Справа № 727/72/22
Провадження № 2-а/727/33/22
28 березня 2022 року Шевченківський районний суд м. Чернівці в складі:
головуючого-судді: Одовічен Я.В.
за участю секретаря: Філатової К.А.,
розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до старшого інспектора ВБДР УПП у Чернівецькій області, капітана поліції Гринюка Івана Миколайовича, Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до старшого інспектора ВБДР УПП у Чернівецькій області, капітана поліції Гринюка Івана Миколайовича, Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.
Посилався на те, що постановою по справі про адміністративне правопорушення серії БАВ №271414 від 22.12.2021 року його було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.126 КпАП України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 850 грн. 00 коп.
Із оскаржуваною постановою позивач не погоджується та вважає притягнення його до адміністративної відповідальності безпідставним, оскільки Правил дорожнього руху він не порушував.
Окрім того, вказував на те, що в його діях відсутня об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч.1 ст.126 КпАП України, оскільки він одному із двох поліцейських, які його зупинили, однак не пам'ятає кому, показав своє посвідчення водія.
Зазначив, що поліцейським його було безпідставно зупинено нібито з тієї причини, що у його транспортному засобі на лобовому склі наявна тріщина в районі склоочисників, при цьому не конкретизовано які саме пункти вимог ДСТУ 3649 ним порушені.
Просив визнати протиправною та скасувати постанову старшого інспектора ВБДР УПП в Чернівецькій області Грицюка Івана Миколайовича, серії БАВ №281414 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.126 КпАП України.
Представником відповідача було подано відзив на позов з матеріалами відеофіксації, в яких УПП в Чернівецькій області просило відмовити в задоволенні позову. У відзиві зазначено, що ОСОБА_1 не пред'явив посвідчення водія поліцейському, а тому інспектор зробив правильний висновок щодо порушення останнім п.2.4 ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст.126 КпАП України. Також, зазначив, що на відео з нагрудної камери поліцейського чітко чути, як старший інспектор ВБДР УПП в Чернівецькій області, капітан поліції Грицюк І.М. неодноразово просить позивача, на законну вимогу поліцейського, пред'явити посвідчення водія, на що останній відмовляється, що зафіксовано на відео з 14 год. 42 хв. по 15 год. 01 хв. Тому відсутні підстави визнавати дії відповідача протиправними.
Ухвалою суду від 09.02.2022 року справу було призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи.
Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився. Звернувся до суду з заявою, в якій позов підтримав, просив розглянути справу у його відсутності.
Відповідач та представник відповідача у судове засідання не повторно з'явилися, хоча належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи, про причини неявки суд не повідомили.
Дослідивши письмові докази у справі, судом встановлені наступні обставини справи.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Порядок дорожнього руху на території України відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені Постановою Кабміну від 10.10.2001 року №1306 (далі - ПДР). Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із вимогами чиного законодавства.
Як було встановлено судом, постановою по справі про адміністративне правопорушення серії БАВ №271414 від 22.12.2021 року ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.126 КпАП України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 850 грн. 00 коп. (а.с.14)
Статтею 14 Закону України «Про дорожній рух» вказано, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Згідно з пункту 8 частини першої статті 23 Закону України Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
За пунктом 1.3. Правил дорожнього руху України (далі - ПДР), затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306, учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно виконувати вимоги цих Правил.
Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством (пункт 1.9).
Статтею 16 Закону України «Про дорожній рух» визначено основні права та обов'язки водія транспортного засобу, якими, зокрема, передбачено, що водій зобов'язаний мати при собі та на вимогу поліцейського пред'являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
За приписами п.2.1 ПДР водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі, зокрема, реєстраційний документ на транспортний засіб та чинний страховий поліс (страховий сертифікат "Зелена картка") про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів або чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов'язкового страхування у візуальній формі страхового поліса (на електронному або паперовому носії), відомості про який підтверджуються інформацією, що міститься в єдиній централізованій базі даних, оператором якої є Моторне (транспортне) страхове бюро України.
Згідно з п.2.4а ПДР на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред'явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1.
Аналогічні положення закріплені законодавцем також у статті 16 Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року №3353-XII. А саме, водій зобов'язаний мати при собі та на вимогу поліцейського пред'являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Виходячи з наведених вище правових норм, право органів Національної поліції перевіряти наявність зазначених у пункті 2.1 ПДР України документів кореспондується із обов'язком водія мати при собі та на вимогу працівника поліції пред'явити такі документи.
Як встановлено частиною 1 статті 126 КпАП України, керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
З аналізу наведених норм слідує, що згідно законодавства України на вимогу поліцейського, водій транспортного засобу зобов'язаний пред'являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб.
Так, з переглянутого судом відео №20211222203050001677 вбачається, що поліцейський повідомив ОСОБА_1 , що його було зупинено на підставі п.2 ст.35 Закону України «Про національну поліцію».
Пунктом 2 ст.35 Закону України «Про національну поліцію» передбачено, що поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі якщо є очевидні ознаки, що свідчать про технічну несправність транспортного засобу.
З наданих до суду відеозаписів, вбачається, що ознакою, що свідчить про технічну несправність транспортного засобу, яким керував позивач у момент зупинки поліцейськими є тріщина на лобовому склі в зоні роботи склоочисників.
Відповідно до п.31.1. ПДР технічний стан транспортних засобів та їх обладнання повинні відповідати вимогам стандартів, що стосуються безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього середовища, а також правил технічної експлуатації, інструкцій підприємств-виробників та іншої нормативно-технічної документації.
Наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 28 грудня 2010 року № 630 затверджений національний стандарт України з наданням чинності з 1 липня 2011 року ДСТУ 3649:2010 Колісні транспортні засоби. Вимоги щодо безпечності технічного стану та методи контролювання (далі - ДСТУ 3649:2010).
Відповідно до ст. 1 ДСТУ 3649:2010 дія стандарту поширюється на колісні транспортні засоби (надалі - КТЗ), в тому числі і на КТЗ категорії М, до яких відносяться самохідні КТЗ (автомобілі або автомобільні транспортні засоби), що мають не менше ніж чотири колеса і призначені для перевезення пасажирів (легкові автомобілі, мікроавтобуси, автобуси, тролейбуси).
Згідно з п. 6.8.5 ДСТУ 3649:2010 «Національний стандарт України» колісні транспортні засоби «Вимоги щодо безпечності технічного стану та методи контролювання» на вітровому склі КТЗ не дозволено сколи чи тріщини в зоні роботи склоочисників.
Таким чином, з аналізу наведених норм слідує, що технічний стан транспортних засобів та їх обладнання повинні відповідати вимогам національних стандартів, що стосуються безпеки дорожнього руху, за якими, зокрема, не допускається наявність на вітровому склі в зоні роботи склоочисників тріщин чи сколів завдовжки більш як 50 мм, оскільки такі погіршують його прозорість.
Згідно з пунктом 1 статті 247 КпАП України обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Статтею 69 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Відповідно до статті 251 КпАП України, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
В силу приписів ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
За нормами ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ст.31 Закону України «Про Національну поліцію» поліція може застосовувати такі превентивні заходи, окрім іншого, перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів i технічних засобів, що мають функції фото- i кінозйомки, відеозапису, засобів фото- i кiнозйомки, вiдеозапису.
Нормами ч.1 ст.40 Закону України «Про Національну поліцію» встановлено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: 1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Представником відповідачам на підтвердження наявності технічної несправності транспортного засобу, яким керував позивач в момент зупинки було надано до матеріалів справи відеозаписи з нагрудної камери патрульних поліцейських, якими підтверджується наявність на лобовому склі автомобіля, яким керував позивач тріщини в зоні роботи склоочисників.
Твердження позивача про те, що тріщина на лобовому склі не є порушенням п.31.4.7 ПДР, та вказаний пункт не забороняє експлуатації транспортного засобу із тріщиною на лобовому склі автомобіля, отже не може бути причиною зупинки, суд відхиляє, оскільки п.31.1. ПДР чітко встановлено, що технічний стан транспортних засобів та їх обладнання повинні відповідати вимогам стандартів, що стосуються безпеки дорожнього руху.
Таким чином, з наведеного слідує, що транспортний засіб, яким керував позивач мав очевидні ознаки, що свідчили про технічну несправність транспортного засобу, у зв'язку з чим, в силу приписів пункту 2 ст.35 Закону України «Про національну поліцію» поліцейські мали право зупинити такий транспортний засіб, що в свою чергу надає поліцейському право вимагати у особи, яка керує таким транспортним засобом пред'явлення для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Як вбачається з відеозаписів з нагрудних камер патрульних поліцейських, які долучені до відзиву, 22.12.2021 року на місці зупинки транспортного засобу, яким керував ОСОБА_1 , після зупинки поліцейський підійшов до автомобіля представився та пояснив причину зупинки. Також, зафіксовано, як інспектори поліції, після чергового роз'яснення останньому причини зупинки, неодноразово зверталися до останнього з вимогою пред'явити посвідчення водія та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу.
Разом із цим, позивачем на всі вказані вимоги не було надано інспектору відповідних документів.
Суд зауважує, що право органів Національної поліції перевіряти наявність посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб кореспондується із обов'язком водія мати при собі та на вимогу працівника поліції пред'явити такі документи.
Доводи позивача стосовно необґрунтованості винесення постанови, а саме факту невчинення правопорушення, за яке передбачена відповідальність за частиною першою статті 126 КпАП України, оскільки він пред'явив одному з поліцейських посвідчення водія, спростовуються наведеними вище відеозаписами.
Також, на відео №20211222202838001670 зафіксовано, як поліцейський повідомив ОСОБА_1 про те, що відносно нього буде складено постанову про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.126 КпАП України, у зв'язку із тим, що на вимогу поліцейського він не пред'явив посвідчення водія.
Згідно з ч.1 ст.99 КАС України, електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам'яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).
Беручи до уваги наведене, суд дійшов висновку, що вчинення позивачем порушення п.2.4 ПДР підтверджено належними і допустимими доказами, а тому слід вважати доведеним наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.126 КпАП України, що в свою чергу підтверджує, що постанова від 22.12.2021 серії БАВ №281414 винесена на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені КпАП України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо та своєчасно, зміст постанови відповідає вимогам ст.ст.283-284 КпАП України, а адміністративне стягнення накладено в межах санкції вказаної статті.
Згідно п.1 ч.3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чибездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення.
Таким чином, дослідивши письмові докази по справі, суд приходить до висновку, що адміністративний позов ОСОБА_1 не обґрунтований та задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 5, 9, 72, 77, 80, 90, 94 242, 245, 246, 250, 255, 271, 286, 295 КАС України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до старшого інспектора ВБДР УПП в Чернівецькій області, капітана поліції Гринюка Івана Миколайовича, Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не булаподанау встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної силипісля закінчення апеляційного розгляду справи.
Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя Одовічен Я.В.