Справа № 161/2077/22
Провадження № 2/161/1829/22
30 березня 2022 року Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі: головуючого - судді Рудської С.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в м. Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансової компанії «Європейська агенція з повернення боргів», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, приватний виконавець виконавчого округу Волинської області Таранко Дмитро Вікторович, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає до виконання,
08.02.2022 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаною позовною заявою на обґрунтування якої зазначив, що в січні 2022 року йому стало відомо про відкриття приватним виконавцем виконавчого округу Волинської області Таранком Д.В. відносно нього виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого напису, вчиненого19.05.2021 року Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Є.М. (далі - приватний нотаріус) та зареєстрованого в реєстрі за № 46011, яким запропоновано стягнути з нього на користь ТзОВ «Фінансової компанії «Європейська агенція з повернення боргів» (далі - ТзОВ «ФК «ЄАПБ») заборгованість за Кредитним договором № 82803425, укладеним 27.06.2018 року між ним та ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога» в загальному розмірі 9387,86 грн. Вважає, що спірний виконавчий напис вчинений із грубим порушенням вимог чинного законодавства, оскільки Кредитний договір № 82803425 від 27.06.2018 року нотаріально не посвідчувався, а тому в приватного нотаріуса не було жодних правових підстав для вчинення спірного виконавчого напису. При цьому, стягуваний розмір заборгованості не може вважатися безспірним. Враховуючи наведене, просить суд визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис приватного нотаріуса, вчинений 19.05.2021 року та зареєстрований в реєстрі за № 46011, а також стягнути з відповідача на свою користь судові витрати по справі з яких: 992,40 грн. - судовий збір за подання позову, 496,20 грн. - судовий збір за подання заяви про забезпечення позову, 3000 грн. - витрати на правничу допомогу.
Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 09.02.2022 року вищевказану позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, її розгляд визначено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та за наявними у справі матеріалами. Відповідачу встановлено строк для подання відзиву та заперечень на відповідь на відзив. Третім особам визначено строк для подання пояснень щодо позову.
Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 09.02.2022 року вжито заходи забезпечення позову шляхом зупинення стягнення за спірним виконавчим написом.
18.02.2022 року відповідачу ТзОВ «ФК «ЄАПБ» було вручено ухвалу про відкриття провадження у справі разом із позовною заявою та доданими до неї матеріалами.
16.02.2022 року третій особі без самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - приватному виконавцю виконавчого округу Волинської області Таранку Д.В. було вручено ухвалу про відкриття провадження у справі разом із позовною заявою та доданими до неї матеріалами.
Третій особі без самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача -приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу Остапенку Є.М. було направлено ухвалу про відкриття провадження у справі разом із позовною заявою та доданими до неї матеріалами, проте поштове відправлення повернулося на адресу суд без вручення адресату, датою повернення відправлення оператором поштового зв'язку зазначено «14.02.2022 року».
Як вбачається із Єдиного реєстру нотаріусів, нотаріальна діяльність приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Остапенка Є.М. є припиненою.
Станом на дату ухвалення даного судового рішення відзив на позовну заяву від відповідача ТзОВ «Українські фінансові операції», письмові пояснення на позовну заяві від третіх осіб, клопотання про продовження строку подання відповідних процесуальних документі, на адресу суду не надходили.
Враховуючи строки подання відзиву на позовну заяву, які наразі сплинули, суд вважає за можливе вирішити спір за наявними у справі доказами.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах справи, суд приходить до наступного.
Судом встановлено, що 19.05.2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком О.Є. було вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 46011, яким з ОСОБА_1 на користь ТзОВ «ФК «ЄАПБ» стягнуто суму заборгованості за Кредитним договором № 824803425, укладеним 27.06.2018 року між позиваченм та ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога» в загальному розмірі 8079,88 грн.
Із вищевказаного виконавчого напису вбачається, що стягувана заборгованість нарахована за період 13.09.2019 року по 30.04.2021 року та згідно укладених Договорів факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року (від ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога») та Договору факторингу № 20190103 від 03.01.2019 року № 1 (від ТзОВ «Таліон Плюс») право вимоги за Кредитним договором № 482042794 від 12.02.2014 року, перейшло до ТзОВ «ФК «ЄАПБ» (а.с. 13).
На підставі вказаного виконавчого напису, Приватним виконавцем виконавчого округу Волинської області Таранком Д.В. 20.01.2022 року було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 68266598 (а.с. 23), в межах якого 24.01.2022 року відповідними постановами було звернуто стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника (а.с. 6).
Заявлені позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовує, зокрема, тим, що оскаржуваний виконавчий напис нотаріуса вчинений на підставі кредитного договору, який не був посвідчений нотаріально.
Відповідно до ст. 18 ЦК України, нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» (далі - Закон) та іншими актами законодавства України (ч. 1 ст. 39 Закону). Цим актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України №296/5 від 22.02.2012 року та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22.02.2012 року за № 282/20595 (далі - Порядок). Вчинення нотаріусом виконавчого напису це нотаріальна дія (п. 19 ст. 34 - Закону).
Так, згідно ст. 87 Закону, для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 1172 від 29.06.1999 року (далі - Перелік).
Статтею 88 Закону визначені умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті, нотаріус вчиняє виконавчі написи:
1) якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем;
2) за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Одночасно з цим, 26.11.2014 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», якою були внесені зміни в розділ «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими угодами» та доповнено новим розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин».
Тобто, нотаріус міг вчиняти виконавчі написи на кредитних договорах за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями. Для одержання виконавчого напису кредитор мав би надати нотаріусу оригінал кредитного договору, засвідчену стягувачем виписку з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.
Однак постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року у справі № 826/20084/14 постанову Кабінету Міністрів «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» України № 662 від 26.11.2014 року, зокрема, в частині доповнення Переліку новим розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин» було визнано незаконною та нечинною.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 року у справі № 826/20084/14, постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року було залишено без змін.
Постановою Великої Палати Верховного Суду від 20.06.2018 року було відмовлено в задоволенні заяви ПАТ КБ «Приватбанк» про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 року.
Тобто, на даний час, редакція Переліку передбачає можливість вчинення виконавчого напису лише на підставі оригіналу нотаріально посвідченого договору.
Верховний Суд у своїй постанові від 12.03.2020 року у справі № 757/24703/18-ц (провадження № 61-12629св19) дійшов висновку, що оскільки серед документів, наданих банком нотаріусу для вчинення виконавчого напису, відсутній оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів), за яким стягнення заборгованості може провадитися у безспірному порядку, а надана нотаріусу анкета-заява позичальника не посвідчена нотаріально, отже не могла бути тим договором, за яким стягнення заборгованості могло бути проведено у безспірному порядку шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, у зв'язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.
Оскаржений виконавчий напис вчинений нотаріусом 19.05.2021 року, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року у справі № 826/20084/14, укладений між банком та позивачем кредитний договір, який був наданий нотаріусу для вчинення виконавчого напису, не був посвідчений нотаріально, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, у зв'язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.
Аналогічна позиція закріплена в постанові Верховно суду від 15.04.2020 року № 158/2157/17.
Доказів іншого сторонами суду надано не було.
Отже, дослідивши та оцінивши представлені докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що обґрунтування ОСОБА_1 щодо вчинення приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком О.Є. виконавчого напису від 19.05.2021 року, що зареєстрований в реєстрі за № 46011, з порушенням вимог закону є обґрунтованими, у зв'язку з чим його слід визнати таким, що не підлягає виконанню.
Відповідно до положень ч. 1, п. 4 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Отже, витрати пов'язані із забезпеченням доказів, як процесуальна дія, необхідниа для розгляду справи та відновлення порушених прав та законних інтересів сторони у справі, відносить до судових витрат, які підлягають поділу за наслідками розгляду справи.
За змістом ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Положеннями ст. 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Як слідує з правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 01.10.2018 року в справі № 569/17904/17, - на підтвердження надання правової допомоги необхідно долучати, у тому числі, розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги, та може міститися у акті приймання-передачі послуг за договором. Розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид послуги та час витрачений на участь у судових засіданнях; вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням; ознайомлення з матеріалами справи в суді тощо.?
Крім того, у своїй постанові від 13.12.2018 року у справі № 816/2096/17 Верховний Суд прийшов до висновку, що від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою, але не доказів обґрунтування часу, витраченого фахівцем в галузі права, як зазначив суд попередньої інстанції. Що стосується часу, витраченого фахівцем в галузі права, то зі змісту вказаних норм процесуального права можна зробити висновок, що достатнім є підтвердження лише кількості такого часу, але не обгрунтування, яка саме кількість часу витрачена на відповідні дії.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бочаров проти України» (остаточне рішення від 17.06.2011 року) суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних не спростованих презумпцій щодо фактів.
У пункті 26 рішення ЄСПЛ у справі «Надточій проти України» та п. 23 рішення ЄСПЛ у справі «Гурепка проти України № 2» наголошується на принципі рівності сторін - одному із складників ширшої компетенції справедливого судового розгляду, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.
Із наведеного вище слідує, що сторона, яка заявляє вимогу про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, зобов'язана надати відповідні докази, які у причинно-наслідковому зв'язку підтверджують затрачений час на правову допомогу, надану в справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги та фактичну передачу виконаних адвокатом робіт, які, зокрема, можуть міститися у акті приймання-передачі послуг за договором.
Судом встановлено, що між адвокатом Гарбарчук Н.М. та позивачем ОСОБА_1 31.01.2022 року було укладено Договір про надання правової допомоги № 4, за умовами якого адвокат взяла на себе зобов'язання з приводу надання правової допомоги (а.с. 16).
Як вбачається із Акту приймання передачі виконаних послуг в сфері права № 04 від 07.02.2022 року до Договору про надання правової допомоги № 4 від 31.01.2022 року, адвокат Гарбарчук Н.М. надала ОСОБА_1 наступні правничі послуги на загальну суму 3000 грн., з яких: ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження № 68266598 - 500 грн., підготовка позовної заяви та заяви про забезпечення позову - 2500 грн. З приводу виконання умов Договору жодна із сторін будь-яких претензій одна до одної не мають (а.с. 19-20).
З урахуванням складності справи, обсягу і складності виконаної адвокатом роботи та значимості таких дій при розгляді справи, суд вважає, що зазначені представником позивача витрати на професійну правничу допомогу є обґрунтованими.
При визначенні суми відшкодування судових витрат суд виходить з критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та складності), розумності їхнього розміру та конкретних обставин справи.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції.
Зокрема, у рішеннях у справі «Двойних проти України» від 12.10.2006 року (пункт 80), у справі «Гімайдуліна і інших проти України» від 10.12.2009 року (пункти 34-36), у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23.01.2014 року, у справі «Баришевський проти України» від 26.02.2015 року (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Згідно ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, у разі у разі задоволення позову покладаються на відповідача.
Із наведеного слідує, що понесені позивачем та документально підтвердженні витрати по сплаті судового збору за звернення до суду з даним позовом в розмірі 992,40 грн., за звернення до суду із заявою про забезпечення позову в розмірі 496,20 грн., а також витрати, пов'язані із наданням професійної правничої допомоги в розмірі 3000 грн., у зв'язку із задоволенням позову, підлягають компенсації за рахунок відповідача.
На підставі ст.ст. 15, 16, 18 ЦК України, ЗУ «Про нотаріат», керуючись ст.ст. 10, 12, 27, 77-81, 133, 137, 141, 247, 259, 263-265, 274-279 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансової компанії «Європейська агенція з повернення боргів», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, приватний виконавець виконавчого округу Волинської області Таранко Дмитро Вікторович, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає до виконання- задовольнити.
Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений 19 травня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Євгеном Михайловичем, зареєстрований в реєстрі за № 46011, яким запропоновано стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансової компанії «Європейська агенція з повернення боргів»заборгованість в загальному розмірі 9387,86 грн.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансової компанії «Європейська агенція з повернення боргів» на користь ОСОБА_1 понесені ним судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1488 (одна тисяча чотириста вісімдесят вісім) грн. 60 коп. та витрати на правничу допомогу в сумі 3000 (три тисячі) грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду .
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Волинського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансової компанії «Європейська агенція з повернення боргів», адреса місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 30, код ЄДРПОУ: 35625014.
Третя особа без самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, адреса місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Мала Житомирська, 6/5, номер свідоцтва: 7921.
Третя особа без самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: приватний виконавець виконавчого округу Волинської області Таранко Дмитро Вікторович, адреса місцезнаходження: 43020, Волинська обл., м. Луцьк, вул. Рівненська, 54, номер посвідчення: 0026.
Повний текст рішення складений 30 березня 2022 року.
Суддя Луцького міськрайонного
суду Волинської області С.М. Рудська