вул. Зигіна, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21
E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/
Код ЄДРПОУ 03500004
29.03.2022 Справа № 917/2031/21
Господарський суд Полтавської області у складі судді Мацко О.С., розглянувши у спрощеному провадженні матеріали справи
за позовною заявою Акціонерного товариства «Полтаваобленерго», 36022, Полтавська обл., м. Полтава, вул. Старий Поділ, 5,
до Кременчуцької міської ради Полтавської області, 39600, Полтавська обл., м. Кременчук, площа Перемоги, 2,
про стягнення 23 346,25 грн.,
Представники сторін: не викликались.
Суть спору:
Розглядається позовна заява Акціонерного товариства «Полтаваобленерго» до Кременчуцької міської ради Полтавської області про стягнення 23 346,25 грн., з яких 21 640,51 грн. - заборгованість за спожиту теплову енергію, 1 191,75 грн. - інфляційні втрати, 513,99 грн. - 3 % річних (в ред. заяви № 5066 від 28.03.2022 р.).
Ухвалою господарського суду Полтавської області від 17.01.2022 р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.
Аргументи учасників справи:
Викладені в позовній заяві вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач не виконав оплату за надані послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води.
Відповідач у відзиві № 06-14/162 від 01.02.2022 р., вх. № 1241 від 03.02.2022 р., стверджує про те, що АТ «Полтаваобленерго» не пред'явило до Кременчуцької міської ради Полтавської області як спадкоємця нерухомого майна - квартири за адресою м. Кременчук, вул. Сумська, буд. 48, кв. 72, вимоги про стягнення заборгованості за комунальні послуги в порядку, визначеному ст.ст. 1281, 1282 Цивільного кодексу України.
Також відповідачем подано до суду заяву про застосування позовної давності до вимог позивача про стягнення 21 640,51 грн. заборгованості за спожиту теплову енергію за період з вересня 2016 року по травень 2019 року, 513,99 грн. інфляційних втрат та 1 191,75 грн. 3 % річних.
У відповіді на відзив № 4758 від 14.02.2022 р. (вх. № 1786 від 16.02.2022 р.) позивач посилається на те, що йому стало відомо про наявність рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука від 23.10.2018 р. та реєстрацію за Кременчуцькою міською радою Полтавської області права власності на відумерлу спадщину лише з відзиву на позовну заяву у даній справі, а тому, на думку позивача, строк пред'явлення вимоги до Кременчуцької міської ради Полтавської області не пропущено.
Крім того, у відповіді на відзив позивач наполягає на тому, що у разі застосування позовної давності за заявою Кременчуцької міської ради Полтавської області заборгованість за послуги, які надані в грудні 2018 року - квітні 2019 року, знаходиться в межах позовної давності, у зв'язку з чим підлягає стягненню з відповідача.
Виклад обставин справи, встановлених судом:
Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука від 23.10.2018 року у справі № 524/5628/18, яке набрало законної сили, визнано відумерлою спадщину, а саме - квартиру за адресою м. Кременчук, вул. Сумська, буд. 48, кв. 72, та вирішено передати вказане майно у власність територіальній громаді - Кремечуцькій міській раді Полтавської області.
15.02.2019 року право власності на зазначене нерухоме майно було зареєстровано за територіальною громадою міста Кременчука в особі Кремечуцької міської ради Полтавської області, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна (а.с. 10-11).
Акціонерним товариством «Полтаваобленерго» як головним виконавцем комунальних послуг по теплопостачанню споживачів теплової енергії в м. Кременчуці протягом вересня 2016 року - квітня 2019 року надавались Кремечуцькій міській раді Полтавської області послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води за вказаною адресою. Дана обставина відповідачем не заперечується.
Позивач вказує, що відповідач за надані послуги не розрахувався, з огляду на що заявив до стягнення з Кремечуцької міської ради Полтавської області 23 346,25 грн., з яких 21 640,51 грн. - заборгованість за спожиту теплову енергію, 1 191,75 грн. - інфляційні втрати, 513,99 грн. - 3 % річних.
Перелік доказів, якими позивач обґрунтовує наявність обставин, що є предметом доказування у даній справі: інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, постанова Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 1101 від 09.06.2016 р., рішення виконавчого комітету Кремечуцької міської ради Полтавської області № 972 від 10.08.2018 р., № 1386 від 29.10.2018 р. та № 169 від 08.02.2019 р. та ін.
Оцінка аргументів учасників справи з посиланням на норми права, якими керувався суд:
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Відповідно до ч.1 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
До підстав виникнення цивільних прав та обов'язків відносяться, зокрема, договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 ).
Згідно зі статтею 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.
Відповідно до статті 20 Закону споживач зобов'язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору.
Отже, у частині першій статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, проте відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 цього Закону споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг.
При цьому такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 цього Закону обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг саме по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
Дана позиція викладена в постанові Верховного суду від 05.12.2018 р. у справі № 755/20668/15-ц.
З матеріалів справи вбачається, що сторонами не було укладено договір про надання комунальних послуг, проте позивач в період з вересня 2016 року по квітень 2019 року надавав відповідачу як споживачу за адресою м. Кременчук, вул. Сумська, буд. 48, кв. 72 послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання на суму 21 640,51, а відповідач такі послуги приймав.
Згідно з пунктом 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 року № 630, розрахунковим періодом для оплати послуг, якщо інше не визначено договором, є календарний місяць. Оплата послуг здійснюється не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом (місяцем), якщо договором не встановлено інший строк.
Відповідач в порушення зазначених приписів законодавства за надані послуги не розрахувався.
Відповідно до ст. 610, ст. 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивачем приведено розрахунок інфляційних втрат у зв'язку з простроченням оплати за надані в грудні 2018 року - квітні 2019 року послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води в розмірі 1 191,75 грн. за період лютого 2019 р. - листопада 2021 р. та 3% річних в розмірі 513,99 грн. за період з 01.02.2019 р. по 30.11.2021 р. (розрахунок в матеріалах справи, а.с. 8-9).
Суд здійснив перерахунок інфляційних втрат та відсотків річних за вказаний період та дійшов висновку, що обґрунтованим є розмір вказаних вимог в сумі 1 069,28 грн. та 513,52 грн. відповідно (розрахунок - в матеріалах справи).
Разом з тим, відповідачем було подано письмову заяву про застосування позовної давності до вимог позивача про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію, інфляційних втрат та відсотків річних у даній справі.
Як зазначено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.05.2018 р. у справі № 369/6892/15-ц, виходячи з вимог статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстави його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності за відсутності поважних причин її пропущення, наведених позивачем.
Як з'ясовано вище, судом встановлено обґрунтованість позовних вимог Акціонерного товариства «Полтаваобленерго» в частині стягнення з Кременчуцької міської ради Полтавської області 21 640,51 грн. заборгованості за спожиту теплову енергію, 1 069,28 грн. інфляційних втрат та 513,52 грн. 3 % річних.
Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Згідно зі ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Частиною 5 статті 261 ЦК України встановлено, що за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Позовна заява АТ «Полтаваобленерго» у даній справі надійшла до суду 30.12.2021 року.
При цьому, частиною 7 ст. 116 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здані на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв'язку.
Позовну заяву позивачем було направлено до суду 29.12.2021 року (копія поштового конверта з відповідною відміткою установи зв'язку міститься в матеріалах справи), а отже, в межах позовної давності заявлена заборгованість за період з 29.12.2018р.
Як зазначено вище, згідно з пунктом 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 року № 630, оплата послуг здійснюється не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом (місяцем), якщо договором не встановлено інший строк.
З огляду на викладене, враховуючи що строк виконання відповідачем зобов'язання з оплати заборгованості за спожиту теплову енергію, поставлену в листопаді 2018 року сплив 21.12.2018 року, основна заборгованість за вказаний та за попередні періоди (з вересня 2016 року по жовтень 2018 року) в сумі 15 270,50 грн. заявлена поза межами встановленої законом позовної давності.
Відповідно до положень частин 3 та 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог про стягнення з Кременчуцької міської ради Полтавської області 15 270,50 грн. заборгованості за спожиту теплову енергію.
Залишок заборгованості за спожиту теплову енергію в сумі 6 370,01 грн. підлягає стягненню з відповідача.
Відповідно до ст. 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).
Згідно з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною в постанові від 07.04.2020 р. у справі № 910/4590/19, інфляційні та річні проценти нараховуються на суму простроченого основного зобов'язання. Тому зобов'язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного і поділяє його долю. Відповідно й вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимогою.
Водночас, з матеріалів справи вбачається, що позивачем не заявлено до стягнення з відповідача інфляційних втрат та відсотків річних, нарахованих на заборгованість з оплати послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання, наданих в період з вересня 2016 року по листопад 2018 року. Нараховані позивачем інфляційні та відсотки річних у зв'язку з простроченням оплати за надані в грудні 2018 року - квітні 2019 року послуги заявлені в межах трирічної позовної давності, встановленої законом до даної категорії вимог.
Щодо твердження відповідача про недотримання Акціонерним товариством «Полтаваобленерго» встановленого ст.ст. 1281, 1282 Цивільного кодексу України порядку пред'явлення вимоги про стягнення заборгованості за комунальні послуги до Кременчуцької міської ради Полтавської області як спадкоємця нерухомого майна - квартири за адресою м. Кременчук, вул. Сумська, буд. 48, кв. 72, суд зазначає наступне:
Відповідно до ст. 1281 ЦК України спадкоємці зобов'язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги, та/або якщо вони спадкують майно, обтяжене правами третіх осіб.
Кредиторові спадкодавця належить пред'явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, не пізніше шести місяців з дня одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину на все або частину спадкового майна незалежно від настання строку вимоги.
Таким чином, положенням зазначеної норми врегульовано порядок пред'явлення кредитором спадкодавця вимог до його спадкоємця.
Однак, згідно зі ст. 1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.
Спадкоємцями за заповітом можуть бути юридичні особи та інші учасники цивільних відносин (стаття 2 цього Кодексу).
Статтями 1216, 1217 ЦК України визначено, що спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
При цьому, відповідно до ст. 1277 ЦК України у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття орган місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини, а якщо до складу спадщини входить нерухоме майно - за його місцезнаходженням, зобов'язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою.
Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини, а нерухоме майно - за його місцезнаходженням.
Отже, Кременчуцька міська рада Полтавської області не є спадкоємцем нерухомого майна - квартири за адресою м. Кременчук, вул. Сумська, буд. 48, кв. 72. Вказане майно перейшло у власність відповідача в порядку ст. 1277 ЦК України, частиною 4 якого, зокрема, визначено порядок задоволення вимог кредиторів спадкодавця територіальною громадою, яка стала власником відумерлого майна.
Так, згідно з даною нормою територіальна громада, яка стала власником відумерлого майна, зобов'язана задовольнити вимоги кредиторів спадкодавця, що заявлені відповідно до статті 1231 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 1231 ЦК України до спадкоємця переходить обов'язок відшкодувати майнову шкоду (збитки), яка була завдана спадкодавцем.
Таким чином, позивачем дотримано порядок пред'явлення вимоги до відповідача як власника відумерлого майна - квартири за адресою АДРЕСА_1 .
Крім того, у відповіді на відзив № 4758 від 14.02.2022 р. (вх. № 1786 від 16.02.2022 р.) позивач зазначає про те, що йому стало відомо про наявність рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука від 23.10.2018 р. та реєстрацію за Кременчуцькою міською радою Полтавської області права власності на відумерлу спадщину з відзиву на позовну заяву у даній справі.
Враховуючи викладене, вищезазначені заперечення відповідача судом не приймаються.
Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 13 ГПК України). Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 79 ГПК України).
У даному випадку, дослідивши та оцінивши докази, наявні у матеріалах справи, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення з Кременчуцької міської ради Полтавської області 6 370,01 грн. заборгованості за спожиту теплову енергію, 1 069,28 грн. інфляційних втрат, 513,52 грн. 3 % річних.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходив із наступного.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З огляду на викладене, судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача в сумі 773,27 грн.
Керуючись ст. 129, 232, 233, 237, 238, 252 ГПК України, суд -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Кременчуцької міської ради Полтавської області, 39600, Полтавська обл., м. Кременчук, площа Перемоги, 2, код ЄДРПОУ 24388300) на користь Акціонерного товариства «Полтаваобленерго», (36022, м. Полтава, вул. Старий Поділ, 5; адреса для листування: 39601, Полтавська область, м. Кременчук, проспект Свободи, 8, код ЄДРПОУ 00131819, р/р № НОМЕР_1 , АТ «Таскомбанк», МФО 339500, ЄДРПОУ 25717118) 6 370,01 грн. - заборгованість за спожиту теплову енергію, 1 069,28 грн. - інфляційні втрати, 513,52 грн. - 3 % річних; 773,27 грн. судового збору.
3. Видати наказ з набранням чинності цим рішенням.
4. В іншій частині позову - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається в порядку та строки, встановлені ГПК України (ст.ст.256,257 ГПК України).
Повне рішення складено 29.03.2022 р.
Суддя О.С. Мацко