вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,
e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua
"22" березня 2022 р. м. Рівне Справа № 918/736/21
Господарський суд Рівненської області у складі судді Горплюка А.М., розглянувши матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сокол Ойл"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Голд С"
про стягнення заборгованості в сумі 16 355 грн 86 коп.
Секретар судового засідання Сідлецька Ю.Р.
Представники сторін в судове засідання не з'явились.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Сокол Ойл" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Рівненської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Голд С" (далі - відповідача) про стягнення заборгованості в сумі 439 407 грн 86 коп., з яких: 423 052 грн 00 коп. - основний борг, 16 355 грн 86 коп. - 3% річних та інфляційних втрат.
Ухвалою суду від 2 вересня 2021 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Сокол Ойл" від 13.08.2021 залишено без руху, зобов'язано позивача у 10-денний строк з дня отримання даної ухвали усунути недоліки позовної заяви, а саме, надати письмову заяву із зазначенням правильного місцезнаходження позивача.
Ухвалою суду від 16 вересня 2021 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Сокол Ойл" від 13.08.2021 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 11 жовтня 2021 року.
Ухвалою суду від 11.10.2021 провадження у даній справі в частині стягнення основного боргу в сумі 30 000 грн 00 коп. закрито.
Ухвалою суду від 11.10.2021 підготовче засідання відкладено на 01.11.2021.
Ухвалою суду від 01.11.2021 провадження у даній справі в частині стягнення основного боргу в сумі 60 000 грн 00 коп. закрито.
Ухвалою суду від 01.11.2021 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів до 15.12.2021, підготовче засідання відкладено на 25.11.2021.
Ухвалою суду від 02.11.2021 виправлено описки, допущені в ухвалі Господарського суду Рівненської області від 01.10.2021 у справі № 918/736/21 про відкладення підготовчого засідання та зазначено: вважати правильним найменування позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Сокол Ойл"; - зазначити представника позивача Сулковського Б.П.; - зазначити представника відповідача Ващишина О.П.
Ухвалою суду від 02.11.2021 виправлено описку, допущену в ухвалі Господарського суду Рівненської області від 11.10.2021 у справі № 918/736/21 про відкладення підготовчого засідання та зазначено правильною суму стягнення заборгованості: 439 407 грн 86 коп.
Розпорядженням керівника апарату від 22.11.2021 №01-04/62/2021 в зв'язку з тим, що суддя Політика Н.А. з 22.11.2021 перебуває у відпустці у зв'язку з вагітністю та пологами, та не зможе продовжувати розгляд справи більше чотирнадцяти днів, що може перешкодити розгляду справи у строки, встановлені ГПК України, з метою недопущення порушення строків розгляду вищевказаної справи відповідно до пунктів 2.3.25, 2.3.49, 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду призначено повторний автоматизований розподіл справи №918/736/21.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.11.2021 справу № 918/736/21 передано судді Горплюку А.М.
Ухвалою суду від 23.11.2021 матеріали справи 918/736/21 прийнято до свого провадження та зазначено, що розгляд справи розпочато на стадії розгляду по суті.
Ухвалою суду від 25.11.2021 виправлено описку, допущену в пункті 2 резолютивної частини ухвали Господарського суду Рівненської області від 23.11.2021 у справі №918/736/21 та викладено цей пункт в наступній редакції: "розгляд справи почати спочатку на стадії підготовчого провадження".
Ухвалою суду від 25.11.2021 провадження в частині стягнення основного боргу в сумі 60 000 грн 00 коп. закрито, підготовче засідання відкладено на 21.12.2021.
Ухвалою суду від 21.12.2021 провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 130 000 грн 00 коп. закрито, продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів до 22.02.2022 включно, підготовче засідання відкладено на 25.01.2022.
Ухвалою суду від 25.01.2022 провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 122 908,00 грн та 20 000,00 грн закрито.
Ухвалою суду від 25.01.2022 підготовче засідання відкладено на 15.02.2022.
15.02.2022 на адресу суду від представника позивача надійшла заява від 15.02.2022 про відшкодування витрат на правову допомогу в розмірі 27 000 грн.
Ухвалою суду від 15.02.2022 провадження у справі №918/736/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сокол Ойл" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Голд С" в частині стягнення основного боргу в сумі 144, 00 грн - закрито. У задоволенні клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат в розмірі 16 355, 86 - відмовлено. Закрито підготовче провадження у справі №918/736/21 та призначено справу до судового розгляду по суті на 15.03.2022.
Таким чином, сума основного боргу в розмірі 432 052, 00 грн відповідачем сплачена та на розгляді залишається стягнення в частині 3% річних та інфляційних втрат в розмірі 16 355, 86 грн.
15.03.2022 на адресу суду від представника відповідача надійшло клопотання про зменшення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу до 4 000 грн.
У судовому засіданні 15.03.2022 представник позивача підтримав вимог щодо стягнення 3% річних та інфляційних втрат в розмірі 16 355, 86 грн в повному обсязі, а також просив задовольнити заяву про відшкодування витрат на правову допомогу в розмірі 27 000 грн.
Представник відповідача у судовому засіданні 15.03.2022 позовні вимоги в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат в розмірі 16 355, 86 грн заперечив та просив зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу до 4 000 грн.
У судовому засіданні 15.03.2022 судом оголошено перерву до 22.03.2022.
17.03.2022 на адресу суду від представника відповідача надійшла заява про розгляд справи без участі відповідача та його представника.
В судове засідання 22.03.2022 позивач та відповідач не з'явились.
Явка представників сторін у судове засідання з розгляду справи по суті 22.03.2022 обов'язковою не визнавалася.
За таких обставин, зважаючи на обмеженість процесуального строку розгляду справи по суті, господарський суд дійшов висновку, що дана справа може бути розглянута за наявними у ній матеріалами та містить достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін.
Cуд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази в сукупності достатні для прийняття законного та обґрунтованого судового рішення, відповідно до статей 236, 252 ГПК України.
Відповідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
18 листопада 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "СОКОЛ ОЙЛ" (далі - Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Голд С" (далі - Покупець) було укладено договір поставки нафтопродуктів №18.11-19 (далі - Договір) (а. с. 27-30).
Відповідно до п. 1.1 Договору, Постачальник зобов'язується передати в погоджені строки, а Покупець прийняти і оплатити на умовах, викладених в Договорі, нафтопродукти, найменування, кількість, ціна яких вказується в накладних документах на Товар, які оформлюється на кожну партію товару.
Відповідно до п. 2.1 Договору, Товар поставляється погодженими партіями, у відповідності із заявками Покупця на поставку тої чи іншої партії Товару. Заявка вважається оформленою покупцем належним чином, якщо вона була надіслана письмово та/або телефоном відповідальному представнику Постачальника. Поставка Товару підтверджується накладними документами на Товар (видатковими накладними та/або актами приймання-передачі, товарно транспортними накладними), які підписані представниками обох сторін.
На виконання Договору Товариством з обмеженою відповідальністю "СОКОЛ ОЙЛ" у період березня 2021 року відповідно до отриманих заявок було відвантажено нафтопродуктів Товариству з обмеженою відповідальністю "Голд С", а саме: 05 березня 2021 року Палива дизельного ДТ-03-К5, сорт F (ДСТУ 7688: 2015 Паливо дизельне ДП-3-Євро 5-ВО) кількістю 6 000 л на загальну суму 135 000 грн., що підтверджується видатковою накладною №299 від 05.03.2021 та Товарно-транспортною накладною на відпуск нафтопродуктів (нафти) №Р299 від 05.03.2021 (а.с. 31-31);
09.03.2021 Палива дизельного класу F кількістю 4 000 л на загальну суму 90 240,00 грн., що підтверджується видатковою накладною №305 від 09.03.2021 та Товарно-транспортною накладною на відпуск нафтопродуктів (нафти) №Р305 від 09.03.2021 (а.с. 33-34);
12.03.2021 Палива дизельного ДП-3-Євро5-ВО (2710194300) кількістю 2 000 л на загальну суму 45 240 грн., що підтверджується видатковою накладною №337 від 12.03.2021 та Товарно-транспортною накладною на відпуск нафтопродуктів (нафти) №Р337 від 12.03.2021(а.с. 35-36);
17.03.2021 Палива дизельного класу F кількістю 2 000 л та палива дизельне класу F кількістю 2 000 л на загальну суму 114 540 грн., що підтверджується видатковою накладною №364 від 17.03.2021 та Товарно-транспортною накладною на відпуск нафтопродуктів (нафти) №Р364 від 17.03.2021(а.с. 37-38) ;
24.03.2021 Палива дизельного класу F кількістю 2 000 л на загальну суму 45 240 грн., що підтверджується видатковою накладною №396 від 24.03.2021 та Товарно-транспортною накладною на відпуск нафтопродуктів (нафти) №Р396 від 24.03.2021(а.с. 39-40);
29.03.2021 Палива дизельного класу F кількістю 3 000 л на загальну суму 67 068 грн., що підтверджується видатковою накладною №430 від 29.03.2021 та Товарно-транспортною накладною на відпуск нафтопродуктів (нафти) №Р430 від 29.03.2021 (а.с. 41-42);
30.03.2021 Палива дизельного класу Е кількістю 3 000 л на загальну суму 66 060 грн., що підтверджується видатковою накладною №433 від 30.03.2021 та Товарно-транспортною накладною на відпуск нафтопродуктів (нафти) №Р433 від 30.03.2021 (а.с. 43-44).
Підписання та укладання вищезазначених документів - видаткових накладних свідчить про перехід права власності на Товар до Відповідача, що утверджується п. 3.3. Договору. Таким чином зобов'язання з поставки нафтопродуктів Позивач виконав у повному обсязі.
Пунктом 3.1. Договору передбачено, що загальна ціна Договору визначається кількістю отриманого та оплаченого Товару Покупцем протягом всього строку дії Договору. Вартість кожної окремої партії Товару визначається Постачальником в рахунках-фактурах та накладних документах.
Пунктом 3.2 Договору передбачено, що Покупець зобов'язується оплачувати повну вартість Товару у строк, визначений у відповідних рахунках-фактурах.
Згідно абз. 2 пункту 3.2. Договору, платіжні документи за цим договором оформлюються згідно до умов чинного законодавства України, з дотриманням усіх вимог, які зазвичай ставляться до змісту і форми таких документів, з обов'язковим зазначенням номеру та дати укладання Договору, згідно з яким здійснюється оплата грошових коштів, а також номер та дату відповідного рахунку - фактури.
За результатами відпуску Постачальником Товару Покупцю згідно вище перелічених видаткових накладних, Постачальник виставив наступні рахунки, з їх оплатою упродовж 5 (п'яти) робочих днів: рахунок на оплату №262 від 04.03.2021 на загальну суму 135 000,00 грн.; рахунок на оплату №275 від 09.03.2021 на загальну суму 90 240,00 грн.; рахунок на оплату №296 від 12.03.2021 на загальну суму 45 240,00 грн; рахунок на оплату №320 від 16.03.2021 на загальну суму 69 300,00 грн.; рахунок на оплату №325 від 17.03.2021 на загальну суму 45 240,00 грн.; рахунок на оплату №349 від 22.03.2021 на загальну суму 45 240,00 грн.; рахунок на оплату №391 від 29.03.2021 на загальну суму 67 068,00 грн.; рахунок на оплату №396 від 30.03.2021 на загальну суму 66 060,00 грн (а.с. 45 -52).
Позивач зазначає, що Покупець свої зобов'язання з оплати Товару виконав лише частково на суму 140 336,00 грн., а саме повністю сплативши рахунок на оплату №262 від 04.03.2021 на загальну суму 135 000,00 грн. та частково Рахунок на оплату №275 від 09.03.0221, а саме на суму 5 336,00 грн. з загальної суми 90 240, 00 гривень, несплаченими залишились 84 904, 00 грн.
Таким чином, станом на дату подання позову існувала заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю "ГОЛД С" перед Товариством з обмеженою відповідальністю "СОКОЛ ОЙЛ" з оплати вартості Товару, поставленого відповідно до договору поставки нафтопродуктів №18.11-19 від 18.11.2019 в розмірі 423 052, 00 грн.
З метою мирного врегулювання спору позивачем направлялась вимога від 07.06.2021 про оплату вартості реалізованого товару, яка залишилася без відповіді (а.с.22 - 26).
За період розгляду справи відповідачем сплачено суму основного боргу в розмірі 423 052,00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями долученими до матеріалів справи.
Ухвалами суду провадження у справі в частині стягнення основного боргу в розмірі 423 052, 00 грн закриті.
Таким чином, на розгляді залишається стягнення заборгованості в частині 3% річних та інфляційних втрат в розмірі 16 355, 86 грн.
Розглядаючи спір по суті в цій частині, господарський суд враховує наступне.
Судом встановлено, що між сторонами виникли правовідносини, пов'язані із виконанням умов договору поставки нафтопродуктів №18.11-19 щодо своєчасної оплати поставленого товару, регулювання яких здійснюється ГК України, ЦК України, тощо.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним Кодексом України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України. (ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України).
Відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
За змістом ст. 174 ГК України, однією з підстав виникнення господарських зобов'язань є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.
Згідно з ч. 1 ст. 712 Цивільного Кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно з ст. 655 ЦК України, за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
За приписами ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
З положень ст. 509 ЦК України, що кореспондується із ст. 173 ГК України вбачається, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно приписів статей 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У силу положення статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 ЦК України).
За порушення строків оплати за поставлений товар, в поданій позовній заяві, позивач просить суд стягнути 4 997, 15 грн. - 3 % річних та 11 358, 70 грн. - інфляційних втрат.
За умовами частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відтак, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов'язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов'язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов'язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, та 3 % річних від простроченої суми.
У кредитора згідно з частиною другою статті 625 ЦК України є право вимоги до боржника щодо сплати інфляційних втрат та 3 % річних за період прострочення в оплаті основного боргу.
При цьому, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.
Окрім того, зобов'язання зі сплати інфляційних втрат та 3 % річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов'язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про їх сплату є додатковою до основної вимоги.
Пунктом 3.2 Договору передбачено, що Покупець зобов'язується оплачувати повну вартість Товару у строк, визначений у відповідних рахунках-фактурах.
Як вбачається з матеріалів справи, що Постачальник виставив наступні рахунки по яких нараховано інфляційні втрати та 3 % річних, з їх оплатою упродовж 5 (п'яти) робочих днів: рахунок на оплату №275 від 09.03.2021 на загальну суму 90 240,00 грн. (залишок заборгованості 84 904,00 грн.); рахунок на оплату №296 від 12.03.2021 на загальну суму 45 240,00 грн; рахунок на оплату №320 від 16.03.2021 на загальну суму 69 300,00 грн.; рахунок на оплату №325 від 17.03.2021 на загальну суму 45 240,00 грн.; рахунок на оплату №349 від 22.03.2021 на загальну суму 45 240,00 грн.; рахунок на оплату №391 від 29.03.2021 на загальну суму 67 068,00 грн.; рахунок на оплату №396 від 30.03.2021 на загальну суму 66 060,00 грн.
Таким чином, останнім днем сплати поставленої нафтопродукції по рахунках №275 від 09.03.2021 припадає 14.03.2021; №296 від 12.03.2021 на 17.03.2021; №320 від 16.03.2021 на 21.03.2021; №325 від 17.03.2021 на 22.03.2021; №349 від 22.03.2021 на 27.03.2021; №391 від 29.03.2021 на 03.04.2021; №396 від 30.03.2021 на 04.04.2021.
При цьому, суд звертає увагу на те, що у позивача виникає право нарахування 3 % річних та інфляційних втрат за прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання по рахунках на оплату №275; №296; №320; №325; №349; №391; №396, з наступного дня, коли зобов'язання мало бути виконано, оскільки останнім днем сплати поставленої продукції є 15.03.2021, 18.03.2021, 22.03.2021, 23.03.2021, 28.03.2021, 04.04.2021 та 05.04.2021 відповідно.
Однак, позивачем помилково визначено, що моментом, з якого у нього виникає право нарахування 3 % річних та інфляційних втрат є дати рахунків.
Суд, здійснивши власний розрахунок 3 % річних за допомогою Системи комплексного інформаційного забезпечення ЛІГА:ЗАКОН ENTERPRISE встановив, що розмір обґрунтованих 3 % становить 4 867, 26 грн., при заявленому - 4 997, 15 грн.
Відтак суд дійшов до висновку про те, що стягненню з відповідача підлягають 3 %, які за розрахунком суду складають 4 867, 26 грн. У решті позовних вимог в частині стягнення 3% в сумі 129, 89 грн. слід відмовити.
Крім того, суд, здійснивши власний розрахунок інфляційних втрат за допомогою Системи комплексного інформаційного забезпечення ЛІГА:ЗАКОН ENTERPRISE встановив, що розмір обґрунтованих інфляційних втрат становить 11 132, 94 грн., при заявленому - 11 358, 70 грн. Відтак суд дійшов до висновку про те, що стягненню з відповідача підлягають інфляційні втрати, які за розрахунком суду складають 11 132, 94 грн. У решті позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат в сумі 225, 76 грн. слід відмовити.
Відповідно до ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно з ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Отже, сукупним аналізом наведених вище норм права, взятих судом до уваги тверджень позивача та досліджених доказів, суд констатує, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 11 132, 94 грн - інфляційних втрат та 4 867, 26 грн. - 3 % річних підтверджуються матеріалами справи, а тому підлягають до задоволення. В частині стягнення 225, 76 грн - інфляційних втрат та 129, 89 грн - 3 % річних слід відмовити.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи (ч. 1 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України).
Господарський суд зазначає, що відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
Враховуючи вищевикладене, оскільки господарським судом задоволено позовні вимоги частково, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору у розмірі 240, 11 грн покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.
Окрім того, суд зазначає, що позивач не позбавлений права звернутися з відповідним клопотанням про повернення судового збору в частині закриття провадження у справі в розмірі 432 052, 00 грн.
Вирішуючи питання про відшкодування витрат на правову допомогу, суд зазначає наступне.
Позивач у позовній заяві зазначив, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат понесених позивачем на правничу допомогу адвоката становлять 9 000 грн.
На адресу суду 15.02.2022 від представника позивача надійшла заява про відшкодуванння витрат на правову допомогу в розмірі 27 000 грн.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, серед іншого, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України).
Згідно з приписами ч. 2 ст. 16 ГПК України представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
За приписами ст. 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
На підтвердження понесених витрат в сумі 27 000, 00 грн представник позивача надав договір про надання правової допомоги від 01.09.2021, укладений між ТОВ "СОКОЛ ОЙЛ" та АДВОКАТСЬКИМ БЮРО "СУЛКОВСЬКИЙ БОГДАН та ПАРТНЕРИ" (далі-АБ), акт виконаних робіт (наданих послуг) від 15.02.2022 та платіжне доручення №886 від 05.10.2021 на суму 27 000, 00 грн.
За п. 1.1. Договору клієнт доручає, а АБ приймає на себе зобов'язання надавати юридичну допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним Договором.
На підставі п. 2.1.3. Договору АБ представляє у встановленому порядку інтереси клієнта в господарських судах, судах загальної юрисдикції, адміністративних судах, а також в інших органах під час розгляду правових спорів.
Відповідно до п. 4.3. Договору, за результатами надання юридичної допомоги складається акт, що підписується представниками кожної зі сторін. В акті вказується обсяг наданої АБ юридичної допомоги і її вартість.
Згідно з п. 7.1. Договору, укладений на строк до 31.12.2021 року та набирає чинності з дня його підписання.
Після закінчення строку дії Договору, якщо сторони продовжують виконувати його умови, договір вважається поновлений на невизначений термін. При цьому кожна сторона має право його розірвати, попередивши про це іншу сторону за два місяці (п. 7.3. Договору).
Факт надання послуг за цим Договором засвідчується підписаним сторонами актом виконаних робіт (наданих послуг), згідно яких сторони домовились, що вартість роботи адвоката за Договором про надання правничої допомоги від 01.09.2021 становить 2000,00 грн за годину роботи адвоката. Додатково до гонорару Клієнт оплачує АБ додаткові витрати для виконання послуг (судовий збір, вартість проведення судових експертиз та оплату вартості висновків фахівців, поштові витрати, тощо).
АБ станом на 11.01.2022 року надало (виконало), а клієнт прийняв (отримав) правничу допомогу за договором від 01.09.2021 року у господарській справі №918/738/21, у вигляді: попереднє ознайомлення та опрацювання матеріалів - 10 000 грн за 5 години; підготовка процесуальних документів по справі (позовна заява, відповідь на відзив, клопотання, тощо) - 7 000 грн за 3, 5 години; участь в судових засіданнях - 10 000 грн за 5 години.
Таким чином, заявником, згідно з вимогами статті 74 ГПК України, було доведено надання йому послуг правової допомоги під час розгляду справи №918/738/21.
Положеннями ст. 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Згідно ст. 126 ГПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України, суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Поняття особи, яка є адвокатом, наводиться в статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", котра зазначає, що адвокатом може бути фізична особа, яка має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою, має стаж роботи в галузі права не менше двох років, склала кваліфікаційний іспит, пройшла стажування (крім випадків, встановлених цим Законом), склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.
Відповідно до ст. 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" видами адвокатської діяльності, зокрема, є:
- надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;
- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;
- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
На підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано договір про надання правової допомоги від 01.09.2021, укладений між ТОВ "СОКОЛ ОЙЛ" та АДВОКАТСЬКИМ БЮРО "СУЛКОВСЬКИЙ БОГДАН та ПАРТНЕРИ", акт виконаних робіт (наданих послуг) від 15.02.2022 та платіжне доручення №886 від 05.10.2021 на суму 27 000, 00 грн.
Адвокатом надано перелік наданих послуг, а саме: попереднє ознайомлення та опрацювання матеріалів - 10 000 грн за 5 години; підготовка процесуальних документів по справі (позовна заява, відповідь на відзив, клопотання, тощо) - 7 000 грн за 3, 5 години; участь в судових засіданнях - 10 000 грн за 5 години. Загальна сума витрат становить 27 000, 00 грн.
У відповідності до статті 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Визначення договору про надання правової допомоги міститься в статті першій Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
За приписами частини 3 статті 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.
Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який в свою чергу, врегульовано Главою 63 Цивільного кодексу України. Зокрема, стаття 903 Цивільного кодексу України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Глава 52 Цивільного кодексу України регулює загальні поняття та принципи будь-якого цивільного договору, включаючи договір про надання послуг. Стаття 632 Цивільного кодексу України регулює поняття ціни договору; за приписами вказаної статті ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 ГПК України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинились.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Представником відповідача подано клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу, вважає заявлений розмір витрат в сумі 27 000, 00 грн завищеним та неспівмірним з обсягом наданих послуг адвоката, а тому просить суд зменшити до 4 000 грн.
Зокрема, останній зазначає, що договір про надання правової допомоги, укладений між ТОВ "СОКОЛ ОЙЛ" та АБ "СУЛКОВСЬКИЙ та ПАРТНЕРИ" 01.09.2021, а позовну заяву датовано 13.08.2021. Вказує, що провадження у справі в частині стягнення основного боргу закрито у зв'язку зі сплатою відповідачем коштів у підготовчому засіданні після відкриття провадження у справі. За цей час відбулось лише 2 підготовчих засідання, в яких взяли участь представники сторін (11.10.2021, 14.02.2022), на які було затрачено 1, 5 години.
У разі недотримання вимог частини 4 ст. 126 ГПК України, суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (постанова об'єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19).
Згідно зі статтею 15 ГПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Таким чином, при визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що розмір витрат на професійну правничу допомогу не є співмірним зі складністю справи та виконаними адвокатом роботами, наданими послугами, витраченим часом та обсягом наданих послуг (зокрема в судових засіданнях), що не відповідає критеріям розумності та справедливості.
Відтак, беручи до уваги заперечення відповідача щодо розміру витрат на правничу допомогу, з огляду на обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду документів, їх значення для вирішення спору, та беручи до уваги те, що стягнення з відповідача витрат у заявленій сумі (27 000, 00 грн) буде суперечити принципу розподілу таких витрат, суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу до 20 000, 00 грн.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст.ст. 77-79 ГПК України).
Враховуючи вищевикладене, дослідивши надані документи, суд визнає обгрунтованою та підтвердженою належними та достатніми доказами суму судових витрат у розмірі 20 000,00 грн. У решті вимог слід відмовити.
Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 91, 120, 123, 129, 233, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Голд С" (33022, м. Рівне, вул. Гагаріна буд. 30, ЄДРПОУ 38610592) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СОКОЛ ОЙЛ" (33013, м. Рівне, вул. Відінська, буд. 8, оф.1, ЄДРПОУ 41763557) 11 132 (одинадцять тисяч сто тридцять дві) грн. 94 коп. - інфляційних втрат, 4 867 (чотири тисячі вісімсот шістдесят сім) грн. 26 коп. - 3 % річних, 240 (двісті сорок) грн. 11 коп. - витрат по сплаті судового збору та 20 000 (двадцять тисяч) грн. 00 коп. - відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
3. В задоволенні позову в частині стягнення 225 грн. 76 коп. - інфляційних втрат та 129 грн. 86 коп. - 3 % річних - відмовити.
4. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 29 березня 2022 року.
Суддя А.М. Горплюк