(заочне)
02.03.2022 Справа №607/24290/21
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області у складі: головуючого судді Позняка В.М., за участю секретаря судового засідання Свергун Т.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, -
ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до ОСОБА_2 , в якому просить визнати відповідача такою, що втратила право користування житловим приміщенням, а саме будинку АДРЕСА_1 .
Позов обґрунтовано тим, що йому на праві приватної власності належить будинок за адресою: АДРЕСА_1 , в якому зареєстрована відповідач ОСОБА_2 , яка являється колишньою невісткою позивача, шлюб між якою та сином позивача - ОСОБА_3 розірвано 28.02.2012 року. Відповідач не проживає у даному будинку понад дев'ять років, не користується ним та участі в сплаті комунальних послуг не приймає. З цих підстав просить позов задовольнити.
Ухвалою судді від 04 січня 2022 року відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено справу до розгляду.
Позивач в судове засідання не з'явився. Представник позивача - адвокат Кожевнікова О.В. в судове засідання не з'явилася, попередньо подавши заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримує повністю та просить позов задоволити.
Відповідач належним чином повідомлялася про час та місце судового розгляду, зокрема шляхом розміщення оголошення на офіційному сайті Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області, в судове засідання не з'явилася, відзиву на позов не надала, тому, згідно з ч. 4 ст. 223, ст. 280 ЦПК України, враховуючи відсутність заперечень позивача, суд ухвалив проводити заочний розгляд справи.
Суд, дослідивши та оцінивши зібрані у справі докази, встановив такі обставини:
ОСОБА_1 на праві приватної власності належить будинок за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом на право особистої власності на жилий будинок від 05 липня 1991 року, виданим на підставі рішення виконкому Тернопільської районної Ради народних депутатів №133а від 28 червня 1991 року "Про оформлення права власності на жилі будинки".
В даному житловому приміщенні, крім інших осіб, зареєстрована відповідач по справі ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується будинковою книгою. Проте після розлучення з сином позивача - ОСОБА_3 , відповідач не проживає у даному будинку понад дев'ять років, що підтверджується Актом про встановлення факту не проживання громадянина.
Відповідно до Акту про встановлення факту не проживання громадянина по АДРЕСА_1 від 29 жовтня 2021 року, складеного депутатом виборчого округу №3 Федірко А.Б. на підставі свідчень свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , встановлено, що гр. ОСОБА_2 дійсно не проживає за адресою АДРЕСА_1 з 28.02.2012 року згідно з рішенням суду про розірвання шлюбу.
У відповідності до ч. 2 ст. 405 ЦК України, члени сім'ї власника, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом і втрачають це право, якщо відсутні в ньому без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ними і власником житла або законом.
Відповідно до роз'яснень, даних в п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1985 року № 2 «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України», зі змінами та доповненнями, у справах про визнання особи такою, що втратила право на користування жилим приміщенням необхідно з'ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені законом строки. В разі їх поважності (перебування у відрядженні, з особами, що потребують догляду, внаслідок неправомірної поведінки інших членів сім'ї тощо) суд може продовжити пропущений строк.
При цьому судом не здобуто жодних доказів про поважність причин не проживання відповідача у спірному житлі.
Абзацом 3 п. 34 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 07 лютого 2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, зокрема жилим приміщенням, шляхом зняття особи з реєстраційного обліку, залежить від вирішення питання про право користування такої особи жилим приміщенням відповідно до норм житлового та цивільного законодавства (наприклад, статті 71, 72, 116, 156 ЖК УРСР; стаття 405 ЦК), а саме від вирішення однієї із таких вимог: про позбавлення права власності на жиле приміщення; про позбавлення права користування жилим приміщенням; про визнання особи безвісно відсутньою; про оголошення фізичної особи померлою.
Таким чином, рішення суду про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, є підставою для зняття такої особи з реєстрації місця проживання.
Тому, враховуючи те, що судом встановлено, що ОСОБА_2 зареєстрована в будинку АДРЕСА_1 , однак більше одного року за вказаною адресою не проживає, останньою не доведено поважності на обґрунтування власної відсутності в житлі, тому позов є підставним та підлягає до задоволення.
Крім цього, відповідно до статті 141 ЦПК України з відповідача в дохід держави слід стягнути судовий збір в розмірі 908,00 гривень.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 2, 4, 12, 13, 76-78, 258-268, 273, 280-282, 288, 289, 352-355 ЦПК України, ст.ст. 64, 156 ЖК УРСР, ст. 405 ЦК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням - задовольнити.
Визнати ОСОБА_2 , зареєстровану за адресою АДРЕСА_1 , такою, що втратила право користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 908,00 грн. сплаченого судового збору.
Заочне рішення може бути переглянуто Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржено в загальному порядку, встановленому ЦПК України.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в апеляційному порядку, визначеному п.15.5 Розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України, до Тернопільського апеляційного суду шляхом подачі через суд першої інстанції, у 30-денний строк з дня проголошення рішення, апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , АДРЕСА_1 .
Головуючий суддяВ. М. Позняк