Справа № 560/10642/21
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Козачок І.С.
Суддя-доповідач - Капустинський М.М.
29 березня 2022 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Капустинського М.М.
суддів: Сапальової Т.В. Ватаманюка Р.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 14 грудня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити дії,
в серпні 2021 року ОСОБА_1 звернулась до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, у якій просила:
- визнати протиправним та скасувати протокол від 03.08.2021 про відмову у переведенні ОСОБА_1 на пенсію державного службовця (по інвалідності) відповідно до ст.37 Закону України від 16 грудня 1993 №3723-ХІІ «Про державну службу», вчинений Головним управлінням Пенсійного фонду України у Чернігівській області за наслідками розгляду заяви про переведення на інший вид пенсії.
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області з 27 липня 2021 року перевести ОСОБА_1 на отримання пенсії державного службовця (по інвалідності) відповідно до ст.37 Закону України від 16 грудня 1993 №3723-ХІІ «Про державну службу» (з урахуванням довідок Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області №731-Ф, №732-Ф та №733-Ф від 20.07.2021 про складові заробітної плати для призначення пенсії), здійснивши перерахунок і виплату пенсії (з урахуванням раніше проведених виплат).
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що перебуває на пенсії по інвалідності, призначеній відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». У липні 2021 вона звернулась з заявою про переведення на пенсію по інвалідності державного службовця відповідно до ст.37 Закону України «Про державну службу», додавши довідки про складові заробітної плати за займаною посадою. Головним управлінням Пенсійного фонду України у Чернігівській області відмовлено у переведенні на даний вид пенсії у зв'язку з тим, що нормами закону не передбачений цей вид пенсії.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 14 грудня 2021 року позовні вимоги задоволено.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що права переведення на бажану пенсію позивачка не має, оскільки Законом України "Про державну службу " від 10.12.2015 такий вид пенсії не передбачений. Вважає, що відмова у задоволенні заяви вчинена відповідно до вимог чинного законодавства.
Заслухавши, суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Як встановлено судом першої інстанції, підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 встановлена група інвалідності під час перебування її на посаді державної служби. З 2007 року позивачка отримує пенсію по інвалідності відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з 2018 року є інвалідом ІІ-ї групи, перебуває на обліку Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області.
Відповідно до матеріалів пенсійної справи загальний та страховий стаж позивачки на посадах державної служби становить понад 22 роки (станом на момент звернення до відповідача), що відповідачем не спростовано. Станом на момент звільнення з роботи (16 липня 2021) позивач обіймала посаду державної служби, що також відповідачем не спростовано.
27 липня 2021 позивачка звернулась до відповідача з заявою про переведення її на пенсію державного службовця відповідно до ст.37 Закону України №3723-ХІІ «Про державну службу», додавши до звернення довідки №731-Ф, №732-Ф та №733-Ф від 20.07.2021 про складові заробітної плати зa займаною посадою, видані за останнім місцем роботи.
Головним управлінням 10.08.2021 позивачці повідомлено про відмову у переведенні її на цей вид пенсії з огляду на те, що Законом України "Про державну службу" від 10.12.2015 такий вид пенсії не передбачений. Судом встановлено, що протокол про відмову у переведенні на пенсію по інвалідності від 03.08.2021 року вчинений Головним управлінням Пенсійного фонду України у Чернігівській області, яке і розглядало заяву.
Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Згідно з положеннями статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Принципи, правові та організаційні засади забезпечення державної служби, зокрема порядок реалізації права на пенсійне забезпечення державних службовців, визначається Законом №889-VIII. Відповідно до п.2 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII з 01 травня 2016 року втратив чинність Закон №3723-XII, крім ст.37, що застосовується до осіб, зазначених у п.10 і 12 цього розділу.
Згідно з положенням пунктів 10, 12 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII передбачено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених ст.25 Закону №3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до ст.37 Закону №3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених ст.25 Закону №3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до ст.37 Закону №3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
За наявності у особи станом на 01 травня 2016 певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01 травня 2016 року на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до ст.37 Закону №3723-XII.
Відповідно до ч.1 ст.37 Закону №3723-XII встановлено, що на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого ст.26 Закону №1058-IV, за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абз.1 ч.1 ст.28 згаданого Закону, у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Згідно з ч.9 ст.37 Закону №3723-XII пенсія по інвалідності у розмірах, передбачених частиною першою цієї статті, призначається за наявності страхового стажу, встановленого для призначення пенсії по інвалідності відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15), особам, визнаним інвалідами I або II групи у період перебування на державній службі, які мають стаж державної служби не менше 10 років, а також особам з числа інвалідів I або II групи незалежно від часу встановлення їм інвалідності, які мають не менше 10 років стажу державної служби на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, якщо безпосередньо перед зверненням за призначенням такої пенсії вони працювали на зазначених посадах. Пенсія по інвалідності відповідно до цього Закону призначається незалежно від причини інвалідності за умови припинення державної служби.
Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
З матеріалів справи встановлено, що страховий стаж позивачки на державній службі, на якій вона продовжувала перебувати станом на 01.05.2016 року (дата набрання чинності Законом України "Про державну службу" №889), обіймаючи посаду державної служби, становив понад 10 років, що доводиться, зокрема, відомостями трудової книжки та іншими матеріалами її пенсійної справи.
Також встановлено, що позивач під час перебування на державній службі отримала інвалідність ІІ-ї групи, що підтверджується випискою з акту огляду МСЕК, а перед звільненням та зверненням за призначенням пенсії працювала на посаді, віднесеній до посад державної служби. Вказані обставини відповідач не спростував.
Колегія суддів зауважує, що Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 13.02.2019 у зразковій справі №822/524/18, зазначено, що право на призначення пенсії відповідно до ст.37 Закону №3723-XII пов'язане з певним стажем роботи особи на посаді державного службовця, визначеним згідно з п.10, 12 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII, у той час як додаткових умов для призначення пенсії у вказаних пунктах «Прикінцевих та перехідних положень» Закону №889-VIII не встановлено.
Враховуючи зазначене доводи відповідача про неможливість переведення ОСОБА_1 на обраний нею вид пенсії є безідставними, оскільки відповідачем не доведено наявність законних перешкод для реалізації позивачкою права вибору виду пенсії, яку вона бажає отримувати.
Згідно з положеннями ст.45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
Так, у відповідності до змісту рішення Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у зразковій справі №822/524/18 належним способом захисту прав позивача у таких типових справах є зобов'язання пенсійного органу призначити та здійснити нарахування і виплату пенсії державного службовця відповідно до ст.37 Закону №3723-ХІІ "Про державну службу" у розмірі 60 відсотків від заробітку, зазначеного у відповідній довідці.
Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо задоволення позовних вимог позивачки шляхом визнання протиправним рішення (оформлене у вигляді протоколу від 03.08.2021), яким позивачці відмовлено у переведенні на інший вид пенсії, та зобов'язання відповідача перевести її на отримання обраного нею виду пенсії, нарахувавши та виплативши різницю у виплатах, яка утворилась починаючи з дати звернення з заявою.
Відповідно до статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Зазначеним вимогам закону судове рішення відповідає.
Таким чином, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 14 грудня 2021 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Капустинський М.М.
Судді Сапальова Т.В. Ватаманюк Р.В.