пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10
E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885
29 березня 2022 року Справа № 903/1053/21
Господарський суд Волинської області у складі головуючого судді Гарбара Ігоря Олексійовича, розглянувши у приміщенні Господарського суду Волинської області у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи матеріали заяви представника позивача про відшкодування витрат, понесених позивачем на професійну правничу допомогу по №903/1053/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Агрозахист Донбас” до Фермерського господарства “АІС-Агро” про стягнення 365986,49 грн.,
19.12.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю “Агрозахист Донбас” надіслало на адресу суду позов до Фермерського господарства “АІС-Агро” про стягнення 365986,49 грн., в т.ч.: 110044,13 грн. 48% річних, 66759,14 грн. пені, 160609,95 грн. штраф та 28573,27 інфляційні втрати.
Заява обґрунтована не виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань згідно договору поставки №КС 22/17 від 22.03.2017.
Ухвалою Господарського суду Волинської області від 23.12.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Рішенням Господарського суду Волинської області від 21.02.2022 позов задоволено частково. Стягнуто з Фермерського господарства “АІС-Агро” (село Селіски, Володимир-Волинський район, Волинська обл., 44714, код ЄДРПОУ 35387709) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Агрозахист Донбас” (вул.Машинобудівників,4В, смт.Чабани, Києво-Святошинський район, Київська обл., 08162, код ЄДРПОУ 30048570) 120562,31 грн. (сто двадцять тисяч п'ятсот шістдесят дві гривні тридцять одна копійка) в т.ч.: 6877,76 грн. 3% річних, 33379,57 грн. пеня, 80304,98 грн. штраф, а також 5061,20 грн. (п'ять тисяч шістдесят одна гривня двадцять копійок) витрат по сплаті судового збору. В решті позову відмовлено.
22.03.2022 представник позивача надіслав на електронну адресу суду:
-заяву про поновлення пропущеного строку на подання заяви про відшкодування витрат, понесених позивачем на професійну правничу допомогу, оскільки представник позивача не брав участі в судовому засіданні під час винесення судового рішення. Копію рішення отримав 18.03.2022, що підтверджується поштовим відправленням.
- заяву про відшкодування витрат, понесених позивачем на професійну правничу допомогу та долучення документів до матеріалів справи.
Ухвалою суду від 22.03.2022 поновлено ТОВ “Агрозахист Донбас” пропущений строк на подання заяви про відшкодування витрат, понесених позивачем на професійну правничу допомогу у справі № 903/1053/21. Заяву про відшкодування витрат, понесених позивачем на професійну правничу допомогу прийняти до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Представник відповідача 23.03.2022 надіслав на електронну адресу суду клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката до 2000,00 грн.
У статті 244 Господарського процесуального кодексу України, визначено, що суд ухвалює додаткове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви.
Дослідивши матеріали заяви, суд дійшов висновку про часткове задоволення заяви представника позивача, з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Господарського суду Волинської області від 21.02.2022 позов задоволено частково. Стягнуто з Фермерського господарства “АІС-Агро” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Агрозахист Донбас” 120562,31 грн. в т.ч.: 6877,76 грн. 3% річних, 33379,57 грн. пеня, 80304,98 грн. штраф, а також 5061,20 грн. (п'ять тисяч шістдесят одна гривня двадцять копійок) витрат по сплаті судового збору. В решті позову відмовлено.
Відповідно до ч. 1 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:
1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;
2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати;
3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви. Додаткове рішення або ухвала про відмову в прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені.
При цьому, суд зазначає, що додаткове рішення (ухвала) є засобом доповнення змісту рішення суду, тобто виправлення його неповноти при незмінності усього змісту. Унормовані названою статтею процесуального закону підстави для його ухвалення є вичерпними та розширеному тлумаченню не підлягають.
За приписами ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, до яких, зокрема, віднесено витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Пунктом 4 ст. 129 ГПК України встановлено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:
1) у разі задоволення позову - на відповідача;
2) у разі відмови в позові - на позивача;
3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Таким чином, приписами вищенаведеної норми визначається порядок подання стороною доказів щодо витрат, пов'язаних із судовим розглядом, зокрема, на правничу допомогу адвоката, у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) сторін. Порядок подачі таких документів з відповідною заявою в письмовому провадженні Господарським процесуальним кодексом України не визначено.
Відповідно до ст. 221 ГПК України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п'ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.
Статтею 244 ГПК України встановлено, що суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; судом не вирішено питання про судові витрати.
Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви. Додаткове рішення або ухвала про відмову в прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені.
При цьому, суд засвідчує, що реалізація кожним права на правову допомогу не може залежати від статусу особи та характеру її правовідносин з іншими суб'єктами права. Правову позицію щодо цього висловив Конституційний Суд України у рішенні від 16.11.2000р. №13-рп/2000 у справі про право вільного вибору захисника.
Зокрема, в абзаці п'ятому пункту 5 мотивувальної частини зазначеного рішення визначається, що "закріпивши право будь-якої фізичної особи на правову допомогу, конституційний припис "кожен є вільним у виборі захисника своїх прав" (ч. 1 ст. 59 Конституції України) за своїм змістом є загальним і стосується не лише підозрюваного, обвинуваченого чи підсудного, а й інших фізичних осіб, яким гарантується право вільного вибору захисника з метою захисту своїх прав та законних інтересів, що виникають з цивільних, трудових, сімейних, адміністративних та інших правовідносин".
Конституційне право кожного на правову допомогу за своєю суттю є гарантією реалізації, захисту та охорони інших прав і свобод людини і громадянина, і в цьому полягає його соціальна значимість.
Правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати.
Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати, тоді як конституційне право на професійну правничу допомогу не може бути обмежено.
У відповідності до ст. 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Визначення договору про надання правової допомоги міститься в статті першій Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
За приписами ч. 3 ст. 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.
Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який в свою чергу, врегульовано Главою 63 ЦК України. Зокрема, ст. 903 ЦК України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ст. 30 Закону України “Про адвокатуру і адвокатську діяльність” гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
За ст. 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з'їздом адвокатів України від 09.06.2017, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю. Непогодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката.
Частина 1 статті 123 ГПК України встановлює, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, серед іншого, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України).
За ч. ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі “East/West Alliance Limited” проти України”, заява N 19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі “Лавентс проти Латвії” зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч. 5, 7 та 9 ст. 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
При цьому ч. 8 ст. 129 ГПК України встановлює, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Як вбачається із клопотання позивача про здійснення розподілу судових витрат, останній просить стягнути з відповідача 39028,11 грн. витрат на професійну правничу допомогу, в зв'язку з розглядом в господарському суді справи №903/1053/21.
Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунок таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.
Враховуючи викладене, необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи.
Така правова позиція викладена у додаткових постановах Верховного Суду від 22.03.2018 у справі №910/9111/17 та від 11.12.2018 у справі №910/2170/18.
Факт надання позивачу професійної правничої допомоги під час розгляду справи підтверджується наданими у строк, встановлений ч.8 ст.129 ГПК України, доказами:
- копією договору про надання правової допомоги №01-12 від 01.12.2021;
- копією додаткової угоди від 17.12.2021 до договору №01-12 від 01.12.2021;
- копією акту приймання-передачі наданих послуг від 21.03.2022;
- описом наданих послуг у справі №903/1053/21.
Договір про надання правничої допомоги №01-12 від 01.12.2021 укладено між адвокатом Василюком Є.В . та ТОВ «Агрозахист Донбас» (а.с. 94-95).
Відповідно до п. 1.1. цього договору адвокат зобов'язується надавати клієнту юридичні послуги адвоката щодо здійснення усіма законними методами та способами представництва (надання правової допомоги) прав та інтересів клієнта в органах державної влади, правоохоронних органах, у відносинах з підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності та підпорядкування, судах України у всіх справах, які пов'язані чи можуть бути пов'язані із захистом та відновленням порушених, оспорюваних, невизнаних прав та законних інтересів клієнта, в тому числі у кримінальних провадженнях, а клієнт зобов'язується прийняти надані за цим договором послуги та сплатити гонорар адвокату в розмірі та в строки, погоджені сторонами.
Згідно з п. 3.1 договору клієнт зобов'язується сплатити адвокату вартість юридичних послуг адвоката (гонорар), що надаються, у порядку та строки, визначені у додаткових угодах (замовленнях, дорученнях), які є невід'ємною частиною договору, шляхом сплати виставлених адвокатом рахунків за послуги.
Додатковою угодою від 17.12.2021 (а.с. 90 на звороті) до договору №01-12 від 01.12.2021 сторони погодили вартість однієї години - 3000 грн. 00 коп. за надання адвокатом послуг щодо стягнення з ФГ «Аіс-Агро» заборгованості за договором поставки №КС 22/17 від 22.03.2017 (п. 1).
У п. 2 додаткової угоди сторони визначили, що окрім фіксованого розміру вартості наданих послуг, вказаного в п. 1 угоди, клієнт також зобов'язується сплатити адвокату додаткову винагороду за стягнення заборгованості (гонорар успіху) в розмірі 5% від стягнутої суми.
Оплата послуг адвоката здійснюється клієнтом протягом 3-х банківських днів з моменту зарахування заборгованості на банківський рахунок клієнта (п. 4).
Згідно з копією акту приймання-передачі наданих послуг від 21.03.2022 (а.с. 96 на звороті), опису наданих послуг (а.с. 97 на звороті) адвокатом надано клієнту у справі №903/1053/21, яка розглядалася Господарським судом Волинської області, наступні послуги:
- 17.12.2021 з 09:00-10:00 год. в сумі 3000 грн.- ознайомлення з наявними документами, попередня консультація з клієнтом з приводу заборгованості по договору поставки з ФГ «Аіс Агро», підписання додаткової угоди щодо підготовки позовної заяви та представництва клієнта в суді;
- 17.12.2021 з 10:00-16:00 год. в сумі 18000 грн.- підготовка первинних документів, складання (написання) позовної заяви з додатками, формування позовної заяви з додатками, направлення її відповідачу та до господарського суду;
- 19.01.2022 з 9:00-12:00 год. в сумі 9000 грн. - ознайомлення із відзивом відповідача на позовну заяву, підготовка відповіді на відзив, надсилання її відповідачу та суду;
- 21.03.2022 з 12:00-3:00 в сумі 3000 грн.- підготовка заяви щодо відшкодування витрат, понесених позивачем на професійну правничу допомогу у справі, направлення заяви відповідачу та до суду.
На виконання цих послуг адвокат витратив 11 год., вартість виконаних послуг становить 33000,00 грн.
Окрім цього, як зазначено в акті від 21.03.2022, відповідно до п. 2 додаткової угоди, клієнт зобов'язується сплатити додаткову винагороду в розмірі 5% від стягнутої суми - 6028,11 грн. (120562,31 грн. х 5%).
Зі змісту акту від 21.03.2022 випливає, що загальна вартість наданих послуг становить 39028,211 грн. (33000,00 + 6028,11).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року в справі № 755/9215/15-ц).
Європейський суд з прав людини (надалі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України" від 23.01.2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).
У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19.10.2000 року в справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов'язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з "гонораром успіху". ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов'язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов'язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов'язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).
Суд зауважує, що за наявності угод, які передбачають "гонорар успіху", ЄСПЛ керується саме наведеними вище критеріями при присудженні судових та інших витрат; зокрема, у рішенні від 22.02.2005 року в справі "Пакдемірлі проти Туреччини" (Pakdemirli v. Turkey, заява № 35839/97) суд також, незважаючи на укладену між сторонами угоду, яка передбачала "гонорар успіху" у сумі 6 672,9 євро, однак, на думку суду, визначала зобов'язання лише між заявником та його адвокатом, присудив 3 000 євро як компенсацію не лише судових, але й інших витрат (§ 70-72).
З урахуванням наведеного вище, не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату "гонорар успіху", у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
Разом із тим, відповідна сума, обумовлена сторонами договору до сплати у твердому розмірі під відкладальною умовою, є складовою частиною гонорару адвоката, тож належить до судових витрат.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 року в справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19).
Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що «гонорар успіху» є складовою частиною гонорару адвоката, а отже, належить до судових витрат. Визначено, що суд може компенсувати гонорар успіху у разі його співмірності з ціною позову, складністю справи та її значенням для сторони. Сума «гонорару успіху» не має виходити за розумні межі (постанова Великої Палати Верховного Суду у справі № 904/4507/18).
При цьому судом враховано висновки, викладені у постановах Верховного Суду №908/1654/18 від 13.08.2019, №910/9784/18 від 12.09.2019, №5023/5587/12 від 19.11.2019 про те, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта. Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».
Узгоджена сторонами в п.2 додаткової угоди від 17.12.2021 до договору про надання правничої допомоги №01-12 від 01.12.2021 додаткова винагорода за стягнення заборгованості («гонорар успіху»), на думку суду, є співмірною з ціною позову (365986,49 грн.), складністю справи (до позовної заяви було додано детальні розрахунки заборгованості по авансу, пені, процентів річних, штрафу, інфляційних за додатком №1-7 (а.с.6-12), додано детальний розрахунок заборгованості, пені, процентів річних, штрафу, інфляційних, нарахованих за прострочення оплати за товар).
Заявлені ТзОВ «Агрозахист Донбас» 66759,14 грн. пеня, 160609,95 грн. штраф, 110044,13 грн. 48% річних були визнані судом як такі, що нараховані позивачем правомірно.
Таким чином, «гонорар успіху», узгоджений у п.2 додаткової угоди від 17.12.2021 до договору про надання правничої допомоги, є співмірним з ціною позову та складністю справи, належить до судових витрат, а тому підлягає до стягнення з відповідача.
Під час розгляду справи №903/1053/21 судом було встановлено, що із загальної суми, заявленої позивачем до стягнення - 365986,49 грн. (100%) правомірною є сума 337413,22 грн. (92,19%), з яких: 66759,14 грн. пеня, 160609,95 грн. штраф, 110044,13 грн. 48% річних.
Разом з цим, суд, приймаючи рішення, частково задовольнив клопотання відповідача та зменшив заявлені до стягнення пеню та штраф на 50%.
Однак, при розподілі витрат позивача на професійну правничу допомогу суд враховує, що судові витрати у разі зменшення судом розміру неустойки покладаються на відповідача без урахування зменшення цих сум.
З огляду на викладене, є підстави для відшкодування витрат позивача на професійну правничу допомогу за рахунок відповідача пропорційно до розміру правомірно заявлених позовних вимог, що становить 35980,01 грн. (92,19% із заявлених 39028,11 грн.).
При розподілі витрат на професійну правничу допомогу суд врахував ступінь складності справи, кількість та обсяг підготовлених представником позивача процесуальних документів, розрахунків, час, витрачений адвокатом, категорію справи та суму предмету спору.
Враховуючи розподіл витрат пропорційно до розміру правомірно заявлених позовних вимог, у задоволенні заяви про стягнення 3048,10 грн. (390289,11-35980,01) витрат на професійну правничу допомогу слід відмовити.
Позивач не подав до заяви доказів на підтвердження перерахування адвокату вартості наданих ним послуг.
Проте, витрати на професійну правничу допомогу в разі підтвердження обсягу наданих послуг, виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено. Такого висновку дійшла Об?єднана Палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.
Щодо клопотання відповідача про зменшення витрат на професійну правничу допомогу.
У разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 ГПК України).
У розумінні вказаної норми зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, враховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Щодо твердження представника відповідача про те, що судом стягнуто лише 32,9 % розміру позовних вимог не береться судом до уваги з врахуванням такого.
У зв'язку з частковим задоволенням позову витрати позивача, пов'язані з оплатою судового збору, на підставі ст.129 ГПК України покладаються на відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Разом з тим, у разі, коли господарський суд зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою витрат на правову допомогу, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.
Судом проведено розрахунок витрат на правничу допомогу пропорційно до розміру задоволених вимог з урахуванням відмови в частині стягнення інфляційних втрат на суму 28573,27 грн, що становить 35980,01 грн витрат позивача на правову допомогу, а в частині зменшення судом розміру штрафних санкцій, витрати позивача, пов'язані зі сплатою витрат на правову допомогу, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.
Твердження представника відповідача щодо зменшення витрат на правничу допомогу до розміру 2000,00 грн є необґрунтованими, будь якого контрозрахунку, доказів чи обгрунтувань не подано, тому судом відхиляються.
Також судом відхиляються твердження представника відповідача, що згідно попереднього розрахунку позивачем заявлена сума витрат на правову допомогу у 30000,00 грн, а не 39028,11 грн. як у заяві, оскільки у попередньому (орієнтовному) розрахунку суми судових витрат, що викладений у позовній заяві зазначено 30000,00 грн виходячи з запланованої витрати часу (10 год.) на надання правової допомоги в розрахунку вартості 1 год. надання послуг 3000 грн та гонорар успіху 5% від стягнутої заборгованості (а.с. 4). Дані твердження представника відповідача є надмірним формалізмом, оскільки крім запланованої суми 30000,00 грн (10 год. х 3000,00 грн) на надання правової допомоги був передбачений гонорар успіху 5% від стягнутої заборгованості у попередньому (орієнтовному) розрахунку суми судових витрат.
За приписами ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Таким чином, враховуючи часткове задоволення позовних вимог ТзОВ "Агрозахист Донбас" , беручи до уваги положення п. 1,2 додаткової угоди від 17.12.2021 до договору про надання правової допомоги №01-12 від 01.12.2021, суд вважає, що надані позивачем документи в їх сукупності є достатніми доказами на підтвердження наявності підстав для відшкодування за рахунок відповідача витрат на професійну правничу допомогу пропорційно розміру задоволених позовних вимог в розмірі 35980,01 грн, а в іншій залишаються за позивачем. Клопотання представника відповідача про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу до 2000 грн є необгрунтованим та безпідставним, тому суд відмовляє у його задоволенні.
Керуючись ст. ст. 13, 73-80, 123, 126, 129, 221, 236-240, 244 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-
1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Агрозахист Донбас” про відшкодування витрат, понесених позивачем на професійну правничу допомогу задовольнити частково.
2. Стягнути з Фермерського господарства “АІС-Агро” (село Селіски, Володимир-Волинський район, Волинська обл., 44714, код ЄДРПОУ 35387709) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Агрозахист Донбас” (вул.Машинобудівників,4В, смт.Чабани, Києво-Святошинський район, Київська обл., 08162, код ЄДРПОУ 30048570) 35980,01 грн. (тридцять п'ять тисяч дев'ятсот вісімдесят гривень одна копійка) витрат на правову допомогу.
3. В іншій частині клопотання ТОВ “Агрозахист Донбас” відмовити.
Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Додаткове рішення може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складання повного тексту судового рішення.
У той же час згідно підпункту 17.5 пункту 17 Перехідних положень ГПК України, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справи витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя І. О. Гарбар