Справа № 355/187/21
Провадження № 2/355/145/22
12 січня 2022 року
Баришівський районний суд Київської області в складі:
головуючого судді Червонописького В.С.,
секретаря судового засідання Котенко Л.О.,
за участі представника позивача Шульєвої Т.Л.,
відповідача ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Баришівка Київської області в порядку загального позовного провадження в режимі відеоконференції цивільну справу за позовом Підприємства з іноземними інвестиціями «ВІП-РЕНТ» до ОСОБА_1 про відшкодування майнової шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -
І. Стислий виклад позиції позивача та заперечення відповідача
16.02.2021 підприємство з іноземними інвестиціями «ВІП-РЕНТ» (далі Позивач» звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 (далі Відповідач) про відшкодування майнової шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
В обґрунтування своїх вимог зазначало, що 22.07.2019 року о 19 годині 00 хвилин, ОСОБА_1 , на автодорозі Згурівка- Березань Баришівського району Київської області, керуючи автомобілем МЕRСЕDЕS-ВЕNZ VІТО 112 СDІ, державний номерний знак НОМЕР_1 , не врахувала дорожньої обстановки, не вибрала безпечної швидкості руху та скоїла зіткнення з автомобілем NISSAN NАVАRА, державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 .
22 серпня 2019 року суддею Баришівського районного суду Київської області О.Л. Литвиненко було ухвалено Постанову у справі про адміністративне правопорушення, якою ОСОБА_1 було визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, а 02.09.2019 року вказана Постанова набрала чинності.
Станом на дату ДТП (22.07.2019 року) цивільно-правова відповідальність власника автомобіля МЕRСЕDЕS-ВЕNZ VІТО 112 СDІ, державний номерний знак НОМЕР_1 , (власник ОСОБА_3 ), відповідно до Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» була застрахована в АТ «СГ «ТАС» відповідно до Полісу обов'язкового страхування № АМ/7870857 (франшиза 1000,00 грн., а ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну третіх осіб - 100 000,00 грн.).
29.07.2019 позивачем страховику були надані усі необхідні документи для визначення випадку страховим та для визначення розміру страхового відшкодування.
У період з 04.10.2019 по 22.01.2020 роки АТ «СЕ «ТАС» перерахувало підприємству страхове відшкодування в сумі 69207,75 грн. за пошкодження автомобіля NISSAN NАVАRА, державний номерний знак НОМЕР_2 .
Згідно актів виконаних робіт ремонт пошкодженого автомобіля NISSAN NАVАRА, державний номерний знак НОМЕР_2 був здійснений на загальну суму 106557, 85 грн. та залишок невідшкодованої суми становить 37350,10 грн.
30.10.2020 відповідачу була надіслана вимога про відшкодування майнової шкоди в сумі 37 350,10 грн., яка була залишена без відповіді та задоволення, що і змусило звернутися з даним позовом до суду.
Просить суд постановити рішення про стягнення із ОСОБА_1 залишок невиплаченої суми в розмірі 35 350,10 грн. та 2 270,00 грн. судового збору.
Не погоджуючись із доводами позовної заяви та наданими позивачем доказами, ОСОБА_1 13.04.2021 року надала суду відзив на позовну заяву в якому зокрема зазначала, що :
-в переліку пошкоджень транспортних засобів зазначено, що у автомобіля МЕRСЕDЕS-ВЕNZ VІТО 112 СDІ державний номерний знак НОМЕР_1 , яким керувала ОСОБА_1 , пошкоджена передня частина, у автомобіля NISSAN NАVАRА, державний номерний знак НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 зазначено пошкодження лише задньої частини автомобіля. Про інші пошкодження, а саме: обох боковин автомобіля, рами, салону, стойок. На момент огляду жодних нарікань із сторони водія ОСОБА_2 з приводу зазначених ушкоджень, не заявлялись.
-в день коли сталася дана дорожньо-транспортна подія 22.07.2019 року на місце ДТП не виїздив представник страховика (працівник, аварійний комісар або експерт) та не проводив огляд пошкоджених автомобілів, а саме автомобіля NISSAN NАVАRА, державний номерний знак НОМЕР_2 .
-в позовній заяві зазначено, що 29.07.2019 року позивач подав всі необхідні документи до АТ «СГ «ТАС», хоча постанова Баришівського районного суду Київської області про визнання ОСОБА_1 винною у скоєному адміністративному правопорушенні, передбаченого ст. 124 КпАП України була ухвалена значно пізніше, 22.08.2019 року.
-після подачі позивачем документів для визначення випадку страховим та для визначення розміру страхового відшкодування до АТ «СГ «ТАС», її жодного разу ніяким чином не повідомляли і не викликали на проведення огляду пошкодженого автомобіля.
-в рахунку-фактурі № ГТ-0007047 від 17 вересня 2019 року вказані ремонтні роботи автомобіля NISSAN NАVАRА, державний номерний знак НОМЕР_2 а саме: мийка автомобіля, демонтаж/монтаж кузова, слюсарні роботи (розборка/зборка, підготовчі роботи до рихтування рами), встановлення рами, а всього на суму 45000 грн. В даному акті відсутні відомості щодо особи від замовника, яка підписувала даний акт.
Вважає, що позивачем надумані та є безпідставними позовні вимоги, надані докази не підтверджують реальні затрати на відновлювальний ремонт автомобіля « NISSAN NАVАRА» державний номерний знак НОМЕР_2 , тому в задоволенні заявленого позову необхідно відмовити ( а.с.40-43).
20.04.2021 за вх.№ 2649 на адресу суду надійшла відповідь на відзив де зазначено, що висновки, викладені у відзиві на позовну заяву Відповідача є не обгрунтованими ( а.с.46-51).
По-перше, не заслуговують на увагу твердження Відповідачки, що працівниками поліції під час оформлення дорожньо-транспортної пригоди повинні зафіксувати всі пошкодження, в тому числі, приховані пошкодження - рами, боковий та т.п.) та надати окрему довідку.
По-друге, відповідачка не зазначила жодної норми діючого законодавства, що зобов'язувала б страхову компанію повідомляти та викликати її для проведення огляду пошкодженого автомобіля;
В-третє, незрозумілі натяки Відповідачки стосовно хронології подачі Позивачем документів в страхову компанію, ухвалення судом постанови про визнання Відповідачки винною у ДТП та здійснення сплат та ремонту.
Що стосується зазначення Відповідачкою, що в Акті виконаних робіт № ОУ-0007047 від 18.09.2019 року відсутні відомості щодо особи Замовника (представника Позивача), яка підписувала даний акт, то Позивач зазначає, що вказаний Акт підписав представник Замовника бухгалтер ОСОБА_4 , його підпис скріплена печаткою, та штампом «де зазначено Бухгалтер ОСОБА_4»
Відповідачем не доведено та не підтверджено відповідними доказами необґрунтованість, неповність або суперечливість наданих Позивачем доказів на підтвердження спричиненої майнової шкоди та вартості відновлювального ремонту автомобіля « NISSAN NАVАRА» д.н.з. НОМЕР_2 та інших обставин. Висновки, викладені Відповідачкою у відзиві на позов не підтверджені будь-якими доказами та нормами діючого законодавства, а тому є голослівними та не обгрунтованими.
05.05.2021 за вх.№ 2898 на адресу суду надійшли заперечення відповідача на відповідь на відзив ( а.с.83-87) де зазначається, що Позивачем не надані докази про виїзд на місце настання страхового випадку або місце знаходження пошкодженого автомобіля « NISSAN NАVАRА» державний номерний знак НОМЕР_2 для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків.
Позивачем не заявлено вимоги до страхової компанії про відшкодування всієї страхової суми. До відповіді на відзив позивачем додано ряд копій платіжних документів, які не надавались до позову і не мають відношення до вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля.
У рахунку на оплату № 608 від 21.10.2019 не зазначено технічне обслуговування та ремонт якого автомобіля проводився на суму 3 385 гривень 19 копійок, а копія штампу із відміткою НОМЕР_2 і із датою 23.10.2019 року не може мати відношення до ремонту пошкоджено автомобіля, так як у платіжному дорученні № 34309 від 28.10.2019 у призначенні платежу зазначено рахунок № НОМЕР_3 від 21.10.2019 року.
Також до відповіді на відзив позивачем додано ряд рахунків на оплату, але жоден з них не завірений належним чином печаткою та підписом відповідальної особи, не надано їх оригінали. Тому їх не можливо приймати як належні докази.
ІІ. Заяви , клопотання та інші процесуальні дії по справі.
1) Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.02.2021 року справа для розгляду визначена судді Коваленку К.В. (а.с.29)
2) Ухвалою судді від 10.03.2021 справа прийнята до провадження та призначена до розгляду за правилами загального позовного провадження (а.с. 31)
3) 13.04, 15.12,17.12.2021 від представника позивача надійшла заява про розгляд даної справи в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду (а.с.35, 125,136)
4) 13.04.2021 за вх.№ 2443 надійшов відзив на позовну заяву (а.с.40-44)
5) 20.04.2021 за вх.№ 2649 надійшла відповідь на відзив (а.с.46-51)
6) 05.05.2021 за вх.№ 2898 надійшло заперечення на відповідь (а.с.83-87)
7) 05.05.2021 від представника відповідача надійшло клопотання про витребування доказів (а.с.88, 92-93, 94-96, 97-98,99-100, 101-103) та про залучення до участі в справі в якості третьої особи страхову компанію АТ « СГ « ТАС» (а.с.91)
8) 26.052021 за вх.№ 3277 надійшла відповідь на заперечення (а.с.108-109).
9) Розпорядженням керівника апарату суду № 911 від 13.08.2021 проведено повторний авторозподіл судової справи між суддями. Розгляд справи визначено судді Червонопиському В.С. (а.с.117)
10) 22.10.2021 постановлено ухвалу про прийняття справи до свого провадження (а.с.120).
11) 15.12.2021 постановлено ухвалу про проведення судового засідання в режимі відеоконференції (а.с.130).
12) 22.12.2021 постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначено справу до розгляду по суті (а.с.144).
Судом на підставі частини другої статті 247 ЦПК, у зв'язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
ІІІ. Фактичні обставини встановлені судом та норми права застосовані до спірних правовідносин
Спірні правовідносини регулюються нормами цивільного та сімейного законодавства.
Відповідно до ст. 3 ЦПК України та ст. 15 ЦК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України (ст. 4 ЦПК України).
Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до положень ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України).
Судом встановлено, що 22.07.2019 року о 19 годині 00 хвилин, ОСОБА_1 , на автодорозі Згурівка- Березань Баришівського району Київської області, керуючи автомобілем МЕRСЕDЕS-ВЕNZ VІТО 112 СDІ, державний номерний знак НОМЕР_1 , не врахувала дорожньої обстановки, не вибрала безпечної швидкості руху та скоїла зіткнення з автомобілем NISSAN NАVАRА, державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2
22 серпня 2019 року cуддею Баришівського районного суду Київської області О.Л. Литвиненко ухвалено Постанову у справі про адміністративне правопорушення, якою ОСОБА_1 було визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, а 02.09.2019 року вказана Постанова набрала чинності.
У відповідності з ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Як вказано у постанові Верховного Суду від 05.09.2019 року у справі № 234/16272/15-ц, з огляду на презумпцію вини заподіювана шкоди (частина друга статті 1166 ЦК України) особа звільняється від обов'язку відшкодувати шкоду якщо доведе, що шкоди було завдано не з її вини. Таким чином цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини завдавача шкоди. Якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. При розгляді справи про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду у справі про адміністративне правопорушення, ця постанова обов'язкова для суду з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою. Тому, розглядаючи цей позов, суд не вправі обговорювати вину такої особи, а може вирішувати питання лише про розмір відшкодування. У такому разі і призначення відповідної експертизи не вимагається.
Згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25 липня 2002 року у справі за заявою № 48553 / 99 «Совтрансавто - Холдинг» проти України», а також згідно рішення Європейського суду з прав людини від 28 жовтня 1999 року у справі за заявою 28342 / 95 «Брумареску проти Румунії» встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь - якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.
Таким чином, вина ОСОБА_1 у вчинені дорожньо-транспортної пригоди є встановленою та не підлягає доведенню.
Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно з частинами першою, другою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб.
Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Порядок та умови здійснення страхового відшкодування за договорами (полісами) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів регламентуються Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції, чинній на час виникнення ДТП) (далі - Закон).
Відповідно до статті 3 Закону обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
Згідно зі статтею 5 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» суб'єктами оціночної діяльності є суб'єкти господарювання - зареєстровані в установленому законодавством порядку фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, а також юридичні особи незалежно від їх організаційно-правової форми та форми власності, які здійснюють господарську діяльність, у складі яких працює хоча б один оцінювач, та які отримали сертифікат суб'єкта оціночної діяльності відповідно до цього Закону.
За положеннями частини другої статті 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», проведення оцінки майна є обов'язковим у випадках визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом.
Згідно з частиною четвертої статті 8 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» оцінка майна у випадках її обов'язкового проведення, зазначених у статті 7 цього Закону, виконана суб'єктами, які не є суб'єктами оціночної діяльності, визнається недійсною.
Відповідно до частини третьої статті 988 ЦК України страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором.
Згідно зі статтею 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Згідно зі статтею 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Відновлювальний ремонт (або ремонт) - комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності колісного транспортного засобу чи його складника та відновлення їхніх ресурсів.
Ремонт здійснюється методами відновлення чи заміни складових частин (пункт 1.6 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092).
Пунктом 2.4 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування колісного транспортного засобу (далі КТЗ), з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження 14-176цс18) зроблено висновок, що відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика.
В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладання обов'язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
Аналогічний висновок сформульований Верховним Судом у постанові від 30 червня 2020 року у справі справа № 200/12295/17.
У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов'язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов'язаним суб'єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку.
Статтями 28, 29 Закону № 1961-ІV передбачено, що шкода, заподіяна в результаті ДТП майну потерпілого, - це шкода, пов'язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті ДТП; з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров'я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця ДТП.
При цьому у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок ДТП, з евакуацією транспортного засобу з місця ДТП до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент ДТП, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в пункті 9 постанови від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), були використані нові вузли, деталі, комплектуючі частини іншої модифікації, що випускаються взамін знятих з виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не вправі вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації. Зношеність пошкодженого майна враховується у випадках стягнення на користь потерпілого його вартості (при відшкодуванні збитків).
У постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі № 6-691цс15 наведено правовий висновок про те, що правильним є стягнення з винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов'язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати).
Статтею 29 та пунктом 32.7 статті 32 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.
За змістом абзацу 2 пункту 36.2 статті 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна.
Таким чином, виконання обов'язку з відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» покладено на страховика винної особи у межах, встановлених цим Законом і договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.
Судом встановлено, що станом на дату дорожньо-транспортної пригоди (22.07.2019) цивільно-правова відповідальність власника автомобіля МЕRСЕDЕS-ВЕNZ VІТО 112 СDІ, державний номерний знак НОМЕР_4 (власник ОСОБА_3 ) відповідно до Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» застрахована в АТ «СГ «ТАС» відповідно до Полісу обов'язкового страхування № АМ/7870857, яким передбачено ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну третіх осіб - 100 000 гривень, франшиза 1000 гривень.
29.07.2019 Підприємство з іноземними інвестиціями «ВІП-РЕНТ» звернулось до АТ «СГ «ТАС» для визначення випадку страховим та для визначення розміру страхового відшкодування.
За період з 04.10.2019 по 22.01.2020 АТ «СГ «ТАС» перерахувало позивачу Підприємству з іноземними інвестиціями «ВІП-РЕНТ» страхове відшкодування в сумі 69 207 гривень 75 копійок за пошкодження автомобіля « NISSAN NАVАRА» д.н.з. НОМЕР_2 державний номерний знак НОМЕР_2 , згідно платіжних доручень № 52180, № 59438, № 743648.
Згідно актів виконаних робіт № ОУ-0007047 від 18.09.2019, №269 від 21.10.2019, № 282 від 31.10.2019 ремонт пошкодженого автомобіля «NISSAN NАVАRА» д.н.з. НОМЕР_2 був здійснений на загальну суму 106 557 гривень 85 копійок.
Згідно рахунків на оплату № ГТ-0007047 від 17.09.2019 року, № 608 від 21.10.2019 року, № 629 від 24.10.2019 року за ремонт автомобіля « NISSAN NАVАRА» д.н.з. НОМЕР_2 була здійснена оплата на загальну суму 106 557 гривень 85 копійок за платіжними дорученнями № 67 від 19.09.2019 року, № 34309 від 28.10.2019 року, № 34722 від 11.11.2019 року.
Таким чином суд вважає, що надані позивачем докази є достатніми та належними для ухвалення судового рішення.
При цьому суд також вважає, що твердження Відповідачки відносно того, що працівники поліції під час дорожньо-транспортної пригоди повинні зафіксувати всі пошкодження, в тому числі, приховані пошкодження - рами, боковий та т.п.) не заслуговують на увагу .
Так, відповідно до Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі (Наказ Міністерства внутрішніх справ України 07.11.2015 № 1395), «IX. Особливості оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена статтею 124 КУпАП, на зворотному боці схеми місця ДТП зазначаються серед іншого: 5) перелік видимих (зовнішніх) пошкоджень транспортного засобу, які сталися внаслідок ДТП».
Тобто співробітники поліції фіксують на зворотному боці схеми місця ДТП лише видимі (зовнішні, а не скриті внутрішні пошкодження), які є наслідком ДТП.
Не заслуговують на думку суду і твердження відповідачки про те, що в день, коли сталася дорожньо-транспортна пригода, на місце ДТП представник страховика не виїжджав, огляд пошкоджених автомобілів, в тому числі і автомобіля « NISSAN NАVАRА», не проводив.
Окрім того, не викликали її до страхової компанії і тоді, коли позивачем були подані документи до страхової компанії «СГ « ТАС» для визначення випадку страховим та для визнання розміру страхового відшкодування.
За матеріалами справи, співробітники страхової Компанії АТ «СГ «ТАС» оглядали, фіксували пошкодження, після чого АТ «СГ «ТАС» поетапно перерахували Позивачу страхове відшкодування в сумі 69207,75 грн. за пошкодження автомобіля «NISSAN NАVАRА», державний номерний знак НОМЕР_2 , що підтверджується платіжними дорученнями, які є в матеріалах справи. Більш того, суд зауважує, що саме із страховою компанією АТ «СГ «ТАС» відповідачкою було укладено договір страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Суд визнає, що позивач підтвердив суму фактичного розміру збитків, спричинених пошкодженням автомобіля «NISSAN NАVАRА», державний номерний знак НОМЕР_2 , а відповідачем не доведено та не підтверджено відповідними доказами необґрунтованість, неповність або суперечливість наданих Позивачем доказів на підтвердження спричиненої майнової шкоди та вартості відновлювального ремонту автомобіля.
Верховний суд у складі судової палати Касаційного цивільного суду у своїй Постанові № 686/17155/15-ц від 03.10.2018 року підтримав правовий висновок викладений у Постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі № 6-691 цс-15 де було зазначено, що правильним є стягнення із винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов'язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те. що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплатні. На підставі цього висновку Верховний Суд визначив, що страховик за договором обов'язкового страхування відповідає у межах страхового ліміту за мінусом фізичного зносу, а за решту сплачує - безпосередній винуватець ДТП.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про те, що згідно зі статтею 1194 ЦК України з особи, винної у ДТП підлягає стягненню різниця між сумою вартості ремонту пошкодженого автомобіля без урахування коефіцієнта фізичного зносу і сумою вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, в межах якої у страховика виник обов'язок виплати страхове відшкодування потерпілій особі, атому, заявлений позов підлягає до задоволення.
ІІІ. Розподіл судових витрат між сторонами
Згідно із статтею 133 ЦПК судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу та пов'язані із залученням, експертів та проведенням експертизи.
Відповідно до статті 141 ЦПК судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Так, згідно платіжного доручення № 18040 від 11.02.2021року (а.с.4) позивачем було сплачено 2270,00 грн. судового збору, який підлягає до відшкодування.
Керуючись ст.ст. 22, 23, 1166, 1167, 1187, 1192 ЦК України, ст.ст. 3-5,12-13, 76-92, 95, 137, 141, 211, 223, 258-259, 268, 264-265, 272-273, 352, 354-355 ЦПК України, суд, -
Позов Підприємства з іноземними інвестиціями «ВІП-РЕНТ» до ОСОБА_1 про відшкодування майнової шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 (Місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової платки платника податків НОМЕР_5 ) на користь Підприємства з іноземними інвестиціями «ВІП-РЕНТ» (01601, м. Київ, вул. Госпітальна, 4, ідентифікаційний код 25264533, IВАN НОМЕР_6 в АТ «Кредобанк» у м. Києві, МФО 325365) 37350,10 (тридцять сім тисяч триста п'ятдесят) гривень, в рахунок відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок ДТП.
Стягнути з ОСОБА_1 (Місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової платки платника податків НОМЕР_5 ) на користь користь Підприємства з іноземними інвестиціями ««ВІП-РЕНТ» (01601, м. Київ, вул. Госпітальна, 4, ідентифікаційний код 25264533, IВАN НОМЕР_6 в АТ «Кредобанк» у м. Києві, МФО 325365) судовий збір у розмірі 2 270, 00 грн. (дві тисячі двісті сімдесят гривень 00 копійок).
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення буде виготовлено протягом 10 днів з моменту оголошення вступної та резолютивної частин рішення.
Повний текст судового рішення складено 10.03.2022.
Суддя В.Червонописький