24.03.2022 м. Івано-ФранківськСправа № 909/1097/21
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Кобецької С. М., секретар судового засідання Савчин Т. О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Прикарпатенерготрейд”,
вул. Надрічна, буд. 4-Б, м. Івано-Франківськ,76019;
до відповідача: Комунального підприємства "Водоканал" Долинської міської ради,
вул. Б.Хмельницького, буд. 57, м. Долина, Івано-Франківська область,77504;
про стягнення 1 757 586,18 грн, з яких: 1 564 476,43 грн - борг за спожиту активну електричну енергію, 164 143,69 грн - пеня, 12 083,15 грн - інфляційні втрати, 16 882,91 грн - 3% річних.
Представники сторін в судове засідання не з"явились.
Товариство з обмеженою відповідальністю “Прикарпатенерготрейд” звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області з позовної заявою до відповідача Комунального підприємства "Водоканал" Долинської міської ради про стягнення 1 757 586,18 грн, з яких: 1 564 476,43 грн - борг за спожиту активну електричну енергію, 164 143,69 грн - пеня, 12 083,15 грн - інфляційні втрати, 16 882,91 грн - 3% річних.
Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 22.11.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі.
Представник позивача в судове засідання не з"явився, хоча про дату, час та місце був належним чином повідомлений ухвалою суду від 23.02.2022. Позовні вимоги обґрунтовані укладенням між сторонами договору про постачання електричної енергії споживачу №23010 від 31.12.2020 з додатковою угодою про порядок погашення заборгованості від 07.06.2021 та невиконанням відповідачем взятих на себе договірних зобов"язань зі сплати вартості спожитої електричної енергії в сумі 1 564 476,43 грн, 164 143,69 грн - пені, 12 083,15 грн - інфляційних втрат, 16 882,91 грн - 3% річних, які позивач просить суд стягнути з відповідача в судовому порядку. Позовні вимоги обґрунтовані приписами статті 625 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України.
Представник відповідача в судове засідання не з"явився, хоча про дату, час та місце був належним чином повідомлений ухвалою суду від 23.02.2022. Матеріали справи містять відзив на позов вх№20051/21 від 14.12.2021, в якому відповідач просить суд врахувати важке фінансово-економічне становище Комунального підприємства "Водоканал", яке зумовлене наявністю значної суми кредиторської заборгованості в т. ч. перед бюджетом, що підтверджує балансом (звітом про фінансовий стан) на 30.09.2021 та відмовити в позові в частині стягненні пені, 3% річних та інфляційних втрат.
Беручи до уваги: - приписи статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, стосовно розгляду спору впродовж розумного строку; - норми частин 1, 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України, які вказують на те, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті і суд розглядає справу за відсутності такого учасника; - те, що позивач та відповідач належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, а їх явка не визнавалась судом обов"язковою; - те, що у суду є всі необхідні матеріали (докази) для вирішення спору по суті - спір вирішується у відсутності представників сторін за матеріалами справи.
Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши в сукупності всі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи вимоги чинного законодавства, суд вважає позов таким, що підлягає до задоволення.
Фактичні обставини справи вказують на те, що між Товариством з обмеженою відповідальністю “Прикарпатенерготрейд” (постачальник/позивач) та Комунальним підприємством "Водоканал" Долинської міської ради (споживач/відповідач) укладено договір про постачання електричної енергії споживачу №23010 від 31.12.2020 з додатковими угодами №1 від 01.03.2021, №2 від 13.07.2021, від 12.10.2021. За цим договором постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач сплачує постачальнику вартість використаної електричної енергії (пункт 2.1.договору).
Пунктом 5.2. договору встановлено ціну за 1 кВт.*год. електричної енергії - 1,9646784грн з ПДВ. Додатковою угодою №1 від 01.03.2021 вартість 1 кВт.*год. електричної енергії збільшено до 2,122651 грн з ПДВ.
Згідно з пунктом 5.6. договору оплата за постачання електричної енергії здійснюється споживачем на підставі наданого рахунку постачальником та підписаного сторонами акту приймання передачі електричної енергії протягом 7 робочих днів з моменту отримання вищезазначених документів.
За порушення строків оплати за постачання електричної енергії споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,1% але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на той період, за кожен день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати (пункт 9.2.договору).
Додатковою угодою про порядок погашення заборгованості від 07.06.2021 до договору №23010 від 31.12.2020 споживач визнав свої боргові зобов"язання зі сплати постачальнику 662 210,37грн - за активну електроенергію за період березень - квітень 2021 року, 164 143,69 грн - пені, 12 083,15 грн - інфляційних втрат, 16 882,91 грн - 3% річних та зобов"язався розрахуватись відповідно до погодженого сторонами графіку (а.с.17).
Наявність несплаченої станом на 01.10.2021 вартості спожитої електричної енергії в розмірі 2 000 476,43 грн, пені в сумі 164 143,69 грн, інфляційних втрат в сумі 12 083,15 грн, 3% річних в сумі 16 882,91 грн за договором №23010 від 31.12.2020 визначено самим відповідачем у підписаному та скріпленому печатками сторін акті звірки взаємних розрахунків (а.с.23).
Згідно розрахунку позивача (а.с.6) вартість несплаченої відповідачем електричної енергії за період січень - жовтень 2021 складає 1 564 476,43 грн.
Предметом судового розгляду є матеріально-правова вимога позивача до відповідача про стягнення 1 564 476,43 грн - вартості спожитої активної електричної енергії, 164 143,69 грн - пені, 12 083,15 грн - інфляційних втрат, 16 882,91 грн - 3% річних.
Із змісту статті 11 Цивільного кодексу України вбачається, що цивільні права та обов'язки виникають зокрема, з договору.
Згідно з приписами статей 626, 627, 628, 629 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов"язковим для виконання сторонами.
Договір про постачання електричної енергії споживачу №23010 від 31.12.2020 з додатковими угодами №1 від 01.03.2021, №2 від 13.07.2021, від 07.06.2021, від 12.10.2021 укладені між сторонами в межах чинного законодавства України - є правомірними, оскільки їх недійсність прямо не встановлена законом та вони не визнані судом недійсними (стаття 204 Цивільного кодексу України).
Згідно з частиною 1 статті 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін (частина 2 цієї статті).
У відповідності до частини 2 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов"язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (стаття 509 Цивільного кодексу України, стаття 173 Господарського кодексу України).
Статтею 526 Цивільного кодексу України, статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України, частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).
Нормою частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтями 610, 612 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Оскільки відповідач не довів перед судом належного виконання взятих на себе зобов"язань, обумовлених договором та законом, то вимога позивача про стягнення з відповідача вартості спожитої активної електричної енергії в сумі 1 564 476,43 грн підлягає до задоволення в повному обсязі.
Згідно з статтею 599 Цивільного кодексу України зобов"язання припиняється належним чином проведеним виконанням.
Однак, якщо зобов"язання не виконано належним чином, то на сторону, яка допустила неналежне виконання покладаються додаткові юридичні обов"язки в тому числі передбачені частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, яка вказує на те, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов"язання на вимогу кредитора зобов"язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Крім того, приписами статті 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Беручи до уваги те, що пунктом 9.2. договору №23010 від 31.12.2020 встановлена відповідальність у вигляді пені за порушення споживачем строків оплати поставленої електричної енергії, а умовами додаткової угоди про порядок погашення заборгованості від 07.06.2021 до договору самим відповідачем визнано та погоджено розмір додаткових юридичних обов"язків, в т. ч. передбачених частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, які підлягають сплаті останнім у зв"язку з порушенням грошового зобов"янння, то правових підстав для відмови у стягненні 164 143,69 грн - пені, 12 083,15 грн - інфляційних втрат, 16 882,91 грн - 3% річних - немає. Сама лише обставина пов"язана з важким фінансово-економічним становищем підприємства не може бути підставою в розумінні закону для відмови у стягненні штрафних санкцій, позаяк згідно з частиною 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
З огляду на вимоги частин 1,3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обов'язок із доказування слід розуміти, як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно з частиною 1 статті 76, частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Належність доказів - це спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, які входять до предмета доказування. Допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування або певні обставини не можуть підтверджуватися певними засобами доказування.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування (частина 1 статті 79 Господарського процесуального кодексу України).
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (частини 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно з частиною 1, пунктом 1 частини 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи до яких належать зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Правилами частин 1, 2 статті 124 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
Частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України обумовлено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Як вбачається з матеріалів справи, позивач у своїй першій заяві по суті - позовній заяві (а.с.1-2) вказав попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс у зв"язку із розглядом справи - 41 363,80грн, з яких: 26 363,80грн - судовий збір, 15 000,00грн - витрати на професійну правничу допомогу та одночасно просив стягнути з відповідача судові витрати. В підтвердження заявлених до стягнення витрат пов'язаних з правничою допомогою адвоката В.В. Іванишина (ордер серія АТ №1007728 від 13.12.2021, свідоцтво серія ІФ №001197 від 14.06.2017) суду подано договір про надання професійної правничої допомоги №2020/2012 від 31.12.2020, акт приймання-передачі послуг від 28.01.2022, платіжне доручення №1791677840 від 28.01.2022 на суму 7 300,00грн.
Частинами 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
При цьому, витрати на професійну правничу допомогу, за умови документального підтвердження обсягу наданих послуг/виконаних робіт та їх вартості, підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи лише має бути сплачено. Така ж правова позиція дотримана у постанові Об"єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, постановах Верховного Суду від 28.01.2021 у справі №905/1055/19, від 09.02.2021 у справі №910/15201/17.
Приписами частини 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України обумовлено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Як вказує частина 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини 5, 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору
Нормою статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" обумовлено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Водночас Європейський суд з прав людини у пункті 95 рішення від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України", пунктах 34-36 рішення від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інші проти України", пункті 80 рішення від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України", пункті 88 рішення від 30.03.2004 у справі "Меріт проти України" неодноразово наголошує про те, що заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведе, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Договором про надання професійної правничої допомоги №2020/2012 від 31.12.2020, актом приймання-передачі послуг від 28.01.2022, платіжним дорученням №1791677840 від 28.01.2022 позивачем документально підтверджено перед судом понесення судових витрат на професійну правничу допомогу адвокатом В.В. Іванишином (ордер серія АТ №1007728 від 13.12.2021, свідоцтво серія ІФ №001197 від 14.06.2017) в сумі 7 300,00грн.
Зважаючи на вищевикладене правове визначення обставин, які склались в даному випадку, беручи до уваги наявні в матеріалах справи докази, враховуючи характер спору, принципи співрозмірності та розумності заявлених до стягнення судових витрат, відсутність клопотання відповідача про зменшення судових витрат, беручи до уваги приписи пункту 1 частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, які вказують на те, що судові витрати пов"язані з розглядом справи у разі задоволення позову покладаються на відповідача, суд приходить до висновку про правомірність відшкодування позивачу за рахунок відповідача понесених витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 7 300,00грн, як і судовий збір слід покласти на відповідача.
Керуючись статтею 1291 Конституції України, статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статтями 73-79, 86, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Прикарпатенерготрейд” до відповідача Комунального підприємства "Водоканал" Долинської міської ради про стягнення 1 757 586,18 грн - задовольнити.
Стягнути з Комунального підприємства "Водоканал" Долинської міської ради, вул. Б.Хмельницького, буд. 57, м. Долина, Івано-Франківська область,77504 (ідентифікаційний код 03361626) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Прикарпатенерготрейд”, вул. Надрічна, буд. 4-Б, м. Івано-Франківськ, 76019 (ідентифікаційний код 42129720) 1 564 476,43 грн (один мільйон п"ятсот шістдесят чотири тисячі чотириста сімдесят шість грн 43 коп.) - заборгованості, 164 143,69 грн (сто шістдесят чотири тисячі сто сорок три грн 69 коп.) - пені, 12 083,15 грн (дванадцять тисяч вісімдесят три грн 15 коп.) - інфляційних втрат, 16 882,91 грн (шістнадцять тисяч вісімсот вісімдесят дві грн 91 коп.) - 3% річних, 26 363,80грн (двадцять шість тисяч триста шістдесят три грн 80коп.) - судового збору, 7 300,00грн (сім тисяч триста грн 00коп.) - витрат на професійну правничу допомогу.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Повне рішення складено 30.03.2022
Суддя С.Кобецька