"28" березня 2022 р.м. Одеса Справа № 916/135/22
Господарський суд Одеської області у складі судді Невінгловської Ю.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу №916/135/22
за позовом: Акціонерного товариства «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» (03150, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, 5, код ЄДРПОУ 40075815) в особі регіональної філії «ОДЕСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» Акціонерного товариства «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» (65012, м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, 19, код ЄДРПОУ 40081200);
до відповідача: Дальницької сільської ради Одеського району Одеської області (67842, Одеська обл., Одеський р-н, с. Дальник, вул. Дружби, 126, код ЄДРПОУ 04380270);
про стягнення 28719,04 грн.
1. Суть спору.
20.01.2022 позивач - АТ «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» в особі регіональної філії «ОДЕСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою (вх. ГСОО №151/22) до відповідача - Дальницької сільської ради, в якій просить суд стягнути з останнього 28719,04 грн. компенсації за пільгові перевезення пасажирів, а також 2481,00 грн. судового збору.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ним за період з січня 2021 року по вересень 2021 року було здійснено перевезення залізничним транспортом 2907 пасажирів, які мають право пільгового проїзду, зі станцій та зупиночних пунктів Дальницької сільської ради на загальну суму 50825,93 грн. та компенсацію за надані послуги повинна здійснювати Дальницька сільська рада, яка являється розпорядником коштів бюджетного фінансування соціальних пільг. Станом 01.01.2022 отримано компенсацію від відповідача на суму 22106,89 грн., отже залишок боргу становить 28719,04 грн.
2. Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 25.01.2022 було відкрито провадження у справі №916/135/22 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, в порядку ст. ст. 247-252 Господарського процесуального кодексу України.
Вказаною ухвалою суду було запропоновано сторонам надати у відповідні строки заяви по суті спору, а також роз'яснено сторонам про можливість звернення до суду з клопотанням про призначення проведення розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін у строки, визначені ч.7 ст.252 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвала про відкриття провадження у справі №916/135/22 була надіслана відповідачу на адресу місцезнаходження Дальницької сільської ради Одеського району Одеської області, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за ідентифікаційним кодом 04380270.
Надіслана ухвала суду була отримана відповідачем 01.02.2022, про що свідчить наявна в матеріалах справи довідка поштової установи про вручення.
Згідно з ч.ч.5, 7 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін від учасників справи до суду не надходило.
Водночас, суд зауважує, що, відповідно до пунктів 3 та 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Зі змісту ст. 165 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що свої заперечення проти позову відповідач може викласти у відзиві на позовну заяву. При цьому, згідно ч. 4 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.
Відповідач своїм процесуальним правом на подання відзиву не скористався, жодних заперечень проти позову не надав, з огляду на що суд вважає за можливе відповідно до ч.9 ст.165 Господарського процесуального кодексу України, розглянути справу за наявними в ній матеріалами.
У відповідності до ч. 4 ст. 240 ГПК України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
28.03.2022 судом було ухвалено рішення в нарадчій кімнаті, у відповідності до ч. 4 ст.240 Господарського процесуального кодексу України, без його проголошення.
3. Аргументи учасників справи.
3.1. Доводи позивача - АТ «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» в особі регіональної філії «ОДЕСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ».
На думку позивача, перевезення пасажирів залізничним транспортом на пільгових умовах здійснюється підприємствами залізничного транспорту загального користування не за власною ініціативою, а на виконання імперативних законодавчих вказівок, та як наслідок, уповноважений на те державою орган у силу закону має відшкодувати за рахунок бюджетних коштів понесені витрати.
Позивач зазначає, що Дальницька сільська рада Одеського району Одеської, є головним розпорядником коштів місцевого бюджету на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення, а з 01.01.2020 є розпорядником бюджетних коштів нижчого рівня, який підзвітний головному розпоряднику бюджетних коштів та відповідальним виконавцем бюджетної програми - Мінсоцполітики.
Як стверджує позивач, відповідно до облікових форм за період з січня 2021 року по вересень 2021 року АТ «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» в особі регіональної філії «ОДЕСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» здійснила перевезення залізничним транспортом 2907 пасажирів (кількість оформлених пільгових проїзних документів (квитків), які мають право пільгового проїзду, зі станцій та зупиночних пунктів Дальницької сільської ради на загальну суму 50825,93 грн.
Позивач повідомляє, що 01.06.2021 АТ «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» на адресу відповідача була направлена претензія № 262-ДНЛ-1 про сплату 22106,89 грн. компенсації за пільговий проїзд окремих категорій громадян залізничним транспортом з січня 2021 по квітень 2021 року. Також 25.10.2021 АТ «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» на адресу відповідача була направлена претензія № 734-ДНЛ-1 про сплату 50825,93 грн. компенсації за пільговий проїзд окремих категорій громадян залізничним транспортом за період з січня 2021 по вересень 2021 року.
Як вказує позивач відповіді на вказані претензії не надійшло, однак станом 01.01.2022 року отримано компенсацію від відповідача на суму 22106,89 грн. за період з січня 2021 по квітень 2021 року.
Отже, позивач вважає, що наведені вище обставини свідчать, що відповідачем частково сплачено компенсацію за пільговий проїзд окремих категорій громадян залізничним транспортом на суму 22106,89 грн., та останній відмовляється у добровільному порядку виконати своє зобов'язання перед АТ «УКРЗАЛІЗНИЦЯ» з компенсації за пільгові перевезення пасажирів з травня 2021 року по вересень 2021 року, у зв'язку з чим АТ «УКРЗАЛІЗНИЦЯ» вимушене звернутися до господарського суду за захистом своїх порушених прав та законних інтересів.
4. Обставини справи, встановлені судом.
Як вбачається із матеріалів справи, 04.03.2021 Регіональною філією «ОДЕСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» Акціонерного товариства «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» адресовано голові Дальницької ОТГ Одеського район Одеської області лист №73-ДНП-1 з проханням включити в порядок денний та передбачити у кошторисі на 2021 рік суму компенсації за перевезення пільгових категорій громадян відповідно до наданого прогнозу.
01.06.2021 АТ «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» Голові Дальницької сільської ради була адресовано претензію № 262-ДНЛ-1 про сплату 22106,89 грн. компенсації за пільговий проїзд окремих категорій громадян залізничним транспортом з січня 2021 по квітень 2021 року.
25.10.2021 АТ «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» Голові Дальницької сільської ради була направлена претензія № 734-ДНЛ-1 про сплату 50825,93 грн. компенсації за пільговий проїзд окремих категорій громадян залізничним транспортом за період з січня 2021 по вересень 2021 року.
Також позивачем додано до позовної заяви докази надіслання претензії № 734-ДНЛ-1 від 25.10.2021 засобами поштового зв'язку.
За твердженням позивача, відповідачем було компенсовано за пільговий проїзд окремих категорій громадян залізничним транспортом на суму 22106,89 грн. за період з січня 2021 року по квітень 2021 року включно.
Розмір суми грошових коштів за період з травня 2021 по вересень 2021, які було недоотримано залізницею внаслідок пільгового перевезення окремих категорій громадян становить 28719,04 грн. та підтверджується наявними в матеріалах справи обліковими формами за кожен окремий звітний місяць, актами звіряння розрахунків за наданні послуги та розрахунками витрат на відшкодування збитків за пільговий проїзд окремих категорій громадян за заявлений період
Отже, відсутність компенсації за пільгові перевезення окремих категорій пасажирів за період з травня 2021 по вересень 2021 включно зі сторони відповідача стало підставою для звернення позивача до суду з позовними вимогами про стягнення з Дальницької сільської ради 28719,04 грн.
5. Позиція суду.
Господарський суд зазначає, що за змістом пунктів 1, 6 статті 92 Конституції України, права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов'язки громадянина; основи соціального захисту тощо визначаються виключно законами України.
Правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію, закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, визначено Законом України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії».
Статтею 19 вказаного Закону передбачено, що виключно законами України визначаються пільги щодо оплати житлово-комунальних, транспортних послуг і послуг зв'язку та критерії їх надання. Державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
Пільгове перевезення пасажирів залізничним транспортом передбачено низкою законодавчих актів України. Так, соціальні пільги на пасажирські перевезення для ряду категорій громадян встановлено, зокрема, Міжурядовою Угодою про взаємне визнання прав на пільговий проїзд для інвалідів та учасників Великої Вітчизняної війни, а також осіб, прирівняних до них від 12 березня 1993 року, законами України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», «Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам», «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про охорону дитинства», «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист».
Частиною шостою статті 9 Закону України «Про залізничний транспорт» встановлено, що для захисту інтересів окремих категорій громадян на пасажирських перевезеннях, у тому числі приміських, можуть передбачатися пільгові тарифи. Збитки залізничного транспорту загального користування від їх використання відшкодовуються за рахунок державного або місцевих бюджетів залежно від того, яким органом прийнято рішення щодо введення відповідних пільг.
Відповідно до п. 6 «Порядку обслуговування громадян залізничним транспортом», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 19.03.1997 №252, суб'єкти господарської діяльності, які займаються перевезенням та обслуговуванням пасажирів, повинні забезпечити надання пільг особам, які мають на це право згідно із законодавством України.
Норми вказаних законів, зокрема, закріплюють реалізацію державних гарантій певним категоріям громадян та є нормами прямої дії: безумовному обов'язку залізничного перевізника надавати пільги визначеним категоріям громадян кореспондує безумовний обов'язок держави в особі її органів відшкодувати такі пільги.
Таким чином, обслуговуючи категорію громадян України, які мають право на пільговий проїзд залізничним транспортом, Залізниця не має права відмовити їм з підстав відсутності належного фінансування для подальшого відшкодування залізницям витрат на перевезення визначених категорій громадян.
Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки (ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України).
Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства (ч.3 ст.11 Цивільного кодексу України).
Господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність (ч.1 ст.174 Господарського кодексу України).
Таким чином, чинне законодавство передбачає відшкодування витрат за надані послуги пільговим категоріям громадян. При цьому зобов'язання сторін по даній справі виникають безпосередньо із актів цивільного законодавства.
Отже, забезпечуючи пільгове перевезення окремих категорій громадян, держава поклала на себе обов'язок відшкодовувати за рахунок державного або місцевого бюджетів збитки, понесені залізничним транспортом.
Відповідно до ст. 82 Бюджетного кодексу України, видатки бюджетів поділяються на: 1) видатки на забезпечення конституційного ладу, державної цілісності та суверенітету, незалежного судочинства, а також інші передбачені цим Кодексом видатки, які не можуть бути передані на виконання Автономній Республіці Крим та місцевому самоврядуванню; 2) видатки, які визначаються функціями держави і можуть бути передані на виконання Автономній Республіці Крим та місцевому самоврядуванню з метою забезпечення найбільш ефективного їх виконання на основі принципу субсидіарності; 3) видатки на реалізацію прав та обов'язків Автономної Республіки Крим та місцевого самоврядування, які мають місцевий характер і визначені законами України.
Видатки, визначені пунктом 1 частини першої статті 82 цього Кодексу, здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України. Видатки, визначені пунктами 2 і 3 частини першої статті 82 цього Кодексу, здійснюються за рахунок коштів місцевих бюджетів, у тому числі трансфертів з Державного бюджету України (ст. 83 Бюджетного кодексу України).
Згідно ч. 2 ст. 85 Бюджетного кодексу України, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, виконавчі органи відповідних місцевих рад, сільські, селищні, міські (міст районного значення) голови (якщо відповідні виконавчі органи не створені згідно із законом) зобов'язані забезпечити здійснення видатків, визначених пунктами 2 і 3 частини першої статті 82 цього Кодексу, з відповідних місцевих бюджетів з додержанням розподілу цих видатків між бюджетами, визначеного статтями 89-91 цього Кодексу та законом про Державний бюджет України.
Відповідно до пп. ґ) п. 3 ч. 1 ст. 91 Бюджетного кодексу України, до видатків, що можуть здійснюватися з усіх місцевих бюджетів, належать видатки на соціальний захист та соціальне забезпечення, в тому числі компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян.
Частиною першою статті 11 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи.
Відповідно до положень ст. 27 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать підготовка програм соціально-економічного та культурного розвитку сіл, селищ, міст, цільових програм з інших питань самоврядування, подання їх на затвердження ради, організація їх виконання; подання раді звітів про хід і результати виконання цих програм.
Згідно ч. 1 ст. 54 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення) рада у межах затверджених нею структури і штатів може створювати відділи, управління та інші виконавчі органи для здійснення повноважень, що належать до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад.
Організаційні засади реалізації повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад щодо здійснення державної регуляторної політики визначаються Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».
Відповідно до ст. 31 зазначеного Закону виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад з метою реалізації покладених на них цим Законом повноважень у здійсненні державної регуляторної політики створюють у своєму складі в межах граничної чисельності структурні підрозділи з питань реалізації державної регуляторної політики або покладають реалізацію цих повноважень на один з існуючих структурних підрозділів чи окремих посадових осіб відповідного виконавчого органу ради.
Організаційне забезпечення здійснення державної регуляторної політики сільським, селищним та міським головою здійснює відповідальний структурний підрозділ виконавчого органу сільської, селищної, міської ради.
Таким чином, перевезення пасажирів залізничним транспортом на пільгових умовах здійснюється підприємствами залізничного транспорту загального користування не за власною ініціативою, а на виконання імперативних законодавчих вказівок, та як наслідок, уповноважений на те державою орган у силу закону має відшкодувати за рахунок бюджетних коштів понесені витрати.
Зазначена правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду в п. 6.36. постанови від 03.03.2020 по справі №904/94/19.
Зі змісту вищезазначених положень нормативних актів вбачається, що Дальницька сільська рада Одеського району Одеської області, є головним розпорядником коштів місцевого бюджету на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення, а з 01.01.2020 є розпорядником бюджетних коштів нижчого рівня, який підзвітний головному розпоряднику бюджетних коштів та відповідальним виконавцем бюджетної програми - Міністерству соціальної політики.
Механізм розрахунку обсягів компенсаційних виплат залізницям за пільгові перевезення окремих категорій громадян, яким таке право надано законом, що здійснюються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів, а також субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на зазначені цілі, встановлено Порядком № 1359, пунктом 2 якого визначено, що до пільгових перевезень залізничним транспортом належать безоплатні перевезення або перевезення окремих категорій громадян зі знижкою, встановленою законодавством.
Відповідно до пунктів 3, 4 Порядку № 1359 облік пільгових перевезень та визначення суми недоотриманих коштів від таких перевезень проводиться залізницями на підставі інформації автоматизованої системи керування пасажирськими перевезеннями та реєстраторів розрахункових операцій про оформлені та видані пасажирам безоплатні або пільгові проїзні документи (квитки). Сума недоотриманих коштів обчислюється в автоматизованому режимі під час оформлення кожного безоплатного та пільгового проїзного документа (квитка) як різниця між повною вартістю проїзду, встановленою згідно з діючими тарифами для відповідного виду сполучення, маршруту прямування, категорії поїзда та вагона, і вартістю проїзду, що сплачує пасажир відповідно до наданих пільг.
Пунктом 5 Порядку № 1359 визначено, що інформація про оформлені та видані пасажирам безоплатні та пільгові проїзні документи (квитки) включається до місячної станційної звітності.
При цьому відповідно до пункту 7 Порядку № 1359 сума недоотриманих коштів включається до місячної станційної звітності області, на території якої був придбаний пільговий проїзний документ (квиток), незалежно від місця проживання (навчання) пасажира.
Як передбачено пунктами 9-11 Порядку № 1359, на підставі місячної станційної звітності залізниці складають облікову форму про недоотримані кошти за перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян, витрати на перевезення яких відшкодовуються з державного або місцевих бюджетів, згідно з додатком. Для компенсації недоотриманих коштів облікова форма складається окремо для органу виконавчої влади, який є головним розпорядником бюджетних коштів, передбачених на цю мету державним бюджетом, та органу виконавчої влади, який є головним розпорядником коштів, виділених місцевим бюджетом. Залізниці не пізніше ніж 15 числа місяця наступного звітного періоду подають відповідним головним розпорядникам коштів рахунок на суму, яка підлягає компенсації, та облікові форми. Головні розпорядники коштів, передбачених на компенсаційні виплати, після надходження їх на власні рахунки у п'ятиденний строк перераховують зазначені кошти відповідній залізниці.
Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України.
Відповідно до приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Як передбачено ч.1-3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Враховуючи встановлені обставини, суд зазнає, що позивачем в повному обсязі виконано покладений на нього обов'язок щодо пільгового перевезення окремих категорій громадян за період з травня 2021 року по вересень 2021 року, однак відповідачем, як розпорядником коштів місцевого бюджету, не виконано зобов'язання щодо компенсації АТ «УКРЗАЛІЗНИЦЯ» понесених витрат, внаслідок пільгового перевезення пасажирів.
Відповідно до вимог ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до ст.76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту ст.77 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Підсумовуючи вищенаведене, враховуючи, що відповідачем не доведено протилежного, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача збитків за пільгове перевезення пасажирів за період з травня 2021 року по вересень 2021 року є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, оскільки факт надання послуг позивачем і заборгованість відповідача в розмірі 28719,04 грн. підтверджено наявними у матеріалах справи доказами, такі послуги оплачено не було, в результаті чого у відповідача утворилась заборгованість.
Приймаючи до уваги задоволення позовних вимог в повному обсязі, витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 129,232,233,236-238,240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити.
2.Стягнути з Дальницької сільської ради Одеського району Одеської області (67842, Одеська обл., Одеський р-н, с. Дальник, вул. Дружби, 126, код ЄДРПОУ 04380270) на користь Акціонерного товариства «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» (03150, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, 5, код ЄДРПОУ 40075815) в особі регіональної філії «ОДЕСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» Акціонерного товариства «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» (65012, м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, 19, код ЄДРПОУ 40081200) компенсацію за пільгові перевезення пасажирів у розмірі 28719/двадцять вісім тисяч сімсот дев'ятнадцять/грн. 04 коп., а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 2481/дві тисячі чотириста вісімдесят одна/грн. 00 коп.
Рішення підписано 28 березня 2022 р.
Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та підлягає оскарженню до Південно-західного апеляційного господарського суду в порядку ст.256 ГПК України.
Суддя Ю.М. Невінгловська