29.03.2022
копія
Справа № 401/3471/21 Провадження № 2/401/304/22
29 березня 2022 року м. Світловодськ
Світловодський міськрайонний суд Кіровоградської області у складі:
головуючого судді Мельничика Ю.С.,
з участю: секретаря судових засідань Пилипенко Т.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання житлового будинку об'єктом права спільної сумісної власністі подружжя, -
У жовтні 2021 року представник позивача, адвокат Деречина О.В., яка діє в інтересах позивача ОСОБА_1 , звернулася до суду з позовною заявою до відповідача ОСОБА_2 про визнання житлового будинку АДРЕСА_1 об'єктом права спільної сумісної власністі подружжя та про визнання за ОСОБА_1 право власності на Ѕ частину спірного будинку та припинення права спільної сумісної власності подружжя.
Відповідно до ч.4 та ч.6 ст.19, ч.ч. 1-4 ст.274 ЦПК України ухвалою суду від 04 литсопада 2021 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та постановлено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Представником позивача, адвокатом Деречиною О.В., до суду подано письмову заяву про залишення без розгляду позовної вимоги в частині визнання за ОСОБА_1 права власності на Ѕ частину спірного будинку та припинення права спільної сумісної власності подружжя.
Ухвалою суду від 31 січня 2022 року заяву представника позивача задоволено, позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 в частині визнання за нею права власності на Ѕ частину житлового будинку АДРЕСА_1 та припинення права спільної сумісної власності подружжя, - залишено без розгляду.
Позивач, ОСОБА_1 , подала до суду письмову заяву про розгляд справи за її відсутності.
Відповідач, ОСОБА_2 , в судове засідання повторно не з'явився.
Відповідно до вимог частини першої статті 280 ЦПК України, зі згоди позивача, суд ухвалив про проведення заочного розгляду справи на підставі доказів, що є у справі.
Відповідно до ч.3 ст.211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України в зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу судом не здійснюється.
Позиція позивача, ОСОБА_1 :
В обґрунтування вимог позивач зазначає, що 24 січня 1971 року між нею та відповідачем зареєстровано шлюб. Під час перебування у шлюбі вони спільно придбали житловий будинок АДРЕСА_1 шляхом укладання договору купівлі-продажу від 17 квітня 1998 року, де покупцем житлового будинку зазначено відповідача ОСОБА_2 . На даний час вулицю 9-го Січня перейменовано на вулицю Січових Стрільців. 19 жовтня 2018 року шлюб між нею та відповідачем розірвано, що підтверджується свідоцтвом про розірвашшя шлюбу. Після розлучення вона з відповідачем не може дійти згоди щодо розподілу спільного майна, зокрема вказаного житлового будинку, а тому вимушена звернутися до суду із даною позовною заявою. Оскільки, житловий будинок було придбане нею та відповідачем в період шлюбу, він належить їм, як подружжю на праві спільної сумісної власності.
Ухвалою суду від 31 січня 2022 року заяву представника позивача задоволено, позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 в частині визнання за нею права власності на Ѕ частину житлового будинку АДРЕСА_1 та припинення права спільної сумісної власності подружжя, - залишено без розгляду.
Позиція відповідача, ОСОБА_3 :
Відповідач, ОСОБА_2 , про дату, час і місце судового розгляду повідомлений у встановленому порядку, без поважних причин в судове засідання повторно не з'явився, причини своєї неявки суду не повідомив, відзив на позовну заяву до суду не надав, заяв про відкладення розгляду справи не надсилав. Отже, про можливі заперечення проти позовних вимог відповідач суд не повідомив.
Розглянувши справу в порядку спрощеного позовного провадження, дослідивши матеріали справи та зміст заяви позивача по суті справи, оцінивши у єдності та в сукупності надані позивачем докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, проаналізувавши норми права, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в судовому засіданні доведені належними та допустимими доказами, тому їх слід задовольнити, з таких підстав.
Встановлені судом обставини справи:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уклали шлюб, який був зареєстрований 24 січня 1971 року.
Під час перебування у шлюбі подружжям спільно придбано житловий будинок АДРЕСА_1 шляхом укладання договору купівлі-продажу від 17 квітня 1998 року, де покупцем житлового будинку зазначено відповідача ОСОБА_2 , що підтверджується договором купівлі-продажу від 17 квітня 1998 року, посвідченого приватним нотаріусом Світловодського міського нотаріального округу.
Вулицю 9-го Січня, на якій знаходиться вказаний будинок, було перейменовано на АДРЕСА_2 .
Право власності на зазначений будинок зареєстровано за відповідачем про що свідчить відмітка (штамп) від 10 липня 1998 року на договорі купівлі-продажу про реєстрацію відповідного права в Світловодському БТІ.
Позивач, ОСОБА_1 , 21 серпня 1998 року зареєстрована в житловому будинку АДРЕСА_1 .
Відповідача, ОСОБА_2 , з 25 жовтня 2018 року знято з реєстрації в житловому будинку АДРЕСА_1 .
Відповідно до свідоцтва про розірвання шлюбу, 19 жовтня 2018 року, шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано.
Позивач звернулася до суду з позовом про визнання придбаного під час шлюбу житлового будинку об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Відповідач, ОСОБА_2 , відзив на позовну заяву до суду не надав, отже, про можливі заперечення проти позовних вимог суд не повідомив.
Вказані обставини справи підтверджуються належними та допустимими доказами, сторонами визнаються та не оспорюються.
Оцінка суду:
Згідно ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до положень ст.41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
За змістом ст. ст. 316, 317, 319, 321 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Згідно ст. ст. 325, 328 ЦК України, суб'єктами права приватної власності є фізичні та юридичні особи. Фізичні та юридичні особи можуть бути власниками будь-якого майна, за винятком окремих видів майна, які відповідно до закону не можуть їм належати. Склад, кількість та вартість майна, яке може бути у власності фізичних та юридичних осіб, не є обмеженими. Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.
Статтею 355 ЦК України передбачено, що майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. Право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом. Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.
Відповідно до ст.ст. 356, 357 ЦК України, власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю. Суб'єктами права спільної часткової власності можуть бути фізичні особи, юридичні особи, держава, територіальні громади. Частки у праві спільної часткової власності вважаються рівними, якщо інше не встановлено за домовленістю співвласників або законом.
За змістом ст.ст. 368, 372 ЦК України, спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Суб'єктами права спільної сумісної власності можуть бути фізичні особи, юридичні особи, а також держава, територіальні громади, якщо інше не встановлено законом.
Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом. Майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними, крім випадків, установлених законом. У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.
Статтями 60, 61 СК України передбачено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. Об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.
Дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу. Розпоряджання майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності, після розірвання шлюбу здійснюється співвласниками виключно за взаємною згодою, відповідно до Цивільного кодексу України (ст. ст. 63, 68 СК України).
Відповідно до ст. 69 СК України, дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
Статтею 70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Відповідно до ч. ч. 1, 4 ст. 182 ЦК України, право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.
Згідно з ч.4 ст.334 ЦК України, права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.
За ч.2 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.
Відповідно до ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Доказуванню підлягають обставини, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Висновок суду:
Суд зазначає, що належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але й спільною участю подружжя коштами або працею в набутті майна. Застосовуючи норму статті 60 СК України та визнаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен установити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття були спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя.
Тобто, статус спільної сумісної власності визначається такими критеріями: 1) час набуття майна; 2) кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття).
Норма статті 60 СК України вважається застосованою правильно, якщо набуття майна відповідає цим чинникам.
Тому, сам по собі факт придбання спірного майна в період шлюбу не є безумовною підставою для віднесення такого майна до об'єктів права спільної сумісної власності подружжя.
Відповідний висновок зробив Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у своїй постанові від 24 березня 2020 року по справі № 367/3800/14-ц ( провадження № 61-15939св19).
Суд зазначає, що подружжя, позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 , перебуваючи у зареєстрованому шлюбі, спільно придбало житловий будинок АДРЕСА_1 шляхом укладання договору купівлі-продажу, де покупцем житлового будинку зазначено відповідача. Вказані обставини справи сторони суду підтвердили у своїх письмових заявах.
Вулицю 9-го Січня, на якій знаходиться вказаний будинок, було перейменовано на АДРЕСА_2 .
Враховуючи встановлені судом обставини про те, що спірний житловий будинок був придбаний подружжям в період шлюбу, право власності на нього зареєстроване за відповідачем, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та доведеними, а тому їх слід задовольнити, та визнати право спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на вказаний житловий будинок.
При цьому, суд враховує, що кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження майном, яке набуто подружжям за час шлюбу, і є спільною сумісною власністю.
В разі поділу майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя, їх частки визнаються рівними.
Рішення суду є підставою для здійснення державним реєстратором у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, державної реєстрації за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 права спільної сумісної власності на житловий будинок АДРЕСА_1 .
У відповідності до ст.141 ЦПК України, з відповідача слід стягнути на користь позивача понесені витрати на оплату судового збору в сумі 454 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 316, 317, 319, 321, 325, 328, 355-357, 368, 372 ЦК України, ст. ст. 60, 61, 63, 68-71 Сімейного кодексу України, ст.ст. 12, 13, 76-81, 263, 265, 268, 352, 354 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання житлового будинку об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, - задовольнити.
Визнати право спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на житловий будинок АДРЕСА_1 .
Рішення суду є підставою для здійснення державним реєстратором у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, державної реєстрації за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 права спільної сумісної власності на житловий будинок АДРЕСА_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 454 грн.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому рішення не були вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне найменування сторін:
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , останнє місце реєстарції АДРЕСА_2 .
Суддя Світловодського
міськрайонного суду Ю.С. Мельничик
Згідно з оригіналом