Дата документу 30.03.2022 Справа № 554/2112/22
Єдиний унікальний номер 554/2112/22
Провадження №1-кс/554/3144/2022
Іменем України
30 березня 2022 року м. Полтава
Слідчий суддя Октябрського районного суду м. Полтави ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Полтави клопотання старшого слідчого в ОВС слідчого відділу Управління Служби безпеки України в Полтавській області підполковника юстиції ОСОБА_6 за матеріалами досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №22020170000000032 від 21.03.2022, передбачених ч.2 ст.111 та ч.4 ст.408 КК України про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,-
Слідчий звернувся до суду із зазначеним клопотанням, в обґрунтування якого зазначав, що 26.11.2005 ОСОБА_4 , будучи громадянином України, прийняв військову присягу, відповідно до якої урочисто присягнув, вступаючи на військову службу, завжди бути вірним, відданим Українському народові, обороняти Україну, захищати її суверенітет, територіальну цілісність і недоторканість, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, накази командирів, неухильно додержуватися Конституції України та законів України, зберігати державну і військову таємницю. ОСОБА_4 присягнув виконувати свої обов'язки в інтересах співвітчизників і ніколи не зраджувати Українському народові.
Наказом 1-го заступника Голови СБУ від 15.03.2022 №296-ос ОСОБА_4 присвоєно військове звання «майор».
Наказом начальника Інституту підготовки юридичних кадрів для СБ України НЮУ ім. Ярослава Мудрого (далі Інститут) від 08.01.2020 №2-ос/ДСК, ОСОБА_4 призначено на посаду помічника начальника курсу вказаного навчального закладу.
Під час проходження служби, ОСОБА_4 зобов'язаний, окрім іншого, керуватися вимогами ст.ст. 11, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України №548-XIV від 24.03.1999 року, та ст.ст. 1, 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України №551-XIV від 24.03.1999 року, які вимагають від нього свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим, постійно бути зразком високої культури, скромності і витримки, берегти військову честь, захищати свою і поважати гідність інших людей, бути ввічливим і дотримуватись військового етикету, поводитися з гідністю і честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.
Відповідно до ст.ст. 1, 2, 3, 6, 8, 23, 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» ОСОБА_4 зобов'язаний: свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок; беззастережно виконувати накази командирів (начальників); виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни; виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою, які визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями інструкціями; неухильно виконати відданий йому наказ у зазначений термін та про виконання наказу доповісти командирові (начальникові), який віддав наказ, і своєму безпосередньому начальникові; сумлінно вивчати військову справу, зразково виконувати свої службові обов'язки, засвоювати все, чого навчають командири (начальники), та бути готовим до виконання завдань, пов'язаних із захистом Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України; вважатися таким, що виконує обов'язок з військової служби, знаходячись на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять).
Згідно Конституції України, Україна є суверенною і незалежною державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканою. Перебування на території України підрозділів збройних сил інших держав з порушенням процедури, визначеної Конституцією та законами України, Гаазькими конвенціями 1907 року, IV Женевською конвенцією 1949 року, а також всупереч Меморандуму про гарантії безпеки у зв'язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1994 року, Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією (далі - РФ) 1997 року та іншими міжнародно-правовими актами, є окупацією частини території суверенної держави Україна та міжнародним протиправним діянням з усіма наслідками, передбаченими міжнародним правом.
Однак, в порушення вказаних вимог нормативно-правових актів майор ОСОБА_4 став на злочинний шлях і вчинив умисні злочини за наступних обставин.
Всупереч вказаним нормам міжнародного гуманітарного права президент РФ ОСОБА_7 , а також інші невстановлені на цей час досудовим розслідуванням представники влади РФ, діючи всупереч вимогам п.п. 1,2 Меморандуму про гарантії безпеки у зв'язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 05.12.1994, принципам Заключного акта Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 01.08.1975 та вимогам ч. 4 ст. 2 Статуту ООН і Декларацій Генеральної Асамблеї Організації Об'єднаних Націй від 09.12.1981 № 36/103, від 16.12.1970 № 2734 (ХХV) від 21.12.1965 № 2131 (ХХ), від 14.12.1974 № 3314 (ХХІХ), спланували, підготували і розв'язали агресивну війну та воєнний конфлікт проти України, а саме віддали наказ на вторгнення підрозділів ЗС РФ на територію України.
Так, 24.02.2022 військовослужбовці Збройних Сил РФ, шляхом збройної агресії, з погрозою застосування зброї та її фактичним застосуванням, незаконно вторглись на територію Україну через державні кордони України в Херсонській, Сумській, Харківській, Чернігівській, інших областях та здійснили збройний напад на державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, військові частини, інші об'єкти, які мають важливе народногосподарське чи оборонне значення,та здійснили окупацію частини території України, чим змінили межі території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України. Збройна агресія РФ продовжується по теперішній час.
У зв'язку з військовою агресією РФ проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідально до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022, із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан.
Як встановлено досудовим розслідуванням, в умовах військової агресії РФ та у зв'язку з проведенням бойових дій в передмістях Харкова і постійними артилерійськими обстрілами інфраструктури міста, вірні присязі Українському народу військовослужбовці самостійно та централізовано виходили з вказаної території для подальшого проходження служби і протистояння ЗС РФ.
За наведених обставин, 07.03.2022 згідно розпорядження Першого заступника Голови СБ України, особовий склад Інституту, який розміщений за адресою: м. Харків, вул. Мироносицька, 71, підлягав переміщенню до пункту передислокації (евакуації) в м. Полтава, про що було повідомлено керівництвом вказаного військового навчального закладу СБ України, його прямими та безпосередніми керівниками ОСОБА_4 в усному порядку.
В свою чергу, у період проходження військової служби у військовослужбовця СБ України, майора ОСОБА_4 , з мотивів особистих поглядів та ставлення до політичної й суспільної ситуації у державі, виник злочинний умисел на ухилення від військової служби.
В подальшому, ОСОБА_4 , будучи озброєним автоматом марки «АКС-74У» № НОМЕР_1 та боєприпасами до нього, реалізуючи свій злочинний умисел та бажаючи досягти мети повністю ухилитися від військової служби, діючи умисно і свідомо порушуючи вимоги ст.ст. 1, 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст. ст. 4, 11, 16, 49, 82-84, 88 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, не виконав вищевказаний наказ, не здійснив необхідну передислокацію в умовах воєнного стану і не з'явився у пункт передислокації (евакуації) Інституту за адресою: АДРЕСА_1 , чим порушив встановлений порядок проходження військової служби та без поважних причин не з'явився на військову службу, з метою ухилення від її проходження, тобто вчинив дезертирство в умовах воєнного стану.
30.03.2022 ОСОБА_4 , усвідомлюючи невідворотність покарання за вчинене кримінальне правопорушення, добровільно з'явився до УСБУ в Полтавській області, за адресою: м. Полтава, вул. Соборності, 40.
Крім того, як встановлено досудовим розслідуванням, 25.02.2022 ОСОБА_4 , перебуваючи в м. Харкові, поряд зі ст. метро «Наукова», отримав завдання від особи, матеріали стосовно якої виділені в окреме кримінальне провадження, про недопущення участі курсантів 4 курсу Інституту підготовки юридичних кадрів для СБ України НЮУ ім. Ярослава Мудрого в збройних сутичках з військовослужбовцями Збройних Сил РФ.
При цьому, ОСОБА_4 , будучи громадянином України, та військовослужбовцем, маючи звання «майор», займаючи посаду заступника начальника 4 курсу вказаного навчального закладу, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння та передбачаючи, що внаслідок його дій буде завдано шкоду державній безпеці України у вигляді заподіяння шкоди суверенітетові, територіальній цілісності і обороноздатності, з метою подальшого працевлаштування в Інституті у разі його захоплення військовослужбовцями Збройних Сил РФ та встановлення окупаційної влади, як в інших регіонах України, що перебувають під фактичним контролем військових формувань РФ, погодився виконати вказане завдання, тобто надати допомогу РФ в проведенні підривної діяльності проти України в умовах воєнного стану.
В подальшому, в період з 25.02.2022 по 07.03.2022 ОСОБА_4 на виконання злочинного завдання, отриманого від особи, матеріали стосовно якої виділені в окреме кримінальне провадження, сприймаючи вказане завдання як таке, що виконується на користь РФ, з метою зниження рівня бойового духу, негативного впливу на морально-психологічний стан курсантів 4 курсу Інституту та недопущення участі останніх в збройних сутичках з військовослужбовцями Збройних Сил РФ, під час бесід та використовуючи месенджер «WhatsApp», розповсюджував серед підлеглих курсантів інформацію наступного змісту: «На ваших руках крови нет. Успокойтесь. Если что - звоните мне».
Таким чином, ОСОБА_4 , діючи умисно, сприймаючи виконання своїх дій, як надання іноземній державі допомоги в проведенні підривної діяльності проти України, сприяв недопущенню участі курсантів Інституту в збройному протистоянні з військовослужбовцями Збройних Сил РФ в умовах воєнного стану, а також становленню окупаційної влади Російської Федерації на частині території Харківської області. Крім того, особистим прикладом продемонстрував іншим військовослужбовцям та курсантам Інституту умисне невиконання вимог Конституції України, військової присяги, Статутів Збройних Сил України, Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» та Закону України «Про оборону України», тобто вчинив державну зраду в умовах воєнного стану.
Отже, ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у державній зраді, тобто діянні, умисно вчиненому громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості, обороноздатності, державній, економічній чи інформаційній безпеці України, а саме наданні іноземній державі допомоги в проведенні підривної діяльності проти України в умовах воєнного стану, а також дезертирстві, тобто нез'явленні на військову службу, з метою ухилення від неї, вчинене в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.111 та ч.4 ст.408 КК України.
30.03.2022 громадянину України ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю м. Харків, зареєстрованому за адресою: АДРЕСА_2 , фактично проживаючому за адресою: АДРЕСА_3 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 , виданий Комінтернівським РВ ХМУ УМВСУ в Харківській області 04.09.2002, ІПН НОМЕР_3 , раніше не судимому, помічнику начальника курсу Інституту підготовки юридичних кадрів для СБ України НЮУ імені Ярослава Мудрого, у військовому званні “майор”, у зв'язку з наявністю достатніх доказів, повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.111 та ч.4 ст.408 КК України.
Вина підозрюваного ОСОБА_4 у вчинені вказаного кримінального правопорушення, підтверджується зібраними у провадженні доказами, а саме: повідомленням представництва внутрішньої безпеки в Полтавській області 2 управління ГУ ВБ СБ України від 21.03.2022 про виявлене кримінальне правопорушення; допитами свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 ; витягом з особової справи ОСОБА_4 ; заявою ОСОБА_4 від 30.03.2022; допитом підозрюваного ОСОБА_4 від 30.03.2022; іншими матеріалами кримінального провадження у їх сукупності.
Разом із цим, у даному кримінальному провадженні виникли ризики, передбачені ст.177 КПК України, у зв'язку із чим, є необхідність в обранні ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, з його утриманням у Державній установі «Полтавська установа виконання покарань (№23)».
Згідно ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою ст.176 цього Кодексу.
Згідно ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Так, підозрюваний ОСОБА_4 може переховуватися від органів досудового розслідування, як на території України, так і на території тимчасово окупованих Донецької та Луганської областей, Автономної Республіки Крим, а також закордоном, у т.ч. на території Російської Федерації через усвідомлення втрати свободи на тривалий час, за скоєння ним особливо тяжкого злочину, за вчинення якого передбачено покарання у вигляді позбавленням волі на строк п'ятнадцять років або довічним позбавленням волі, з конфіскацію майна.
Переховування ОСОБА_4 від органів досудового розслідування унеможливить своєчасне виконання процесуальних рішень та призначення йому покарання за вчинене ним кримінальне правопорушення.
Також, підозрюваний ОСОБА_4 перебуваючи поза аудіо-, візуальним контролем працівників установи виконання покарань, може знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин вчинення ним кримінального правопорушення і підтверджують факт розповсюдження матеріалів із закликами до вчинення умисних дій з метою зміни меж території або державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, вчиненому за попередньою змовою групою осіб.
Окрім цього, підозрюваний ОСОБА_4 , може незаконно впливати на свідків, які викриють останнього у вчиненні інкримінованого злочину.
Крім того, підозрюваний може продовжити вчинення кримінального правопорушення, у якому він підозрюється або вчинити інше кримінальне правопорушення.
Інші більш м'які запобіжні заходи (у вигляді особистого зобов'язання, особистої поруки, застави, домашнього арешту) не можливо застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 у зв'язку з тим, що підозрюваний підлягає постійному візуальному контролю з метою запобігання вчиненню вищевказаних ризиків, оскільки існують вагомі причини вважати, що останній може переховуватися від органів досудового розслідування, через усвідомлення втрати свободи на тривалий час, як на території України, так і на території тимчасово окупованих територій Донецької та Луганської областей, Автономної Республіки Крим, а також закордоном, у т.ч. на території Російської Федерації; може знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, які можуть бути приховані у схованках («схронах»); може продовжити вчинення кримінального правопорушення, у якому він підозрюється або вчинити інше кримінальне правопорушення; незаконно впливати на свідків.
Крім того, згідно листа Верховного суду від 03.03.2022 №1/0/2-22 «Щодо окремих питань здійснення кримінального провадження в умовах воєнного стану», оцінюючи ризики, які обґрунтовують доцільність застосування запобіжних заходів загалом та тримання під вартою зокрема, слідчий суддя (суд) керується всіма наявними матеріалами клопотання про застосування (продовження) запобіжного заходу. Водночас як відповідний ризик суди мають ураховувати запровадження воєнного стану та збройну агресію РФ проти України.
ОСОБА_4 фізично здоровий, спеціального лікування або особливих умов тримання, не потребує.
При вирішенні питання про доцільність застосування відносно ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, необхідно врахувати практику Європейського суду з прав людини. Так, Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
У справі «Летельє проти Франції» від 26 червня 1991 року вказано, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
Таким чином, застосування відносно підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу не пов'язаного з триманням під вартою, неможливо запобігти вищевказаним ризикам, оскільки всі вони передбачають перебування на волі, що дає можливість вчинити дії, вказані у наведених ризиках, тим самим негативно вплинути на повне та всебічне встановлення об'єктивної істини у кримінальному провадженні.
Згідно п.4 ч.2 ст.183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Санкція ч.2 ст.111 КК України передбачає покарання у вигляді позбавленням волі на строк п'ятнадцять років або довічним позбавленням волі, з конфіскацію майна, а санкція ч.4 ст.408 КК України передбачає покарання у вигляді позбавленням волі на строк від п'яти до дванадцяти років.
Разом із цим, згідно ч.3 ст.183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Так, згідно ст.182 КПК України застава полягає у внесенні коштів на спеціальний рахунок, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків.
Згідно ч.5 ст.182 КПК України, розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, визначається у розмірі двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Виходячи з практики Європейського суду з прав людини, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.
Розмір застави ОСОБА_4 просив визначити з урахуванням наступних доводів.
Так, згідно з ч.2 ст.8 КПК України, принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Згідно з ч.5 ст.9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Зокрема, зважаючи на вимоги ч.5 ст.9 КПК України, необхідно врахувати практику Європейського суду з прав людини з аналогічних питань, а саме рішення у справі «Мангурас проти Іспанії» від 28.09.2010 № 12050/04, у якому Європейським судом підкреслено важливість оцінки, при визначенні розміру застави, шкоди, завданої злочином, рівня відповідальності підозрюваного та тяжкості злочину. При цьому Європейським судом з прав людини визнано правильним підхід національного суду Іспанії щодо необхідності врахування вказаних чинників за наявності сумнівів у тому, що застава, сума якої визначатиметься виключно пропорційно до майнового стану підозрюваного, зможе забезпечити виконання покладених на нього процесуальних обов'язків, передусім щодо участі у судовому розгляді справи. Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини у справі «Мангурас проти Іспанії, сума застави за звільнення з-під варти заявника не була надмірною. У рішенні, у справі «Мангурас проти Іспанії», Європейський суд з прав людини постановив, що не було порушено ч. 3 ст. 5 (право на свободу та особисту недоторканість) Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, за наступних підстав.
Відповідно до ч.3 ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод внесення застави може вимагатися лише за наявності законних підстав для затримання особи. Органи влади повинні приділити визначенню суми застави стільки ж уваги, скільки і вирішенню питання про необхідність подальшого тримання обвинуваченого під вартою. Більш того, якщо навіть сума застави визначається виходячи із характеристики особи обвинуваченого та його матеріального становища, за певних обставин є обґрунтованим врахування також і суми збитків, у заподіянні який ця особа обвинувачується. Суд вважає, що забезпечення більш високого стандарту охорони прав людини вимагає більш суворості в оцінці порушень фундаментальних цінностей демократичного суспільства. Відтак, професійне середовище, теж має братися до уваги при визначенні суми застави з метою забезпечення її ефективності як засобу попередження ухилення від юридичної відповідальності.
Враховуючи характер кримінального провадження, розслідуваного відносно ОСОБА_4 , а саме вчинення ним особливо тяжкого злочину проти основ національної безпеки в умовах воєнного стану, у органу досудового розслідування немає підстав вважати, що застава, зазначена у межах ч.5 ст.182 КПК України, здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, покладених на підозрюваного обов'язків. У зв'язку із чим, враховуючи виключність випадку, просив визначити розмір застави ОСОБА_4 , відповідно до ч.5 ст.182 КПК України, вище встановленої межі, а саме у розмірі 5 000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
З урахуванням викладеного, підозрюваному ОСОБА_4 слід визначити розмір застави, який забезпечить виконання ним, передбачених КПК України обов'язків та належну процесуальну поведінку, що повинен складати не менше 5 000 (п'яти тисяч) розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Зважаючи на необхідність забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, вважаю за необхідне, відповідно до п.5 ч.2 ст.27 КПК України, розглянути дане клопотання у закритому судовому засіданні.
Отже, ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні особливо тяжких злочинів, передбачених ч.2 ст.111 та ч.4 ст.408 КК України. Підозрюваний може утримуватись в установах виконання покарань, а тому враховуючи вищевказані ризики, викладені обставини, що підтверджують наявність зазначених ризиків, матеріали, що підтверджують ці обставини, а також обґрунтування неможливості запобігання ризикам, шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів.
Прокурор у судовому засіданні підтримав клопотання та просив його задовольнити з підстав, викладених у клопотанні.
Підозрюваний та його захисник в судовому засіданні проти задоволення клопотання заперечували, просили обрати запобіжний захід не пов'язаний з позбавленням волі а саме особисте зобов'язання.
Заслухавши пояснення слідчого, прокурора, підозрюваного та захисника дослідивши матеріали клопотання, суд вважає, що клопотання підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків , а також запобігання спробам: переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому же кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
30.03.2022 громадянину України ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю м. Харків, зареєстрованому за адресою: АДРЕСА_2 , фактично проживаючому за адресою: АДРЕСА_3 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 , виданий Комінтернівським РВ ХМУ УМВСУ в Харківській області 04.09.2002, ІПН НОМЕР_3 , раніше не судимому, помічнику начальника курсу Інституту підготовки юридичних кадрів для СБ України НЮУ імені Ярослава Мудрого, у військовому званні “майор”, у зв'язку з наявністю достатніх доказів, повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.111 та ч.4 ст.408 КК України.
За вчинення злочину, передбаченого ч.2 ст.111 КК України, який є особливо тяжким злочином, передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк п'ятнадцять років або довічним позбавленням волі, з конфіскацію майна..
Статтею 183 КПК України визначено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбачених ст.177 цього Кодексу.
При цьому, згідно ст.178 КПК України, крім наявності ризиків, слідчий суддя на підставі наданих сторонами матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності інші обставини, що стосуються тяжкості покарання та вагомості доказів вчинення кримінального правопорушення, особу підозрюваного.
У обґрунтування клопотання, як на підставу застосування вказаного запобіжного заходу, слідчий посилається на наявність ризиків, передбачених п.п.1,3,4,5 ч.1 ст.177 КПК України, тобто запобігання спробам підозрюваного переховуватися від органу досудового розслідування та суду, незаконно впливати на потерпілих та свідків у кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Проаналізувавши доводи прокурора в обґрунтування обрання такого запобіжного заходу, як тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , слідчий суддя вважає, що ризики, визначені п.п. 1,3,5 ч.1 ст. 177 КПК України, знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, а саме: через усвідомлення втрати свободи, за скоєння ним злочину підозрюваний ОСОБА_4 , може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; може незаконно впливати на свідків, кримінального правопорушення; може вчинити інше кримінальне правопорушення, крім того слідчий суддя бере до уваги те, що останній, підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п'ятнадцять років або довічним позбавленням волі, з конфіскацію майна..
Відповідно до п.3 ч.2 ст.183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше не судимої особи, яка підозрюється чи обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до семи років, - виключно у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, буде доведено, що перебуваючи на волі, ця особа переховувалася від органу досудового розслідування чи суду, перешкоджала кримінальному провадженню або йому повідомлено про підозру у вчиненні іншого злочину.
Беручи до уваги дані про особу підозрюваного, стан його здоров'я, наявність повідомлення про підозру, інші обставини справи, та з урахуванням тяжкості вчиненого, наявності ризиків, визначених п.п.1,3,4,5 ч.1 ст.177 КПК України, які є доведеними прокурором, слідчий суддя дійшов до висновку про неможливість застосувати більш м'який запобіжний захід.
Відповідно до ст. 183 КПК України слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою може визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених цим Кодексом.
З урахуванням особи підозрюваного, його віку, стану здоров'я, економічно-соціального становища, та того факту, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, існують вищезазначені ризики передбачені ч.1 ст.177 КПК України, у зв'язку з чим суд приходить до висновку, що в даному конкретному випадку необхідно визначити заставу в розмірі 5000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Визначаючи відповідно до вимог ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави, а також виходячи з практики Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави у випадку ухилення від слідства та суду, буде достатнім стимулюючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, якесь бажання сховатися, слідчий суддя вважає, що ОСОБА_4 слід визначити заставу у співставленні з існуючими ризиками.
Враховуючи викладене, розмір застави, який здатен забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків та має бути призначений у розмірі, що становить 5000 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Такий розмір застави є справедливим, здатний забезпечити високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, не порушує права підозрюваного.
В разі внесення застави суд вважає за необхідне покласти на підозрюваного обов'язки, визначені ст.194 КПК України.
Беручи до уваги дані про особу підозрюваного, стан його здоров'я, наявність повідомлення про підозру, інші обставини справи, та з урахуванням тяжкості вчиненого, наявності ризиків, визначених п.п.1,3,4,5 ч.1 ст.177 КПК України, які є доведеними прокурором, слідчий суддя дійшов до висновку про неможливість застосувати більш м'який запобіжний захід.
Керуючись ст.ст. 176-178, 182-184, 186, 193-194, 196, 197, 376 КПК України, суд,-
Клопотання старшого слідчого в ОВС слідчого відділу Управління Служби безпеки України в Полтавській області підполковника юстиції ОСОБА_6 за матеріалами досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №22020170000000032 від 21.03.2022, передбачених ч.2 ст.111 та ч.4 ст.408 КК України про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - задовольнити.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Строк тримання під вартою рахувати з 30 березня 2022 року з 16 год. 00 хв.
Строк дії ухвали - до 16 год. 00 хв. 29 травня 2022 року.
Одночасно визначити запобіжний захід у вигляді застави для забезпечення виконання ОСОБА_4 , визначених КПК України обов'язків.
Призначити заставу в розмірі 12405000 грн., після внесення якої підозрюваний ОСОБА_4 , звільняється з-під варти під заставу.
Застава може бути внесена у будь-який момент протягом дії ухвали як самим підозрюваним так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на рахунок: UA 398201720355289002000015950, В ДКСУ м. Київ, МФО 820172, Отримувач: ТУ ДСА України в Полтавській області, ЗКПО 26304855.
Роз'яснити підозрюваному, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розміру, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на вказаний вище депозитний рахунок має бути наданий уповноваженій службовій особі в Державній установі Полтавська установа виконання покарань №23.
Після отримання та перевірки протягом одного дня документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа в Державній установі Полтавська установа виконання покарань №23 негайно має здійснити розпорядження про звільнення ОСОБА_4 з-під варти та повідомити письмово прокурора, що звернувся з клопотанням та слідчого суддю.
У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний ОСОБА_4 зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у виді застави, та вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.
Уповноважена службова особа в Державній установі Полтавська установа виконання покарань №23 у разі внесення застави при звільненні ОСОБА_4 зобов'язана роз'ясняти його обов'язки і наслідки їх невиконання, а заставодавцю - у вчиненні якого кримінального правопорушення підозрюється чи обвинувачується особа, передбачене законом покарання за його вчинення, обов'язки із забезпечення належної поведінки підозрюваного, обвинуваченого та його явки за викликом, а також наслідки невиконання цих обов'язків.
Покласти на підозрюваного ОСОБА_4 у разі внесення застави, обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме: прибувати за викликом до слідчого, прокурора чи суду; не відлучатися з місця проживання, без дозволу слідчого, прокурора або суду; утримуватися від спілкування із свідками та іншими особами з приводу обставин вчинення інкримінованого йому злочину та іншими особами визначеними слідчим чи прокурором; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання; здати на зберігання слідчому, прокурору свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Роз'яснити підозрюваному, що у разі невиконання ним покладених обов'язків, застава буде звернена в дохід держави та до нього може бути застосований запобіжній захід у виді тримання під вартою.
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її проголошення.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Полтавського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення, а особою, яка перебуває під вартою, - в той же строк з моменту вручення їй копії ухвали.
Слідчий суддя : ОСОБА_1