Справа № 675/1708/21
Провадження № 2/675/162/2022
"16" березня 2022 р. м.Ізяслав
Ізяславський районний суд Хмельницької області в складі головуючого -
судді Демчука П.В..,
за участю секретаря судового засідання Григор'євої О.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Ізяслав в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Акцент - Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
В жовтні 2022 року Акціонерне товариство «Акцент-Банк» (надалі - АТ «А-Банк») звернулось до суду із позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з останньої заборгованість за кредитним договором б/н від 16.03.2015 року в сумі 29645, 23 грн., яка складається із заборгованості: за тілом кредиту в розмірі 21136,31 грн. та відсотками в сумі 8508, 92 грн. В обґрунтування позову позивач вказує, що 16.03.2015 року відповідач приєдналася до Умов та Правил надання банківських послуг в АТ «А-Банк» з метою укладення вказаного кредитного договору та отримання кредитної картки, в зв'язку із чим їй надано кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 46,80% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.
АТ «А-Банк» свої зобов'язання за договором виконало в повному, тоді як відповідач не надала своєчасно грошові кошти для погашення заборгованості, у зв'язку із чим станом на 16.09.2021 року виникла зазначена заборгованість. Зважаючи на викладене, позивач просить стягнути з відповідача 29645,23 грн. заборгованості та судові витрати.
Ухвалою судді від 22.10.2021 року відкрито провадження у справі, розгляд якої постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження, встановлено строки для подання сторонами заяв по суті справи.
Відповідач подала до суду відзив, відповідно до якого заперечує проти задоволення позову в повному обсязі, вказуючи на відсутність в неї заборгованості перед банком, а також звертає увагу на те, що нею не підписувались Умови та правила надання банківських послуг.
Від позивача надійшло письмове заперечення, в якому АТ А-Банк позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, викладених в позові.
В судове засідання представник позивача та відповідач, повідомлені належним чином про дату, час, місце судового розгляду, не прибули.
З позовом представником позивача подано письмове клопотання, яким він просить розглядати справу за його відсутності.
Таким чином, суд вважає, що даний спір можливо вирішити за відсутності сторін, повідомлених належним чином про дату, час, місце судового засідання.
Перевіривши матеріали справи, суд знаходить, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 12.12.2014 року відповідачем підписано Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку.
Посилаючись на те, що вказана заява в сукупності з «Умовами та правилами надання банківських послуг» складають умови кредитного договору, який відповідач не виконує, позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість, яка за розрахунком позивача станом на 16.09.2021 року становить 29645, 23 грн.
Вирішуючи даний спір, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (ч.1 ст.634 ЦК України).
У ст.526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
В силу ст.1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст.1055 ЦК України).
Згідно з ч.1 ст.633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. З огляду на зміст ст.ст.633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (ст.1046 ЦК України).
Із змісту анкети-заяви, підписаної відповідачем 12.12.2014 року, вбачається, що в ній сторони не узгодили сплату відсотків за користування кредитом та, відповідно і їх розмір.
Витягом з Тарифів Банку та витягом з Умов та правил надання банківських послуг, які надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, розмір та порядок сплати процентів за користування кредитом, права та обов'язки, відповідальність сторін.
При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці витяги з Тарифів Банку, з Умов та правил надання банківських послуг розуміла відповідач та ознайомилася і погодилася з ними при підписанні анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг, а також те, що вказані документи на момент отримання нею кредитних коштів взагалі містили умови щодо сплати процентів за користування кредитними коштами, та, зокрема, саме у зазначених в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядку нарахування.
Без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила надання банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, надані Банком витяг з Тарифів Банку і витяг з Умов та правил надання банківських послуг не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного з відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
Згідно з ч.6 ст.81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Надані позивачем Умови та правила надання банківських послуг з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання Банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у справі - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останньою і лише цей факт може свідчити про прийняття нею запропонованих умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.
Витяг з Тарифів Банку та витяг з Умов та правил надання банківських послуг, які наявні в матеріалах справи, не містить підпису відповідача, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання анкети-заяви. Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами.
Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у п.3 ч.1 ст.3 ЦК України.
Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у п.6 ч.1 ст.3 ЦК України.
Тобто, дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки, характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.
У ч.ч.1, 3 ст.509 ЦК України вказано, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Спірні договірні правовідносини виникли між Банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг (частина перша статті 11 Закону України від 12 травня 1991 року №1023-XII «Про захист прав споживачів» у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин.
З огляду на викладене, відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з відповідачем позивач дотримався вимог, передбачених ч.2 ст.11 Закону №1023-XII, про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження з ним саме тих умов, які вважав узгодженими Банк.
Наведена позиція суду відповідає сформульованій Великою Палатою Верховного Суду правовій позиції, викладеній в постанові від 03 липня 2019 року (справа №342/180/17), яка, в силу положень частини шостої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», підлягає врахуванню усіма іншими судами при застосуванні таких норм права.
З урахуванням викладеного вище, суд вважає безпідставними вимоги Банку про стягнення з відповідача заборгованості по відсоткам за користування кредитом в розмірі 8508, 92 грн., оскільки умова про їх розмір, порядок нарахування та сплати сторонами не узгоджені.
Що стосується вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту в сумі 21136,31 грн., то слід зазначити наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 фактично отримала в АТ «А-Банк» і використала грошові кошти в розмірі 171335,71 грн., а повернула відповідачу кошти в сумі 171335,71 грн., що підтверджується випискою про рух коштів з 16.03.ю2015 року по 24.112021 року, яка в розумінні норм процесуального законодавства є належним та достовірним доказом, і ці обставини узгоджуються із розрахунком, що долучений позивачем до позову.
Отже, станом на 16.09.2021 року у відповідача була відсутня заборгованість з фактично отриманих коштів за кредитним договором б/н від 16.03.2015 року. Таким чином, вимоги позивача про стягнення заборгованості за кредитом в загальній сумі 29645, 23 грн. є безпідставними
Зважаючи на вищевикладене, позов АТ «А-Банк» не підлягає задоволенню.
В зв'язку із повною відмовою в задоволенні позовних вимог, підстави для розподілу судових витрат відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 7, 12, 13, 81, 141, 223, 247, 259, 263-265 ЦПК України, суд,-
У задоволенні позову Акціонерного товариства «Акцент - Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Хмельницького апеляційного суду. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи через Ізяславський районний суд Хмельницької області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
- позивач акціонерне товариство «Акцент - Банк», місце знаходження: м.Дніпро, вул.Батумська, 11, код ЄДРПОУ 14360080;
- відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , податковий номер НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Повний текст рішення складено 16.03.2022 року.
Суддя: П.В.Демчук