Справа № 279/893/22
Провадження № 2/279/737/22
30 березня 2022 року м.Коростень Житомирської області
Коростенський міськрайонний суд Житомирської області у складі судді Недашківської Л.А., з секретарем Подвисоцькою Т.В., розглянувши за правилами загального позовного провадження цивільну справу №279/893/22 за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Коростенської міської ради про визнання права власності,
Позивач звернулась до суду з позовом про визнання права власності, зазначивши, що рішенням Коростенського виконкому міської ради №265 від 31.05.2006 року їй надано дозві на замовлення проектно-кошторисної документації на будівництво гаража розміром 6,0х4,0 в районі побудованих гаражів по АДРЕСА_1 . 13.07.2006 року рішенням Коростенської міської ради її включено до списку громадян, яким безкоштовно передаються земельні ділянки у власність для будівництва та обслуговування індивідувального гаража. Актом №307 від 13.07.2006 року було встановлено межі земельної ділянки розміром 0,0025 га. 14.07.2006 року вона отримала акт про встановлення в натурі границь землі, наданої у власність. 27.07.2006 року вона отримала технічну документацію із землеустрою про встановлення меж земельної ділянки площею 0,0025 га. у власність на території Коростенської міської ради в м.Коростень в районі побудованих гаражів по провулку Парковому Житомирської обалсті. В 2008 році вона побудувала гараж на належній ії земельній ділянці, яким користується до даного часу. 23.03.2020 року отримала акт вибору (обстеження) земельної ділянки для будівництва об'єкта "Розміщення індивідувального гаража по АДРЕСА_2 ". 24.02.2020 року отримала технічний паспорт на належну будівлю гаража АДРЕСА_1 . 01.12.2021 року отримала витяг з Державного реєстру земельного кадастру про земельну ділянку для будівництва індивідувальних гаражів. Однак, в даний час вона отримала відмову Коростенського РЕМ у проведенні світла у збудований гараж у зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів, а тому просить визнати за нею право власності на гараж збудований по АДРЕСА_2 .
Позивач до суду не з'явилась, просила розгляд справи проводити за її відсутності, позовні вимоги підтримує, про що вказала в заяві до суду.
Відповідач до суду не з'явився, просив розгляд справи проводити у відсутність його представника, при ухваленні рішення покаладається на розсуд суду, про що вказав в заяві до суду.
Враховуючи, що особи, які беруть участь у справі в судове засідання не з'явились, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до положень ч.2 ст.247 ЦПК України.
Дослідивши письмові матеріалами справи та проаналізувавши їх в сукупності, суд дійшов висновку про наступне:
Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Згідно положень ст.124 Конституції України, ст.ст.15,16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Згідно ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, акти цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.
Судом встановлено, що відповідно до державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯБ №845283 виданого 26.07.2006 року позивач є власником земельної ділянки площею 0,0025 у межах згідно з планом, яка розташована про АДРЕСА_1 , цільове призначення: для будівництва та обслуговування індивідуального гаража .
Рішенням виконавчого комітету Коростенського міської ради від 31.05.2006 року №265 дозводено ОСОБА_1 замовити проектно-кошторисну документацію на будівництво гаражу розміром 6.0х4.0 в районі побудованих гаражів по АДРЕСА_2 .
Висновком Коростенського міського відділу земельних ресурсів погоджено технічну документацію по встановленню зовнішніх меж земельної ділянки площею 0,0025 га. у власність ОСОБА_1 .
Також ОСОБА_1 24.02.2020 ркоу виготовила технічний паспорт на нежтитлову будівлю наража АДРЕСА_2 .
Рішенням виконавчого комітету Коростенського міської ради №351 від 19.05.2021 року позивачу надано дозвіл на будівництво індивідувального гаража по АДРЕСА_2 .
Таким чином, до 2021 року позивач здійснила будівлю гаража по АДРЕСА_2 .
На звернення ОСОБА_1 до відповідача з заявою про надання узаконення будівництва гаража повідомлено, що у зв'язку з невідповідністю намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні, у наданні містобудівних умов та обмежень відмовлено.
Надані стороною позивача та досліджені докази свідчать про те, що позивач розпочав будівництво без відповідних дозволів та проекту на будівництво нерухомого майна.
Відповідно до ст.331 ЦК України «Право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації». Згідно п.12 постанови Пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами ст.376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)» у справах, пов'язаних із самочинним будівництвом нерухомого майна, суди мають враховувати, що за загальним правилом особа, яка здійснила або здійснює таке будівництво, не набуває права власності на нього (ч.2 ст.376 ЦК).
У зв'язку із цим до виникнення права власності на таке майно право власності існує лише на матеріали, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення) майна.
Статтею 317 ЦК України передбачено, що власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном.
Відповідно до ч.1 ст.319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Відповідно до ч.1,2 ст.376 ЦК житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважається самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належного проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.
Згідно положень ч.3 ст.376 ЦК України право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка його здійснила на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі уже під збудоване нерухоме майно.
Частиною 5 вищевказаної статті передбачено, що на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.
Крім того, відповідно до ч.3 ст.375 ЦК України право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням.
Відтак, з урахуванням викладених вище положень нормативно-правових актів законодавець визначив спеціальний порядок набуття права власності на нерухоме майно.
За правилами ст.392 ЦК України позов про визнання права власності може бути пред'явлено, по-перше, якщо особа є власником майна, але її право оспорюється або не визнається іншою особою; по-друге, якщо особа втратила документ, який засвідчує його право власності.
Враховуючи, що відповідно до ст.328 ЦК України набуття права власності - це певний юридичний механізм, з яким закон пов'язує виникнення у особи суб'єктивного права власності на певні об'єкти, суд при застосуванні цієї норми повинен встановити, з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб позивач набув право власності на спірний об'єкт та чи підлягає це право захисту в порядку, визначеному ст.392 ЦК України.
Викладене узгоджується з правовим висновком Верховного Суду України, наведеним у постанові від 16 грудня 2015 року у справі № 6-688цс15.
Відповідно до ч.2 ст.8 Закону «Про регулювання містобудівної діяльності» планування та забудова земельних ділянок здійснюється їх власниками чи користувачами в установленому законодавством порядку.
Самочинне будівництво є порушенням установлених державою правил та норм здійснення будівництва, що призводить до нераціональної забудови населених пунктів, невідповідності збудованих об'єктів нерухомості встановленим вимогам законодавства, що є порушенням прав територіальної громади, а також питань безпеки під час експлуатації вже збудованого об'єкта, екологічної та санітарно-епідеміологічної безпеки.
Враховуючи те, що новостворене позивачем нерухоме майно, а саме: збудований нею гараж збудований без будь-яких дозволів на будівництво, без проекту та погодження забудови з відповідними службами, воно є самочинним будівництвом, а тому у позивача не виникає право власності на це нерухоме майно.
Технічний паспорт на нерухоме майно та висновок про погодження меж земельної ділянки не є достатніми підставами для визнання за позивачем право власності на самочинне будівництво.
Відповідно до підп. 1 п."б" ч.1 ст.31 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" повноваження виконавчих органів сільських, селищних, міських рад щодо прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів є делегованими державою повноваженнями.
При цьому, матеріали справи не містять будь-яких даних щодо звернення позивача до вказаного органу місцевого самоврядування з питанням про прийняття до експлуатації спірної будівлі, а також про відмову цього органу в його вирішенні.
Відповідно до ст.ст.12,81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Таким чином, виходячи зі змісту положень ст.328 ЦК України набуття права власності передбачає дотримання певної процедури, з якою закон пов'язує виникнення у особи суб'єктивного права власності на певні об'єкти, а також з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб позивач набула право власності на спірний об'єкт та чи підлягає це право захисту в порядку, передбаченому ст.392 ЦК України, а ст.331 ЦК України не передбачено такий спосіб захисту прав, як визнання права власності на новостворене майно шляхом ухвалення судового рішення, тому у задоволенні позову суд відмовляє. На підставі викладеного, керуючись ст.ст.12,81,259,263-265 ЦПК України, ст.ст. 328,331,375,376,392 ЦК України, суд -
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Коростенської міської ради про визнання права власності відмовити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку в 30-денний строк, який обчислюється з дня проголошення (складення) рішення. Учасник справи, якому рішення не було вручено у день його проголошення (складення), має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, а в разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним судом, якщо рішення не було скасовано .
Сторони:
Позивач - ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_3 РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач - Виконавчий комітет Коростенської міської ради, місце знаходження: 11500, м.Коростень, вул.Грушевського, 22, Житомирська обл., ЄДРПОУ 04053507.
Суддя Недашківська Л.А.
копія згідно з оригіналом