Справа № 161/20806/21
Провадження № 2-а/161/19/22
18 березня 2022 року Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:
головуючого судді - Олексюка А.В.,
при секретарі - Флішаровському Д.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Луцьку адміністративну справу за позовом адвоката Доманської Вікторії Анатоліївни, в інтересах ОСОБА_1 , до батальйону Патрульної поліції у с.Чайки Управління патрульної поліції в Київській області, Пуценка Максима В'ячеславовича, про скасування постанови серії ЕГА №494830 від 06.11.2021 по справі про адміністративне правопорушення,-
18.11.2021 до суду надійшов вищевказаний позов.
В обґрунтування підстав позову представник позивача адвокат Доманська В.А. посилається на те, що факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.44-3 КУпАП, є недоведеним, вина - необгрунтованою, а відтак постанова про адміністративне правопорушення серії ЕГА №494830 від 06.11.2021 є незаконною та такою, що підлягає скасуванню.
На переконання представника позивача, винесена працівниками УПП у с.Чайки постанова про вчинення адміністративного правопорушення є незаконною, так як працівниками УПП було без законних на те підстав здійснено зупинку транспортного засобу, яким керував ОСОБА_1 , окрім того вважає незаконною вимогу вдягнути маску, в той час як на довірителю маска була одягнена, однак трішки опущена. Також наголошує на тому, що матеріали справи про адміністративне правопорушення (зокрема протокол) не містить жодних доказів на підтвердження факту перебування позивача у транспортному засобі без належних засобів індивідуального захисту, відсутні будь-які матеріали фото- та відеофіксації правопорушення.
Ухвалою від 23.11.2021 позовну заяву прийнято судом та відкрито спрощене позовне провадження у справі.
18.01.2022 первісних відповідачів, а саме Батальйон Патрульної поліції у с.Чайки УПП в Київській області та ОСОБА_2 , постановлено замінити на належного відповідача - Департамент патрульної поліції.
16.02.2022 до суду надійшов відзив Департаменту патрульної поліції на адміністративний позов, відповідно до змісту якого представник останнього просив відмовити в задоволенні позовних вимог. Заперечення обгрунтовані тим, що під час розгляду справи про адміністративного правопорушення ОСОБА_1 перебував у громадському транспорті без одягнутої захисної маски, що закриває ніс та рот. Окремо наголошено на тому, що положення постанови Кабінету Міністрів України, якими визначено карантинні обмеження, неконституційними не визнавалися, та, всупереч доводам позивача на момент складання оскаржуваної постанови були зареєстровані та оприлюднені відповідно до вимог чинного законодавства, були чинні і нескасовані. Відтак, інспектор діяв у межах своїх повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому, твердження позивача, викладені у позові, представник відповідача вважає хибними, а позовні вимоги безпідставними, необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню судом.
В судове засідання учасники справи не з'явилися, хоча були належним чином повідомлені про час, дату та місце розгляду справи судом.
Згідно ч. 4 ст. 229 КАС України якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши та оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов до наступного висновку.
Заслухавши учасників справи, дослідивши та оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.
Судом встановлено, що 06.11.2021 інспектором 2 роти 1 взводу УПП у с.Чайки Київської області старшим лейтенантом поліції Пуценком М.В. винесено постанову серії ЕГА №494830 у справі про адміністративне правопорушення, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення за ч.2 ст.44-3 КУпАП. Згідно змісту постанови, ОСОБА_1 06.11.2021 у Київській області, Макарівський р-н., с.Колонщина, на а/д (траса) М06 «Київ-Чоп» 45 км керуючи транспортним засобом за нерегулярним маршрутои «Київ-Луцьк», перевозив пасажирів без засобів індивідуального захисту (маски чи распіратора) що закриває ніс та рот. Щодо ОСОБА_1 застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 170 грн. (а.с.17).
Відповідно до положень статті 3 Конституції України, людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Так, ст. 29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», передбачено, що карантин встановлюється та відміняється Кабінетом Міністрів України. Рішення про встановлення карантину, а також про його відміну негайно доводиться до відома населення відповідної території через засоби масової інформації. У рішенні про встановлення карантину зазначаються обставини, що призвели до цього, визначаються межі території карантину, затверджуються необхідні профілактичні, протиепідемічні та інші заходи, їх виконавці та терміни проведення, встановлюються тимчасові обмеження прав фізичних і юридичних осіб та додаткові обов'язки, що покладаються на них. Карантин встановлюється на період, необхідний для ліквідації епідемії чи спалаху особливо небезпечної інфекційної хвороби. На цей період можуть змінюватися режими роботи підприємств, установ, організацій, вноситися інші необхідні зміни щодо умов їх виробничої та іншої діяльності.
З 12.03.2020 по 31.03.2021 на усій території України встановлено карантин, відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (із відповідними змінами).
Положення даного підзаконного нормативно-правового акту були чинними у день настання події, не були визнані неконституційними.
Законом України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 06 листопада 2020 року № 1000-IX, статтю 44-3 КУпАП доповнено частиною другою, відповідно до якої, перебування в громадських будинках, спорудах, громадському транспорті під час дії карантину без вдягнутих засобів індивідуального захисту, зокрема респіраторів або захисних масок, що закривають ніс та рот, у тому числі виготовлених самостійно, - тягне за собою накладення штрафу від десяти до п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 170 до 255 грн.).
Станом на день розгляду справи про адміністративне правопорушення на місці зупинки транспортного засобу, вищевказаний нормативно-правовий акт був чинним та не визнаний неконституційним, а тому суд критично оцінює обгрунтування представника позивача про те, що дана Постанова або окремі її положення суперечать Конституції України а тому такі норми є незаконними, а відтак не підлягає виконанню громадянами України.
Окрім цього, пунктом 10 постанови Кабінету Міністрів України від 22 липня 2020 року № 641 "Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" встановлено заборони, порушення яких призводить до притягнення до відповідальності за ст.44-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Зокрема, за приписами ч. 2 статті 44-3 КУпАП, на території України на період дії карантину забороняється перебування в громадських місцях, будинках, спорудах, громадському транспорті під час дії карантину без вдягнутих засобів індивідуального захисту, зокрема респіраторів або захисних масок, що закривають ніс та рот, у тому числі виготовлених самостійно, тягне за собою адміністративну відповідальність і стягнення.
Відповідно до ст. 41 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», особи, винні в порушенні законодавства про захист населення від інфекційних хвороб, несуть відповідальність згідно із законами України.
Право розглядати справи про дотримання цих протиепідемічних заходів надано виконавчим комітетам сільських, селищних, міських рад, а також Національній поліції, органам державної санітарно-епідеміологічної служби.
Згідно з нормами ст. 8 Закону України «Про Національну поліцію», поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та Законами України.
Так, судом встановлено, що в оскаржуваній постанові не зазначено, яким нормативно-правовим актом було встановлено карантинні обмеження, які порушив ОСОБА_1 , який пункт якої постанови він порушив, та який рівень епідемічної небезпеки поширення COVID-19 ("зелений", "жовтий", "помаранчевий" або "червоний") був запроваджений на території. Не вказано також даних громадського транспортного засобу, яким керував позивач до моменту його зупинки працівниками поліції, не можливо встановити причину зупинки транспортного засобу.
Частиною 2 статті 44-3 КУпАП встановлено адміністративну відповідальність за перебування в громадських будинках, спорудах, громадському транспорті під час дії карантину без вдягнутих засобів індивідуального захисту, зокрема респіраторів або захисних масок, що закривають ніс та рот, у тому числі виготовлених самостійно.
Відповідно до ч. 1 ст. 222 КУпАП з 21 листопада 2020 року до повноважень працівників органів та підрозділів Національної поліції віднесено розгляд справ про адміністративні правопорушення, передбачені ч. 2 ст. 44-3 КУпАП.
Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція, відповідно до покладених на неї завдань, у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
При цьому, згідно зі ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
При розгляді справ про притягнення до адміністративної відповідальності та накладення адміністративного стягнення особа може користуватися правами, передбаченими ст. 268 КУпАП, а саме: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі.
За правилами ст. 255 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 КУпАП.
Таким чином, вирішуючи питання про притягнення позивача до адміністративної відповідальності відповідачем слід було довести протиправність правопорушення (проступку), зокрема об'єктивну сторону інкримінованого їй правопорушення.
При цьому, доведеність вини позивача підлягає доказуванню шляхом збирання та перевірки доказів, передбачених ст. 251 КпАП України.
Крім цього, у відповідності до ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справ
Відповідно до ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
З останньої норми вбачається, що законодавець встановлює презумпцію вини суб'єкта владних повноважень, рішення, дії чи бездіяльність якого оскаржується - повідомлені позивачем обставини справи про рішення, дії чи бездіяльність відповідача - суб'єкта владних повноважень відповідають дійсності, доки відповідач не спростує їх. Крім того, у зв'язку з тим, що більшість доказів адміністративної справи, як правило, утворюється та зберігається у суб'єкта владних повноважень, ч. 4 ст. 70 КАС України, зобов'язує відповідача подати до суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Виходячи зі змісту висновків Касаційного адміністративного суду Верховного Суду, що викладені у пп. 36, 37 постанови від 23.10.2019 по справі № 357/10134/17, візуальне спостереження працівником поліції за порушенням не може бути доказом порушення.
Представником відповідача надано до відзиву на позовну заяву компакт-диск з відеозаписом з нагрудної камери поліцейського.
Однак, в постанові серії ЕГА №494830 від 06.11.2021 не міститься посилання на технічний прилад, яким здійснювалась фіксація правопорушення та процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення, що унеможливлює оцінку вищевказаного доказу як належного та допустимого в розумінні ст.ст.73-74 КАС України.
Така позиція суду узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладеною у постанові від 13.02.2020 у справі №524/9716/16-а, відповідно до якої, у разі відсутності в оскаржуваній постанові по справі про адміністративне правопорушення посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено відеозапис, такий відеозапис згідно з вимогами статті 70 КАС України (у редакції, чинній на час ухвалення судами попередніх інстанцій рішень у цій справі) не може вважатися належним та допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення.
Крім того, працівником поліції під час складання оскаржуваної постанови не було вирішено питання про визнання діяння малозначним, виходячи з того, що його наслідки не представляють суспільної небезпеки, не завдали або не здатні завдати значної шкоди суспільним або державним інтересам, правам та свободам інших осіб. Працівник поліції не врахував пояснення ОСОБА_1 , а також той факт, що маска була одягнена, однак приспущена нижче (що не заперечує сам позивач), не проаналізував докази в їх сукупності, характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого, не було враховано особу порушника, який вперше притягується до адміністративної відповідальності, ступінь його вини у вчиненні адміністративного правопорушення, яке не завдало значних збитків суспільним або державним інтересам, прав та свобод інших осіб не порушило.
Малозначним є правопорушення, яке не становить великої суспільної шкідливості й не завдало значних збитків державним або суспільним інтересам або безпосередньо громадянам.
Листом Міністерства юстиції України від 06.03.2018 №8887/4408-33-18/11.2.2 роз'яснено, що чинними нормами КУпАП не визначено поняття малозначності вчиненого правопорушення та виключного переліку діянь, які можуть вважатися малозначними. Орган (посадова особа), уповноважений розглядати справи про адміністративні правопорушення, звільняє правопорушника від адміністративної відповідальності в кожному випадку окремо, зважаючи на характер вчинюваного діяння та обставини справи.
Отже, враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, в ході розгляду справи не надано доказів на спростування тверджень позивача, а також не надано суду безспірних та допустимих доказів на підтвердження наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 44-3 КУпАП.
В силу принципу презумпції невинуватості, передбаченого Конституцією України, всі сумніви щодо винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
Тому суд приходить до висновку про те, що оскаржувана постанова підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 - закриттю.
Щодо вимоги представника позивача про визнання дій інспектора 2 роти 1 взводу батальйону патрульної поліції у с.Чайки УПП в Київській області старшого лейтенанта Пуценка М.В. щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.44-3 КУпАП, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.3 ст.286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:
1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;
2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);
3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;
4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Зважаючи на положення загальний місцевий вищевказаних норм, суд не наділений повноваженнями щодо визнання дій службових осіб Управління патрульної поліції протиправними, а відтак суд відмовляє в задоволенні вказаної позовної вимоги.
Згідно з ч.1 ст.139КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
У зв'язку із частковим задоволенням позову та скасуванням оскаржуваної постанови, судові витрати пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 454 грн. підлягають стягненню з Департаменту патрульної поліції за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 .
Керуючись ст. ст. 139, 245, 247, 251, 252, 280, 293 КУпАП, ст. ст. 77, 162, 205, 241-246, 286, 293, 295 КАС України, суд,-
Позов задовольнити частково.
Постанову інспектора 2 роти 1 взводу УПП у с.Чайки Київської області старшого лейтенанта поліції Пуценка М.В. серії ЕГА №494830 від 06 листопада 2021 року - скасувати, а справу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч.2 ст. 44-3 КУпАП - закрити.
В задоволенні решти вимог - відмовити.
Стягнути з Департаменту патрульної поліції ( код ЄДРПОУ 40108646, адреса: м.Київ, вул. Ф.Ернста, 3) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 454 (чотириста п'ятдесят чотири) гривні.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Луцький міськрайонний суд Волинської області.
Повне рішення суду складено 22.03.2022.
Суддя Луцького міськрайонного суду А.В.Олексюк