на адресу суду без виконання з відміткою пошти: «За закінченням строку зберігання», датованою 23.02.2022 року.
Водночас, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до частини першої статті 3 і статті 4 КЗпП України трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, регулюються законодавством про працю, яке складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.
Згідно частини першої статті 94 КЗпП України, приписи якої кореспондуються з частиною першою статті 1 Закону України «Про оплату праці», заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Відповідно до вимог статті 2 Закону України «Про оплату праці» в структуру заробітної плати входять: основна заробітна плата, додаткова заробітна плата, інші заохочувальні та компенсаційні виплати. Основна заробітна плата. Це - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.
Відповідно до приписів ч. 2 ст. 81 Закону України «Про прокуратуру» заробітна плата прокурора складається з посадового окладу, премій та надбавок.
Отже, посадовий оклад прокурора входить до структури заробітної плати і відповідно, є її складовою.
Згідно частини другої статті 233 КЗпП України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Так, відповідно до рішення КСУ від 15.10.2013 року №8-рп/2013 у справі №1-13/2013 в аспекті конституційного звернення, положення частини другої статті 233 КЗпП України у системному зв'язку з положеннями статей 1, 12 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.1995 року №108/95-ВР зі змінами необхідно розуміти так, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, зокрема, й за час простою, який мав місце не з вини працівника, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.
Відповідно до пункту 2.1 мотивувальної частини вказаного рішення Конституційного Суду України поняття "заробітна плата" і "оплата праці", які використано у законах, що регулюють трудові правовідносини, є рівнозначними в аспекті наявності у сторін, які перебувають у трудових відносинах, прав і обов'язків щодо оплати праці, умов їх реалізації та наслідків, що мають настати у разі невиконання цих обов'язків.
Під заробітною платою, що належить працівникові, або, за визначенням, використаним у частині другій статті 233 КЗпП України, належною працівнику заробітною платою необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових відносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат. У разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, зокрема й за час простою, який мав місце не з вини працівника, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.
Статтею 1 Конвенції про захист заробітної плати №95, ухваленої генеральною конференцією Міжнародної організації праці та ратифікованої Україною 30 червня 1961 року, визначено, що термін заробітна плата означає, незалежно від назви й методу обчислення, будь-яку винагороду або заробіток, які можуть бути обчислені в грошах і встановлені угодою або національним законодавством, що їх роботодавець повинен заплатити працівникові за працю, яку виконано чи має бути виконано, або за послуги, котрі надано чи має бути надано.
Частиною 5 ст. 122 КАС України визначений строк оскарження умов проходження та звільнення з публічної служби.
Так, з матеріалів позовної заяви слідує, що позивач оскаржує порушення його права стосовно заробітної плати (оплати праці) за періоди, коли він проходив публічну службу. Тобто, предметом спору в даній справі не є проходження або звільнення позивача з публічної служби, а тому положення ч. 5 ст. 122 КАС України в даному випадку не застосовуються.
Приписами ч.1 ст.122 КАС України встановлено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч.4 ст.122 КАС України якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов'язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.
Якщо рішення за результатами розгляду скарги позивача на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень не було прийнято та (або) вручено суб'єктом владних повноважень позивачу у строки, встановлені законом, то для звернення до адміністративного суду встановлюється шестимісячний строк, який обчислюється з дня звернення позивача до суб'єкта владних повноважень із відповідною скаргою на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.
Отже, Кодекс адміністративного судочинства України передбачає можливість встановлення іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, а також спеціального порядку обчислення таких строків.
У цій справі позивач вважає, що його права порушено стосовно заробітної плати (оплати праці) за періоди, коли він проходив публічну службу. Позивачем не оскаржуються умови проходження публічної служби або звільнення з неї.
Частиною 5 ст.122 КАС України не визначений місячний строк звернення до адміністративного суду відносно спорів стосовно заробітної плати або оплати праці за проходження публічної служби.
Сама процедура проходження публічної служби, в даному випадку - служби в органах прокуратури, має широкий характер і включає багато процедур, зокрема, призначення на посаду, переміщення і просування по службі, атестація, відпустки, умови звільнення зі служби, притягнення до дисциплінарної відповідальності, питання соціального захисту тощо.
Натомість, питання заробітної плати або оплати праці (рівнозначність цих понять обумовлена наявністю у сторін прав і обов'язків щодо оплати праці, умов їх реалізації та наслідків, що мають настати у разі невиконання цих обов'язків) врегульоване спеціальними законами, а саме, Законами України «Про оплату праці», «Про прокуратуру», Кодексом законів про працю України, а також іншими підзаконними нормативними актами.
В даному випадку норми Законів України «Про оплату праці», «Про прокуратуру», Кодексу законів про працю України, а також інших підзаконних нормативних актів з питань оплати праці є спеціальними порівняно з нормами КАС України. Тому, в цьому випадку повинні застосовуватися положення спеціальних норм в частині можливості звернення до суду з позовом про стягнення заробітної плати без обмеження будь-яким строком, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.
Отже, зважаючи на викладене, в даному випадку, слід керуватись нормами частини 2 ст. 233 КЗпП України.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 29 жовтня 2020 року у справі № 280/729/19, від 28 жовтня 2021 року в справі № 580/1489/21.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для відкриття провадження у справі.
Крім того, позовна заява визнана такою, що за формою та змістом відповідає вимогам ст.ст. 160, 161, 171 Кодексу адміністративного судочинства України, підсудна Дніпропетровському окружному адміністративному суду.
Разом з позовом від позивача надійшло клопотання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідно до положень частини 2 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
З урахуванням положень частини 6 статті 12, частини 2 статті 257, частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративна справа є справою незначної складності та підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.
Керуючись ст.ст. 12, 169, 171, 257, 260, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Відкрити провадження в адміністративній справі № 160/23418/21.
Клопотання позивача про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження - задовольнити.
Призначити розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, що відбудеться у приміщенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду за адресою: 49089, м. Дніпро, вул. Академіка Янгеля, 4.
Здійснювати розгляд справи одноособово суддею Лозицькою І.О.
Встановити відповідачу строк для подання відзиву на позов (у разі заперечення проти позову) протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії цієї ухвали разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача.
Відповідно до частини 4 статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України, неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
Встановити позивачу п'ятиденний строк з дня отримання відзиву для подання відповіді на відзив, копія якої одночасно з поданням до суду повинна бути надіслана (надана) іншим учасникам справи та надати до суду докази такого направлення (надання).
Встановити відповідачу п'ятиденний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання заперечення, копія якої одночасно з поданням до суду повинна бути надіслана (надана) іншим учасникам справи та надати до суду докази такого направлення (надання).
Учасники справи можуть отримати інформацію по справі в мережі Інтернет на офіційному веб-порталі судової влади України за веб-адресою: http://adm.dp.court.gov.ua.
Копію ухвали про відкриття провадження в адміністративній справі надіслати учасникам справи, а також направити відповідачу копію позовної заяви разом з доданими до неї документами.
Ухвала набирає законної сили в порядку статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та оскарження не підлягає.
Суддя І.О. Лозицька