"29" березня 2022 р.
Справа № 150/119/22
Провадження № 2/150/53/22
29 березня 2022 року с. Мазурівка
Чернівецький районний суд Вінницької області в складі головуючої судді Кушнір Б.Б., за участю секретаря судового засідання Короленко Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання малолітніх дітей,-
Позивач звернулася до суду із вказаним вище позовом. В обґрунтування позовних вимог зазначила, що 14 серпня 2009 року між сторонами був укладений шлюб, який зареєстрований виконавчим комітетом Мазурівської сільської ради Чернівецького району Вінницької області. Під час перебування у шлюбі у них народилось двоє синів: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які проживають разом із позивачем. Позивач зазначає, що відповідач добровільно не надає їй матеріальної допомоги на утримання їхніх дітей, участі у вихованні не приймає, внаслідок чого позивач не має можливості сама утримувати дітей. Просить стягнути на її користь аліменти на утримання неповнолітніх дітей в розмірі 1/4 заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно до досягнення дітьми повноліття.
Ухвалою суду від 01.03.2022 року прийнято до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання малолітніх дітей, відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Позивачка у судове засідання не з'явилась, натомість в прохальній частині позовної заяви просить розгляд справи здійснювати без її участі.
Відповідач в судове засідання не з'явився, натомість через канцелярію суду подав заяву (Вх.№472/22-Вх. від 02.03.2022) про розгляд справи без його участі, позовні вимоги визнає.
Згідно з ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, дійшов висновку про задоволення позову з огляду на наступне:
14 серпня 2009 року між сторонами був укладений шлюб, який зареєстрований виконавчим комітетом Мазурівської сільської ради Чернівецького району Вінницької області, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 (а.с.7).
Від спільного життя у сторін є двоє дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого виконкомом Мазурівської сільської ради Чернівецького району Вінницької області, та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 виконкомом Мазурівської сільської ради Чернівецького району Вінницької області (а.с. 5-6).
Згідно свідоцтв про народження НОМЕР_2 та НОМЕР_3 відповідач ОСОБА_2 записаний батьком ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , однак, добровільно не виконує свого законного обов'язку по утриманню дітей. Обставин, які б доводили необхідність звільнення відповідача від обов'язку утримувати дитину сторонами не подано і судом не встановлено.
Згідно довідки №469 від 21.02.2022 року, виданої Чернівецькою селищною радою Вінницької області, вбачається, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебувають на утриманні матері ОСОБА_1 (а.с.8).
Відповідач добровільно коштів на утримання дитини не надає, що вбачається із позовної заяви та не заперечується відповідачем. Таким чином, суд вважає, що відповідач не позбавлений можливості забезпечувати на рівні з позивачем інтереси та утримання дитини.
Встановленим судом фактичним обставинам справи відповідають сімейні правовідносини, що регулюються Конвенцією про права дитини, Конституцією України, Сімейним кодексом України.
Згідно п. 1 ст. 18, п. 1,2 ст. 27 Конвенції про права дитини від 20.11.1989, держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Статтею 51 Конституції України гарантовано, а ст. 180 СК України передбачено, що батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно ч.ч. 1, 3 ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства», сім'я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.
Статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» визначено, що кожна дитина має право на рівень життя достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку. У ч. 1ст. 12 вказаного закону зазначено, що на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини.
Згідно ч. 3 ст. 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
У ст. 182 СК України зазначено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Відповідно до ч. ч.1, 2 ст. 183 СК України, частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття.
Відповідно до ст. 191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Згідно ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Отже, виходячи з позовних вимог, встановлених обставин справи та рівності обов'язку обох батьків утримувати дітей, суд приходить до висновку, що згідно з матеріальними потребами неповнолітніх дітей доцільно стягнути з відповідача на користь позивача аліменти на утримання дитини у розмірі 1/4 частини заробітку щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня пред'явлення позову 22.02.2022 і до досягнення старшою дитиною повноліття.
Відповідно до п. 1 ч. 1ст. 430 ЦПК України, допустити негайне виконання судового рішення в межах суми платежу за один місяць.
Судові витрати згідно ст.141 ЦПК України покладаються на відповідача.
Відповідно до ч.1 ст.4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, у відсотковому співвідношенні до ціни позову або у фіксованому розмірі.
Відповідно до статті 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2022 рік» з 02.12.2021 року прожитковий мінімум для працездатних осіб встановлено у розмірі 2481 гривні. Відтак, ставка судового збору за подання до суду заяви, зокрема про стягнення аліментів становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 992,40 гривень.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір», від сплати судового збору звільняються позивачі - за подання позовів про стягнення аліментів.
Тому, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача в дохід держави судовий збір за подання позивачем позову про стягнення аліментів в розмірі 992,40 гривень.
Керуючись ст.ст.180-182,184,191 СК України, ст.ст. 12, 13, 81, 142, 247, 263-265, 268, 273, 354, 430 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання малолітніх дітей - задоволити.
Стягувати із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , аліменти на утримання неповнолітніх дітей, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі однієї четвертої заробітку (доходу) ОСОБА_2 , але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з дня подачі заяви до суду, 22.02.2022 року і до досягнення старшою дитиною повноліття.
Допустити рішення до негайного виконання в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
Стягнути із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в дохід держави судовий збір в розмірі 992 /дев'ятсот дев'яносто дві/ гривні 40 копійок.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Вінницького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Реквізити сторін:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_4 , ідентифікаційний номер НОМЕР_5 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .
Суддя Б.Б. Кушнір