28 березня 2022 року Справа № 160/24322/21
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Неклеса О.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправною відмови, зобов'язання вчинити певні дії,-
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - відповідач, ГУ ПФУ в Дніпропетровській області), в якій позивач просить:
- визнати незаконною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах, згідно із п. 3 ст. 114 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити, нарахувати га виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах, згідно із п. 3 ст. 114 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» починаючи з дня його звернення із заявою про призначення пенсії, тобто з 04.01.2021 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 04 січня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою встановленого зразка про призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно п. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058 - IV від 09.07.2003 року, до якої додав всі необхідні документи. На початку квітня 2021 року на адресу позивача надійшла відповідь від відповідача №0400-010303-8/38833 від 18.03.2021 року про відмову в призначені ОСОБА_1 , пільгової пенсії за віком на пільгових умовах, на підставі ч.3 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», через відсутність необхідного пільгового стажу - 25 років із таким розрахунком його пільгового страхового стажу та відмовою у призначенні пенсії позивач не погоджується, у зв'язку із цим звернувся до суду за захистом своїх прав.
Ухвалою суду від 17.01.2022 року відкрито провадження по справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Ухвалою суду від 17.01.2022 року відповідачу встановлено строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії цієї ухвали, разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача.
Ухвала суду від 17.01.2022 року отримана представником відповідача 08.02.2022 року разом із позовною заявою з додатками, про що свідчить відповідна розписка про вручення.
Станом на 28.03.2022 року (з урахуванням строку на поштове відправлення), відзив до суду не надходив.
Відповідно до частини 4 статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України, неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
Таким чином, відповідач правом на подання відзиву на позов (у разі заперечення проти позову) та надання доказів по справі не скористався, з клопотанням про продовження строків на надання відзиву до суду не звертався.
Вивчивши та дослідивши всі матеріали справи та надані докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 проходив військову службу в Збройних Силах України, що підтверджується військовим квитком НОМЕР_1 .
Відповідно до Довідки Генічеського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки № 889 від 01.06.2021 року вбачається, що датою призову позивача до лав Збройних Сил України на строкову службу є 17.12.1993 року.
04.01.2021 року, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, із заявою та відповідними документами про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, на підставі ч.3 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Листом №0400-010303-8/38833 від 18.03.2021 року було відмовлено в призначені ОСОБА_1 , пільгової пенсії за віком на пільгових умовах, на підставі ч.3 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», через відсутність необхідного пільгового стажу - 25 років із таким розрахунком його пільгового страхового стажу та відмовою у призначенні пенсії позивач не погоджується, у зв'язку із цим звернувся до суду за захистом своїх прав.
Так, з Листа №0400-010303-8/38833 від 18.03.2021 року вбачається, що загальний стаж позивача становить 25 років 18 днів, в тому числі пільговий стаж складає 24 роки 2 місяці 14 днів, що недостатньо для призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно п.3 статгі 114 Закону України. До стажу не враховано період проходження військової служби, оскільки дата призову дописана іншими чорнилами.
Вважаючи незаконною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах, згідно із п. 3 ст. 114 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», позивач звернувся до суду з даним позовом.
Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частин першої та другої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Призначення, виплата та перерахунок призначеної пенсії регулюється, зокрема Законом України «Про пенсійне забезпечення» №1788-XII та Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV.
Згідно з ч.1 ст. 114 Закону № 1058-IV (тут і надалі - в редакцій чинній на момент звернення позивача із заявою про призначення пенсії) право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Пунктом 1 ч.2 ст.114 Закону № 1058-IV визначено, що на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Відповідно до ч. 3 ст.114 Закону № 1058-IV (в редакцій чинній на момент звернення позивача із заявою про призначення пенсії) працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, що затверджується Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на зазначених роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на таких роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, що вони були зайняті на таких роботах не менше 20 років. Такий самий порядок пенсійного забезпечення поширюється і на працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) на шахтах з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, що реструктуризуються або перебувають у стадії ліквідації, але не більше двох років.
З вищевикладених норм випливає, що працівник має право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах: у разі зайнятості повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №1 та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах або у разі безпосередньої зайнятості повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, що затверджується Кабінетом Міністрів України, якщо він був зайнятий на зазначених роботах не менше 25 років незалежно від віку.
У відповідності до ст. 48 Кодексу законів про працю України, положення якої кореспондують зі ст. 62 Закону України № 1788-ХІІ, пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637) основним документом про трудову діяльність працівника, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Приписами пункту 3 Порядку №637 встановлено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Згідно з пунктом 20 Порядку №637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Системний аналіз наведених вище положень дає змогу дійти висновку, що надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації, з метою визначення права на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 07.03.2018 року у справі № 233/2084/17, від 16.05.2019 року у справі № 161/17658/16-а, від 27.02.2020 року у справі №577/2688/17, від 31.03.2020 року у справі №446/656/17, від 21.05.2020 року у справі №550/927/17, від 10.12.2020 року у справі №372/403/17.
Судом встановлено, що в трудовій книжці позивача містяться записи про наступні періоди його трудової діяльності:
з 15.12.1993 р. по 19.05.1995р. - служба в Збройних Силах України;
з 14.11.1995 р. по 30.11.1998 р. - прибиральником гарячого металу
з 01.12.1998 р. по 31.03.1999 р. - прибиральником гарячого металу
з 01.04.1999 р. по 17.09.2008 р. - прибиральником гарячого металу;
з 22.11.2008 р. по 12.12.2008 р. - прибиральником гарячого металу;
з 15.03.2009 р. по 13.06.2010 р. - прибиральником гарячого металу;
з 01.08.2010 р. по 08.06.2014 р. - прибиральником гарячого металу;
з 30.06.2014 р. по 02.12.2014 р. - прибиральником гарячого металу;
з 04.12.2014 р. по 04.12.2014 р. - прибиральником гарячого металу;
з 06.12.2014 р. по 05.01.2015 р. - прибиральником гарячого металу;
з 10.01.2015 р. по 25.01.2015 р. - прибиральником гарячого металу;
з 27.01.2015 р. по 10.02.2015 р. - прибиральником гарячого металу;
з 13.02.2015 р. по 16.02.2015 р. - прибиральником гарячого металу;
з 18.02.2015 р. по 02.10.2015 р. - прибиральником гарячого металу;
з 08.10.2015 р. по 05.01.2016 р. - прибиральником гарячого металу;
з 27.01.2016 р. по 22.04.2016 р. - прибиральником гарячого металу;
з 24.04.2016 р. по 08.07.2016 р. - прибиральником гарячого металу;
з 12.07.2016 р. по 30.09.2016 р. - прибиральником гарячого металу;
з 12.11.2016 р. по 11.12.2016 р. - прибиральником гарячого металу;
з 13.12 2016 р. по 18.12.2016 р. - прибиральником гарячого металу;
з 20.12.2016 р. по 28.12.2016 р. - прибиральником гарячого металу;
з 28.12.2016 р. по 15.01.2017 р. - прибиральником гарячого металу;
з 17.01.2017 р. по 22.01.2017 р. - прибиральником гарячого металу;
з 24.01.2017 р. по 29.01.2017 р. - прибиральником гарячого металу;
з 31.01.2017 р. по 05.02.2017 р. - прибиральником гарячого металу;
з 07.02.2017 р. по 12.02.2017 р. - прибиральником гарячого металу;
з 14.02.2017 р. по 19.02.2017 р. - прибиральником гарячого металу;
з 21.02.2017 р. по 26.02.2017 р. - прибиральником гарячого металу;
з 28.02.2017 р. по 12.03.2017 р. - прибиральником гарячого металу;
з 14.03.2017 р. по 19.03.2017 р. - прибиральником гарячого металу;
з 21.03.2017 р. по 02.04.2017 р. - прибиральником гарячого металу;
з 04.04.2017р. по 04.10.2017 р. - прибиральником гарячого металу.
Стаття 114 п. 3 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Постанова КМУ № 202 від 31.03.1994 р.
В інші періоди робіт, що дають право на призначення пенсії за Статтею № 114 він не
виконував. Всього за вищевказані періоди відпрацьовано: за Статтею № 114 - 21 рік 1 день.
З 06.10.2017 р. по теперішній час він працює прибиральником гарячого металу З розряду в ПП «СТІЛ СЕРВІС», що передбачено: Список № 1 розділ III підрозділ 3 згідно спискам, затвердженим постановою Кабінета Міністрів України від 24.06.2016 р. № 461, підтверджено атестацію робочих місць: наказ № 784 від 12.12.2016 р. (первинна), всього за період з 06.10.2017 р - 09.11.2020 р. відпрацьовано за Списком № 1 - 3 роки 01 місяць 01 день.
Вказаний факт підтверджується довідкою про підтвердження наявності трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відсутності відповідних записів у ній № 1540 від 09.11.2020 року, виданої ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» та довідкою про підтвердження наявності трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відсутності відповідних записів у ній № 1581/СС від 10.11.2020 року, виданої ПП «СТІЛ СЕРВІС».
Крім того, ОСОБА_1 проходив військову службу в Збройних Силах України, що підтверджується військовим квитком НОМЕР_1 .
Відповідно до Довідки Генічеського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки № 889 від 01.06.2021 року вбачається, що датою призову позивача до лав Збройних Сил України на строкову службу є 17.12.1993 року.
Статтею 2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, пов'язаній із захистом Вітчизни.
Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Частиною 4 вказаної статті Закону передбачено види військової служби, до яких, і зокрема, віднесено й військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період.
Статтею 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Час проходження строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Час навчання в професійно-технічному навчальному закладі, час проходження строкової військової служби, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", які зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, не повинні перевищувати наявного стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах. Час проходження військовослужбовцями військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", зараховується до їх вислуги років, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби на пільгових умовах у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.
Статтею 57 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено пільги по обчисленню стажу за час перебування у складі діючої армії, та встановлено, що час служби зараховується до стажу роботи на пільгових умовах, у порядку, встановленому для обчислення строків цієї служби при призначенні пенсії за вислугою років військовослужбовцям.
Згідно пп. 1 п. 2.3 Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і забезпечення соціальними виплатами осіб, звільнених з військової служби у Збройних Силах України, та членів їх сімей, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14.08.2014 року №530, при обчисленні вислуги років для призначення пенсій (крім пенсій, які призначаються з урахуванням страхового стажу) окремі періоди служби військовослужбовців зараховуються на пільгових умовах (з урахуванням вимог пунктів 2.4 та 2.5 цього розділу): один місяць служби за три місяці, зокрема період проходження служби у військовому резерві під час безпосередньої участі в антитерористичній операції чи забезпеченні її проведення.
Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що зазначена служба підлягає зарахуванню до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах - один місяць служби за три місяці.
Відповідний висновок також міститься у постанові Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №348/347/17, від 30 липня 2019 року у справі № 346/1454/17, від 2 квітня 2020 року у справі №185/4140/17 (92-а/185/282/17), від 16 червня 2020 року у справі №185/7049/16-а.
Як зазначалося вище, ОСОБА_1 проходив військову службу в Збройних Силах України, що підтверджується військовим квитком НОМЕР_1 . Відповідно до Довідки Генічеського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки № 889 від 01.06.2021 року вбачається, що датою призову позивача до лав Збройних Сил України на строкову службу є 17.12.1993 року.
Крім того, відповідно до роз'яснення Міністерства соціального забезпечення України від 20.01.1992 р. № 8 працівникам, зайнятим на підземних роботах та у металургії, які мають не менше 10 років стажу роботи, що дає право на пенсію незалежно від віку відповідно до ст. 14 Закону України "Про пенсійне забезпечення", але не відпрацювали повного стажу, передбаченого зазначеною статтею 14, пенсія незалежно від віку може призначатися при наявності не менше 25 років стажу підземної роботи та роботи у металургії із зарахуванням до стажу:
- кожного повного року роботи гірничим очисного забою, прохідником, забійником на відбійних молотках, машиністом гірничих виємочних машин, сталеваром, горновим, агломератником, вальцювальником гарячого прокату - за 1 рік 3 місяці;
- кожного повного року роботи, передбаченої у відповідних розділах списку № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, які дають право на пільгове пенсійне забезпечення, - за 9 місяців.
Відповідно до ч.1 ст.14 Закону України «Про пенсійне забезпечення» працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) по видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на цих роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на цих роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, якщо вони були зайняті на цих роботах не менше 20 років. Такий же порядок пенсійного забезпечення поширюється і на працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничо-рятувальних частин) на шахтах по видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, що реструктуризуються або знаходяться в стадії ліквідації, але не більше 2 років.
Суд зазначає, що фактично ч.1 ст.14 Закону України «Про пенсійне забезпечення» дублює положення ч.3 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Наведені обставини в сукупності свідчать про неналежну перевірку наданих позивачем документів, не повний, не всебічний та об'єктивний розгляду заяви позивача, відсутність належних обґрунтувань рішення суб'єкта владних повноважень та передчасні висновки про недостатність у позивача пільгового стажу для призначення йому пенсії відповідно до ч.3 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Отже, на підставі наведених положень та враховуючи наявні в матеріалах справи докази, суд приходить до висновку про те, що позивач має право на зарахування наведених періодів з розрахунку один місяць служби за три місяці, а тому відмова Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах, згідно із п. 3 ст. 114 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» є протиправною.
При цьому вбачається, що позивач звертався із заявами про призначення пенсії до Головного управління Пенсійного фонду в Дніпропетровській області, в зв'язку із чим порушені права позивача в цій частині слід відновити шляхом зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду в Дніпропетровській області зарахувати до спеціального та пільгового стажу роботи один місяць служби за три проходження військової служби.
Щодо вимоги позивача про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити, нарахувати га виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах, згідно із п. 3 ст. 114 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» починаючи з дня його звернення із заявою про призначення пенсії, тобто з 04.01.2021 року, суд зазначає наступне.
У рішеннях по справах «Клас та інші проти Німеччини», «Фадєєва проти Росії», «Єрузалем проти Австрії» Європейський суд з прав людини зазначив, що суд не повинен підміняти думку національних органів будь-якою своєю думкою. Згідно Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів Ради Європи 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, визначеними статтею 2 КАС України.
Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади не допускає надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішень.
Відповідно до ч. 4 ст. 245 КАС України у випадку, визначеному п. 4 ч. 2 ст. 245 КАС України, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Виходячи зі змісту положень КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.
Статтею 58 Закону №1058-ІV визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.
Позивач, заявляючи вимоги про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити, нарахувати га виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах, згідно із п. 3 ст. 114 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» починаючи з дня його звернення із заявою про призначення пенсії, тобто з 04.01.2021 року, фактично просить суд втрутитися у дискреційні повноваження відповідача, оскільки відповідач не вжив усіх передбачених законодавством заходів з метою повного та всебічного розгляду відповідної заяви та документів, для підтвердження пільгового стажу позивача, отже на цей час не було виконано всі умови, визначені законом для прийняття відповідного рішення.
За наведених обставин суд не вбачає правових підстав для задоволення наведених позовних вимог.
Проте, враховуючи те, що судом визнано протиправними відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах, згідно із п. 3 ст. 114 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з метою повного та всебічного захисту порушених прав позивача, виникає необхідність зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 04.01.2021 року з урахуванням висновків суду та прийняти рішення відповідно до норм чинного законодавства України.
Аналогічна правова позиція висловлена Третім апеляційний адміністративним судом у постановах від 13.10.2021 року у справі №160/17081/21, від 12.11.2021 року у справі № 160/2493/21.
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 2 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною 1 статті 6 КАС України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Відповідно до частини 1 статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно приписів частини 1 статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.
На підставі частини 2 статті 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Частиною 1 статті 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачами по справі, як суб'єктами владних повноважень рішення яких оскаржуються, не виконано покладеного на них обов'язку доказування правомірності таких рішень.
З огляду на викладені вище обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є такими, що підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до частиною 3 статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки судом частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 , то підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 454 (чотириста п'ятдесят чотири) грн. 00 коп.
Керуючись статтями 2, 9, 72-77, 242-246, 255, 257, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Позовну заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427, 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26) про визнання протиправною відмови, зобов'язання вчинити певні дії,- задовольнити частково.
Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах, згідно із п. 3 ст. 114 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду в Дніпропетровській області зарахувати до спеціального та пільгового стажу роботи один місяць служби за три проходження військової служби.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 04.01.2021 року з урахуванням висновків суду та прийняти рішення відповідно до норм чинного законодавства України.
У задоволенні іншої частини позовних вимог, - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) судовий збір у розмірі 454 (чотириста п'ятдесят чотири) грн. 00 коп.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
У зв'язку з перебуванням судді у відпустці, повний текст рішення складено та підписано 28.03.2022 року.
Суддя О.М. Неклеса