номер провадження справи 4/11/22
29.03.2022 справа № 908/3748/21
м.Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі головуючого судді Зінченко Наталі Григорівни, розглянувши матеріали справи № 908/3748/21 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення ( виклику) представників учасників справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІРМА ВІКАНТ» (01033, м.Киів вул.Велика Васильківська, буд.24/1)
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗДР» (69039, м.Запоріжжя, вул.Волгодонська, буд. 13)
про стягнення 868952,94 грн.
Заявлено позовні вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗДР», м.Запоріжжя, 868952,94грн., які складаються з 641644,00 грн. основного боргу за договором поставки товару на умовах товарного кредиту №1779421ЗТК від 08.07.2021, 42067,22грн. пені, 62845,95грн. 25% річних за право користування товарним кредитом, 96246,60 грн. штрафу, 7541,51 грн. 3% річних та 18607,66грн. інфляційних втрат.
Позовні вимоги вмотивовані невиконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором поставки товару на умовах товарного кредиту №1779421ЗТК від 08.07.2021, в частині оплати товару, що є підставою для стягнення заборгованості та нарахованих за порушення зобов'язання пені, річних відсотків, штрафу, 3% річних та інфляційних втрат. В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на приписи ст.ст.11,15,16,525,526,610,612,625,629 Цивільного кодексу України.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.12.2021 справу № 908/3748/21 передано на розгляд судді Зінченко Н.Г.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 24.01.2022, після усунення недоліків позовної заяви згідно з ухвалою господарського суду Запорізької області від 28.12.2021, позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/154/22; присвоєно справі номер провадження 4/11/22; справу визнано судом малозначною та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами без проведення судового засідання; встановлено відповідачу строк для надання суду обґрунтованого письмового відзиву на позовну заяву - не пізніше 08.02.2022. Встановлено позивачу строк для надання суду відповіді на відзив на позов, а також доказів направлення відповіді на відзив відповідачу - до 23.02.2022, у строк до 11.03.2022 відповідачу запропоновано подати заперечення на відповідь на відзив.
Сторони повідомлені про розгляд справи, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштової кореспонденції повноважним представникам позивача від 28.01.2022 і відповідача 26.01.2022 (містяться в матеріалах справи).
Відповідач 02.02.2022 надав відзив на позов, в строк встановлений судом, у якому відповідач визнав позовні вимоги в частині стягнення 641644,00грн основного боргу, 7541,51 -3% річних і 17324,37грн суми інфляції. Підтвердив поставку позивачем відповідачу 12.07.2021 за видатковою накладною №46383 від 12.07.2021 товару , а саме балки двотаврової № 18 МІРА вагою 18,8т. на загальну суму заявленого позивачем основного боргу. Посилається на те, що невиконання зобов'язань в частині розрахунку з позивачем обумовлене відсутністю розрахунків контрагента з відповідачем за товар, виготовлений ТОВ «ЗДР» з товару, поставленого ТОВ «Фірма'Вікант». Відповідачем ініційовано судовий позов про стягнення заборгованості, а тому розрахуватись з позивачем він зможе після отримання коштів від контрагента, а тому просить відстрочити виконання рішення суду на 3 місяці. Щодо розрахунку інфляційних втрат зазначає, що розрахунок виконаний неправильно, оскільки в підсумку таблиці розрахунку не враховано серпень 2021р.в якому мала місце дефляція. Отже, за розрахунком відповідача сума інфляційних втрат становить 17324,37грн. Просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог про стягнення 42067,22грн.пені, 62845,95 суми 25% річних за право користування товарним кредитом, 92246,60грн.штрафу, оскільки позивачем до позову наданий договір поставки на трьох сторінках, в яких відсутні пп.8.7,8.8,8.9 Договору, на які позивач посилається як на підставу для нарахувань. А, отже, нарахування є безпідставними. Проте, у разі надання позивачем відповідного примірника договору, який наразі у відповідача відсутній, просить зменшити розмір нарахованих відповідачу пені та штрафу на 50%. Судові витрати просить розподілити з урахуванням часткового визнання відповідачем позовних вимог.
17.02.2022 у строк встановлений судом, позивачем на адресу суду направлена відповідь на відзив, в якій позивач надав повторно копію Договору поставки на умовах товарного кредиту №1779421 ЗТК від 08.07.2021, підписаного обома сторонами , яка містить п.п.8.7,8.8,8.9, що є підставою нарахування штрафних санкцій за порушення виконання відповідачем свого грошового зобов'язання. Вважає, що жодних підстав для зменшення розміру штрафних санкцій судом та відстрочки виконання рішення суду строком на 3 місяці відповідачем не доведено. При цьому просить врахувати, що поставляючи товар на умовах оплати із відтермінуванням оплати Позивач заморожує частину цих грошових коштів, яка еквівалентна вартості переданого товару, при цьому позивач виконує свої зобов'язання щодо оплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів. Вважає, що наведені відповідачем обставини для порушення строку оплати позивачу за належно виконану поставку не можуть бути ні пом'якшуючими ні виправдовувальними, оскільки не є тотожними і жодним чином не пов'язані одна з іншою. Зазначає, що розрахунок інфляційних втрат здійсненний з урахуванням всього періоду часу, також і з тими місяцями в які мала місце дефляція. Просить в повному обсязі задовольнити позовні вимоги , а також покласти на відповідача судовий збір в повному обсязі.
Інших письмових заяв по суті спору від сторін у справі на адресу суду не надходило.
Відповідно до ч. 1 ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Згідно з ч. 2 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
Клопотань про розгляд справи з призначенням судового засідання до суду у вказаний строк не надходило.
Враховуючи, що Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 на всій території України, у зв'язку з військовою агресією Росії , було введено військовий стан строком на 30 діб, який згодом продовжено, та у зв'язку із тим що до 14.03.2022 суд не отримував кореспонденцію із відділень пошти, які у місті не працювали, рішення у цій справі прийнято - 29.03.2022, на підставі наявних у справі документів, яких достатньо для розгляду справи по суті.
Розглянувши матеріали справи, суд
Товариством з обмеженою відповідальністю «Фірма «Вікант» (Постачальником, позивачем у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЗДР» (Покупцем, відповідачем у справі) 08.07.2021 укладений договір поставки товарів на умовах товарного кредиту №1779421ЗТК (далі - Договір).
Відповідно до умов п. 1.1 Договору в порядку і на умовах даного договору Постачальник зобов'язується поставити та передати у власність, а Покупець прийняти у власність та оплатити металопрокат, що іменується надалі товар , згідно Специфікацій,що є невід'ємними частинами договору.
Згідно з п.6.2 Договору, Покупець здійснює оплату товару в строк котрий передбачений у відповідній специфікації або рахунку-фактурі.
Відповідно до п.1 Специфікації №1578 від 08.07.2021, умови оплати :відстрочка платежу до 26.07.2021, на умовах договору ТК.
Згідно з п.4.5 Договору, датою поставки вважається дата відвантаження Товару, зазначена у видатковій або товарно-транспортній накладній.
Підписання сторонами товарно-транспортних та видаткових накладних свідчить про передачу Постачальником та отримання Покупцем разом з товаром супровідних документів, в тому числі наявність у Покупця відповідного рахунку-фактури, видаткової накладної та ТТН, і не потребує подальшого доведення передачі Постачальником Покупцю факту передачі цих документів.
Пунктом 10.1 Договору передбачено, що цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2021, але в будь якому випадку до повного виконання зобов'язань за даним Договором.
Відповідно до видаткової накладної №46383 від 12.07.2021 позивач поставив відповідачу, обумовлений специфікацією №1578 від 08.07.2021 Товар на загальну суму 641644,00грн. Видаткова накладена підписана уповноваженими представниками сторін та скріплена печатками підприємств. Товар прийнято без жодних зауважень та претензій.
Також сторонами підписана товарно-транспортна накладна №94711від 12.07.2021 щодо поставки спірної партії Товару.
Повноваження представника відповідача на отримання товару підтверджується довіреністю №127 від 08.07.2021.
Отже, з матеріалів справи вбачається, що позивачем свої договірні зобов'язання з поставки товару виконані вчасно та у повному обсязі.
Зобов'язання з оплати отриманого товару відповідачем не виконано.
Строк виконання зобов'язання щодо оплати передбачений П.1 Специфікації №1578 від 08.07.2021 є таким що настав з 27.07.2021.
Неналежне виконання відповідачем зобов'язання щодо оплати отриманого товару у визначений договором строк стало підставою для звернення позивача до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів.
Проаналізувавши норми чинного законодавства, оцінивши докази, суд визнав позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини… Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.
Аналогічні положення містить ст. 174 Господарського кодексу України.
Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Статтею 662 ЦК України унормовано, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.
За приписами частини першої статті 664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар.
Згідно зі статтею 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.
При цьому, підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, ст. 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.
Долучена до матеріалі справи видаткова накладна, на підставі якої виникла заборгованість відповідача у спірний період, підписана з боку Покупця без жодних зауважень.
Стаття 526 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічні положення містить ст. 193 Господарського кодексу України.
Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Виходячи з умов п. 1 Специфікації№1578 від 08.07.2021 оплата за поставлену за продукцію була визначена з відстрочкою платежу до 26.07.2021, на умовах договору ТК. Отже, строк виконання зобов'язання по оплаті настав з 27.07.2021.
Відповідач, в порушення умов договору та чинного законодавства, оплату вартості отриманого товару у визначений у Договорі строк не здійснив. Факт отримання від позивача товару на суму 641644,00грн. відповідачем не заперечується.
Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Факт порушення відповідачем умов, визначених змістом зобов'язання, та факт несплати відповідачем вартості отриманої продукції у визначений Договором строк є доведеним. Доказів погашення суми боргу відповідачем в повному обсязі суду не надано.
За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
У відзиві на позовну заяву відповідач визнав позовні вимоги в частині стягнення основної заборгованості в сумі 641644,00грн.
За таких обставин, матеріалами справи доведено, що відповідач не виконав умови Договору в частині оплати вартості поставленої продукції у визначений строк, що призвело до виникнення у відповідача заборгованості перед позивачем за отриманий товар в сумі 641644,00 грн.
Враховуючи викладене, суд визнав, що позовна вимога про стягнення з відповідача 641644,00 грн. основного боргу за отриманий за Договором товар заявлена обґрунтовано і підлягає задоволенню.
За порушення грошового зобов'язання позивач нарахував відповідачу 7541,51грн. 3% річних та 18607,66грн. інфляційних втрат .
Відповідно ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши надані позивачем розрахунки 3% річних за період з 27.07.2021 по 16.12.2021 в частині простроченої заборгованості в сумі 641644,00 грн. за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи “Законодавство”, суд встановив, що розрахунки позивача є правильними. Вимога про стягнення з відповідача 3% річних задовольняється судом в заявленій сумі 7541,51грн.
При перевірці розрахунку позивача за вимогою про стягнення втрат від інфляції суд виходив з наступного:
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому, в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).
При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.
Невиконання грошового зобов'язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України “Про індексацію грошових доходів населення” у наступному місяці.
Якщо прострочення відповідачем виконання зобов'язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, у вигляді стягнення інфляційних втрат за такий місяць.
Перевіривши наведені позивачем розрахунки інфляційних втрат за визначений позивачем період: серпень-грудень 2021 на суму заборгованості 641644,00 грн. за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи “Законодавство”, суд визнав його неправильним, з урахуванням заперечень відповідача про те, що позивач необґрунтовано не включив у підсумку таблиці розрахунку показник дефляції за серпень 2021. Отже, до стягнення підлягає сума 17 464,47 грн. інфляційних втрат. В задоволенні решти позовних вимог відмовляється.
Згідно з п.8.7 Договору передбачено,що у разі порушення термінів оплати , Покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, за кожен день прострочення від суми неоплаченого Товару.
П.8.8 Договору встановлено,що при здійсненні оплати після зазначеного терміну у відповідній специфікації або рахунку фактурі така оплата вважається простроченою. При простроченні оплати за цим Договором з покупця стягуються відсотки за право користування товарним кредитом в розмірі 25%річних. Дані проценти нараховуються останнього дня кожного місяця. В разі якщо відповідна оплата наступила не в останню дату місяця, то таке нарахування проводиться у відповідний день оплати процентів.
Згідно з п.8.9 Договору, якщо заборгованість за поставлений товар становить більше 15 календарних днів , Покупець, крім сплати пені за той самий період,сплачує Постачальникові штраф у розмірі 15% від суми неоплаченого Товару в зазначені в даному договорі та додатках до нього строки.
З урахуванням того, що матеріалами справи факт несвоєчасного розрахунку за отриману продукцію є доведеним, умовами договору відповідальність у вигляді нарахування пені, штрафу та відсотків за користування грошовими коштами на умовах товарного кредиту сторонами встановлена, суд вважає правомірним заявлення позивачем позовних вимог про стягнення з відповідача пені, штрафу та відсотків.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок за період з 27.07.2021 по 16.12.2021 включно в частині простроченої заборгованості в сумі 641644,00 грн. за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи “Законодавство”, суд встановив, що розрахунок позивача є правильними. Вимога про стягнення з відповідача пені задовольняється судом в заявленій сумі 42067,22грн.
Також, судом задовольняється позовна вимога про стягнення з відповідача штрафу в розмірі 15% від суми неоплаченого Товару в сумі 96246,60грн.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок 25% річних за період з 27.07.2021 по 16.12.2021 в частині простроченої заборгованості в сумі 641644,00 грн. за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи “Законодавство”, суд встановив, що розрахунок позивача є правильними. Вимога про стягнення з відповідача 25% річних за право користування товарним кредитом задовольняється судом в заявленій сумі 62845,95грн.
Відповідно до ст.ст. 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно зі ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідач не надав до суду доказів, які могли б свідчити про належне виконання зобов'язань за договором щодо повної оплати вартості отриманого товару у визначений договором строк.
Таким чином, дослідивши матеріали справи та надані докази, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог .
Розглянувши клопотання відповідача про відстрочення виконання рішення суду строком на три місяці та зменшення штрафних санкцій на 50% суд зазначає наступне.
Згідно ч.1 ст.239 ГПК України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.
Відповідно до ч.4 ст.331 ГПКУ вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення , суд також враховує:1) ступінь вини відповідача у виникненні спору, 2)стосовно фізичної особи-тяжке захворювання її або членів її сім”ї, її матеріальний стан, 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події.
Отже, проаналізувавши обставини справи, суд вважає, що відповідачем не наведено конкретних виключних обставин, які підтверджені належними доказами, для надання йому відстрочки виконання рішення суду. Спір у справі що розглядається виник з вини відповідача через тривале невиконання свого обов'язку в частині розрахунку за поставлений товар. Наведена відповідачем обставина щодо нездійснення розрахунку з ним його контрагентом не є поважною причиною для нездійснення розрахунків за спірним договором за належно виконаною поставкою позивачем.
Відповідно до ч.1 ст.233ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги : ступінь виконання зобов'язання боржником , майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні ; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Посилання відповідача на відсутність збитків позивача, оскільки жодних збитків до стягнення не заявлялось, є безпідставними. В даному випадку збитками законодавець вважає не лише безпосередньо збитки як міру відповідальності від порушеного зобов'язання , а й те, що позивач зазнає матеріальних втрат від неодержання розрахунку за поставлений ним товар. З урахуванням визначених законом обставин, суд вважає, що відповідач не довів наявності підстав для зменшення йому нарахованих штрафних санкцій.
Витрати по сплаті судового збору, відповідно до пункту 2 частини 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача, пропорційно задоволеним позовним вимогам. Суд не вбачає підстав для повернення відповідачу з державного бюджету 50% судового збору у зв'язку з частковим визнанням ним позовних вимог відповідно до ч.1 ст.130ГПКУ, оскільки даний випадок передбачає повне визнання позовних вимог до початку розгляду справи по суті.
Керуючись ст.ст. 46, 74, 76-80, 129, 236-242, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.Позов задовольнити частково.
2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗДР» (69039, м.Запоріжжя, вул. Волгодонська, буд. 13, код 43041726) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ФІРМА ВІКАНТ» (01033, м.Киів вул.Велика Васильківська, буд.24/1 код ЄДРПОУ 24942675) 641 644,00 грн. (шістсот сорок одну тисячу шістсот сорок чотири грн. 00 коп.) основного боргу, 42067,22 грн. (сорок дві тисячі шістдесят сім грн. 22 коп.) пені, 62845,95грн ( шістдесят дві тисячі вісімсот сорок п'ять грн. 95коп.) 25% річних за право користування товарним кредитом, 92 246,60грн. (дев'яносто дві тисячі двісті сорок шість грн. 60коп.) штрафу, 17 464,47грн. ( сімнадцять тисяч чотириста шістдесят чотири грн. 47 коп.)інфляційних втрат, 7 541, 51грн. ( сім тисяч п'ятсот сорок одна грн. 51коп.) 3% річних та 13 017,15грн. ( тринадцять тисяч сімнадцять грн.15 коп.) судового збору. Видати наказ.
3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено, оформлено і підписано у відповідності до вимог ст.ст. 240, 241 ГПК України 29.03.2022.
Суддя Н.Г.Зінченко