29.03.2022 м. Дніпро Справа № 904/7274/21
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Білецької Л.М. (доповідач),
суддів: Вечірка І.О., Паруснікова Ю.Б.,
розглянувши в порядку письмового провадження (без повідомлення - виклику сторін) апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Айронлогістик" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22.11.2021 (повний текст складено 22.11.2021, суддя Мілєва І.В.) у справі № 904/7274/21
за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Київ в особі Регіональної філії "Донецька залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця", Донецька область, м. Лиман
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Айронлогістик", Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг
про стягнення 87 150,00 грн.
1. Зміст і мотиви оскаржуваного рішення у справі.
Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Донецька залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" звернулося до господарського суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Айронлогістик" про стягнення 87 150,00 грн. штрафу.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 22.11.2021 у справі № 904/7274/21 позов задоволено в повному обсязі, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Айронлогістик" на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Донецька залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" 87 150,00 грн. штрафу, а також витрати зі сплати судового збору у розмірі 2270,00 грн.
Рішення суду мотивоване тим, що предмет доказування, а саме обставини допущеного відповідачем неправильного зазначення маси вантажів у спірних вагонах доведений позивачем належними й допустимими доказами.
2. Короткий і узагальнений зміст апеляційної скарги.
Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Айронлогістик" звернулось до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить:
- поновити пропущений строк на апеляційне оскарження;
- скасувати рішення та ухвалити нове, яким зменшити розмір штрафу (на підставі та у відповідності до ст. 233 ГК України) за неправильне зазначення відповідачем маси вантажу на 90%, в результаті чого сума штрафу буде складати 8 715,00 грн.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом при ухваленні рішення не повно з'ясовано обставини справи, порушено норми матеріального та процесуального права, а саме:
- порушено вимоги ст. 42 ГПК України, не надіслано копії позову з додатком відповідачеві, позбавлено відповідача можливості ознайомитись з матеріалами справи, не надано сканкопії справи;
- рішення не містить посилання на відповідний технічний паспорт вагонних вагів, відсутні відомості чи придатні ваги для зважування, чи справні такі ваги, чи взяті такі ваги на відповідний облік залізницею;
- комерційний акт №484809/45 та інші додатки додані до позовної заяви не містять відомостей щодо наявності чи відсутності ознак незаконного проникнення до вагону третіх осіб;
- позовні вимоги Відповідача щодо стягнення 87 150,00 грн. штрафу є неспівмірними та надто великими у зв'язку відсутністю доказів понесення позивачем будь-яких збитків, тому доцільно стягнути суму, яка є не більшою 10 відсотків від фактично витребуваної суми Позивачем, шляхом зменшення розміру штрафу за неправильне зазначення відповідачем маси вантажу на 90 відсотків, в результаті чого сума штрафу буде складати 8715, 00 грн.
3. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
4. Рух справи у суді апеляційної інстанції.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.01.2022 для розгляду апеляційної скарги визначена колегія у складі: головуючий суддя Білецька Л.М. (доповідач), судді Верхогляд Т.А., Парусніков Ю.Б.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 17.01.2022 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Айронлогістик" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22.11.2021 у справі № 904/7274/21 залишено без руху; встановлено скаржнику 10-денний строк з дня вручення цієї ухвали усунути недоліки апеляційної скарги, а саме: надати суду докази сплати судового збору у розмірі 3 405,00 грн.
28.01.2022, на виконання вимог ухвали суду від 17.01.2022, від скаржника надійшли докази усунення недоліків апеляційної скарги.
Згідно з розпорядженням керівника апарату суду від 02.02.2022, у зв'язку з перебуванням у відпустці судді Верхогляд Т.А., для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження, призначено проведення автоматичної зміни складу колегії суддів у справі № 904/7274/21, за результатами якої змінено склад судової колегії на головуючого суддю Білецьку Л.М. (доповідач), суддів Вечірка І.О., Паруснікова Ю.Б.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 02.02.2022 у справі № 904/7274/21: поновлено строк на апеляційне оскарження; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Айронлогістик" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22.11.2021 у справі № 904/7274/21; ухвалено розгляд апеляційної скарги здійснювати в порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи; зупинено дію рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22.11.2021 у справі № 904/7274/21 на час розгляду апеляційної скарги.
Згідно з розпорядженням керівника апарату суду від 29.03.2022, у зв'язку з перебуванням у відпустці судді Верхогляд Т.А., призначено проведення автоматичної зміни складу колегії суддів у справі № 904/7274/21, за результатами якої змінено склад судової колегії на головуючого суддю Білецьку Л.М. (доповідач), суддів Вечірка І.О., Паруснікова Ю.Б.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при ухваленні ним рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, оскаржуване рішення слід залишити без змін з таких підстав.
5. Встановлені, неоспорені обставини та відповідні їм правовідносини.
09.02.2021 за залізничною накладною №47771845 зі станції Кривий Ріг-Західний Придніпровської залізниці до Сартана Донецької залізниці Товариством з обмеженою відповідальністю "Айронлогістик" здійснено відправлення на адресу одержувача ПрАТ «МК «Азовсталь» вантажу: лом чорних металів (марковано вапном, навалом).
При заповненні відповідачем вказаної накладної в відомостях вагонів було зазначено масу вантажу в вагоні № 67917765 62 100 кг.
Під час проходження вантажу через станцію Кривий Ріг-Сортувальний Придніпровської залізниці на підставі акту загальної форми ГУ-23 № 297 від 14.09.2012 було проведено комісійне переважування вагона №67917765, за результатами якого було виявлено невідповідність маси, вантажу порівняно з перевізним документом, про що складено комерційний акт № 484809/45 від 19.02.2021.
Відповідно до комерційного акту № 484809/45 від 19.02.2021 (а.с. 5), під час комісійного зважування вагону 67917765 на справних 150т держповірених 04.09.2020в/вагах вантажоодержувача встановлено: по документу значиться брутто не вказано, тара 22500 кг, нетто 62100 кг, фактично виявилось брутто 85850кг, тара 22500 кг, нетто 63350кг, що більше документа на 1250кг. Вагон зважувався двічі, результат не змінився вагон технічно справний.
Відповідно до накладної №47771845 розмір провізної плати вантажу у вагоні № 67917765 становить 17430,00грн., тому позовні вимоги про стягнення з відповідача 87 150,00 грн. штрафу місцевий господарський суд визнав обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, з чим не погодився відповідач.
6. Доводи, за якими апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції.
Предметом розгляду у справі є вимоги про стягнення коштів(штрафу) у сумі 87 150,00 грн.
Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Як встановлено ст. 908 Цивільного кодексу України, перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами, що видаються відповідно до них.
Відповідно до ч.3 ст.909 Цивільного кодексу України укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної.
Умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюється транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами (ч.5 ст.307 ГК України).
Відповідно до ст.920 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).
Постановою Кабінету Міністрів України №457 від 06.04.1998 затверджено Статут залізниць України, який визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під'їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.
Відповідно до п.5 Статуту залізниць України на підставі даного Статуту Мінтранс затверджує: а) Правила перевезення вантажів (Правила); б) Технічні умови навантаження і кріплення вантажів; в) Правила перевезення пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України (далі - Правила перевезень пасажирів); г) інші нормативні документи. Нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту, безпеки руху, охорони праці, громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті, є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.
Статтею 6 Статуту залізниць України визначено, що накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.
Як встановлено ч.ч.1, 2, 5 ст.23 Статуту залізниць України відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Станція призначення видає накладну одержувачу разом з вантажем. Форма накладної і порядок її заповнення, а також форма квитанції затверджуються Мінтрансом.
Оформлення накладної має здійснюватися у відповідності до Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000р. №644 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 №863/5084.
Згідно з пунктом 1.1. Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644 (Правила) на кожне відправлення вантажу, порожніх власних, орендованих вагонів та контейнерів відправник надає станції відправлення перевізний документ (накладну) за формою, наведеною у додатку 1 до цих Правил. Накладна згідно з цими правилами може оформлятися і надаватися в електронному вигляді (із накладенням електронного цифрового підпису (ЕЦП). Електронний перевізний документ та його паперова версія мають однакову юридичну силу.
Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором застави вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення, де видається одержувачу разом з вантажем (частина 1 пункту 1.2 Правил).
Відповідно до п.1.3 Правил усі відомості, передбачені формою бланка перевізного документа, повинні бути внесені відправником у відповідні графи. Виправлення не допускаються; у разі необхідності зміни відомостей, унесених до перевізного документа, відправник зобов'язаний заповнити новий перевізний документ. Зміни, які вносяться до перевізного документа залізницею, засвідчуються посадовою особою залізниці із зазначенням дати та найменування станції, на якій внесено зміни.
Як встановлено п.2.1. Правил відправник заповнює відповідні графи накладної згідно з додатком 3 до цих Правил згідно із яким графа 4 "Одержувач" відправником заповнюється у порядку, передбаченому для графи "Відправник". У графі 1 "Відправник" вказуються наступні відомості: найменування (прізвище, ім'я та по батькові), код за Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України (ЄДРПОУ), або реєстраційний номер облікової картки платника податків, або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку у паспорті), поштова адреса (назва міста або населеного пункту, району, вулиці та номер будинку, замість повної адреси може бути вказано номер абонентської поштової скриньки). За можливості вказуються номер телефону, факсу, адреса електронної пошти.
Згідно п.2.3. Правил у графі 55 "Правильність внесених відомостей підтверджую" представник відправника вказує свою посаду, розписується, засвідчуючи правильність відомостей, указаних ним у перевізному документі. Представник відправника повинен мати довіреність на оформлення перевезення.
Положеннями ст.24 Статуту залізниць України встановлено, що вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній. Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.
Згідно ч.1 ст.129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.
У відповідності п.3 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 №334, акти загальної форми складаються для засвідчення обставин, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу та вантажобагажу і можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, зокрема, затримки через недодання чи неналежне оформлення відправником документів, необхідних для виконання митних, санітарних та інших правил; в інших випадках для засвідчення обставин, які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, якщо при цьому не потрібне складання комерційного акта. Акт загальної форми підписується особами, які беруть участь у засвідченні обставин, що стали підставою для складання акта, але не менше як двома особами. Один примірник акта загальної форми, складеного під час перевезення, додається до перевізних документів, другий залишається на станції, яка його склала.
Пунктом 5.5 Правил оформлення перевізних документів встановлено, якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній маси, кількості місць вантажу, його назви, коду та адреси одержувача з відправника стягується штраф у розмірі згідно зі статтею 118 Статуту залізниць України. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли. Цей факт засвідчується актом загальної форми, якщо за цим фактом не складався комерційний акт.
Як встановлено ст.122 Статуту залізниць України за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порту стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.
Згідно ст.118 Статуту залізниць України за пред'явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.
Таким чином, саме на вантажовідправника покладається обов'язок заповнення залізничної накладної на перевезення вантажу. При цьому у застосуванні статей 118 та 122 Статуту залізниць України слід виходити з того, що неправильно вказаною має бути хоча б одна відомість. Підставою для покладення на відправника відповідальності за неправильне зазначення ним відповідних відомостей є акт загальної форми або комерційний акт, складений у випадках, передбачених статтею 129 Статуту.
Як слідує з наявного в матеріалах справи комерційного акту № 484809/45 від 19.02.2021 (а.с. 5), підтверджується зазначення в вагоні № 67917765 відправленого відповідно до накладної №47771845, маси вантажу на 1250 кг більше, аніж його фактична маса.
Вказаний акт складено у відповідності до вимог визначених Правилами складання актів, відтак останні є належними, допустимими та достатніми доказами у розумінні статей 76-79 ГПК України, на підтвердження обставин неправильного зазначення відправником адреси одержувача.
За вказаних обставин, враховуючи, що факт порушення відповідачем правил перевезення вантажу належним чином доведено й підтверджено матеріалами справи, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про обґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача штрафу у зв'язку неправильним зазначенням в накладній маси вантажу.
При цьому, п'ятикратний розмір штрафу позивачем розраховано вірно, виходячи з загальної суми провізної плати, вказаної у накладній №47771845 (вагон № 67917765), у сумі 17430,00грн.
Перевіркою розрахованої позивачем суми штрафу за неправильно зазначену у залізничній накладній масу вантажу порушень вимог ст. ст. 118, 122 Статуту залізниць України судом не встановлено.
Враховуючи наведені обставини, апеляційний суд погоджується з висновком місцевого господарського суду, що позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними і підтвердженими документально.
7. Мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного в апеляційній скарзі.
Колегія суддів апеляційного господарського суду відхиляє доводи скаржника з підстав, викладених в пункті 6 цієї постанови, а також з урахуванням наступного.
Щодо доводу скаржника про порушення судом першої інстанції вимог ст. 42 ГПК України: не надіслано копії позову з додатком відповідачеві, позбавлено відповідача можливості ознайомитись з матеріалами справи, не надано сканкопії справи, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне.
В силу положень Правил надання послуг поштового зв'язку, видача поштового відправлення одержувачу здійснюється відділенням поштового зв'язку виключно за умови пред'явлення документів, що посвідчують особу, а тому поштові відправлення не можуть бути видані жодній іншій особі, аніж визначеному адресату або уповноваженій особі на підставі відповідного доручення.
При цьому, пункти 89, 96, 105 Правил надання послуг поштового зв'язку виключають можливість отримання поштової кореспонденції неуповноваженою особою.
Верховний Суд зазначає, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, та суду у даному випадку при вирішенні питання про відкриття провадження у справі (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).
Матеріали справи містять відповідні документи про направлення копії позову з додатком відповідачеві. Отже, доводи скаржника про те, що суд першої інстанції, не пересвідчився, чи отримано відповідачем копію позовної заяви, спростовується наведеним вище, оскільки поштове відправлення здійснено належним чином.
Згідно ст. 42 ГПК України учасники справи мають право ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, копії, одержувати копії судових рішень.
Інструкцією з діловодства в місцевих та апеляційних судах України затвердженої наказом Державної судової адміністрації України 20.08.2019 № 814 визначено порядок ознайомлення учасників справи з матеріалами справи.
Так, згідно з розділу Х Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України визначено, що ознайомлення з матеріалами справи проводиться виключно у приміщенні суду, у визначеному наказом голови суду місці, протягом усього робочого часу суду та в присутності працівника апарату суду. Факт ознайомлення із матеріалами справи (кримінального провадження) фіксується працівником апарату суду в журналі видачі судових справ (додаток 9) шляхом вчинення запису про те, хто і коли ознайомлювався зі справою (матеріалами кримінального провадження). У порядку підготовки судової справи для ознайомлення відповідальний працівник суду після отримання заяви з резолюцією та судової справи забезпечує (перевіряє) її формування згідно з вимогами Інструкції (зокрема, перевіряються наявність томів, повнота підшивання матеріалів справи, наявність опису, відповідність змісту опису фактичній наявності документів, наявність та цілісність технічних носіїв з аудіозаписом (відеозаписом) судового засідання). Судова справа видається для ознайомлення після перевірки документів, що посвідчують особу та її повноваження відповідно до чинного законодавства. Особи під час ознайомлення з матеріалами судових справ можуть робити з них виписки та копії відповідно до вимог законодавства.
Отже, вказані посилання та доводи скаржника не знайшли свого підтвердження в якості підстав для скасування рішення суду першої інстанції під час апеляційного провадження.
Учасники судового провадження, безвідносно до отримання/неотримання поштової кореспонденції, в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження, про що неодноразово наголошував Європейський суд з прав людини, зокрема, у рішенні від 03.04.2008 по справі "Пономарьов проти України", рішенні від 26.04.2007 по справі "Олександр Шевченко проти України", рішенні від 14.10.2003 по справі "Трух проти України".
Щодо доводу скаржника про відсутність в рішенні суду інформації про наявність технічного паспорту вагонних вагів якими здійснювалось зважування, відсутності відомостей чи придатні ваги для зважування, чи справні такі ваги, чи взяті такі ваги на відповідний облік залізницею, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне.
За змістом п. 22 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000 р. № 644 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 р. № 862/5083), перевірка маси вантажу на станції призначення провадиться, як правило, таким самим способом, яким цю масу було визначено на станції відправлення.
Зважування вантажів на вагонних вагах провадиться в порядку, передбаченому Правилами приймання вантажів до перевезення.
Пунктом 5 Правил приймання вантажів до перевезення загальна маса вантажу визначається відправником зважуванням або розрахунковим способом.
До розрахункових способів визначення маси вантажу належать: за трафаретом (підсумовування маси вантажу, зазначеної на кожному вантажному місці), за стандартом (множення суми стандартної маси вантажного місця на кількість місць вантажу), за заміром висоти наливу (з подальшим визначенням густини та об'єму вантажу за таблицею калібрування цистерн, розробленою заводом-виробником цистерни).
За домовленістю відправника, залізниці та одержувача вантажу можуть бути встановлені інші способи визначення маси вантажу.
Спосіб визначення маси вантажу і тип ваг відправник зобов'язаний зазначити в накладній.
Усі засоби вимірювальної техніки, які використовуються для визначення маси вантажів, мають бути повірені відповідно до вимог чинного законодавства. Засоби ваговимірювальної техніки повинні бути взяті на облік залізницею та відповідати вимогам Інструкції про порядок застосування засобів ваговимірювальної техніки на залізничному транспорті України, затвердженої наказом Міністерства інфраструктури України від 31.07.2012р. № 442, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11.10.2012 р. за № 1716/22028, та інших нормативно-правових актів.
До суду не надано доказів на підтвердження викладених Відповідачем припущень у апеляційній скарзі щодо відсутності технічного паспорту вагонних вагів, якими здійснювалась перевірка ваги, відсутності відомостей чи придатні ваги для зважування, чи справні такі ваги, чи взяті такі ваги на відповідний облік залізницею.
Колегія суддів зазначає, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Верховний Суд неодноразово звертався до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17).
Щодо зменшення розміру штрафу.
За приписами частини першої статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, які заслуговують на увагу.
Відповідно до частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Правовий аналіз зазначених норм свідчить про те, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов та на розсуд суду.
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), що підлягає стягненню зі сторони, яка порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
Наявність обставин для зменшення штрафних санкцій повинна бути доведена належними та допустимими доказами саме відповідачем.
Інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов'язання.
Згідно мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 №7-рп/2013 неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання, не повинна перетворюватись на несправедливо покладений непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.
Одночасно зменшення розміру заявленого до стягнення штрафу є правом суду, за відсутності в законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи в їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність в кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення штрафу.
У контексті вищезгаданого, зменшення (за клопотанням сторони) заявленого штрафу, який нараховується за неналежне виконання стороною своїх зобов'язань кореспондується із обов'язком сторони, до якої така санкція застосовується, довести на підставі статті 74 Господарського процесуального кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України, що вона не бажала вчинення таких порушень, вони були зумовлені винятковими обставинами та не завдали значних збитків контрагенту на підставі належних і допустимих доказів.
При цьому, колегія суддів звертає увагу, що штраф відповідно до статті 118 Статуту стягується у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.
Відповідно до пункту 24 Статуту залізниць України вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній, а залізниці надане право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній. Зазначена норма встановлює чіткі вимоги до відправника щодо оформлення вантажу та покликана забезпечити дисциплінованість учасників господарських відносин та визначає критерії обґрунтованості в подальшому будь-яких претензій залізниці до учасників господарських відносин (відправника та одержувача).
Відтак, недотримання вимог, визначених Статутом залізниць України, який є спеціальним нормативним актом, що визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом, покладає на порушника відповідальність, яка в даному випадку передбачена пунктами 118, 122 Статуту залізниць України.
При цьому, зазначений штраф, відповідно до пунктів 118, 122 Статуту залізниць України, стягується з вантажовідправника незалежно від наявності збитків та наслідків, можливості його зменшення Статутом не передбачено.
Вказана правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 05.11.2019 у справі №914/2339/17.
Отже, в даному випадку штрафна санкція не є договірною, а випливає зі зазначених положень Статуту залізниць України, тобто має місце не порушення зобов'язання з боку відповідача, а порушення ним порядку, встановленого нормативно-правовим актом і сума штрафу не залежить від форми такого порушення та не пов'язана зі збитками залізниці, а тому підстави для зменшення розміру штрафу відсутні.
Враховуючи, що спірний штраф нарахований за порушення відповідачем порядку, встановленого нормативно-правовим актом і сума штрафу не пов'язана зі збитками залізниці, апеляційний господарський суд вважає, що відсутні правові підстави для зменшення розміру штрафу.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
За змістом статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлений такий принцип господарського судочинства як змагальність сторін, згідно з яким судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Тобто, змагальність полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності своєї правової позиції.
Відповідно до вимог статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Статтею 86 цього Кодексу визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Апеляційний господарський суд відхиляє доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, оскільки вони не спростовують висновку суду першої інстанції та не свідчать про наявність підстав для скасування судового рішення.
Колегія суддів вважає, що під час апеляційного перегляду судового рішення судом було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах. Доводи, наведені апелянтом не спростовують висновків господарського суду першої інстанції та не свідчать про допущення будь-яких порушень при прийнятті оскаржуваного рішення. Колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд, приймаючи оскаржуване судове рішення, повністю дослідив обставини, які мають значення для справи, правильно застосував норми матеріального та процесуального права, а тому підстави для скасування або зміни вказаного рішення відсутні. З огляду на викладене, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційних вимог.
8. Коли і ким були порушені, оспорені або невизнані права чи інтереси, за захистом яких особа звернулась до суду.
Право скаржника не порушено.
9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
Імперативними приписами статті 269 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Під час здійснення перегляду справи доводи апеляційної скарги не підтвердились, а міркування відповідача не спростовують законні та обґрунтовані висновки суду першої інстанції.
10. Судові витрати.
Відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.
Керуючись ст.ст. 269, 270, 275-284 ГПК України, апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Айронлогістик" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22.11.2021 у справі № 904/7274/21 залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22.11.2021 у справі № 904/7274/21 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, окрім випадків, передбачених у п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.
Головуючий суддя Л.М. Білецька
Суддя І.О. Вечірко
Суддя Ю.Б. Парусніков